Окрема думка

від 25.11.2022 по справі 344/17277/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

"25" листопада 2022 р.

ОКРЕМА ДУМКА

судді Івано-Франківського апеляційного суду Василишин Л.В.

на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду,

Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 17.11.22р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 68 000,00 доларів США, трьох відсотків річних в сумі 10 077,00 доларів США, скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про відмову у позові.

Не можу погодитися із цією постановою колегії суддів з таких мотивів.

За обставинамисправи,у грудні2020року ОСОБА_1 звернувся досуду ізпозовом до ОСОБА_2 про стягненнязаборгованості задоговором позики в сумі 68 000,00 доларів США, а також трьох відсотків річних в сумі 10 077,00 доларів США, а всього 78 077,00 доларів США, що в еквіваленті станом на 02.12.2020 року становило 2 229 746,39 грн.

Позов обгрунтований тим, що 20 травня 2014 року між сторонами було укладено договір позики, згідно якого відповідач отримав від позивача кошти у сумі 80 000 доларів США зі строком повернення до 25 грудня 2015 року. Позичальник своє зобов`язання належним чином не виконав та в обумовлений строк не повернув кошти в повному обсязі. У 2018 році відповідач передав позивачу баштовий кран вартістю 12 000 доларів США в рахунок часткового погашення боргу. Решту суми відповідач не повернув.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 21 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами виникли правовідносини з договору позики, доказів на спростування цього відповідач не представив. Також суд вважав, що у зв`язку із поверненням у січні 2018 року частини позики шляхом передачі позивачу баштового крану відбулось переривання позовної давності, а тому заява представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності не заслуговує на увагу.

Вважаю, що у апеляційного суду не було достатніх підстав для скасування рішення з відмовою у позові, виходячи з такого.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Розгляд справ судами має здійснюватися з дотриманням принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України).

Рішення суду повинне бути не просто формально законним і обгрунтованим, а й справедливим за своєю суттю.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 17 листопада 2021 року в справі № 755/5684/18-ц).

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Аналізстатті 264 ЦК Українисвідчить, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або неустойки.

Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Отже, переривання позовної давності пов`язується з будь-якими активними діями зобов`язаного суб`єкта (боржника).

При цьому не виключається й випадку коли переривання перебігу позовної давності буде відбуватися внаслідок визнання боргу, що здійснюється іншими суб`єктами, якщо на це була виражена воля боржника (тобто, коли боржник виражає свою згодою чи уповноважує на це відповідного іншого суб`єкта).

20 травня 2014 року згідно умов договору позики ОСОБА_2 підтвердив наявність зобов`язання перед ОСОБА_1 щодо боргу в сумі 80 000,00 доларів США та зобов`язувався їх повернути до 25.12.2015 року.

Тобто в спірному випадку факт наявності боргового зобов`язання за розпискою підтверджено.

Позивач також вказував, що зобов`язання відповідачем виконано не в повному обсязі, тому просив стягнути різницю за мінусом 12000 доларів США та штрафні санкції.

При цьому, позивач посилався на наявну у справі копію розписки за підписом ОСОБА_1 , що він у рахунок погашення боргу отримав від ОСОБА_2 баштовий кран КБ-308, як еквівалент 12 000,00 доларів США.

Апеляційний суд в цій частині відхилив представлену ОСОБА_1 копію розписки за його підписом, що він у рахунок погашення боргу отримав від ОСОБА_2 баштовий кран КБ-308, як еквівалент 12 000,00 доларів США, яка свідчить про переривання позовної давності, оскільки подана ним розписка не відповідає вимогам ст. 654 ЦК України, так як не містить дати складання, підпису ОСОБА_2 про часткове погашення боргу та ним не визнається, не зазначено, який борг погашається, та вчинена не в такій самій формі, що й договір позики, що змінюється.

Крім цього, позивачем не подано будь-яких доказів про належність відповідачу права власності чи співвласності на баштовий кран КБ-308, а відповідно ч.6 ст. 81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак не можу погодитися з таким висновком.

Згідно зі ст.545 ЦК України , прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Що і було в спірному випадку, на підтвердження часткового погашення боргу кредитор видав боржникові розписку. Наявність у позивача саме копії розписки виданої ним як кредитором, відповідає змісту ч.1 ст.545 ЦК та підтверджує визнання кредитором погашення боргу. Будь яких інших розписок чи записів боржника в даному випадку не вимагається.

Про наявність інших правовідносин окрім даної позики відповідач не зазначав.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що дана розписка була видана в січні 2018 року.

