Рішення

від 25.11.2022 по справі 905/479/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.11.2022р. Справа №905/479/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДЦЕНТР 2000»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТРЕМУС- СТРОЙ+»

про: стягнення боргу в сумі 57589, 03грн.

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

26.05.2022 шляхом застосування підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДЦЕНТР 2000» (далі - ТОВ «БУДЦЕНТР 2000») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТРЕМУС - СТРОЙ+» (далі - ТОВ «АРТРЕМУС - СТРОЙ+») про стягнення боргу в сумі 57589, 03грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу №15012019 від 15.01.2019 в частині своєчасної сплати за поставлену продукцію, внаслідок чого у останнього за період з 23.04.2019 по 06.08.2019 утворилася заборгованість в сумі 57589, 03грн.

Процедура провадження у справі у господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2022 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 06.06.2022 позовну заяву ТОВ «БУДЦЕНТР 2000» залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.06.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/479/22, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно д частин 5 та 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно п.17 гл.1 розд. ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою

Абзацом 5 п.37 гл.2 розд. ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих Електронних кабінетів, документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Розпорядженням керівництва Господарського суду Донецької області №7-р від 21.02.2022, у зв`язку з недостатніми бюджетними призначеннями на 2022 рік та відсутністю знаків поштової оплати, з метою раціонального і цільового використання наявних Господарському суді Донецької області канцелярських товарів, зупинено з 22.02.2022 прийняття працівниками відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) документів для відправлення за межі суду; рекомендовано суддям та працівникам апарату суду використовувати альтернативні способи повідомлення сторін та учасників справи.

Розпорядженням №9-р від 15.04.2022 року «Про організацію роботи та комунікацію між працівниками в Господарському суді Донецької області в умовах воєнного стану», наказом №23 від 15.04.2022 «Про впровадження дистанційної роботи працівникам апарату суду та оголошення простою» з 18.04.2022 запроваджено роботу Господарського суду Донецької області у віддаленому режимі, встановлено дистанційний режим роботи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Згідно з частиною 1 статті 10 цього Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Сторони повідомлені про факт відкриття провадження у справі шляхом направлення ухвали суду від 20.06.2022 на електроні адреси сторін у справі: mike-0709@ukr.net (позивач зазначив у позовній заяві), artremusstroi@gmail.com (відповідач вніс дану адресу в якості офіційної до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України).

Крім того, суд неодноразово намагався передати відповідачу інформацію щодо факту відкриття провадження у справі телефонограмами, однак телефонний номер, що зазначений в позовній заяві та вказаний у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, як номер відповідача, не обслуговується.

Суд вказує, що за приписами ч.1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

З 20.06.2022 відновлено відкритий доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень та сайту Господарського суду Донецької області, який був обмежений внаслідок введення в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи наведене, господарський суд Донецької області зазначає, що сторони мали можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Ухвалою від 15.08.2022 Господарський суд Донецької області зобов`язав позивача направити копію ухвали Господарського суду Донецької області від 20.06.2022 на адресу відповідача листом з описом вкладення в строк 10 днів з моменту отримання даної ухвали, докази чого надати суду, запропонував сторонам надати інформацію щодо актуальних засобів зв`язку, які може використовувати суд з метою їх повідомлення про рух справи, крім тих, інформація щодо яких наведена у позовній заяві.

17.08.2022 ТОВ «БУДЦЕНТР 2000» шляхом застосування підсистеми «Електронний суд» надало суду докази направлення 17.08.2022 вказаної ухвали на адресу відповідача, а саме: опис вкладення у цінний лист та поштову накладну №4910800621551.

30.09.2022 ТОВ «БУДЦЕНТР 2000» аналогічним способом подало до суду клопотання, в якому повідомило, що поштове відправлення №4910800621551 повернуто на адресу відправника без вручення, на підтвердження чого надано трекінг «Укрпошта».

