Справа № 727/6702/22
Провадження № 2/727/1519/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді: Гавалешка П.С.,
при секретарі судового засідання: Грицик Н.О.,
за участю позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивачів: ОСОБА_2 ,
представника відповідача: ОСОБА_3 ,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування,
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшла вищезазначена позовна заява, в обґрунтування якої зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на підставі права власності належить квартира АДРЕСА_1 . Даний житловий будинок розташований на земельній ділянці, яка належить міській територіальній громаді.
Протоколом комісії від 08 лютого 2022 року у відповідності до «Порядку демонтажу тимчасових споруд, пересувних тимчасових споруд, малих архітектурних форм і літніх торгових майданчиків на території м. Чернівці», затвердженого рішенням виконкому Чернівецької міської ради № 495/23 від 16 жовтня 2020 року, було запропоновано виконкому ухвалити рішення про демонтаж навісу на подвір`ї на стіні будинку АДРЕСА_2 за порушення п. 11.4 Додатку № 1 до Правил благоустрою м. Чернівці та ст. 152 КУпАП, що підтверджується листом Управління порядку та контролю за благоустроєм № 13/01-12/117 від 17 січня 2022 року. На даній підставі виконавчий комітет Чернівецької міської ради прийняв рішення № 112/4 від 23 лютого 2022 року, п. 10 Додатку до якого позивачі вважають неправомірним, так як діючим на час встановлення навісу законодавством, зокрема п.п. 24, 25 «Переліку будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл», затвердженого Постановою КМУ від 30 вересня 2009 року № 1104, дозвіл на встановлення навісу не вимагався.
Позивачі вважають, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» триповерховий будинок, в якому вони проживають, не відноситься до об`єктів за класом наслідків СС1 (незначних наслідків) для застосування вимог «Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію», затвердженого Постановою КМУ від 07 червня 2017 року № 406, який також не вимагає отримання дозволу на встановлення навісу, оскільки відсутнє втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування. Крім цього, «Правила благоустрою м. Чернівці» приймалися рішенням 66 сесії 6 скликання Чернівецької міської ради від 20 грудня 2018 року № 1575 з наступними змінами, тобто на думку позивачів вони є такими, що не мають зворотної дії в часі.
Позивачі вважають, що згідно п. 11 Додатку до даних Правил, останні визначають порушення на території міста у розміщенні тимчасових споруд, архітектурних малих форм, рекламо носіїв, літніх торгових майданчиків, елементів зовнішнього благоустрою. Конкретно, п. 11.4 Додатку також забороняє на території міста самовільне розміщення альтанок, павільйонів, навісів, вуличних ваз, вазонів і амфор, декоративних та ігрових скульптур, вуличних меблів (лавки, лави, столи тощо), сходів, балюстрад, огорож, воріт, грат, інших елементів благоустрою, а на прибудинкове подвір`я останнє не розповсюджується.
Також, позивачі звертають увагу, що при ухваленні рішення був прийнятий до уваги адміністративний протокол № 0564 від 09 грудня 2021 року та постанова № 6 від11 лютого 2022 року адміністративної комісії при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради, якою провадження за ст. 152 КУпАП закрито щодо встановлення навісу за закінченням строку, тобто провина в установленому порядку не встановлювалась. В той же час, відповідачу було відомо, що адміністративна комісія з цього ж самого приводу постановою № 18 від 06 жовтня 2017 року закрила адміністративне провадження за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, на думку позивачів, влаштування ними навісу на будинку АДРЕСА_2 не суперечить наведеним нормативним актам, останній встановлений не на земельній ділянці, при його зведені не проводилося земельних робіт або робіт по будівництву фундаменту, що підтверджено також вищевказаною постановою № 18 від 06 жовтня 2017 року.
Позивачі вважають, що зі схеми технічного паспорта та фотознімку, долученого до матеріалів справи, вбачається, що навіс розташований на внутрішньому дворовому фасаді будинку та з 2007 року обставини користування прибудинковою територією не змінилися, за взаємною домовленістю з мешканцями сусідніх прибудинкових територій будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , двір є загальним та використовується для паркування автомобілів мешканців вказаних будинків, його частину займає не навіс, а належний позивачам автомобіль.
