Рішення

від 22.11.2022 по справі 638/20168/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/20168/21

Провадження № 2/638/392/22

РІШЕННЯ

Іменем України

22 листопада 2022 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого суддіАгапова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Бондаренко А.С.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Харківська гімназія №169 Харківської міської ради Харківської області» про визнання незаконною відмови в укладенні трудового договору, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Комунального закладу «Харківська гімназія №169 Харківської міської ради Харківської області», Управління освіти адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, в якому просив:

-визнати відмову незаконною та зобов`язати відповідача при повторному зверненні укласти договір з дня порушення прав (з 29.09.2021);

-стягнути з відповідача компенсацію відповідно до розрахунку у тексті позовної заяви;

-стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди у сумі 2 000,00грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебував на обліку в Центрі зайнятості як безробітний та шукав роботу.

28.09.2021 йому було видано направлення на працевлаштування на посаду прибиральника службових приміщень.

29.09.2021 позивач з направленням звернувся до Комунального закладу «Харківська гімназія №169 Харківської міської ради Харківської області» для укладення трудового договору, проте йому було відмовлено з посиланням на те, що робоче місце зайнято з 20.09.2021.

Позивач вважає вказану відмову необґрунтованою, оскільки, як він зазначає, як до так і після його звернення відповідачем розміщувалися повідомлення про вакантне місце, а у сам Центр зайнятості таке повідомлення було відправлене 22 вересня, тобто за 2 дні до його звернення.

Ухвалою від 28.12.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

04.01.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про усунення зазначених в ухвалі від 28.12.2021 недоліків та збільшену суму позову.

З урахуванням конкретизованих позовних вимог позивач просив:

-визнати незаконною відмову та зобов`язати Комунальний заклад «Харківська гімназія №169 Харківської міської ради Харківської області» при повторному зверненні укласти трудовий договір з дня порушення прав (29.09.2021);

-стягнути з Управління освіти адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, яке є розпорядником коштів Комунальний заклад «Харківська гімназія №169 Харківської міської ради Харківської області» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.09.2021 до дня вирішення спору, який станом на 01.01.2022 становить 20 633,60грн.;

-стягнути з Управління освіти адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради відшкодування моральної шкоди у сумі 2 000,00грн.

Ухвалою від 12.01.2022 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченогостаттями 274-279 ЦПК України.

07.02.2022 на адресу Дзержинського суду від позивача надійшла заява, в якій останній просив виключити зі складу учасників справі Управління освіти адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради та виклав позовні вимоги в наступній редакції:

-визнати відмову незаконною та зобов`язати відповідача при повторному зверненні укласти договір з дня порушення прав (з 29.09.2021);

-стягнути з Комунальний заклад «Харківська гімназія №169 Харківської міської ради Харківської області» компенсацію відповідно до розрахунку у тексті позовної заяви;

-стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди у сумі 2 000,00грн.

Суд розцінює вказану заяву як відмову позивача від позовних вимог відносно Управління освіти адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради та приймає вказану відмову.

22.02.2022 від Комунального закладу «Харківська гімназія №169 Харківської міської ради Харківської області» надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне.

1. На момент звернення, виконуючи нормативно-правові акти, направленні на подолання епідемії та на боротьбу із поширенням коронавірусної інфекції SARS-CoV-2, відповідачем було видано наказ про скорочення місць прибирання в гімназії, оскільки частина приміщень не використовувалась. У зв`язку із цим, станом на 29.09.2021 року вакансія прибиральника була скорочена, площі для прибирання були пропорційно розділені серед прибиральників, які вже були в штаті навчального закладу.

2. Позивач при зверненні до відповідача з вказаною вище пропозицією зазначив, що він є студентом денної форми навчання в Харківському національному університеті ім. Каразіна, що виключає можливість повної занятості на посаді прибиральника гімназії.

