Ухвала

від 25.11.2022 по справі 991/5799/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/5799/22

Провадження 2-а/991/4/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

про забезпечення позову

25 листопада 2022 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючої судді Широкої К.Ю.,

суддів Саландяк О.Я., Олійник О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Міністерства юстиції України про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції»,

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2022 року до Вищого антикорупційного суду (далі - суд) звернулось Міністерство юстиції України (далі - позивач, заявник або Мін`юст) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач або особа, до якої застосовується санкція) про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції» та стягнення в дохід держави активів відповідача, перелічених в прохальній частині позову.

Разом з позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо квартири загальною площею 74 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява про забезпечення позову разом з адміністративним позовом була передана колегії суддів у складі головуючої судді Широкої К. Ю., суддів Саландяк О.Я., Олійник О.В.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25.11.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 01.12.2022.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено наступне.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони (далі - РНБО) від 09 червня 2022 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України від 09 червня 2022 року № 401/2022 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ректора Кримського федерального університету ім. В.І. Вернадського (далі також - підсанкційна особа), застосовано санкцію у вигляді безстрокового блокування активів.

04 березня 2022 року підсанкційна особа разом з низкою ректорів закладів вищої освіти Російської Федерації підтримав звернення Російського союзу ректорів (далі - РСР), де, серед іншого, легітимізувалася військова агресія РФ проти України, підтримувалися незаконні дії вищого політичного керівництва та військовослужбовців РФ, які вчиняються останніми на території України. Електронну версію цього звернення було опубліковано на власному сайті РСР (https://rsr-online.ru).

Російський союз ректорів у своєму зверненні не лише заявляє про власну підтримку злочинних військових дій РФ і закликає тих, хто ознайомився із цим зверненням, чинити так само, але й оперує пропагандистською риторикою, що нівелює у їх очах безпідставність та злочинність дій та рішень РФ, зокрема: наполягає на тому, що жахливі події, що відбуваються в Україні, це не військовий напад РФ на Україну, а «конфлікт України та Донбасу»; наполягає на необхідності «денацифікації» України; наполягає на тому, що РФ була вимушена здійснити напад на Україну щоб «захистити себе від наростаючих воєнних загроз»; наполягає на підтримці російських збройних сил; створює образ президента РФ як того, хто «приймає складні, але необхідні рішення».

Цим колективним зверненням Російський союз ректорів загалом і підсанкційна особа зокрема:

-виправдовують та визнають правомірною збройну агресію проти України;

-глорифікують президента РФ як особу, на вимогу якої було здійснено і продовжує здійснюватись військовий напад на Україну, а також збройні сили РФ, які безпосередньо здійснюють цей напад;

-підтримують політику держави-агресора щодо невизнання права Українського народу на самоідентифікацію та самовизначення, викривлення уявлення про самобутність Українського народу та його прагнення до незалежності, що реалізується через поширення фальшивих ідеологем, в основі яких лежить завідомо хибне та маніпулятивне ототожнення українського патріотизму з «нацизмом» чи іншими людиноненависницькими ідеологіями.

Крім того, під час дослідження інформації щодо підсанкційної особи позивачем було встановлено таке.

Відповідно до даних сайту https://list-org.com станом на дату подання адміністративного позову підсанкційною особою отримано індивідуальний податковий номер РФ. Крім того, підсанкційна особа була призначена ректором Кримського федерального університету ім. В.І. Вернадського у 2020 році, тобто під час тимчасової окупації АР Крим країною-агресором. Відтак, у цьому вбачається, що підсанкційною особою свідомо обрано позицію підтримки політики РФ та отримання її громадянства.

20 жовтня 2022 року «головою Республіки Крим» було видано указ № 274-У «Про внесення змін до Указу Голови Республіки Крим від 15 березня 2019 року № 110-У» (далі також - указ). Зазначений указ розміщено на офіційному інтернет-порталі правової інформації РФ за адресою: publication.pravo.gov.ru.

Цим указом було, зокрема, актуалізовано склад комісії з підготовки і проведення всеросійського перепису населення на території Автономної Республіки Крим, що є додатком 1 до указу.

Як зазначає позивач, виходячи із цілей, з яких проводиться перепис населення, та враховуючи те, що на сьогодні РФ продовжує напад на Україну, метою проведення перепису населення в Автономній Республіці Крим в цей період вбачається виявлення осіб, що володіють паспортом України та (або) належать до кримськотатарської національної меншини, з метою їх репресії та депортації, а також встановлення кількості осіб чоловічої статі для їх призову.

