Рішення

від 03.11.2022 по справі 925/198/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 року м. Черкаси Справа № 925/198/22

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК МАШРУМС"до Товариства з обмеженоювідповідальністю "ЕКО МАШРУМС" про стягнення 25500 грн,

Секретар судового засідання Клочков А.І.

Представники учасників справи:

Позивач не з`явився;

Відповідач не з`явився.

1.Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників у справі.

18.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК МАШРУМС" (ідентифікаційний код 37756952, адреса місцезнаходження: 08129, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова, буд. 11) звернулосядо Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО МАШРУМС" (ідентифікаційний код 41724764, адреса місцезнаходження: 20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Пушкіна, буд. 46, кв 47).

Змістом позову є вимога позивача до відповідача про стягнення 25000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що помилково перерахував на рахунок відповідача кошти, проте вказаний у платіжних дорученнях у графі призначення платежу договір сторони не укладали, поставка товару за договором не здійснювалася. Сплата коштів відбулася з вини бухгалтера, яка мала доступ до рахунку позивача.

Ухвалою від 21.02.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №925/198/22, призначив розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановивсторонам строки для подання заяв по суті спору та строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

13.05.2022 відповідач звернувся до суду з клопотанням (а.с. 25-26) про зупинення провадження у справі №925/198/22 до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/2753/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО МАШРУМС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК МАШРУМС" про стягнення (повернення) грошових коштів за договором поставки товару №1/12/2018. В обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі відповідач зазначив, що предметом позову у справі №925/198/22 є стягнення помилково сплачених коштів в розмірі 25500 грн за поставку грибів, що на даний час є предметом позову у справі №911/2753/21.

27.06.2022 суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (а.с. 40-42).

Враховуючи обраний позивачем спосіб захисту, обсяг та характер доказів у справі, ймовірність призначення у справі експертизи та/або виклик свідків, категорію та складність справи, суд дійшов висновку про необхідність розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.

28.06.2022 суд ухвалив здійснити розгляд справи №925/198/22 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 12 год. 00 хв. 12.07.2022.

Ухвала суду від 28.06.2022 надіслана учасникам справи в установленому законом порядку, зокрема відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яке вручено відповідачу 07.07.2022, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а. с. 50); позивачу - рекомендованим листом.

29.06.2022 суд з метою забезпечення прав відповідача ТОВ "ЕКО МАШРУМС" бути поінформованими про розгляд справи №925/198/22 оприлюднив інформацію про його виклик на офіційній сторінці Господарського суду Черкаської області веб-порталу судової влади у мережі Інтернет (а. с. 49).

12.07.2022 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 26.07.2022 на 12 год. 30 хв.

25.07.2022 позивач надіслав до суду електронною поштою без накладення електронного підпису: 1) додаткові пояснення, в яких просив позов задовольнити повністю(а.с. 61-62); 2) клопотання про розгляд справи 26.07.2022 без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами, підтримав позовні вимоги та просив задовольнити у повному обсязі.(а.с.93)

25.07.2022 відповідач подав до суду відзив на позов (а. с. 66-69), у якому просив прийняти відзив на позовну заяву до розгляду, залишити позов без задоволення.Заперечення проти позову мотивував обставинами, що підтверджують укладення та виконання сторонами договору поставки.

26.07.2022 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 02.08.2022 на 12 год. 30 хв.

28.07.2022 позивач надіслав до суду засобами поштового зв`язку додаткові пояснення (а. с. 98-99), які за своїм змістом ідентичні додатковим поясненням, які надіслані позивачем 25.07.2022 до суду електронною поштою (а. с. 61-62).

29.07.2022 представник позивача адвокат Кіндрась Я.І. надіслав до суду електронною поштою без електронного підпису клопотання про його участь у судовому засіданні 02.08.2022 у режимі відеоконференції (а. с. 122).

01.08.2022 відповідач надіслав до суду заяву без електронного підпису про розгляд справи 02.08.2022 о 12 год. 30 хв. без участі його представника (а. с. 126).

02.08.2022 о 13 год. 20 хв. представник позивача адвокат Кіндрась Я.І. надіслав до суду засобами поштового зв`язку клопотання про його участь у судовому засіданні 26.07.2022 у режимі відеоконференції (а. с. 128), яке за своїм змістом ідентичне клопотанню, яке надіслане представником позивача 29.07.2022 до суду електронною поштою (а. с.122).