На підставі вищезазначеного, позивачі просять суд визнати незаконним та скасувати п. 10 Додатку до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 112/4 від 23 лютого 2022 року про демонтаж навісу на будинку АДРЕСА_2 . Стягнути з Чернівецького міськвиконкому на користь позивачів 992 гривні 40 копійок сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а також їх представник адвокат Баршаков О.В. у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримали із викладених в ній підстав. Просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, так як дії відповідача є протиправними, що порушує їх законні права та інтереси.
Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні. Надала до суду відзив, в якому вказує на те, що позивачі не заперечують факту належності земельної ділянки, на якій розташований будинок, в якому вони проживають, міській територіальній громаді. Із рішенням № 754 виконкому Чернівецької міської ради Ради депутатів трудящих від 14 серпня 1953 року не вбачається надання права постійного користування на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , тим паче з даного рішення не вбачається, що дане право надано саме позивачам. Щодо посилання позивачів на постанову № 18 від 06 жовтня 2017 року, яким адміністративна комісія при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради закрила адміністративне провадження у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, то вбачається, що адмінкомісією розглядались адміністративна справа щодо проведення земельних робіт при встановленні навісу. Тобто, закриття адміністративного провадження відбулося у зв`язку з відсутністю на земельній ділянці проведення саме земельних робіт (п.13.2 Тимчасових правил благоустрою м.Чернівців). Пункт 13.2 Додатку до Тимчасових правил благоустрою м.Чернівців, затверджених рішенням Чернівецької міської ради від 03 лютого 2015 року № 1489 носить в собі такий зміст: розриття при встановлені павільйонів, кіосків, лотків, гаражів, літніх майданчиків, рекламоносіїв (конструктивних елементів) навісів тощо. Тобто, порушення, яке передбачає пункт 13.2 - це розриття (проведення земляних робіт), саме тому постановою № 18 від 06 жовтня 2017 року і було закрите адміністративне правопорушення, тому що адмінкомісією не було встановлено саме розриття (проведення земляних робіт), де позивачами самовільно розміщено навіс.
Головним спеціалістом-інспектором з благоустрою інспекції з благоустрою управління порядку та контролю за благоустроєм міської ради складено протокол № 0564 від 09 грудня 2021 року, в якому зафіксовано порушення правил благоустрою м.Чернівців (п.11.4 додатку 1 до Правил благоустрою м.Чернівців), а саме самовільне розміщення навісу у дворі загального користування, також порушення правил благоустрою, шляхом самовільного розміщення навісу у дворі, підтверджується заявою ОСОБА_5 . Стверджувати, що це прибудинкове подвір`я позивачі не можуть, адже відсутні правовстановлюючі документи, де буде зазначено, що саме ця земельна ділянка є прибудинковим подвір`ям. Тим паче, як вказували позивачі у своїй позовній заяві, земельна ділянка належить територіальній громаді, отже апріорі є територією міста. Згідно з листом управління охорони культурної спадщини від 22 серпня 2022 року № 02-02/69 та Офіційного геопорталу Чернівецької міської ради вул. Братів Руснаків відноситься до комплексної охоронної зони, у зв`язку з чим збороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідних органів охорони культурної спадщини.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 надали до суду відповідь на відзив, згідно якого вони дійсно не ставлять під сумнів належність земельної ділянки будинку АДРЕСА_2 , проте вважають її прибудинковою територією, яка розташована лише з бокового та дворових фасадів будинку, та не охоплює головний фасад будинку з боку АДРЕСА_2 . Правопорушення, яке розглядалось адміністративною комісією при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради 06 жовтня 2017 року, було зафіксовано протоколом від 15 червня 2017 року, та передбачало, що для влаштування навісу використовувалась земельна ділянка. Формулювання правопорушення, встановленого в 2021 році також було прив`язане до земельної ділянки. Причому, в обох випадках справи було закрито, у першому випадку за неправильної кваліфікації правопорушення, у другому - за закінченням строку. Навіс, споруджений на стіні будинку з боку дворового фасаду, а на землях комунальної власності стоїть їх автомобіль. Крім того, ні в 2017 році, ні 2021-22 роках з вищенаведених причин посадові особи не розібрались, коли навіс був встановлений, а єдиним доводом відповідача у відзиві наводиться посилання на заяву ОСОБА_5 .