Дослідивши дані трекінгу відстеження відправлень АТ «Укрпошта» щодо відправлення №4910800621551 суд вбачає, що поштове відправлення повернуто відправнику без вручення адресату з відміткою - за закінченням встановленого терміну зберігання.

За змістом ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін до суду не надходило.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає таке.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022, який затверджено Законом України № 2738-IX від 16.11.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено 05 години 30 хвилин 21.11.2022 року строком на 90 діб.

За об`єктивних обставин, які пов`язані з місцезнаходження суду у м.Харкові, яке постійно знаходиться під ворожими обстрілами, роботою суду дистанційно, відсутністю можливості направлення процесуальних документів поштою розгляд справи здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція учасників процесу

ТОВ «БУДЦЕНТР 2000» в обґрунтування заявлених вимог зазначило, що на виконання умов договору купівлі-продажу №15012019 від 15.01.2019 здійснило ТОВ «АРТРЕМУС - СТРОЙ+» поставку на загальну суму 57589,03грн, однак відповідачем відповідна продукція в порушення п.3.3 договору оплачена не була. З метою врегулювання спору, 18.02.2022 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою виконати умови договору, однак відповіді на вказану претензію відповідач не надав.

На підтвердження зазначених обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору купівлі-продажу №15012019 від 15.01.2019; виписки з ЄДР від 19.08.2017; витягу з реєстру платників ПДВ; наказу від 10.05.2017; Статуту ТОВ «БУДЦЕНТР 2000»; протоколу загальних зборів учасників від 16.08.2017; видаткових накладних №№БЦ - 288 від 23.04.2019, БЦ - 289 від 23.04.2019, БЦ - 349 від 27.05.2019, БЦ- 290 від 23.04.2019, БЦ - 291 від 23.04.2019, БЦ - 373 від 10.06.2019, БЦ - 375 від 10.06.2019, БЦ - 503 від 06.08.2019; претензії від 18.02.2022; податкових накладних №№363, 494, 339,280, 281, 282, 283, 363; рахунків на оплату №№ БЦ-196 від 18.03.2019, БЦ-167 від 07.03.2019, БЦ-544 від 06.08.2019, БЦ-225 від 26.03.2019, БЦ - 393 від 07.06.2019, БЦ- 397 від 10.06.2019, БЦ- 365 від 27.05.2019, БЦ -214 від 25.05.2019.

Заявлені вимоги позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 173, 193, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), 525, 526, 530, 627-629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), 4, 5, 12, 27, 161-164 ГПК України.

04.11.2022 ТОВ «БУДЦЕНТР 2000» звернулось до суду з клопотанням, в якому просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 5000грн, та судовий збір в розмірі 2481 грн.

Позивач вказує, що на підтвердження понесених позивачем зазначених судових витрат в матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги від 15.02.2022 року, ордер серії АН № 1059566. Крім того, до заяви додано акт на підтвердження обсягу виконаних робіт по справі.

До вказаної заяви додані докази її направлення відповідачу.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.06.2022 встановлено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву на позов та доказів, на яких ґрунтуються його заперечення протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому цієї ухвали; попереджено відповідача, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ТОВ «АРТРЕМУС- СТРОЙ+» відзив на позовну заяву під час розгляду справи не надало, заяв в порядку статті 119 Господарського процесуального кодексу України про поновлення чи продовження процесуальних строків, зокрема, строку на подання відзиву на позовну заяву, від останнього не надходило, про факт відповідного судового провадження відповідач повідомлений у спосіб, який передбачений процесуальним законодавством, зокрема, ухвала суду направлялась як на юридичну адресу відповідача, так і на офіційну електронну пошту відповідача, що зазначені у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

З огляду на зазначене, справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами, що надані позивачем.

Виклад обставин справи, встановлених судом

15.01.2019 між ТОВ«АРТРЕМУС- СТРОЙ+» (Покупець) та ТОВ«БУДЦЕНТР 2000» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №15012019 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується передати в обумовлені цим договором строки Покупцю продукцію, а Покупець зобов`язаний сплатити узгоджену суму.