02.08.2022 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 10.08.2022 року на 11 год. 30 хв.

04.08.2022 представник відповідача адвокат Борисенко Євген Сергійович надіслав до суду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (а. с. 134).

09.08.2022 представник позивача адвокат Кіндрась Ярослав Іванович надіслав до суду засобами поштового зв`язку заяву про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції у справі, яке призначене на 10.08.2022 о 11 год. 30 хв., поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

09.08.2022 суд ухвалою задовольнив заяву представника позивача та забезпечив участь представника позивача адвоката Кіндрася Я.І. у судовому засіданні у режимі відеоконференції у справі, яке призначене на 10.08.2022 о 11 год. 30 хв.

09.08.2022 відповідач електронною поштою подав до суду заяву про розгляд справи без участі його представника.

У підготовчому судовому засіданні 10.08.2022 взяв участь представник позивача Кіндрась Ярослав Іванович у режимі відеоконференції. Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився.

10.08.2022 суд із занесення ухвали до протоколу судового засідання ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 31.08.2022 на 12 год. 00 хв.

16.08.2022 представник позивача адвокат Кіндрась Ярослав Іванович надіслав до суду засобами поштового зв`язку заяву про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції у справі, яке призначене на 31.08.2022 о 12 год. 00 хв., поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

09.08.2022 суд ухваливзадовольнив заяву представника позивача та забезпечив участь представника позивача адвоката Кіндрася Я.І. у судовому засіданні у режимі відеоконференції у справі, яке призначене на 31.08.2022 о 12 год. 00 хв.

22.08.2022 представник позивача адвокат Кіндрась Ярослав Іванович подав до суду додаткові пояснення, до яких додав копію рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2022 у справі № 911/2753/21.

22.08.2022 представник позивача адвокат Кіндрась Ярослав Іванович подав до суду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якій ствердив про понесення позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 8400 грн. (а.с. 191)

31.08.2022 суд із занесенням ухвали до протоколу судового засідання ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні до 13.09.2022 до 11 год. 00 хв.

08.09.2022 відповідач електронною поштою подав до суду заяву про розгляд справи у судовому засіданні 13.09.2022 без участі його представника.

09.09.2022 представник позивача адвокат Кіндрась Ярослав Іванович надіслав до суду засобами поштового зв`язку заяву про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції у справі, яке призначене на 13.09.2022 о 11 год. 00 хв., поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

13.09.2022 суд із занесенням ухвали до протоколу судового засідання ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні до 20.09.2022 до 09 год. 00 хв.

19.09.2022 відповідач електронною поштою подав до суду заяву про розгляд справи у судовому засіданні 20.09.2022 без участі його представника.

19.09.2022 відповідач подав до суду додаткові пояснення, у яких ствердив, що оригінал договору поставки, укладений сторонами, був викрадений, що підтверджується витягом з ЄРДР від 04.11.2021 року. Ствердив, що втраченими (викраденими) є договір № 01/12/2018 від 20.12.2018, видаткова накладна № 5 від 25.12.2018, видаткова накладна № 6 від 25.12.2018, видаткова накладна № 7 від 27.12.2018, акт звірки взаєморозрахунків від 27.03.2019. Ствердив, що договір № 01/12/2018від20.12.2018 є єдиним договором, який укладався між сторонами за весь період існування відповідача. Просив суд звернути увагу, що господарські операції з поставки грибів відображені у податковому обліку позивача та відповідача.

20.09.2022 суд із занесенням ухвали до протоколу судового засідання у зв?язку із неявкою сторін ухвалив відкласти розгляд справи у судовому засіданні до 11.10.2022 до 10 год. 00 хв.

27.09.2022 представник позивача адвокат Кіндрась Ярослав Іванович надіслав до суду засобами поштового зв`язку заяву про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції у справі, яке призначене на 11.10.2022 о 10 год. 00 хв., поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

28.09.2022 відповідач подав до суду заяву про розгляд справи у судовому засіданні 11.10.2022без участі його представника. Заява відповідача отримана судом 11.10.2022.

11.10.2022 о 10 год 00 хв. судове засідання не відбулося у зв?язку з оголошенням на території Черкаської області повітряної тривоги з 07 год 54 хв до 13 год 26 хв. (а.с. 10 том 2).