Відповідач наводить лист Управління охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради від 22 серпня 2022 року №02-02/69, який містить посилання на державні та місцеві нормативні акти щодо встановлення комплексної охоронної зони в місті Чернівці та заборони здійснення містобудівних, архітектурних, будівельних, земляних та інших робіт в межах охоронної зони без дозволу. На думку позивачів, згадані нормативні акти не були підставою для прийняття рішення виконкому, а тому не повинні прийматися до уваги.
Вважають, що всі наведені документи не можна застосовувати до питання влаштування навісу, так як його було встановлено в 2007 році, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 26 січня 2007 року за договором від 30 листопада 2006 року. В той же час, жодний законодавчо-нормативний акт, наведений відповідачем у відзиві, або не діяв, або не діяли окремі статті, які стосуються правил встановлення навісів та отримання дозволів на їх спорудження. На думку позивачів, відповідач жодним чином не заперечив наведені ними обставини та правові підстави позову, а тому наведені доводи, посилання на документи та докази повинні бути відхилені.
Суд, вислухавши учасників судового засідання, вивчивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» елементами (частинами) об`єктів благоустрою є:
1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм;
2) зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях;
3) будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів;
4) засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами;
5) технічні засоби регулювання дорожнього руху;
6) будівлі та споруди системи інженерного захисту території;
7) комплекси та об`єкти монументального мистецтва, декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади;
8) обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків;
9) малі архітектурні форми;
10) інші елементи благоустрою, визначені нормативно- правовими актами.
Мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою. До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради; паркові містки; огорожі, ворота, ґрати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством.
Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, норм і правил.
Згідно з п.1 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», яка встановлює обмеження при використанні об`єктів благоустрою, на об`єктах благоустрою забороняється:
1) виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов`язковість його отримання передбачена законом.
Згідно з приписами ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів благоустрою населених пунктів належать:
1) території загального користування:
а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам`ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.
2) до об`єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.
Навіси та павільйони належать до малих архітектурних форм, а відповідно до п.10 Додатку №3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 року № 870, для установлення нових, відновлення, ремонту та заміни існуючих малих архітектурних форм необхідно отримати дозвіл від виконавчого органу сільської, селищної міської ради.
Відповідно до п.7 та 17, ч. 1, ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування», яка визначає повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян та видача дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених законом.
Згідно з листом управління охорони культурної спадщини від 22 серпня 2022 року № 02-02/69 вул. Братів Руснаків в м. Чернівці відноситься до комплексної охоронної зони.
Комплексна охоронна зона - це спільна зона, встановлена для певної сукупності пам`яток на території з їх високою концентрацією при межуванні або частковому суміщенні зон охорони пам`яток з метою комплексного характеру середовища.
Також у вищевказаному листі зазначається, що в межах комплексної охоронної зони збороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідних органів охорони культурної спадщини.
Таким чином, будівля за адресою: АДРЕСА_2 відноситься до комплексної охоронної зони і для встановлення в межах комплексної охоронної зони містобудівних, архітектурних чи ландшафтних перетвореннь, або будівельних, меліоративних, шляхових чи земляних робіт необхідно отримання дозволу відповідних органів охорони культурної спадщини.
Рішенням 14 сесії V скликання Чернівецької міської ради № 252 від 28 лютого 2007 року було затверджено «Коригування історико - архітектурного опорного плану і проекту зон охорони пам`яток та визначення меж і режимів використання історичних ареалів м.Чернівці».
Тобто, з 2007 року АДРЕСА_2 , відноситься до охоронної зони, що унеможливлює здійснення будь яких містобудівних та архітектурних перетворень, без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини (а.с. 34-35, 37).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності від 20 липня 2007 року на підставі права власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с. 4).
Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 112/4 від 23 лютого 2022 року було затверджено перелік тимчасових споруд, встановлених без дозвільних документів, які підлягають демонтажу, згідно з додатком.
Згідно додатку до рішення виконавчого комітету міської ради № 112/4 від 23 лютого 2022 року до переліку тимчасових споруд, встановлених без дозвільних документів в м. Чернівці, які підлягають демонтажу, віднесено навіс, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 5-6).