Відповідно до п.1.2 договору кількість, ціна та асортимент продукції визначаються відповідно до видаткових накладних.

Поставка продукції здійснюється на умовах самовивозу ( п. 2.2 договору).

Згідно п.2.4 договору Постачальник зобов`язується надати Покупцю (його представнику) наступні документи: - рахунок на товар; видаткову накладну; податкову накладну, оформлену та передану в порядки та строки передбачені діючим законодавством.

Пунктом 3.1 договору зазначено, що ціна продукції за одиницю і за позиціями вказана у виставлених рахунках. Загальна сума даного договору визначається загальною сумою всіх виставлених документів.

Як зазначено у п.3.3 договору розрахунок по даному договору здійснюється у національній валюті України протягом 30 банківських днів після здійсненої поставки узгодженої партії продукції.

У п.5.1 договору зазначено спори по даному договору вирішуються сторонами шляхом переговорів з обов`язковим виконанням претензійного порядку. У разі не досягнення згоди спір підлягає розгляду у Господарському суді.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019 року, а в частині виконання зобов`язань - до повного і належного виконання цих зобов`язань. У випадку, якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення дії договору не направить письмове повідомлення про припинення дії Договору, він вважається пролонгованим на наступний рік з 01 січня до 31 грудня.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору поставлено продукцію (труби, вироби з металу) на загальну суму 57589,03грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №БЦ - 288 від 23.04.2019 на суму 12900,96грн

- №БЦ - 289 від 23.04.2019 на суму 8260,92грн

- №БЦ - 349 від 27.05.2019 на суму 6324,48грн

- №БЦ- 290 від 23.04.2019 на суму 10805,04грн

- №БЦ - 291 від 23.04.2019 на суму 12310,15грн

- №БЦ - 373 від 10.06.2019 на суму 1925,04грн

- №БЦ - 375 від 10.06.2019 на суму 3572,64грн

- №БЦ - 503 від 06.08.2019 на суму 1489,80грн

Продукція отримана відповідачем, що підтверджується підписом представника останнього на накладних, який скріплено відтиском печатки підприємства.

Матеріали справи містять податкові накладні №№363, 494, 339,280, 281, 282, 283, 363, що складені за наслідками господарських операцій, які проведені за вищезазначеними накладними.

Також позивачем відповідачу виставлені рахунки на оплату №№ БЦ-196 від 18.03.2019, БЦ-167 від 07.03.2019, БЦ-544 від 06.08.2019, БЦ-225 від 26.03.2019, БЦ - 393 від 07.06.2019, БЦ- 397 від 10.06.2019, БЦ- 365 від 27.05.2019, БЦ -214 від 25.05.2019.

Як стверджує позивач, у встановлений договором строк ТОВ «АРТРЕМУС - СТРОЙ+» не було здійснено оплату за поставлену продукцію відповідно до видаткових накладних, внаслідок чого 18.02.2022 позивач у порядку досудового врегулювання спорів направив на адресу відповідача претензію, за змістом якої вимагає від Покупця виконати належним чином зобов`язання за договором, сплатити суму 57589,03грн.

Вказана претензія була надіслана на юридичну адресу відповідача 18.02.2022, про що свідчить опис вкладення до цінного листа, накладна та фіскальні чеки АТ «Укрпошта».

Відповіді на вказану претензію відповідач не надав, продукцію, яка була поставлена за договором купівлі-продажу №15012019 від 15.01.2019 не оплатив, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, дослідивши надані в порядку статті 74 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі зважаючи на таке.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення грошових коштів за поставлену продукцію відповідачу у зв`язку із невиконанням останнім зобов`язання щодо своєчасної оплати, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість за період з 23.04.2019 по 06.08.2019 в сумі 57589, 03грн.

За змістом частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 173 ГК України, яка кореспондується з положеннями статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Господарські зобов`язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 ГК України).

