Рішення

від 10.11.2022 по справі 902/290/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" листопада 2022 р. м. Вінниця Cправа №902/290/22

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л.,

сторони правом участі в судовому засіданні не скористались,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Святогора", м.Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю-підприємства "АВІС", м.Вінниця

про стягнення заборгованості за договором поставки,

ВСТАНОВИВ:

03.05.2022 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Святогора" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю-підприємство "АВІС" 139277,08 грн заборгованості, яка нарахована в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №МТП-1 від 08.02.2018 в частині розрахунків за отриманий товар, з яких: 135264,44 грн - основний борг; 4012,64 грн - пеня.

Ухвалою суду від 09.05.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/290/22, вирішено її розгляд здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 09.06.2022.

За наслідками судового засідання 09.06.2022, судом постановлено ухвалу про продовження строку здійснення підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 16.08.2022.

16.08.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомив, що станом на 08.06.2022 він повністю розрахувався за отриманий товар, про що надав копії платіжних доручень: №3338 від 03.05.2022, №3438 від 05.05.2022, №3521 від 06.05.2022, №3568 від 09.05.2022, №3617 від 10.05.2022, №3803 від 16.05.2022, №3698 від 11.05.2022, №3715 від 12.05.2022, №3848 від 17.05.2022, №3879 від 18.05.2022, №3952 від 19.05.2022, №4005 від 20.05.2022, №4006 від 20.05.2022, №4072 від 23.05.2022, №4096 від 24.05.2022, №4168 від 25.05.2022, №4197 від 26.05.2022, №4253 від 27.05.2022, №4357 від 31.05.2022, №4418 від 01.06.2022, №4467 від 02.06.2022, №4576 від 06.06.2022, №4684 від 07.06.2022, №4706 від 08.06.2022, №4707 від 08.06.2022 (а.с.51-67) про сплату ідентичного за призначенням по всім дорученням боргу (призначення платежу: оплата за кислоту лимонну, соду каустичну згідно рахунку на оплату №35 від 19.01.2022. Договір №МТП-1 від 08.02.2018) на загальну суму 128770,00 грн.

16.08.2022 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому судовому засіданні до 08.09.2022.

За наслідками підготовчого засідання, 08.09.2022, постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження у справі №902/290/22 з призначенням судового засідання по розгляду справи по суті на 05.10.2022.

В судове засідання, 05.10.2022, з`явився представник відповідача, представник позивача в телефонному режимі повідомила про неможливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Львівської області "в зв`язку з обмеженнями, пов`язаними з воєнним станом". Враховуючи наведене, судом визнано поважними причини неявки представника позивача в судове засідання, відкладено розгляд справи по суті на 12.10.2022.

12.10.2022 слухання справи не відбулось, у зв`язку з масштабною та тривалою повітряною тривогою, а також загрозою ракетних ударів по всій території України.

Ухвалою суду від 20.10.2022 відкладено судове засідання у справі №902/290/22 по розгляду справи по суті на 10.11.2022.

Представники сторін своїм правом участі в судовому засіданні 10.11.2022 не скористалися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином, про що свідчить наявність в матеріалах справи (а.с.110, 111) телефонограм щодо їх повідомлення.

Заявою №06/10-2 від 06.10.2022 директор Приватного підприємства "Святогора" Дубик П.З. просив справу №902/290/22 розглянути за відсутності позивача за наявними у ній матеріалами (а.с.105).

Вирішуючи питання щодо можливості вирішення спору за відсутності представників сторін суд враховує, що статті 42, 46 ГПК України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Частиною 1 ст.202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У зв`язку з вищенаведеним, справа розглядається, у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено, що між Приватним підприємством "Святогора" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки товарів №МТП-1 від 08.02.2018 (далі - договір).

Згідно з положеннями п.1.1., 1.2., 1.3. договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, установлених даним договором. Найменування та кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниці виміру, ціна одиниці виміру, дата поставки та загальна вартість товару визначаються у видаткових накладних та специфікаціях та/або інших товарно-супровідних документах, які є невід`ємною частиною даного договору. Постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими іншими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством.

На підставі п.2.1, 2.2. договору, постачальник гарантує якість товару протягом строку придатності такого товару. Якість товару повинна відповідати вимогам діючих державних стандартів, технічних умов, а також іншим нормам, встановленим чинним законодавством України для такого виду товару та підтверджуватися сертифікатом якості виробника товару. Всі необхідні документи, що підтверджують якість товару, постачальник зобов`язаний передати покупцю в момент поставки партії товару.

Відповідно до п.3.1., 3.2., 3.3. договору, ціна за одиницю товару та загальна вартість відповідної партії товару зазначаються у видаткових накладних та специфікаціях. Постачальник не має права змінювати ціну товару після підписання сторонами відповідної специфікації. Загальна вартість цього договору складається з сум усіх поставок товару, що були здійснені по даному договору та зазначені у видаткових накладних, за якими покупець отримав товар від постачальника.

