Рішення

від 30.09.2022 по справі 495/9987/21

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

Справа № 495/9987/21

№ провадження 2/495/198/2022

30 вересня 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Мишко В.В.

при секретарі судового засідання: Красовській А.О.

за участю:

представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Кузьменка М.Б.

представника відповідача ГОГ «Медик» Павленко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому цивільну справу № 495/9987/21

за позовом ОСОБА_1

до Громадського об`єднання громадян «Медик», Державного реєстратора комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Римми В`ячеславівни

про визнання права суборенди земельної ділянки, визнання незаконним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

02.12.2021 року адвокат Кузьменко Михайло Борисович в інтересах ОСОБА_1 (далі по тексту представник позивачки) звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до Громадського об`єднання громадян «Медик» (далі по тексту відповідач-1), Державного реєстратора комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Римми В`ячеславівни (далі по тексту відповідач-2) про визнання права суборенди земельної ділянки, визнання незаконним та скасування рішення (а.с.1-10).

В подальшому, представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Кузьменко М.Б. уточнив позовні вимоги (а.с.158-159).

Так, представник позивачки просив суд:

-Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 ) право суборенди земельної ділянки загальною площею 0,0073 га, у тому числі 0,0048 га під забудовою, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887700:05:001:0020, відповідно до умов договору суборенди землі від 16.09.2013 року.

-Відновити запис в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право (право суборенди земельної ділянки кадастровий номер 5120887700:05:001:0020) № 25628462 від 03.04.2018 року.

Позовні вимогиобґрунтовані тим,що спірназемельна ділянкавикористовується позивачкоюза цільовимпризначенням,способами,які відповідаютьекологічним вимогам,а такожзавжди вчаснота уповному обсязісплачувалась оренднаплата закористування земельноюділянкою.При прийнятті рішення про припинення у позивачки речового права користування земельною ділянкою, яке виникло на підставі договору суборенди земельної ділянки, відповідач-2 повинен був перевірити наявність факту закінчення строку дії договору суборенди землі з урахуванням його державної реєстрації 03.04.2018 року, з урахуванням наявності нерухомого майна на цій ділянці, яке належить на праві власності позивачці та відсутності будь-яких судових рішень про розірвання договору. Не встановивши зазначених обставин відповідач-2 порушив вимоги ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», прийнявши рішення від 25.01.2019 року № 45223596 про скасування права суборенди земельної ділянки без достатніх правових підстав, оскільки Позивач на день прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора мав право суборенди на земельну ділянку за чинним договором суборенди землі від 16.09.2013. Вбачаючи порушення своїх прав, як суборендаря земельної ділянки, позивачка звернулася зі скаргою на такі дії державного реєстратора до Міністерства юстиції України. Наказом Міністерства юстиції України від 18.02.2022 № 551/5 «Про задоволення скарги» скасовано рішення від 25.01.2019 року № 45223596, прийняте державним реєстратором комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнеровою Риммою В`ячеславівною.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.12.2021 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі № 495/9987/21 за позовом ОСОБА_1 до ГОГ «Медик», Державного реєстратора комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Римми В`ячеславівни про визнання права суборенди земельної ділянки, визнання незаконним та скасування рішення. По справі призначено підготовче судове засідання (а.с.54-55).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.02.2022 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 495/9987/21 за позовом ОСОБА_1 до ГОГ «Медик», Державного реєстратора комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Римми В`ячеславівни про визнання права суборенди земельної ділянки, визнання незаконним та скасування рішення. Справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.138-139).

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Кузьменко М.Б., у судовому засіданні підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, з врахуванням уточнення позовних вимог.

Представник відповідача-1 ГОГ «Медик» Павленко Л.В., у судовому засіданні з позовними вимогами не погодилась, просила відмовити у їх задоволенні, у зв`язку з їх незаконністю та безпідставністю.

Відповідач-2 - Державний реєстратор КП «Агенція державної реєстрації» Кушнерова Р.В., у судове засідання не з`явилася, про день, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Причини неявки суду невідомі.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представника позивачки та представника відповідача, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ГОГ «Медик», Державного реєстратора комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Римми В`ячеславівни про визнання права суборенди земельної ділянки, визнання незаконним та скасування рішення про визнання майна спільною сумісної власністю подружжя та про його поділ. Під час судового розгляду справи уточнила свої позовні вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, що 31.05.2007 року між ГОГ «Медик» та Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією укладено договір оренди землі, на підставі якого ГОГ «Медик» передано в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,2258 га на території Будацької коси Білгород-Дністровського району за межами населеного пункту. Даний договір зареєстровано у ДП «Центр Державного земельного кадастру» 18.06.2007 року за № 040751500296 (а.с.14-18).

Відповідно до п. 29 зазначеного договору орендар ГОГ «Медик» має право, зокрема, передавати орендовану земельну ділянку в суборенду без погодження із орендодавцем, за умови дотримання її цільового призначення, та зводити необхідні будівлі і споруди.

В подальшому сторонами 04.07.2019 року укладено додаткову угоду, відповідно до якої п. 1 договору оренди викладено у наступній редакції: «1. Орендодавець передає, а Орендар приймає у довгострокову оренду, строком на 49 років земельну ділянку загальною площею 0,2258 га, (кадастровий номер 51200887700:05:001:0020), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 » (а.с.23-24).

Позивачем ОСОБА_1 , як членом ГОГ «Медик», збудовано будинок відпочинку, який введений в експлуатацію згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої в Інспекції ДАБК в Одеській області від 20.08.2013 року № ОД-142132280822 та право власності на нього зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.06.2016 року за № 950975351208.

Також, на замовлення позивачки, виконавцем робіт із землеустрою, який відповідає вимогам, встановленим Наказом Мінагрополітики від 11.04.2013 року № 255, ТОВ «Регіональна землевпорядна компанія» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (за межами населеного пункту), для експлуатації та обслуговування будинку відпочинку.

16.09.2013 року між ГОГ «Медик» та ОСОБА_1 укладено договір суборенди строком на п`ять років, на підставі якого ОСОБА_1 передано в суборенду частину орендованої земельної ділянки площею 73 кв.м, у тому числі 48 кв.м під забудовою (а.с.26-31).

Відповідно до пункту 3.2 договору суборенди суборендар повинен не пізніше ніж з 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію. В разі отримання від орендаря письмового погодження щодо продовження строку дії цього договору він вважається продовженим на новий відповідний строк.

Зазначений договір суборенди зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором комунального підприємства «Департамент державної реєстрації» Арешкіною О.Д. (запис про інше речове право 03.04.2018 року за № 25628462).

Таким чином, позивачка, яка є членом ГОГ «Медик», користувалася на праві суборенди земельною ділянкою площею 0,0073 га, що є частиною земельної ділянки площею 0,2258 га з кадастровим номером 51200887700:05:001:0020, у тому числі площею 0,0048 га під забудовою жилим будинком, який належить їй на праві власності, за адресою: комплекс будівель та споруд № 12, Шабівська сільська рада, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл.

За твердженням представника позивачки, 13.05.2021 року позивачці стало відомо, що державним реєстратором комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнеровою Р.В. прийнято рішення від 25.01.2019 року № 45223596 про скасування договору суборенди земельної ділянки від 16.09.2013 року та внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Після чого, позивачка, вбачаючи порушення своїх прав, як суборендаря земельної ділянки звернулася зі скаргою на такі дії державного реєстратора до Міністерства юстиції України та у відповідь отримала Висновок колегії Мінюсту від 02.09.2021 року з рекомендацією відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що державним реєстратором прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Одеської області Кушнеровою Р.В. прийнято рішення від 25.01.2019 року № 45223596 відповідно до законодавства (а.с.43-47).

Вказаний Висновок мотивовано тим, що державним реєстратором Кушнеровою Р.В., за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 32327143, поданої керівником ГОГ «Медик» Десятником І.П., встановлено припинення договору суборенди землі у зв`язку з закінчення строку, на який його було укладено, та проведено державну реєстрацію припинення іншого речового права права суборенди земельної ділянки ОСОБА_1 на підставі документів, які дають змогу встановити підстави для її проведення, а саме: Договору суборенди, витягу з протоколу загальних зборів ГОГ «Медик» від 01.09.2018 року № 21 про відмову від суборенди; заяви та повідомлення ГОГ «Медик» на адресу ОСОБА_1 .

Відповідачі стверджують, що строк дії договору суборенди землі від 13.09.2013 року сплинув 13.09.2018 року, що є підставою для припинення його дії та внесення відповідних відомостей до Реєстру речових прав.

Між тим позивачка та її представник з цим не згодні, оскільки право суборенди земельної ділянки за договором суборенди землі від 16.09.2013 року зареєстровано 03.04.2018 року, а сторони при укладенні зазначеного договору суборенди не вказали про конкретну дату (подію) його закінчення, то строком початку його дії є 03.04.2018 року, а датою закінчення є 03.04.2023 року, отже він є діючим.