Такі обставини підтвердив допитаний у судовому засіданні апеляційного суду в якості свідка позивач ОСОБА_1 , який пояснив, що між сторонами мали місце як близькі товаристські відносини, так і тривалі відносини щодо спільної підприємницької діяльності в сфері будівництва. Він постійно нагадував відповідачу про борг та наполягав на погашенні, оскільки підходив строк позовної давності. Однак той посилався на скрутний фінансовий стан та обіцяв повернути. Пізніше під час Різдвяних свят 2018 року ними було погоджено передачу в погашення боргу за спірною розпискою саме баштового крану, який використовувався в спільному будівництві. Кран він продав, а документи не збереглися.

Разом з тим, на спростування висновку суду щодо встановленої обставини апелянтом не було представлено жодного доказу .

При цьому, на виклик про обов`язкову явку до апеляційного суду відповідач особисто не з`явився, а обмежився письмовою заявою про заперечення всіх обставин, про які зазначав позивач.

Також, при оцінці цих обставин звертає на себе увагу наступне.

Фактично за змістом апеляційної скарги відповідач не заперечує факту передачі ним крану в погашення боргу за розпискою, однак заперечує встановлену судом дату такої передачі січень 2018 року.

Однак у судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача вже заперечив як факт передачі крану, так і будь які обставини щодо отримання його довірителем розписки про зарахування.

Щодо основної розписки, то представник апелянта вже не заперечував факт позики та дійсності цієї розписки20.05.2014 року, що було основним доводом апеляційної скарги, а вже просив відмовити позивачу за спливом строку позовної давності.

Зважаючи на таку поведінку сторони, очевидним є той факт, що відповідачеві вкрай вигідна така позиція - не надавати оригінал розписки та, відповідно, заперечувати факт часткового повернення позики. Визнання такого факту унеможливить застосування позовної давності, про що просив відповідач.

Звертаю увагу, що цивільний процесуальний закон передбачає застосування принципу добросовісності, який полягає у необхідності сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Складовою цього принципу в цивільному судочинстві є, зокрема, процесуальний естопель - принцип, згідно з яким сторона позбавляється права висувати певні заперечення або заяви, що розходяться з її початковою поведінкою, визнані в цьому та/або іншому процесі.

У даному випадку , суду слід було врахувати таке.

У відзиві на позовну заяву з приводу переривання строку позовної давності представником відповідача заперечується факт часткового погашення з тієї тільки причини, що представлена позивачем копія розписки про отримання виконання надана самим кредитором, а не боржником.

Також в заяві поданій суду 20.04.21р. вже особисто відповідач вказав, окрім іншого, що «щодо ніби то передачі ним в рахунок погашення якогось баштового крану йому нічого не відомо, у його власності такого крану ніколи не було».

Вже в апеляційній скарзі, відповідач щодо переривання позовної давності вказує тільки на відсутність в розписці про отримання часткового погашення дати, та недостовірність встановленої судом дати, оскільки вона видана самим позикодавцем.

Щодо самої позики, то у відзиві відповідач вказував щодо неналежності як доказу розписки від 20.05.2014 року і заперечення такого факту , потім в заяві від 20.04.21р. про те, що сам факт написання розписки був, однак вона була написана як намір отримати кошти 80000 доларів США , однак пізніше він передумав та кошти не отримував.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача пояснив, що у власності його довірителя не було баштового крану, на який посилається позивач. Між сторонами дійсно були тривалі бізнесові відносини, однак не було ніякого часткового погашення позики, розписки про таке погашення , це маніпуляція позивача.

Таким чином, позиція відповідача по суті спору не була послідовна, пояснення змінювалися і суд мав критично відноситися до таких при встановленні дійсних обставин справи.

Відповідно, заперечення щодо відсутності обставин часткового погашення боргу, суд повинен був перевірити шляхом витребування у відповідача оригіналу розписки. Допитавши позивача як свідка, суд повинен був давати оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності.

Однак апеляційний суд зазначив у постанові, що суд відхиляє представлену ОСОБА_1 копію розписки за його підписом, що він у рахунок погашення боргу отримав від ОСОБА_2 баштовий кран КБ-308, як еквівалент 12 000,00 доларів США.

Проте як уже зазначалося, розписка правомірно оформлена саме позивачем, запису чи підпису боржника в цьому випадку не вимагається. Майно, яке знаходиться у третіх осіб, може бути передано в розрахунок, якщо така передача не оспорюється. Щодо дати розписки судом встановлено дану обставину, а відповідачем її не спростовано, про інші правовідносини відповідач не зазначав, а докази цього відсутні. Така розписка відповідає закону, оскільки оформлена у письмовій формі. В ході апеляційного перегляду суд не перевіряв обставину щодо того, де знаходиться оригінал розписки, не витребовував його. Таких обставин не встановлював і суд першої інстанції. Тому висновок суду щодо відмови в позові є передчасним.

Суддя Василишин Л.В.