11.10.2022 суд призначив розгляд справи у судовому засіданні на 20.10.2022 о 10 год 00 хв. Ухвалу суду надіслано сторонам.

17.10.2022 відповідач подав до суду заяву про розгляд справи у судовому засіданні 20.10.2022 о 10 год 00 хв без участі його представника.

20.10.2022 о 10 год 00 хв. судове засідання не відбулося у зв?язку з оголошенням на території Черкаської області повітряної тривоги з 07 год 54 хв до 13 год 26 хв. (а.с. 10 том 2).

20.10.2022 суд призначив розгляд справи у судовому засіданні на 03.11.2022 о 14 год 00 хв. Ухвалу суду надіслано сторонам.

01.11.2022 представник позивача адвокат Кіндрась Ярослав Іванович подав до суду заяву про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції у справі, яке призначене на 03.11.2022 о 14 год. 00 хв., поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

01.11.2022 суд ухваливзадовольнив заяву представника позивача та забезпечив участь представника позивача адвоката Кіндрася Я.І. у судовому засіданні у режимі відеоконференції у справі, яке призначене на 03.11.2022 о 14 год. 00 хв.

01.11.2022 відповідач подав до суду заяву про розгляд справи у судовому засіданні 03.11.2022 о 14 год 00 хв без участі його представника.

У судове засідання 03.11.2022 представники сторін не з`явилися.

Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (п. 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

Явка учасників судового провадження в судове засідання судом обов`язковою не визнавалась.

Отже, суд ухвалив розглянути справу без участі позивача та відповідача.

У судовому засіданні 03.11.2022 суд завершив розгляд справи по суті.

Керуючись частиною 4 статті 240Господарського процесуального кодексу України, суд підписав вступну та резолютивну частини судового рішення у справі №925/372/22 без його проголошення.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

2.Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідачапро стягнення 25500 грн.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує набуття відповідачем майна (коштів) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).

Заперечення відповідача проти позову обґрунтовані виникненням між сторонами господарського-майнового зобов`язання на підставі договору.

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, предметом доказування у справі є встановлення обставини набуття відповідачем майна (коштів); наявність або відсутність правової підстави набуття майна; виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин на підставі договору; порушення права та/або охоронюваного законом інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду з позовом.

3.Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

3.1. На підтвердження обставин, які є предметом доказування позивач до позовної заяви подав письмові докази, дослідивши які суд встановив:

Позивач є юридичною особою, створеною та зареєстрованою за законодавством України. Місцемзнаходження юридичної особи є: Київська область, Києво-Святошинський район, село Пертропавлівська-Борщагівка, вул. Оксамитова, будинок 11. Основним видом діяльності позивача є відтворення рослин (01.30). (а.с. 5-8 том 1)

Відповідач є юридичною особою, створеною та зареєстрованою за законодавством України. Місцемзнаходження юридичної особи є: Черкаська область, місто Умань, вул. Пушкіна, будинок 46, квартира 47. Основним видом діяльності відповідача є вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів (01.13). (а.с. 9-12 том 1)

28.01.2019 платіжним дорученням № 1800 позивач сплатив на користь відповідача 7000 грн з призначенням платежу: «оплата за гриби згідно договору №1/12/18 від 01.12.2018р., у т.ч. ПДВ 20% - 1166,67 грн». (а.с. 13 том 1)

25.03.2019 платіжним дорученням № 1886 позивач сплатив на користь відповідача 1000 грн з призначенням платежу: «оплата за гриби згідно договору №1/12/18 від 01.12.2018р., у т.ч. ПДВ 20% - 1166,67 грн». (а.с. 13 (на звороті) том 1)

27.03.2019 платіжним дорученням № 1886 позивач сплатив на користь відповідача 17500 грн з призначенням платежу: «оплата за гриби згідно договору №1/12/18 від 01.12.2018р., у т.ч. ПДВ 20% - 2916,67 грн». (а.с. 14 том 1)

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Тому подані позивачем докази суд визнає належними.

На підтвердження обставин, яким позивач обґрунтовує підстави позову, позивач подав письмові докази. Суд не встановив, що докази подані позивачем отримані з порушенням закону. Тому подані позивачем докази суд визнає допустимими.

Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Тому суд визнає докази, подані позивачем, достовірними.

