Ухвала

від 23.11.2022 по справі 160/9454/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

23 листопада 2022 р.Справа №160/9454/22

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши заяву про забезпечення позову представника позивача адвоката Мороза Євгена Вікторовича у справі за позовною заявою Садівничого товариства "Шиянка" яка подана представником адвокатом Мороз Євгеном Вікторовичем до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, третя особа - Самарський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

06.07.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Садівничого товариства "Шиянка", яка подана представником адвокатом Мороз Євгеном Вікторовичем до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, третя особа - Самарський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 392/4.1-1041-ФС/27 від 18.02.2022 року у сумі 19 500 грн.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2022 року, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Царіковій О.В.

06.07.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву Садівничого товариства "Шиянка" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, третя особа - Самарський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови, разом із заявою про забезпечення адміністративного позову повернуто позивачу.

Суд зазначає, що одночасно із позовною заявою представником позивача адвокатом Мороз Євгеном Вікторовичем подано також заяву про забезпечення позову, в якій представник позивача просить суд зупинити дію постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу від 18.02.2022 року №392/4.1-1041-ФС/27 до набрання законної сили судовим рішенням по суті спору.

Аргументи даної заяви зводяться до наступного. Зважаючи на те, що позивач не погоджується з постановою Головного управлінн Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу № 392/4.1-1041-ФС/27 від 18.02.2022 року і не має намір сплачувати у добровільному порядку накладений на нього цією постановою штраф, тобто даний час існує реальна можливість початку державним виконавцем примусового виконання постанови відповідача, оскарження якої, згідно з чинним законодавством, не зупиняє її виконання. Тим більше, що 31.05.2022 року державним виконавцем вже винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 18.02.2022 року №392/4.1-1041-ФС/27. Наведене свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2022 року, зазначена вище заява про забезпечення позову була розподілена та передана судді Царіковій О.В.

06.07.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву представника позивача адвоката Мороза Євгена Вікторовича повернуто позивачу.

Не погоджуючись із даними ухвалами суду представником позивача адвокатом Мороз Євгеном Вікторовичем 13.07.2022 року подано до суду апеляційну скаргу.

За наслідками розгляду даної апеляційної скарги, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.10.2022 року апеляційну скаргу Садівничого товариства "Шиянка" задоволено. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 року у справі № 160/9454/22 скасовано. Справу № 160/9454/22 із заявою про забезпечення позову у даній справі направлено для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

21.11.2022 року справа №160/9454/22 надійшла до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколів передачі судової справи раніше визначеному складу від 21.11.2022 року зазначена вище справа та заява про забезпечення позову розподілені та передані судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

Проаналізувавши доводи заяви про забезпечення позову та додані до нього матеріали, суд вважає вказане клопотання таким, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову (частина перша). Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Виходячи з аналізу вказаної норми, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

2) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень;

4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, позов, згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України, може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Крім того вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Як слідує із позову, публічно-правовий спір між сторонами існує, за переконанням заявника, за обставин прийняття оскаржуваних рішень з порушенням норм та вимог чинного законодавства України.

Виходячи з наведених у клопотанні фактичних обставин, суд відмічає, що правомірність та оцінка спірних рішень, процедурні питання дотримання їх прийняття підлягають з`ясуванню під час розгляду справи по суті про таке оскарження та буде дана судом за результатами розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 520/1545/19 наголосив на тому, що підстави забезпечення позову є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням висновків про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі, а також із зазначенням висновку про те, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

У постанові від 25 березня 2020 року у справі № 240/9592/19 Верховний Суд зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. У свою чергу співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

За висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 640/110/20, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта. Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у ч. 2 ст. 150 КАС України.

З урахуванням зазначених правових висновків Верховного Суду, суд враховує, що рішення чи дії суб`єктів владних повноважень мають певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Виходячи з наведеного, з огляду на те, що позивачем у заяві не доведено, в контексті ст. 150 КАС України, наявність обставин, що можуть слугувати підставами для вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням того, що до поданої заяви не надано відповідних достатніх та беззаперечних доказів, а судом не виявлено фактів існування, на час прийняття даного судового рішення, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача, суд вважає, що заява є необґрунтованою, а тому відсутніми є підстави для її задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову представника позивача адвоката Мороза Євгена Вікторовича - відмовити повністю.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник