Постанова

від 10.11.2022 по справі 638/7282/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/7282/21 Номер провадження 22-ц/814/2099/22Головуючий у 1-й інстанції Шишкін О.В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Карпушина Г.Л., Хіль Л.М.

секретар: Гречка Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу адвоката Крижановського Миколи Валентиновича який діє в інтересах третьої особи ОСОБА_1

на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 січня 2022 року, у складі судді Шишкіна О.В.

по справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: державний реєстратор Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткін Сергій Володимирович, ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації прав, припинення права власності та визнання правочинів недійсними,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2021 року Харківська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації прав, припинення права власності та визнання правочинів недійсними.

Ухвалою суду від 09 вересня 2021 року вжито заходи забезпечення позову, заборонено відчуження об`єкта нерухомого майна житлового будинку літ. «А-2» з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 506696463101), заборонено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження (дарування, продажу застави та ін.) щодо житлового будинку літ. «А-2» з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 506696463101), дорозгляду по суті цивільної справи.

27 січня 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що застосоване судом забезпечення позову не є співмірним із заявленими вимогами та суперечить вимогам ч. 3 ст. 150 ЦПК України. Зазначила, що матеріалами справи не містять жодних доказів, які б свідчили про наявність обгрунтованих припущень, щодо намірів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 продати, або у будь-який спосіб провести відчудження спірного житлового будинку.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 січня 2022 року заяву ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову задоволено.

Скасовано заходи забезпечення позову у виді заборони відчудження об`єкта нерухомого майна житлового будинку літ. «А-2» з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 506696463101) та заборони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження щодо житлового будинку літ. «А-2» з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 506696463101), дорозгляду по суті цивільної справи.

Ухвала суду мотивована тим, що подальше застосування заходів забезпечення позову є недоцільним, оскільки обмежує законні права власників майна, а заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими заявник вважає, що захист її прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів.

Не погодившись з даною ухвалою місцевого суду її в апеляційному порядку оскаржив представник третьої особи ОСОБА_1 , адвокат Крижановський Микола Валентинович, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, та постановити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову.

Відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченомуст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до положень ч. 3ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду повною мірою відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.

Відповідно достатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями55,124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Відповідно до ч. 2ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно з пунктом 2 частини першоїстатті 150 ЦПК Українипозов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

При оцінці зазначеної співмірності, необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Відповідно до роз`ясненьПостанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Зазначений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.

Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Задовольняючи заяву про скасування забезпечення позову, місцевий суд обгрунтовано виходив з того, що подальше застосування заходів забезпечення позову порушує законні права власників нерухомого майна, якими є відповідачі та які набули цього права за договором купівлі-продажу від 17.10.2017 року.

В подальшому відповідачами були зареєстровані зміни у житловому будинку, що оформлено рішенням державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна С.В. від 06.06.2019 № 47225841, вимогу про скасування якого заявлено позивачем.

Також, співвласниками нерухомого майна подаровано один одному Ѕ частину житлового будинку у відповідності до договорів дарування від 26.11.2020 року та 30.11.2020 року, які також оспорюються Харківською міською радою.

Аналіз обгрунтувань позовних вимог позивача вказує на те, що міська рада не погоджується з реєстрацією змін у будинку, оскільки вважають, що зміни технічних характеристик об?єкта нерухомості відбулися у зв?язку з проведенням будівельних робіт, які в установленому законом порядку не оформлювалися.

З цієї підстави позивач оспорює і договори дарування, вважаючи, що відповідачі дарували самочинне будівництво.

Таким чином, забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчудження об?єкта нерухомого майна не є співмірним до заявлених вимог щодо оспорення реєстрації змін технічних характеристик будинку.

Окрім того, позивач по справі не має жодного матеріально-правового інтересу щодо будинку, а лише виконує функції прийняття до експлуатації об`єктів будівництва на території міста Харкова та здійснює державний архітектурно-будівельний контроль, що свідчить про відсутність зв`язку між предметом позову та вжитими заходами забезпечення позову.

Виходячи з заявлених позивачем вимог, позивачем не наведено належних і переконливих доказів, що невжиття таких заходів забезпечення позову, застосування яких заявлено позивачем, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Правова позиція ЄСПЛ відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції гарантує кожній особі крім інших прав право на повагу до її житла.

Втручання держави є порушенням статті 8Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (див.рішення від 18 грудня 2008 р. у справі «Савіни проти України»(Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, п. 47).

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Основною метою ст. 1 Першого Протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

Європейський Суд з прав людини вбачав порушення ст. 1 Протоколу навіть тоді, коли не було юридичного позбавлення права власності на майно, але через ті або інші обставини людина була позбавлена практичної можливості користуватися своєю власністю.

Враховуючи вищевикладені вимоги законодавства та обставини справи, місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що подальше застосуваннязаходів забезпеченняпозову,виходячи з заявленихпозовних вимог,порушує законніправа власниківмайна,а позивачемне наведеноналежних іпереконливих доказів,що невжиттятаких заходівзабезпечення позову,застосування якихзаявлено позивачем,може істотноускладнити чиунеможливити виконаннярішення судуу майбутньому.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а скарги без задоволення.

Керуючись ст.268,374 ч. 1, п. 1,375,383,384,389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуадвоката КрижановськогоМиколи Валентиновичаякий дієв інтересахтретьої особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районногосуду м.Харкова від31січня 2022року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.Ю. Кузнєцова

Судді: Г.Л. Карпушин

Л.М. Хіль