Дані обставини і стали підставою для звернення позивачки до суду із відповідною позовною заявою.

Згідно з вимогами статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

За змістом статей 1, 5, 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди землі на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України та договором оренди землі; за частини першої статті 93 Земельного кодексу України правом оренди земельної ділянки є право, засноване на договорі.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України встановлено правила, за якими право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього права, його оформлення відповідно до вимог Закону № 1952-IV.

З наведених норм вбачається, що право виникає (змінюється, припиняється) після державної реєстрації, однак на підставі договору чи відповідних правочинів.

Таким чином, протиправність дій державного реєстратора при вчиненні реєстраційного запису про припинення суборенди земельної ділянки можливо встановити тільки за наслідками розгляду справи про правомірність односторонньої відмови від виконання договору суборенди, оскільки, здійснюючи відповідні функції з державної реєстрації прав, орган державної реєстрації прав не перебував з позивачем у відносинах, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності щодо спірного права оренди земельної ділянки, а, відтак, не міг визнавати чи оспорювати майнові права позивача в розумінні статті 15 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 28.11.2018 року по справі № 490/5986/17-ц, дійшла висновку, що якщо позивачем оскаржуються дії державного реєстратора щодо вчинення їх за заявами третьої особи, тобто стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором і іншою, відмінною від позивача, особою, вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна, який повинен розглядатися у порядку цивільного чи господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу сторін, та є за своєю природою приватноправовим спором.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (стаття 396 ЦК України).

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами ст. 8 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на момент укладення договору) орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов`язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 року у справі № 904/2073/19).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Поняття «момент укладення договору» та «момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки» різняться за змістовним наповненнями, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено і у мотивувальних частинах постанов Верховного Суду України від 19.02.2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13.06.2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16).

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За приписами частини другої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підлягають державній реєстрації право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19) та підтримана 12.01.2021 року у справі № 229/5551/18 (провадження № 61-2060св20), 12.04.2021 року Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 394/574/19, провадження № 61-13790св20 (ЄДРСРУ № 96207965), 02.06.2021 року Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 291/427/17, провадження № 61-11610св20 (ЄДРСРУ № 97517422).

Враховуючи, що право суборенди земельної ділянки за договором суборенди землі від 16.09.2013 року зареєстровано 03.04.2018 року, а сторони при укладенні зазначеного договору суборенди не вказали про конкретну дату (подію) його закінчення, то строком початку його дії є 03.04.2018 року, а датою закінчення є 03.04.2023 року, отже він є діючим.

Договір суборенди не може бути розірваний в односторонньому порядку. Договір належним чином виконувався, плата за користування земельною ділянкою своєчасно сплачувалася, тому правових підстав для припинення договору навіть у судовому порядку не було.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході судового розгляду, при прийнятті рішення про припинення у позивачки речового права користування земельною ділянкою, яке виникло на підставі договору суборенди земельної ділянки, державний реєстратор повинен був перевірити наявність факту закінчення строку дії договору суборенди землі з урахуванням його державної реєстрації 03.04.2018 року, з урахуванням наявності нерухомого майна на цій ділянці, що є порушенням діючого законодавства щодо державної реєстрації нерухомого майна, яке необхідно привести у відповідність до наявних прав суб`єктів спору про право.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про часткову законність та правомірність позовних вимог ОСОБА_1 до ГОГ «Медик», Державного реєстратора комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Римми В`ячеславівни про визнання права суборенди земельної ділянки, визнання незаконним та скасування рішення, у зв`язку з чим такий позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.124 Конституції України, ст.ст. 124-126 Земельного кодексу України, ст.ст. 626, 651, 792 Цивільного кодексуУкраїни, ст.ст. 2,4, 13-14, 76-81, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України,

суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Громадського об`єднання громадян «Медик», Державного реєстратора комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Римми В`ячеславівни про визнання права суборенди земельної ділянки, визнання незаконним та скасування рішення задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 ) право суборенди земельної ділянки загальною площею 0,0073 га, у тому числі 0,0048 га під забудовою, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887700:05:001:0020, відповідно до умов договору суборенди землі від 16.09.2013 року.

Відновити запис в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право (право суборенди земельної ділянки кадастровий номер 5120887700:05:001:0020) № 25628462 від 03.04.2018 року.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 24.10.2022 року.

Суддя В.В. Мишко