3. Відповідно до сайту «Судова влада України» позивач звернувся з аналогічними позовами до шести різних комунальних закладів. Такі дії позивача схожі на намагання отримати заробітну плату з шести різних джерел одночасно, при цьому не виконуючи жодної роботи, що, в свою чергу свідчить, не про захист власних порушених прав, а про спробу заволодіти комунальним майном в протизаконний спосіб.

4. Оскільки позивач звернувся до шести різних комунальних закладів з аналогічними позовами, то такі обставини унеможливлюють стягнення за всіма позовами одночасно. З аналізу позовних вимог, обставин справи та діючого законодавства виходить, що причиною звернення до суду стала нібито неправомірна відмова позивачеві у прийнятті на роботу і, як наслідок, неможливість виконати певну роботу за відповідну грошову винагороду. Однак, другий, третій та всі подальші позови унеможливлюють виконання справедливої вимоги щодо права на працю та отримання грошової винагороди.

5. Позивач не надав доказів того, що він дійсно перебуває на обліку в Центрі зайнятості і має відповідні права як особи, яка знаходиться на такому обліку.

21.09.2022 позивач надав відповідь на відзив, в якій зокрема зазначив, що копія наказу 176-к від 21.09.2021 р. є неналежним та недопустимим доказом, оскільки в ньому зазначено тільки розподіл площі за працівниками та не зазначено загальної кількості ставок за штатним розписом, а також загальної площі закладу, що прибирається.

Зазначене унеможливлює визначення наявності або відсутності вільних робочих місць навіть з урахування виробничої необхідності скорочення площі прибирання.

Також зазначає, що згідно нього неможливо встановити яка площа прибирання є нормою для однієї ставки, оскільки для всіх працівників на одну ставку передбачена різна площа.

Відповідачем не долучено жодного доказу про те, що посада дійсно скорочена. Такими доказами зокрема вважає документи про зміни в штатному розписі.

22.09.2022 від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому останній просив витребувати у позивача докази навчання у вищому (або іншому) навчальному закладі із вказівкою форми навчання.

03.10.2022 від позивача надійшла заява про долучення доказів по справі, до якої була додана довідка-виклик Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна від 29.09.2022.

05.10.2022 від Комунального закладу «Харківська гімназія №169 Харківської міської ради Харківської області» надійшло клопотання про долучення доказів, в якому відповідач просив долучити до матеріалів справи копію штатного розпису станом на 01.09.2021 та на 21.09.2021.

У судовому засіданні позивач просив позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача та представника відповідача у відкритому судовому засіданні, суд встановив.

Статтею 43 Конституції Українизакріплено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

З огляду на положенняст.5-1 Кодексу законів про працю України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Як зазначається позивачем та не заперечується відповідачами ОСОБА_1 перебував на обліку в Центрі зайнятості як безробітний.

28.09.2021 йому було видано направлення на працевлаштування на посаду прибиральника службових приміщень.

29.09.2021 позивач з направленням звернувся до Комунального закладу «Харківська гімназія №169 Харківської міської ради Харківської області» для укладення трудового договору, проте йому було відмовлено з посиланням на те, що робоче місце зайнято з 20.09.2021.

Факт відмови підтверджується відміткою Комунального закладу «Харківська гімназія №169 Харківської міської ради Харківської області» в прийнятті на роботу у зв`язку з тим, що робоче місце зайняте з 20.09.2021.

Позивач вважає вказану відмову у прийнятті на роботу необґрунтованою.

Відповідно до п.4 ч.3ст.50 Закону України «Про зайнятість населення»роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Згідно Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого Наказ Міністерства соціальної політики України 31 травня 2013 року №316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05 грудня 2016 року №1476), форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Актуальність зазначених у формі №3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку. Форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Згіднонаказу Мінсоцполітики від 17.08.2015 р. № 848 «Про затвердження форм Персональної картки та додатків до неї, заяви про надання (поновлення) статусу безробітного та направлення на працевлаштування», затверджено форму направлення на працевлаштування. Згідно із зазначеною формою, на корінці направлення на працевлаштування, яке центр зайнятості видає безробітному (незалежно від його категорії) для відвідування ним роботодавця, графу «Відповідь про прийняте рішення» (щодо працевлаштування) заповнює роботодавець, а шукач роботи повертає корінець направлення до центру зайнятості. Роботодавець ставить відмітку (або наводить пояснення) біля належної причини відмови у працевлаштуванні.