Відповідно до вказаного додатка 1 до указу підсанкційна особа з власної згоди стала членом цієї комісії. Таким чином, підсанкційна з власної волі підтримує нелегітимний режим, активно співпрацює з ним, бере участь у нелегітимному адмініструванні Автономної Республіки Крим та підготовці збройної агресії проти України, а також сприяє геноциду українців.

Крім того, на сторінці Кримського федерального університету ім. В.І. Вернадського (далі також - Університет) у соціальній мережі «Вконтакте» (посилання: https://vk.com/vernadskycfu) з моменту оголошення вказаного звернення було опубліковано:

-публікацію від 15 березня 2022 року під назвою «Підтримаємо нашу країну Ru», якою поширено відеоролик, в якому фігурують вживані як символіка збройних сил РФ латинські літери «Z» та «V»;

-публікацію від 21 липня 2022 року, якою Університет інформує про «зустріч із російськими військовими, що повертаються із зони спеціальної військової операції» та у якій застосовано один із лозунгів на підтримку військового нападу РФ на Україну, а саме «Своїх не кидаємо»;

-публікацію від 23 серпня 2022 року, якою Університет інформує про початок прийому заявок на конкурс «патріотичних проектів», напрямками яких є, зокрема, «Своїх не кидаємо» та «Герої Донбасу - герої Росії»;

-публікацію від 03 жовтня 2022 року, якою Університет повідомляє про збір гуманітарної допомоги штабом «МЫВМЕСТЕ», де вказано перелік «товарів для військовослужбовців». Відповідно до інформації, вказаної на офіційній сторінці програми (https://мывместе.рф) «МЫВМЕСТЕ» - це «програма, що реалізується у відповідності до указу президента РФ і направлена на підтримку волонтерської діяльності, а також на надання допомоги мешканцям і соціально значущим організаціям Донецької Народної Республіки та Луганської Народної Республіки». Указом президента РФ, на який надано посилання на вказаній сторінці, є указ від 30 квітня 2022 року № 247 «Про підтримку волонтерської діяльності на територіях Донецької Народної Республіки та Луганської Народної Республіки», у підпункті «а» пункту 5 якого до військового нападу РФ на Україну використано термін «спеціальна воєнна операція»;

-публікацію від 13 жовтня 2022 року, в якій вказано посилання на міжнародний конкурс «Готовий до перемог» всеросійського громадського руху «Волонтёры Победы». На офіційній сторінці руху розміщено такі статті як «У Москві пройде Всеросійський форум з міжнародною участю «Zа Перемогу» від 06 жовтня 2022 року, в назві якої використано вживану як символіку збройних сил РФ латинську літеру «Z» і в тексті якої щодо військового нападу РФ на Україну використано термін «спеціальна воєнна операція» тощо.

Вказані публікації свідчать про продовжувану, свідому підтримку підсанкційною особою політики РФ, а також про виконання нею з власної волі дій, пов`язаних із пропагуванням цієї політики шляхом розповсюдження її публікаціями у соціальних мережах, цільовою аудиторією яких є студенти університету ім. В.І. Вернадського.

Зазначені відомості вказують на те, що ОСОБА_1 , будучи ректором Кримського федерального университету ім. В.І. Вернадського, здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, а тому несе повну відповідальність за діяльність освітнього закладу. Також ОСОБА_1 має можливість і закликає студентів та працівників освітнього закладу виступати на підтримку дій президента та уряду РФ, а також військових, які беруть безпосередню участь у збройній агресії проти України.

Дії підсанкційної особи мають постійний характер, вчиняються умисно, регулярно і постійно, починаючи з повномасштабного вторгнення РФ на територію України. Поширюючи пропагандистські лозунги, підтримуючи політику вищого керівництва РФ, ОСОБА_1 умисно налаштовує студентський та викладацький колектив освітнього закладу на невизнання суверенітету, територіальної цілісності та зовнішньополітичного стратегічного курсу України. ОСОБА_1 умисно формує у молодого покоління РФ ненависть до України як держави, пропагує ідею так званого «звільнення територій ДНР і ЛНР».

Підтримкою звернення РСР, прийняттям участі у нелегітимному адмініструванні Автономної Республіки Крим та публікацією вказаної вище інформації на сторінці Університету у соціальних мережах, підсанкційна особа створює середовище, в якому виражає хибне уявлення щодо справжнього стану подій, пов`язаних із вторгненням РФ на територію України та мотивує представників студентства підтримувати військові дії РФ.

Вищевказане, на думку позивача, підтверджує беззаперечний факт виправдовування та визнання правомірною збройної агресії проти України, окупації території України, вчинення діянь, які відповідно до норм міжнародного права та/або законодавства України мають ознаки військових злочинів, підтримки геноциду та злочинів проти людяності, а також дій, пов`язаних із пропагандою та підтримкою воєнної агресії з боку підсанкційної особи.

Відкрита підтримка підсанкційною особою звернення РСР і розповсюдження проросійської інформації на сторінках університету у соціальних мережах не тільки негативно впливає на формування політичної свідомості студентства, але й слугує як інструмент розповсюдження антиукраїнської пропаганди, а отже є підставою для застосування санкцій у відповідності до підпункту «в» пункту 2 абзацу четвертого частини першої статті 5-1 ЗУ «Про санкції».

З метою виконання рішення РНБО щодо безстрокового блокування активів підсанкційної особи, Міністерство юстиції України здійснило перевірку наявних у підсанкційної особи активів. Відповідно до відомостей з Державного реєстру прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) є іпотекодавцем (власником) майнових прав на квартиру загальною площею 74 кв. м, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (відповідно до відомостей з реєстра). Відомості, внесені в Реєстр на підставі договору іпотеки, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» (код за ЄДРПОУ 23697280) (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк»), посвідченим 24.02.2014 приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу, що зареєстрований в реєстрі за № 707. Строк виконання основного кредитного зобов`язання - 23 лютого 2029 року. Запис про державну реєстрацію іпотеки є чинним.

Забезпечення позову є важливим, оскільки у разі задоволення позову вказані активи будуть стягнуті в дохід держави, що допоможе підтримати економічну стабільність держави та в подальшому допоможе почати розбудову держави в цілому після закінчення воєнного стану в нашій державі.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне забезпечити позов у виді заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи

З урахуванням наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд заяви Міністерства юстиції України про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Заява про забезпечення позову подана Міністерством юстиції України як позивачем в адміністративній справі. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивачем в адміністративному судочинстві є, в тому числі, суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

27 травня 2022 року була видана постанова Кабінету Міністрів України № 635, якою внесено зміни до Положення про Міністерство юстиції України затвердженого постановою КМУ від 02.07.2014 № 228 (далі - Положення № 228) і доповнено його підпунктом 54-3 п. 4, яким надано повноваження Міністерству юстиції України звертатися до суду з позовами та брати участь у справах про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції».

Згідно з підпунктом 2-10 п. 3 Положення № 228 до основних завдань Мін`юсту належить забезпечення реалізації державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, у тому числі вжиття заходів щодо виявлення та розшуку активів фізичних та юридичних осіб, зазначених у відповідних рішеннях Ради національної безпеки і оборони України.

Відтак, в даній адміністративній справі позивач є суб`єктом владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до суду, тому заява про забезпечення позову подана належним суб`єктом та підлягає подальшому розгляду.

Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені у ст. 150 КАС України заходи забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову допускаються як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, у випадку якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (ч. 2 ст.150 КАС України). Позов може бути забезпечено шляхом заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору (п.4 ч.1 ст.151 КАС України).

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Пленум Вищого адміністративного суду України у своїй постанові від 06.03.2008 № 2 зазначив про необхідність наведення судом мотивів, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує принципи, що висловлені Рекомендацією № R (89)8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 13 вересня 1989 року.

Так, Комітет Міністрів Ради Європи, виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися цим в своєму праві та адміністративній практиці.

Якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

Зазначений підхід очевидно може бути застосований і при вирішенні питання забезпечення позову у справах про застосування санкції передбаченої п.1-1 ст. 1 ч. 4 Закону України «Про санкції». У випадку задоволення позовної заяви і не вжиття заходів по забезпеченню позову, іншим чином реалізувати ухвалене рішення у випадку втрати активів не буде можливим.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача. При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та в постановах Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 640/6311/19, від 25.04.2019 № 826/10936/18.