Також, на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, позивачами було надано архівний витяг рішення виконкому Чернівецької міської ради депутатів трудящих № 754 від 1953 року, яким було затверджено представлені бюро технічної інвентаризації матеріали обміру земель будівельного кварталу № 99а, загальною площею 1937 кв.м. та пропозиції комісії, та зареєстровано за землекористувачами будівельного кварталу № 99а, 1937 кв.м. земельних площ, виявлені лишки присадибних ділянок залишено в тимчасовому користуванні землекористувачів вище згаданого будівельного кварталу ( АДРЕСА_4 , 253 кв.м. зареєстровано за землекористувачем) ( а.с. 7).
На підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 02 від 15 червня 2017 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 18 від 06 жовтня 2017 року відносно ОСОБА_1 про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 інкримінували адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП, а саме самовільне встановлення навісу у дворі загального користування (а.с. 10).
На підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 0564 від 09 грудня 2021 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 6 від 11 лютого 2022 року відносно ОСОБА_1 про закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 інкримінували адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП, а саме самовільне розміщення навісу у дворі спільного користування на землях комунальної власності (а.с. 8-9).
Крім того, позивачами було надано копію договору № 18-Ф від 30 листопада 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та спеціалізованим підприємством підрядних робіт Акціонерним товариством «Сансервіс», в особі голови правління Файнкіхена С.Ю., згідно якого останнє зобов`язалося перед відповідачем виконати роботи, пов`язані із виготовленням настінного навісу на будинок та здійснити його монтаж (а.с. 24).
Згідно копії акту приймання-передачі виконаних робіт від 26 січня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та спеціалізованим підприємством підрядних робіт Акціонерним товариством «Сансервіс», в особі голови правління Файнкіхена С.Ю., роботи у відповідності з договором № 18-Ф від 30 листопада 2006 року виконавець виконав та передав замовнику, а замовник прийняв настінний навіс на будинок та монтаж навісу на стіну будинку АДРЕСА_2 (а.с. 25).
Також позивачами було надано схему розташування будівель та споруд у АДРЕСА_2 (а.с. 11) та фотознімок навісу з розташованим під ним автомобілем, конструкції якого є прилеглими до відповідної земельної ділянки (а.с. 12).
Інших доказів на підтвердження зазначених у позові обставин, позивачами та їх представником до суду надано не було.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1, 5, 6, 7ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.
При оцінці доказів, суд не приймає посилання позивачів на архівний витяг рішення виконкому Чернівецької міської ради депутатів трудящих № 754 від 1953 року, оскільки позивачі не оспорюють факту належності земельної ділянки під спорудженим ними об`єктом міській територіальній громаді, фіксації території навколо даного об`єкта із зазначеного рішення не вбачається.
Позивачами також не доведено, що зазначена у позові територія відноситься до прибудинкової, так як Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що «Прибудинкова територія-територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир), а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку».
Як вбачається з вищезазначеної норми, а саме п.4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» для того, щоб територія (земельна ділянка), де розташований багатоквартирний будинок була прибудинковою територією, вона повинна мати якнайменше три умови, а саме: необхідна відповідна містобудівна документація, землевпорядна документація та визначення меж земельної ділянки.
Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 17 травня 2005 року № 76, прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.
Тобто, прибудинкова територія повинна бути визначена в акті, з рішення № 754 виконкому Чернівецької міської ради депутатів трудящих від 14 серпня 1953 року не вбачається надання права постійного користування по АДРЕСА_2 , тим паче з даного рішення не вбачається, що дане право надано саме позивачам.
Надана позивачами у якості доказів постанова по справі про адміністративне правопорушення № 18 від 06 жовтня 2017 року, винесена адміністративною комісією при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради на підставі протокол про адміністративне правопорушення № 02 від 15 червня 2017 року, якою було закрито провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення - вказує на те, що ОСОБА_1 спорудив навіс без проведення земельних робіт при його встановленні, однак обставини, встановлені даною постановою, не несуть за собою приюдиційних фактів, які б могли вказувати про наявність правомірних дій позивачами при спорудженні навісу.
Що стосується наданої позивачами у якості доказів постанови по справі про адміністративне правопорушення № 6 від 11 лютого 2022 року, винесеної адміністративною комісією при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 0564 від 09 грудня 2021 року, якою було закрито провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, то слід зазначити, що винуватість чи відсутність вини ОСОБА_1 у порушенні правил благоустрою при спорудженні навісу, при вирішені даної справи не встановлювалась.