Пунктом 4.1. укладеного між сторонами договору поставки №МТП-1 від 08.02.2018 передбачено, що оплата покупцем товару здійснюється протягом 30 (тридцять) календарних днів з дати отримання партії товару покупцем. Датою поставки відповідної партії товару вважається дата одержання покупцем такого товару, згідно видаткових накладних, підписаних та завірених печатками сторін разом із супровідними документами.

На підставі п.5.1., 5.2., 5.3., 5.4. договору, поставка здійснюється постачальником партіями на підставі отриманого від покупця замовлення в усній формі за допомогою телефонного зв`язку, на підтвердження якого складається специфікація. Партією вважається кількість товару незалежно від його найменування, що поставляється за однією видатковою накладною. Поставка товару здійснюється протягом 5 (п`яти) календарних днів від дня отримання постачальником замовлення покупця. Місцем поставки товару є склад покупця, який знаходиться за адресою: м.Вінниця, пров.Карбишева, 2. Транспортні витрати покладаються на постачальника. Право власності на товар переходить до покупця в місці поставки з моменту приймання товару разом із супровідними документами (рахунок, накладна, товарно-транспортна накладна, сертифікат якості).

Згідно з п.7.1., 7.2., 7.3., 7.4. договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України. За порушення термінів розрахунків, передбачених п.4.1. даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від протермінованої суми за кожен день протермінування. За непоставку/недопоставку товару, постачальник зобов`язаний оплатити покупцю штраф у розмірі 10 (десять) % від вартості непоставленого/недопоставленого товару. Сторони домовились, що строк позовної давності щодо стягнення неустойки становить три роки. Сплата пені не звільняє сторони від взятих на себе обов`язків по договору.

Видатковими накладними №28 від 20.01.2022 на суму 156750,00 грн (з ПДВ) та №61 від 03.02.2022 на суму 19600,00 грн (з ПДВ) (а.с.12, 13), підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками, засвідчено факт поставки (переходу права власності) найменування товару, вказаного у вищезгаданих накладних.

Судом встановлено, що станом на час звернення Приватного підприємства "Святогора" з позовом до суду у Товариства з обмеженою відповідальністю-підприємства "АВІС" існувала заборгованість в межах діючого договору поставки №МТП-1 від 08.02.2018 за двома видатковими накладними, а саме:

1. Залишок заборгованості по видатковій накладній №28 від 20.01.2022 про поставку товару на загальну суму 156750,00 грн (а.с.12) становила при зверненні з позовом - 109170,00 грн. Так, на підставі заявленого розрахунку позивача та прикладених до нього виписках по рахунках (а.с.10, 11), відповідачем як покупцем товару за накладною №28 від 20.01.2022 частково оплачено основний борг у розмірі 47580,00 грн (17.02.2022 - 14580,00 грн; 21.02.2022 - 15000,00 грн; 22.02.2022 - 6000,00 грн; 23.02.2022 - 12000,00 грн).

2. Заборгованості по видатковій накладній №61 від 03.02.2022 (а.с.13) на момент звернення з позовом до суду не була погашеною та становила 19600,80 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в пункті другому прохальної частини позову позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму основного боргу у загальному розмірі 135264,44 грн, що і є предметом спору у справі №902/290/22, в межах якого здійснюється вирішення спору.

Також в тексті позову містяться доводи про те, що позивач нараховував відповідачу пеню на суму заборгованості, починаючи з 26.07.2018 та 28.09.2018 відповідно, проте, в наданому розрахунку штрафних санкцій містяться періоди виникнення заборгованості - 20.02.2022 та 06.03.2022, які і будуть взяті судом до уваги.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши надані в матеріалах справи докази, судом встановлено обставини невиконання в повному обсязі Товариством з обмеженою відповідальністю-підприємством "АВІС" зобов`язань щодо сплати розрахунків за отриманий товар, які виникли на підставі договору поставки №МТП-1 від 08.02.2018. Враховуючи неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю-підприємством "АВІС" як покупцем за згаданим договором своїх зобов`язань, Приватне підприємство "Святогора" як постачальник звернулося з відповідним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

Суд звертає увагу, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи достеменно підтверджується факт отримання відповідачем товару від позивача за договором поставки №МТП-1 від 08.02.2018. Відтак, в силу засад змагальності господарського процесу та розподілу процесуальних обов`язків щодо доведення своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про доведеність позивачем належними та достатніми доказами факту існування заборгованості на момент звернення з позовом до суду по схваленим сторонами видатковим накладним №28 від 20.01.2022, №61 від 03.02.2022 на суму основного боргу - 109170,00 грн та 19600,80 грн відповідно, а разом - 128770,80 грн.