Виходячи зі змісту договору, судом встановлено, що укладений між ТОВ«АРТРЕМУС-СТРОЙ+» та ТОВ«БУДЦЕНТР 2000» є договором купівлі-продажу.

Зазначений договір укладений у письмовій формі, підписаний представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств, не є розірваним, на час розгляду справи у судовому порядку недійсним не визнаний.

Зі змісту правочину вбачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо предмету договору, об`ємів поставки продукції, якості, кількості та асортименту, а також ціною та строками виконання зобов`язань.

Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (стаття 662 ЦК України).

На підставі представлених первісних документів, які складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та засвідчують встановлений факт здійснення господарських операції на підставі договірних відносин сторін - видаткових накладних: №№БЦ - 288 від 23.04.2019, БЦ - 289 від 23.04.2019, БЦ - 349 від 27.05.2019, БЦ- 290 від 23.04.2019, БЦ - 291 від 23.04.2019, БЦ - 373 від 10.06.2019, БЦ - 375 від 10.06.2019, БЦ - 503 від 06.08.2019, - судом встановлено, що на виконання п.2.4 договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 57589, 03грн.

Накладні містять підписи уповноважених представників сторін, що скріплені відтисками печаток підприємств. Крім того, на підтвердження здійснення господарської операції були складені відповідні рахунки та податкові накладні.

Будь-яких доказів на підтвердження неналежного виконання позивачем умов п.2.4 договору матеріали справи не містять.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом(ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч.1,2 ст. 692 ЦК України передбачено, що Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. (ч.3 ст.692 ЦК України).

У відповідності до умов п.3.3 договору, яким визначено, що розрахунок по даному Договору здійснюється у національній валюті України протягом 30 банківських днів після здійсненої поставки узгодженої партії продукції, оплату продукції відповідач повинен був здійснити у такий строк: за накладними №БЦ - 288, №БЦ - 289, №БЦ- 290, №БЦ - 291 від 23.04.2019 в строк до 06.06.2019; за накладною №БЦ - 349 від 27.05.2019 в строк до 08.07.2019; за накладними №БЦ - 373, №БЦ - 375 від 10.06.2019 в строк до 22.07.2019; за накладною №БЦ - 503 від 06.08.2019 в строк до 18.09.2019 включно.

Доказів оплати продукції, яка була поставлена позивачем на виконання умов договору матеріали у встановлені судом строки справи не містять.

Як наслідок, за відсутності доказів протилежного, суд приходить до висновку, що оплата продукції відповідачем здійснена не була.

За приписами ст.19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Право на судовий захист не позбавляє суб`єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено господарським договором, коли суб`єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту своїх прав. Досудове врегулювання спорів може мати місце за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності в договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

У п.5.1 договору зазначено спори по даному договору вирішуються сторонами шляхом переговорів з обов`язковим виконанням претензійного порядку. У разі не досягнення згоди спір підлягає розгляду у Господарському суді.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем дотримано умови п.5.1 договору, оскільки останній 18.02.2022 звернувся до відповідача з відповідною претензією щодо сплати заборгованості, яка залишена без відповіді та задоволення.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 57589,03грн та задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Положення статті 123 ГПК України передбачають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (витрат на професійну правничу допомогу, витрат, пов`язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства у відповідності до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача судових витрат, які за змістом позову, крім судового збору в сумі 2481,00грн. складаються також з витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких становить 5000грн.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Представником позивача у справі №905/479/22 є адвокат Мішин М.В., який діє на підставі свідоцтва Донецької обласної кваліфікаційно -дисциплінарної комісії адвокатури №4398 від 04.07.2012.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 цього Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також справ і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші вид правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

15.02.2022 між ТОВ «БУДЦЕНТР 2000» (далі-Клієнт) та адвокатом Мішиним Михайлом Вікторовичем (далі-Адвокат) укладений договір про надання правової допомоги (у господарській справі), відповідно до пункту 1.1 якого Адвокат приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси Клієнта в усіх органах державної влади незалежно від форми власності, а також у судах та здійснювати професійну діяльність Адвоката згідно з умовами цього договору з усіма правами представника, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України, та іншим чинним законодавством України, у зв`язку із вирішенням спору щодо стягнення з ТОВ«АРТРЕМУС- СТРОЙ+», на користь ТОВ«БУДЦЕНТР 2000» заборгованості за договором купівлі-продажу №15012019 від 15.01.2019 року у розмірі 57589,03грн, консультування клієнта, підготовки претензії, збором доказів, підготовкою позовної заяви та звернення з позовом до Господарського суду Донецької області, представництво клієнта у суді.