3.2. На спростування обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, відповідач з відзивом на позовну заяву подав копії письмових доказів, а саме:

-договір поставки № 1/12/2018 від 20.12.2018; (а.с. 70-72 том 1)

-видаткова накладна № 5 від 25.12.2018; (а.с. 73 том 1)

-видаткова накладна № 6 від 25.12.2018; (а.с. 74 том 1)

-видаткова накладна № 7 від 27.12.2018; (а.с. 75 том 1)

-квитанція про реєстрацію податкової накладної; (а.с. 76 том 1)

-податкова накладна № 7 від 27.12.2018; (а.с. 77-78 том 1)

-квитанція про реєстрацію податкової накладної; (а.с. 79 том 1)

-податкова накладна № 6 від 25.12.2018; (а.с. 80-81 том 1)

-квитанція про реєстрацію податкової накладної; (а.с. 82 том 1)

-податкова накладна № 5 від 25.12.2018; (а.с. 83-84 том 1)

-лист позивача від 13.02.2018 до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області; (а.с. 85 том 1)

-довідка Форма 4-ОПП про взяття позивача на облік платника податків (а.с. 86 том 1)

-роздруківки з програми «M.E.DOC» із відображенням податкових накладних № 5, 6, 7 від 25 та 27.12.2018 (а.с. 87-88 том 1)

-виписка з банківського рахунку відповідача за період з 09.12.2018 по 10.12.2021 відсортована за ознакою коду ЄДРОПУ 37756952; (а.с. 89 том 1).

У переліку додатків до відзиву та безпосередньо на копії договору поставки № 1/12/2018 від 20.12.2018, видаткової накладної № 5 від 25.12.2018, видаткової накладної № 6 від 25.12.2018, видаткової накладної № 7 від 27.12.2018 відповідач вказав, що подає електронні копії таких документів. Ствердив, що оригінали документів втрачено, у відповідача наявні лише їх відскановані копії.

Відповідно до частини 1 статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповіднодо Закону України"Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. (частини 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України)

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. (частина3 статті 96 Господарського процесуального кодексу України)

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. (частина4 статті 96 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до частини 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. (частина 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України)

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. (частина 3 статті 91 Господарського процесуального кодексу України)

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.(частина 4 статті 91 Господарського процесуального кодексу України)

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.(частина 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України)

Вказаними нормами процесуального закону розмежовано письмові та електронні докази, порядок їх подання до суду та засвідчення копій.

Зі змісту відзиву на позовну заяву (а.с. 66-69 том 1) та додаткових пояснень відповідача (а.с. 232 том 2) суд установив, що відповідач, заперечуючи проти позову, стверджує про укладення сторонами у письмовій формі договору поставки № 1/12/2018 від 20.12.2018 та документів, що підтверджують його виконання: видаткової накладної № 5 від 25.12.2018, видаткової накладної № 6 від 25.12.2018, видаткової накладної № 7 від 27.12.2018.

З наведеного суд дійшов висновку, що укладення договору сторонами та складення документів, що підтверджують його виконання, відбулося у письмовій формі.

Отже, подані відповідачем копії договору поставки № 1/12/2018 від 20.12.2018, видаткової накладної № 5 від 25.12.2018, видаткової накладної № 6 від 25.12.2018, видаткової накладної № 7 від 27.12.2018 не є паперовими копіями електронних доказів відповідно до частини 3 статті 96 Господарського процесуального кодексу України.

За формою створення подані відповідачем докази є письмовими доказами, порядок подання яких врегульовано статтею 91 Господарського процесуального кодексу України.

Існування доказів у відсканованій формі, як наголошує відповідач, не змінюють способуїх створення та існування оригіналу у письмовій формі.

Відповідно до частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідач ствердив, що оригінали договору поставки № 1/12/2018 від 20.12.2018, видаткової накладної № 5 від 25.12.2018, видаткової накладної № 6 від 25.12.2018, видаткової накладної № 7 від 27.12.2018 втрачені, що виключає можливість їх витребування та огляду у судовому засіданні.

Враховуючи, що позивач заперечує факт створення та існування вказаних документів, а тому ставить під сумнів відповідність поданих відповідачем копій, подані відповідачем копії договору поставки № 1/12/2018 від 20.12.2018, видаткової накладної № 5 від 25.12.2018, видаткової накладної № 6 від 25.12.2018, видаткової накладної № 7 від 27.12.2018, суд не бере до уваги з огляду на норми частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

Подані відповідачем копія листа позивача від 13.02.2018 до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області; (а.с. 85 том 1) та копіядовідки Форми 4-ОПП про взяття позивача на облік платника податків (а.с. 86 том 1)доводять перебування позивача на обліку у податковому органі. Проте, на підставі поданих відповідачем доказів не можна встановити обставини, які входять в предмет доказування у справі, а саме обставин набуття відповідачем майна (коштів); наявність або відсутність правової підстави набуття майна. З огляду на це суд визнає подані відповідачем докази неналежними.

Подана позивачемроздруківка відображення програми «M.E.DOC» з інформацієюпро податкові накладні № 5, 6, 7 від 25 та 27.12.2018 (а.с. 87-88 том 1) за формою створення є електронним доказом, оскільки містить інформацію, яка створена в електронній (цифровій) формі, у формі електронного документа.

Відповідно до частини 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. (частина 3 статті 96 Господарського процесуального кодексу України)

Подана позивачем роздруківка відображення програми «M.E.DOC» не є паперовою копією електронного доказу, з огляду на вказане суд визнає подану позивачем роздруківку неналежним доказом.

Поданівідповідачем виписка з банківського рахунку відповідача за період з 09.12.2018 по 10.12.2021 відсортована за ознакою коду ЄДРОПУ 37756952(а.с. 89 том 1), квитанція про реєстрацію податкової накладної; (а.с. 76 том 1), податкова накладна № 7 від 27.12.2018; (а.с. 77-78 том 1), квитанція про реєстрацію податкової накладної; (а.с. 79 том 1), податкова накладна № 6 від 25.12.2018; (а.с. 80-81 том 1), квитанція про реєстрацію податкової накладної; (а.с. 82 том 1), податкова накладна № 5 від 25.12.2018; (а.с. 83-84 том 1) містять інформацію про обставини, які входять в предмет доказування, суд не встановив, що докази подані відповідачем отримані з порушенням закону, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а тому суд визнає їх належними, допустимими та достовірними доказами.

4.Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає встановленими наступні обставини:

- сплати позивачем на користь відповідача 28.01.2019, 25.03.2019 та 27.03.2019 у безготівковій формі 7000, 1000 та 17500 грн відповідно з призначенням платежу: «оплата за гриби згідно договору №1/12/18 від 01.12.2018р., у т.ч. ПДВ 20% - 2916,67 грн». (а.с. 14 том 1).

Подані позивачем копії платіжних доручень та подана відповідачем виписка з банківського рахунку за період з 09.12.2018 по 10.12.2021 відсортована за ознакою коду ЄДРОПУ 37756952 є належними та допустимими доказами, на основі яких можна достовірно встановити факт сплати позивачем на користь відповідача 25500 грн, стягнення яких є змістом позову позивача.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечення.

За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

У даній справі, враховуючи наявність чітких та переконливих доказів, суд дійшов висновку про доведеність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема сплати позивачем на користь відповідача 25500 грнна підставі платіжних доручень від 28.01.2019, 25.03.2019 та 27.03.2019 у безготівковій формі з призначенням платежу: «оплата за гриби згідно договору №1/12/18 від 01.12.2018р., у т.ч. ПДВ 20% - 2916,67 грн».

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву та поясненнях ствердив, що договір поставки № 01/12/2018 від 20.12.2018 є єдиним договором, який укладався між сторонами за весь період існування відповідача.Позивач факт укладення та виконання договорузаперечує.

Отже, з огляду на пояснення сторін у заявах по суті спору та подані ними докази, суд не встановив факту укладення сторонами договору поставки № 01/12/2018 від01.12.2018, який вказаний позивачем у призначенні платежу у платіжних дорученнях від 28.01.2019, 25.03.2019 та 27.03.2019.

Факт укладення договору поставки № 01/12/2018 від 20.12.2018 і обставини його виконання суд визнає недоведеними з огляду на неподання відповідачем оригіналів належних письмових доказів, які такі обставини підтверджують, а копії таких доказів суд до уваги не бере з огляду на зміст частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

У рішенні Господарського суду Київської області від 19.05.2022 у справі № 911/2753/21, яке набрало законної сили, за позовом відповідача у цій справі до позивача у цій справі про стягнення заборгованості за договором поставки № 01/12/2018 від 20.12.2018 суд констатував, що фактично, у суду відсутні будь-які документи, завдяки яким можливим було б оцінити не тільки факт реальності господарської операції, проте, взагалі встановити факт будь-яких господарських правовідносин сторін справи, оскільки факт укладення договору та факт його виконання це дві абсолютні різні правові категорії і навіть наявність договору не свідчить про факт його реалізації сторонами, без надання достатніх доказів, які б свідчили про такий факт виконання договору.

Отже, у рішенні Господарського суду Київської області від 19.05.2022 у справі № 911/2753/21 суд не встановив обставин, які б не підлягали доказуванню у даній справі. Водночас, оцінка доказів, здійснена судом у справі № 911/2753/21 та правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді справи № 911/2753/21, не є обов`язковими для суду з огляду на зміст норми частини 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Подані відповідачем податкової накладні № 7 від 27.12.2018, № 6 від 25.12.2018 та № 5 від 25.12.2018 таквитанції про їх подання складені, за твердженням відповідача, у зв?язку зі здійсненням господарських операцій з поставки товару позивачу.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7. статті 207 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 самі лише податкові накладні та декларації не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій з поставки товару, не можуть бути єдиними доказами на підтвердження факту реального постачання товару покупцю та його прийняття ним, та як докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі.

Предметом доказування у справі є встановлення обставини набуття відповідачем майна (коштів); наявність або відсутність правової підстави набуття майна; виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин на підставі договору; порушення права та/або охоронюваного законом інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду з позовом.

Податкові накладні не є підставою виникнення господарського-майнового зобов`язання. Виконання сторонами обов`язків платника податку, а також податковінаслідки господарських операцій між сторонами не є предметом доказування у справі.

Отже, подані подані відповідачем податкові накладні не можуть бути взяті судом до уваги в якості самостійних та достатніх доказів виникнення зобов?язальних правовідносин на підставі договору поставки № 1/12/2018 від 20.12.2018 та його виконання сторонами.

Враховуючи неподання сторонами інших доказів на підтвердження обставин виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин на підставі договору, суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту набуття відповідачем майна (коштів) без достатньої правової підстави.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи більшу вірогідність поданих позивачем доказів на підтвердження підстав позову, ніж доказів поданих відповідачем на їх спростування, зокрема доказів на підтвердження обставин виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин на підставі договору, суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту набуття відповідачем майна (коштів) без достатньої правової підстави.

5.Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Причиною виникнення спору між сторонами є сплата позивачем коштів у безготівковій формі на підставі платіжних доручень.

Передумовою виникнення спору є відсутність між сторонами зобов`язальних правовідносин на підставі договору.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

На підставі встановлених у справі обставин суд дійшов висновку про набуття та збереження відповідачем майна позивача (коштів) без достатньої правової підстави, що зумовлює виникнення у відповідача обов`язку його повернути.

Отже, вимогу позивача про стягнення з відповідача 25500 грн суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

Аргументи відповідача:

Твердження відповідача про виникнення між сторонами майнового-господарського зобов`язання на підставі договору поставки № № 1/12/2018 від 20.12.2018 та його виконання сторонами суд визнає недоведеними належними, допустимими та достовірними доказами. Відображення господарських операцій у податковому обліку сторін не є підставою виникнення майново-господарського зобов`язання між сторонамита самостійно не доводить фату його виникнення.

6.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Висновки про застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, неодноразово наведені у постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов`язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до частини 1 статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Мотивом застування наведених норм права є висновку суду про непідтвердження обставин виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин на підставі договору та про доведеність позивачем факту набуття відповідачем майна (коштів) без достатньої правової підстави.

7.Розподіл судових витрат.

При зверненні до суду позивачсплатив за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 2481 грн. (а.с. 4). Водночас, у позові позивач просив суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2270 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовні вимоги задоволенні повністю до відшкодування позивачу за рахунок відповідача підлягає судовий збір за заявою позивача у розмірі 2270 грн.

У заяві доданій до позовної заяви позивач вказав орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн, а також гонорар успіху у розмірі 10% від ціни позову.

22.08.2022 представник позивача адвокат Кіндрась Ярослав Іванович подав до суду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якій ствердив про понесення позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 8400 грн(а.с. 191 том 1).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу правову допомогу позивач подав договір про надання правової допомоги (а.с.192-193 том 1), Перелік та вартість послуг (а.с. 194 том 1), Акт надання послуг (а.с. 195 том 1), рахунок на оплату послуг (а.с. 197 том 1), платіжне доручення про сплату 8400 грн за надання правової допомоги (а.с. 198).

Дослідивши подані позивачем письмові докази, суд установив, що представник позивача адвокат Кіндрась Ярослав Іванович отримав свідоцтво про право на здійснення адвокатської діяльності Серія КВ № 6155 від 09.08.2018 року та здійснює адвокатську діяльність в організаційній формі Адвокатського бюро «Ярослава Кіндрася».

01.10.2021 між позивачем та АБ «Ярослава Кіндрася» укладено договір про надання правової допомоги № 13, відповідно до умов якого клієнт доручає, а бюро зобов?язується надати правову допомогу клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов?язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

15.08.2022 сторони склали та підписали акт надання послуг, за змістом якого адвокат надав клієнту правову допомогу з вивчення матеріалів справи та консультування клієнта щодо шляху вирішення питання у судовому порядку, вартістю 1500 грн; отримання витягів 500 грн; підготовкипозовної заяви 2500 грн; виготовлення копій документів 600 грн; представництво інтересів позивача у судовому засіданні 10.08.2022 1500 грн; підготовка додаткових пояснень 900 грн; підготовка клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу 900 грн; а разом 8400 грн.

16.08.2022 позивач сплативАБ «Ярослава Кіндрася» 8400 грн грн за надання правової допомоги на підставі платіжного доручення.

На підставі поданих позивачем письмових доказів суд установив виникнення між позивачем та АБ «Ярослава Кіндрася`зобов`язальних правовідносин на підставі договору про надання правової допомоги. Вартість погоджених сторонами витрат на правничу допомогу становить 8400 грн. Розмір витрат на правничу допомогу сплачений позивачем становить 8400 грн.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статей 16, 58 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На виконання вимог статей 124 та 129 Господарського процесуального кодексу України позивач у позовній заяві вказав попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу, які поніс або очікує понести у зв`язку з розглядом справи, у розмірі 10000 грн.

Позивач надав докази понесення витрат у розмірі 8400 грн.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивач подав договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт (наданих послуг), рахунок та платіжне доручення.

Згідно з частиною 3 статті 126 Господарського кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.

Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Інститут розподілу судових витрат покликаний компенсувати сторонам господарського процесу понесені судові витрати й зокрема витрати на професійну правничу допомогу адвоката. За наслідками розподілу судових витрат суд присуджує стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, понесенні судової витрати. За наслідками розподілу судових витрат суд не присуджує такі витрати адвокату. Відносини між адвокатом та клієнтом є зобов`язальними, підставою їх виникнення є договір надання правової допомоги. Відповідно до змісту принципу свободи договору ціна послуг адвоката (професійної правничої дороги) формується адвокатом із врахуванням витрат адвоката на надання правової допомоги, обов`язкових податків та зборів та встановлюється у договорі між адвокатом та клієнтом.

При визначенні співмірності витрат на правову допомогу суд виходить із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа Гімайдуліна і інші проти України від 10.12.2009, справа Баришевський проти України від 26.02.2015); Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; (East/West Alliance Limited проти України від 02.06.2014); Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (Лавентс проти Латвії від 28.11.2002).

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, за змістом частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідач клопотання про зменшення розміру судових витрат позивача на професійну правничу допомогу не подав.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд оцінює поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Вирішуючи питання про обґрунтованість та розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у формі складення позовної заяви у розмірі 8400 грн пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову.

Відповідно до положень частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог повністю, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 8400 грн суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО МАШРУМС" (ідентифікаційний код 41724764, адреса місцезнаходження: 20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Пушкіна, буд. 46, кв 47) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК МАШРУМС" (ідентифікаційний код 37756952, адреса місцезнаходження: 08129, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова, буд. 11) 25500 грн (двадцять п`ять тисяч п`ятсот гривень) коштів,сплачених без достатньої правової підстави, 2270 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень) витрат зі сплати судового збору, 8400 грн (вісім тисяч чотириста гривень) витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складене 24.11.2022

Суддя А.І. Гладун