Наявними в матеріалах справи доказами (а.с.51-67) підтверджується, що після звернення Приватного підприємства "Святогора" з позовом до суду Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємством "Авіс" здійснено погашення основної заборгованості в розмірі 128770,80 грн згідно платіжних доручень №3338 від 03.05.2022, №3438 від 05.05.2022, №3521 від 06.05.2022, №3568 від 09.05.2022, №3617 від 10.05.2022, №3803 від 16.05.2022, №3698 від 11.05.2022, №3715 від 12.05.2022, №3848 від 17.05.2022, №3879 від 18.05.2022, №3952 від 19.05.2022, №4005 від 20.05.2022, №4006 від 20.05.2022, №4072 від 23.05.2022, №4096 від 24.05.2022, №4168 від 25.05.2022, №4197 від 26.05.2022, №4253 від 27.05.2022, №4357 від 31.05.2022, №4418 від 01.06.2022, №4467 від 02.06.2022, №4576 від 06.06.2022, №4684 від 07.06.2022, №4706 від 08.06.2022, №4707 від 08.06.2022 (а.с.51-67).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Зважаючи на те, що предмет спору щодо стягнення основного боргу існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи внаслідок сплати відповідачем грошових коштів у розмірі 128770,00 грн за договором поставки №МТП-1 від 08.02.2018, тобто у цій справі відсутній предмет спору щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 128770,00 грн, що є підставою для закриття провадження у цій частині.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості відповідача на момент звернення позивача з позовом до суду в розмірі 128770,00 грн та її погашення під час здійснення провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову в позові в частині стягнення 6494,44 грн основного боргу як необгрунтовано заявленого.

Крім сум основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3529,33 грн пені в межах наявного 109170,00 грн основного боргу за видатковою накладною №28 від 20.01.2022, та 483,31 грн пені в межах наявного 19600,80 грн основного боргу за видатковою накладною №61 від 03.02.2022.

У відповідності до вимог ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із вимогами ч.6 ст.231 та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що вимоги позивача про застосування заходів відповідальності ґрунтуються на погоджених сторонами положеннях договору.

Відповідно до п.7.2., 7.4. договору поставки №МТП-1 від 08.02.2018, за порушення термінів розрахунків, передбачених п.4.1. даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від протермінованої суми за кожен день протермінування. Сплата пені не звільняє сторони від взятих на себе обов`язків по договору.

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Суд враховує правову позицію щодо застосування норм ст.232 Господарського кодексу України, викладену у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 у справі №910/13575/20, згідно якої у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч.6 ст.232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.

Суд вважає, що зазначена умова договору (п.7.2. договору) не розцінюється як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку (терміну), за який нараховуються штрафні санкції. Відтак, строки заявлених розрахунків сум пені за договором обмежуються шістьма місяцями від дня, коли зобов`язання мали бути виконаними.

Здійснивши перевірку правильності здійсненого розрахунку пені за договором поставки №МТП-1 від 08.02.2018 (за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора), не виходячи при цьому за межі визначених позивачем періодів часу, протягом яких, на його думку, мало місце невиконання основних зобов`язань відповідача, суд дійшов висновку про правомірність позову в частині заявлених до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю-підприємства "АВІС" 3529,33 грн пені за видатковою накладною №28 від 20.01.2022, та відповідно 483,31 грн за видатковою накладною №61 від 03.02.2022.

Стосовно доводів відповідача про передчасне звернення позивача до суду з даним позовом, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до положень ст.222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом. Претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Про результати розгляду претензії заявник має бути повідомлений письмово. Відповідь на претензію підписується повноважною особою або представником одержувача претензії та надсилається заявникові рекомендованим або цінним листом або вручається йому під розписку.

Слід наголосити, що згідно положень п.2 ст.222 ГК України, звернення із претензією в разі порушення умов господарського договору є правом, а не обов`язком потерпілої сторони, а тому вона може не скористатися цим правом, а відразу звернутися за захистом порушених прав до господарського суду.

Крім того, за змістом ст.599 ЦК України "зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином", а тому навіть переписка сторін не зупинятиме самого зобов`язання, виконання якого є обов`язком передусім відповідача до моменту його припинення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що при зверненні з позовом до суду у справі №902/290/22 Приватним підприємством "Святогора" сплачений мінімальний розмір судового збору -2481,00 грн згідно платіжного доручення №4152 від 19.04.2022, в зв`язку з частковим задоволенням позову, його відшкодування покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю-підприємства "АВІС".

Керуючись ст. 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю-підприємства "АВІС" (вул.Пирогова, буд.150, м.Вінниця, Вінницька обл., 21037, ідентифікаційний код юридичної особи: 13304871) на користь Приватного підприємства "Святогора" (вул.Коцюбинського, 1/12б, м.Львів, 79005, ідентифікаційний код юридичної особи: 38037550) 4012,64 грн пені та 2481,00 грн витрат на відшкодування судового збору.

3. Закрити провадження у справі №902/290/22 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 128770,00 грн.

4. В частині стягнення 6494,44 грн основного боргу - відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Примірник повного судового рішення надіслати згідно переліку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв`язку із тривалими повітряними тривогами та відключеннями електропостачання повний текст судового рішення підписано 25 листопада 2022 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - Приватному підприємству "Святогора" (svyatohora@gmail.com, info@svyatohora.com.ua);

3 - Товариству з обмеженою відповідальністю-підприємства "АВІС" (avis@avis.ua)