Надана позивачами схема розташування будівель та споруд у АДРЕСА_2 та фотознімок навісу з розташованим під ним автомобілем, також не несуть належної доказової бази правомірності дій позивачів.
При оцінці належності та допустимості доказів у вигляді копії договору № 18-Ф від 30 листопада 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та спеціалізованим підприємством підрядних робіт Акціонерним товариством «Сансервіс», в особі голови правління Файнкіхена С.Ю., та копії акту приймання-передачі виконаних робіт від 26 січня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та спеціалізованим підприємством підрядних робіт Акціонерним товариством «Сансервіс», в особі голови правління Файнкіхена С.Ю., суд приходить до наступного.
Згідно відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців, встановлено, що на період часу з 2006 року по 2008 рік директором (керівником) спеціалізованого підприємства підрядних робіт Акціонерного товариства «Сансервіс» (ЄДРПОУ: 03333564) була ОСОБА_6 , а не ОСОБА_7 (а.с. 61-62).
Вказане ставить під сумнів чинність відповідного договору та похідного від нього акту приймання-передачі виконаних робіт, так як зазначене не відповідає загальним засадам належності та допустимості наданих доказів, а тому такі докази не можуть бути прийняти судом до уваги.
З огляду на вищезазначене, наданими до суду доказами позивачами не було підтверджено достовірності періоду, коли саме було споруджено навіс, належності спорудженого об`єкту комусь із позивачів, протиправності дій відповідача при винесені оскаржуваного рішення (додатку до нього), та яким саме чином оскаржуване рішення порушує законні права та інтереси позивачів (як власників майна).
Тобто, виконавчий комітет Чернівецької міської ради прийняв рішення про демонтаж споруд встановлених без дозвільних документів від 23 лютого 2022 року №112/4 в межах своїх повноважень, згідно з нормами чинного законодавства. Як вбачається, вищезазначена норма права, встановлює обов`язкове отримання дозволу від компетентних органів під час здійснення на об`єктах благоустрою будь яких перетворень, змін та порушень. В даному випадку, необхідне отримання дозволу від виконавчого органу міської ради та відповідного органу охорони культурної спадщини. Як вбачається з матеріалів справи, у позивачів відсутній дозвіл, як від виконавчого органу так і від органу охорони культурної спадщини.
При цьому, відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У пункті 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що, застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391,396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням права володіння, порушуються його право власності чи законного володіння.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Таким чином, відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 ЦК України, ст.3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення.
При вирішенні позову про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності прийнятого рішення відповідним суб`єктом та має бути встановлено не лише наявність підстав незаконності прийнятого рішення, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
За приписами чинного законодавства захисту в суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому, обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.
Відсутність порушеного права та інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Позивачами не доведено порушення їх майнових прав або законного інтересу, а матеріали справи не містять доказів, що останні є законними власниками спорудженого майна (навісу).
З урахуванням викладеного вище, матеріали даної справи свідчать про відсутність у позивачів, станом на день подання позову та на час розгляду справи, суб`єктивного матеріального права користування майном (навісом), як наслідок, про відсутність у позивачів права на позов.
Підсумовуючи вищезазначене, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи та наданих в їх обґрунтування доказів, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що позов не підлягає задоволенню, так як позивачами за змістом заявлених вимог позову не доведено та в силу принципу змагальності сторін не спростовано обґрунтованості та законності позиції відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно вимог ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Оскільки, в задоволенні позовних вимог слід відмовити, то судові витрати у даному випадку покладаються на позивачів.
Керуючись ст. 55 Конституції України, ст. 3, 15, 16, 326, 328, 391 ЦК України, ст. 3, 12, 19, 42, 81, 89, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до виконавчого комітету Чернівецької міської ради (м. Чернівці, Центральна площа, б. № 1, ЄДРПОУ № 04062216) про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування - відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення та підписання до Чернівецького апеляційного суду. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текс рішення виготовлено 23 листопада 2022 року.
Суддя П.С. Гавалешко
Суд | Шевченківський районний суд м. Чернівців |
Дата ухвалення рішення | 23.11.2022 |
Оприлюднено | 28.11.2022 |
Номер документу | 107504471 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: спори про самочинне будівництво |
Цивільне
Шевченківський районний суд м. Чернівців
Гавалешко П. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні