Рішення

від 24.11.2022 по справі 640/3095/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2022 року м. Київ № 640/3095/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особа про Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Управління Державної казначейської служби України у Дарницькому районі м. Києва визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Дарницькому районі м. Києва подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Дарницькому районі м. Києва подання про повернення сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 26650,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов`язкове пенсійне страхування, у зв`язку з чим позивачем було подано до відповідача заяву про повернення помилково сплачених коштів. Однак, відповідачем було відмовлено в задоволенні зазначеної заяви. Така відмова, на думку позивачки, є протиправною та необґрунтованою, а тому вважає, що сплачена нею сума збору підлягає поверненню.

Ухвалою суду від 31.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/3095/22 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

24.05.2022 третьою особою подано до суду пояснення на позов.

31.05.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Також звернув увагу, що після внесення змін до Порядку №1740 позивач мав надати нотаріусу документи, що підтверджують факт придбання житла вперше, а оскільки ним було здійснено сплату 1% збору на обов`язкове державне пенсійне забезпечення, відповідно, підтверджено, що квартиру він придбав не вперше, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 23.12.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бугаренко Т.В., зареєстрованим в реєстрі за № 4891, придбано у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Право власності на придбану квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 23.12.2021 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 45885973, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Під час укладення договору купівлі-продажу квартири позивачем був сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 26650,00 грн (1% її вартості), що підтверджується копією квитанції № 36284221 від 23.12.2021, наявною у матеріалах справи.

Вважаючи, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачений помилково, позивачка звернулась до відповідача з заявою про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 26650,00 грн.

Листом від 30.12.2021 № 2600-0603-8/11136 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надало відповідь на звернення позивача, згідно якої заяву останньої було залишено без задоволення. Відповідач зазначив, що звільнення покупця від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на підставі пункту 15-2 Порядку № 1740 можливе за умови наявності зазначених у цих підпунктах інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Зазначив, що звернення є безпідставним у зв`язку з прийняттям постанови Кабінетом Міністрів України від 23.09.2020 № 866, відповідно до якої нотаріус при посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна встановлює факт придбання його вперше (чи не вперше), а отже, проведена ОСОБА_1 сплата збору у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, свідчить про те, що майно придбавалось не вперше, що встановив нотаріус.

Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України (абзац 2 пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР).

Пунктом 8 статті 2 вказаного Закону встановлено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно з пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 15-3 цього Порядку передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

У позовній заяві позивачка стверджує, що останньою придбано житло вперше, до укладення договору купівлі-продажу від 23.12.2021 інша нерухомість позивачкою не придбавалась.

У суду відсутні підстави для того, щоб ставити під сумнів вказані твердження позивача, позаяк останні відповідають інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо позивача.

Так, станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Аналізуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зобов`язано довести, що позивачем придбано житло згідно договору купівлі - продажу від 23.12.2021 не вперше.

Проте, всупереч вимогам статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано суду жодного доказу, який свідчив би про наявність у позивача зареєстрованого права власності.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182 (далі по тексту - Порядок № 787), повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Згідно абзацу 2 зазначеного пункту Порядку № 787 у разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 787, зокрема, у день отримання подання відповідне головне управління Казначейства, Казначейство здійснює перевірку повноти реквізитів подання та зарахування коштів до бюджету згідно із реквізитами, зазначеними у поданні.

Подання, яке пройшло перевірку повноти реквізитів подання та зарахування коштів до бюджету згідно із реквізитами, зазначеними у поданні, приймається головним управлінням Казначейства, Казначейством до виконання.

Про прийняття подання до виконання головне управління Казначейства, Казначейство інформує орган, що контролює справляння надходжень бюджету, або орган, який веде облік заборгованості в розрізі позичальників, шляхом надсилання засобами системи Казначейства відповідного електронного повідомлення.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 787 Головні управління Казначейства, Казначейство здійснюють процедури з повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, у такому порядку:

1) за наявності поточних надходжень на відповідних рахунках за надходженнями головні управління Казначейства, Казначейство протягом п`яти робочих днів з дня отримання заяви або подання (висновку, повідомлення) перераховують кошти на рахунок отримувача одноразово на загальну суму або частковими сумами;

2) у разі недостатності або відсутності поточних надходжень на відповідних рахунках за надходженнями для здійснення повернення або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, головні управління Казначейства не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня отримання заяви або подання (висновку, повідомлення) надсилають звернення для підкріплення коштами цих рахунків:

за платежами, що належать державному бюджету, - до Казначейства;

за платежами, що належать місцевим бюджетам, - до відповідних місцевих фінансових органів;

за частиною платежу, що перерахована до відповідного фонду загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування, - до відповідного органу цього фонду.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що законодавством встановлено чітку процедуру повернення помилково зарахованого до бюджету збору, яка передбачає звернення органу, що контролює справляння надходжень бюджету, до органу казначейської служби з відповідним поданням.

Доказів звернення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з відповідним поданням за місцем зарахування платежу до бюджету, тобто до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, відповідачем суду не надано.

Стосовно посилань відповідача у відзиві на позовну заяву на внесення Постановою № 866 змін до Порядку № 1740, з урахуванням яких нотаріусам надано право звільняти від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при придбаванні нерухомого майна, за умови надання особою підтверджуючих документів придбання житла вперше, суд зазначає наступне.

Так, постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" від 23 вересня 2020 року № 866 внесено зміни до Порядку № 1740, у відповідності до яких нотаріусам надано право звільняти від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при придбаванні нерухомого майна, за умови надання особою підтверджуючих документів придбання житла вперше.

Однак, суд зауважує, що якщо особа не вчинила відповідних дій щодо подання підтверджуючих документів придбання житла вперше при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна, наведене не свідчить про відсутність у неї права на повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу такого майна, якщо вказаний збір все ж був помилково нею сплачений.

Окрім того, на переконання суду, внесені Постановою № 866 зміни до Порядку № 1740 не позбавляють Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві обов`язку щодо вчинення дій стосовно повернення позивачу безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем правильно обрано захист свого порушеного права та про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення позивачеві збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 26650,00 грн, сплаченого згідно з квитанцією № 36284221 від 23.12.2021.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання неправомірними дій (відмови) відповідача, оскільки позивачем не наведено, а судом не встановлено жодних протиправних дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

При цьому, не звернення відповідача до третьої особи з поданням може свідчити про бездіяльність відповідача, проте таких позовних вимог позивачами у даному позові не заявлялось.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 251, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Дарницькому районі м. Києва (02068, м. Київ, вул. Олександра Кошиця, 11, ідентифікаційний код 338021179) подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 26650,00 грн, сплаченого згідно з квитанцією № 36284221 від 23.12.2021.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 496,20 грн сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Катющенко