Позивачем обраний спосіб забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо квартири загальною площею 74 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на це суду варто встановити, чи такий захід забезпечення позову буде ефективним для забезпечення процесу розгляду адміністративної справи.

З урахуванням цього, суд зазначає, що в самому адміністративному позові заявлена вимога про стягнення в дохід держави активів у вигляді нерухомого майна: квартири за вищенаведеною адресою.

Суд погоджується з позицією позивача про те, що невжиття таких заходів (заборони вчинення реєстраційних дій по відношенню до майна, яке може бути за результатами судового розгляду стягнуте в дохід держави) може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

У разі невжиття заходів забезпечення позову відповідач, будучи обізнаним про адміністративний позов про застосування санкції у вигляді стягнення в дохід держави активу, який йому належить, навіть з урахуванням наявного обтяження майна договором іпотеки, може вчинити дії з відчуження такого майна, що не заборонено чинним законодавством.

З урахуванням цього, суд дійшов до висновку про необхідність вжити заходи забезпечення позову з метою збереження існуючого становища до ухвалення остаточного рішення у справі. Важливо зазначити, що під час вирішення питання про забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та гарантує ефективність судового захисту у разі задоволення цього позову та відповідає вимогам процесуального закону. Відтак, незалежно від результатів вирішення цього спору, вжиття заходів забезпечення даного адміністративного позову не в змозі завдати істотної шкоди існуючим правам та вплинути на господарську діяльність товариств.

Судом також прийнято до уваги співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить позивач (забезпечення можливості стягнення активів в дохід держави для відшкодування збитків завданих військовою агресією РФ та для інших потреб) із наслідками вжиття заходів забезпечення позову. Відтак, з урахуванням цих інтересів, суд вбачає реальну доцільність вжиття заходів забезпечення позову.

Суд зазначає, що позивачем належним чином достатньо обґрунтовано існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам як державі в особі Міністерства юстиції України, так і для інших осіб (можливих набувачів майна, яке може бути стягнуто в дохід держави) до ухвалення рішення в даній адміністративній справі та необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав свобод та інтересів у майбутньому.

У випадку відчуження нерухомого майна, власником майнових прав на яке є відповідач, до прийняття кінцевого рішення у справі, це може спричинити значні складнощі для повернення існуючого становища.

Суд вважає вказані у заяві заходи забезпечення позову розумними та адекватними, а також такими, що забезпечать збалансованість інтересів сторін, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про достатність вказаних підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Ухвала суду стосовно вжиття таких тимчасових заходів жодним чином не повинна мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено по суті.

На підставі викладеного, дослідивши зміст заяви позивача та матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог заявника.

Частиною 1 статті 156 КАС України передбачено, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вимоги до виконавчого документа. У виконавчому документі зазначаються, в тому числі, повне найменування стягувача та боржника, їх місцезнаходження, ідентифікаційний код для юридичних осіб, строк пред`явлення рішення до виконання і т.д.

Стягувачем в цій справі є Міністерство юстиції України, а боржниками - органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, державні реєстратори прав на нерухоме майно, державні реєстратори органів місцевого самоврядування, особи, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

У зв`язку з неможливістю зазначення місцезнаходження, ідентифікаційного коду та інших повних даних боржника, що визначені частиною 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку з тим, що боржником є органи державної реєстрації/державні реєстратори прав на нерухоме майно), судом зазначаються вказані дані лише щодо стягувача.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У зв`язку з тим, що стягувачам є державний орган, вказана ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання рішенням законної сили (в даному випадку з дня постановлення ухвали).

На підставі викладеного та керуючись статтями 150-154, 156, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву Міністерства юстиції України від 24 листопада 2022 року про забезпечення адміністративного позову задовольнити повністю.

2.Вжити у справі заходи забезпечення адміністративного позову.

3.Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири загальною площею 74 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

4.Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню. Ухвала може бути пред`явлена до виконання у порядку та спосіб, що встановлені Законом України «Про виконавче провадження». Строк пред`явлення ухвали до виконання - до 25 лютого 2023 року.

5.Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали є Міністерство юстиції України (м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), а боржником органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, державні реєстратори прав на нерухоме майно, державні реєстратори органів місцевого самоврядування, особи, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання колегією суддів та може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя-доповідач: Широка К.Ю. Судді: Саландяк О.Я. Олійник О.В.