Відповідно дост.22Кодексу законівпро працюУкраїни (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.

Відповідно доКонституції Українибудь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров`я працівника можуть встановлюватись законодавством України.

Згідно з ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності дост.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вже зазначалось, 29.09.2021 позивач з направленням звернувся до Комунального закладу «Харківська гімназія №169 Харківської міської ради Харківської області» для укладення трудового договору, проте йому було відмовлено з посиланням на те, що робоче місце зайнято з 20.09.2021.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи штатного розпису Комунального закладу «Харківська гімназія №169 Харківської міської ради Харківської області» станом на 21.09.2021, всі місця посади «Прибиральник службових приміщень» на вказану дату зайняті, у зв`язку з чим твердження позивача щодо безпідставної відмови відповідача в укладенні трудового договору, є необґрунтованими.

Окрім того, суд при вирішенні спору враховує і правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року в справі № 349/81/18 (провадження № 61-43402св18) з аналогічного спору. Верховним Судом, зокрема, зазначено, що «відповідно до положеньстатті 21 КЗпПукладення трудового договору, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу. Зазначеним забезпечується оптимальне узгодження інтересів роботодавця і особи, яка бажає укласти трудовий договір, інакше роботодавець буде позбавлений можливості у повному обсязі виконувати свої функціональні обов`язки щодо підбору та розміщення кадрів і нести відповідальність за той обсяг роботи, за який він відповідає за законом».

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 323КЗпП Українибезпосередньо врайонних,районних умісті,міських чиміськрайонних судахрозглядаютьсяспори провідмову уприйнятті нароботу іншихосіб,з якимивласник абоуповноважений ниморган відповіднодо чинногозаконодавства зобов`язаний укласти трудовий договір.

Перелік інших осіб, визначений у п. 6 ч.ст.232 КЗпП України, знайшов своє відображення у роз`ясненнях у п. 6постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року, де до числа осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов`язаний укласти трудовий договір, віднесено інвалідів і неповнолітніх, направлених на роботу за рахунок броні; осіб, які були звільнені в зв`язку з направленням на роботу за кордон, призовом на строкову чи альтернативну військову службу і повернулись після закінчення цієї роботи чи служби.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано позивачем, останній надав відповідачу лише направлення на працевлаштування.

Позивачем не надано ані роботодавцю при зверненні з направленням, ані суду під час розгляду справи доказів того, що він належить до кола осіб, з якими відповідач зобов`язаний укласти трудовий договір, зокрема має статусу особи з інвалідністю, на яку поширюються гарантії статей17та19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»щодо забезпечення працевлаштування відповідно до нормативу робочих місць по вказаній категорії громадян; або є особою, запрошеною на роботу в порядку переведення з іншого підприємства за погодженням між керівниками підприємств (ст. 24 КЗпП України); або віднесений до категорії молодих спеціалістів, направлених в установленому законом порядку на роботу до коледжу (ст. 197 КЗпП України); або віднесений до категорії працівників, звільнених на підставі п. 1ст. 40 КЗпП України, яким за ч. 1ст. 42-1 КЗпП Українинадано право поворотного прийняття на роботу; або є особою яка була звільнена в зв`язку з направленням на роботу за кордон, призовом на строкову чи альтернативну військову службу і повернулась після закінчення цієї роботи чи служби.

Також позивачем не доведено, що його віднесено до категорії осіб, визначених вст. 14 Закону України «Про зайнятість населення», а саме до осіб які потребують соціального захисту і не здатних конкурувати на ринку праці, та мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, а саме: позивач не має дітей до 3 років і не має статусу одинокого батьку за наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю (ст. 184 КЗпП); позивач не досяг пенсійного віку і відмова роботодавця у прийнятті його на роботу з цим не пов`язана (ч. 2ст.11 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»); позивач не є особою, що звільнена після відбуття покарання або примусового лікування; також позивач не є особою передпенсійного віку в розумінніст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; або учасником бойових дій (п. 19-21 ч. 1ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

Чинним законодавством не виключено можливість врахування роботодавцем під час проведення співбесіди з кандидатом на вакантну посаду характеристики роботи позивача, його ділових якостей, сумлінності при виконанні трудових функцій. Ці обставини мають значення для раціонального добору кандидатів аби забезпечити ефективну роботу коледжу і якісного виконання покладеного на нього обсягу робіт.

Водночас суд наголошує, що укладення трудового договору, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу. Зазначеним забезпечується оптимальне узгодження інтересів роботодавця і особи, яка бажає укласти трудовий договір, інакше роботодавець буде позбавлений можливості у повному обсязі виконувати свої функціональні обов`язки щодо підбору та розміщення кадрів і нести відповідальність за той обсяг роботи, за який він відповідає за законом. Для роботодавця обов`язковим є наведення письмового обґрунтування відмови у працевлаштуванні безробітних, які направлені до роботодавця центром зайнятості. Саме по собі направлення з центру зайнятості не породжує обов`язковість прийняття на посаду.

Такі висновки суду узгоджуються також з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у поставах від 14 лютого 2019 року у справі № 159/2298/16-ц, від 19травня 2020року у справі №607/16424/18.

Отже, для роботодавця обов`язковим є наведення письмового обґрунтування відмови у працевлаштуванні безробітних, які направлені до роботодавця центром зайнятості. Саме по собі направлення з центру зайнятості не породжувало обов`язковість прийняття позивача на посаду прибиральника, оскільки укладення трудового договору із позивачем потребує не тільки ініціативи, згоди та бажання самого працівника, але й згоди роботодавця із урахуванням його потреб та волі.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 607/16424/18.

Таким чином, роботодавець при вирішенні питання щодо прийняття на роботу позивача скористався своїм правом не укладати трудовий договір з цією особою, письмово обґрунтувавши свого рішення. Водночас позивач не є особою, з якою роботодавець зобов`язаний укласти трудовий договір відповідно до закону.

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українипередбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не надано доказів наявності у штатному розкладі відповідача вільних одиниць посад прибиральника службових приміщень станом на дату відмови, а також того, що він є особою, з якою роботодавець зобов`язаний укласти трудовий договір, надані відповідачем документи про відсутність відповідної вакансії на дату звернення, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки позовні вимоги про стягнення компенсації за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є похідними від основних позовних вимог про визнання відмови незаконною та зобов`язання вчинити певні дії, тому у їх задоволенні суд також відмовляє.

Щодо заяви позивача про визнання доказів недопустимими, суд зазначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані, серед іншого, встановлюються такими засобами як письмові, речові і електронні докази (ч. ч. 1,2ст. 76 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які зазакономмають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1,5ст. 81 ЦПК України).

Визнання доказу недопустимим - це не обов`язок, а право суду. Встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його у судовому засіданні. Недопустимість доказу не є для суду очевидною. Сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що не зазначення дати засвідчення на певних документах саме по собі не робить такий доказ недопустимим.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, а позивач був звільнений від сплати судового збору, тому немає підстав для вирішення питання про розподіл судових витрат згідност. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,89,141, п.4 ч.1 ст.255,264 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження в частині вимог щодо Управління освіти адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу «Харківська гімназія №169 Харківської міської ради Харківської області» про визнання незаконною відмови в укладенні трудового договору, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди відмовити.

Із урахуванням пункту 15.5Перехідних положень ЦПК України(в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.11.2022 року.

Суддя Р.О. Агапов