Відповідно пункту 1.2 договору Клієнт має право давати Адвокату окремі доручення на вчинення конкретних дій, складення процесуальних та інших документів. Окремі доручення узгоджуються сторонами у письмовій формі.

За правову допомогу, передбачену в п. 1.1. договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди Адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються Сторонами в додатках до цього Договору.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частина друга та третя статті 126 ГПК України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як передбачено в ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини восьмої 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Стаття 221 ГПК України передбачає, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Як вбачається з позовної заяви, позивач вказує, що у зв`язку із розглядом справи поніс судові витрати на загальну суму 7481 грн., а саме: витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 5000 грн. (ознайомлення адвоката з матеріалами справи та консультування - 500 грн.; підготовка претензії - 500 грн.; збір доказів, підготовка позовної заяви, та звернення до суду - 2000 грн.; представництво клієнта в суді - 2000 грн.), сплата судового збору, який був розрахований відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» у загальному розмірі 2481 грн.

В якості доказу на підтвердження факту надання послуг суду надано акт виконаних робіт по справі №905/479/22,за яким підтверджено виконання таких послуг: ознайомлення адвоката з матеріалами справи та консультування - 500 грн.; підготовка претензії - 500 грн.; збір доказів, підготовка позовної заяви, та звернення до суду - 2000 грн.; представництво клієнта в суді (збір доказів, підготовка та надсилання заяви про усунення недоліків, надсилання відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі, підготовка та надсилання заяви щодо судових витра у справі) - 2000 грн з зазначенням кількості годин роботи.

У заяві від 04.11.2022 позивач просить стягнути відповідні витрати в якості судових з відповідача. Заява органами поштового звязку направлена на адресу відповідача.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, у спірних правовідносинах обов`язковому дослідженню підлягає встановлення обставин щодо реального надання правничої допомоги клієнту.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Матеріалами справи підтверджується, що позов складений за підписом адвоката Мішина М.В. Усі додані до позову матеріали посвідчені вказаним адвокатом. У подальшому адвокат Мішин М.В. звертався до суду з заявами про усунення недоліків позовної заяви, щодо відшкодування судових витрат, направлення доказів направлення відповідачу копії ухвали суду.

З огляду на те, що виконання умов договору про надання правової допомоги підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу, оскільки вказаний розмір понесених позивачем витрат документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Окрім того, суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ст. 126 ГПК України, відповідно до якої саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 листопада 2020 року у справі № 911/4242/15.

Таким чином, з огляду на відсутність заперечень відповідача проти розміру судових витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, враховуючи неможливість суду за власною ініціативою вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, суд вважає за необхідне відшкодувати за рахунок відповідача витрати на правову допомогу позивача у розмірі 5000грн.

Судовий збір, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241,248,252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДЦЕНТР 2000» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТРЕМУС- СТРОЙ+» про стягнення боргу в сумі 57589, 03грн задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТРЕМУС-СТРОЙ+» (адреса місцезнаходження: 85114, Донецька обл., Краматорський р-н, м.Костянтинівка, вул.Білоусова, буд.1, кв.14, код ЄДРПОУ 42627628) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДЦЕНТР 2000» (69014, Запорізька обл., м.Запоріжжя, вул.Кольорова, 5, код ЄДРПОУ 41222071) заборгованість у розмірі 57589,03грн., судовий збір у розмірі 2481,00грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 25.11.2022.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова