Рішення

від 24.11.2022 по справі 826/9579/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2022 року м. Київ № 826/9579/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Зодчі»

до Головного управління Держпраці у Київській області

про визнання протиправною та скасування постанови від 25 квітня 2018 року №КВ14/920/АВ/П/ПТ/ТД-ФС105, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нові Зодчі» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Нові Зодчі») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держпраці у Київській області), у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25 квітня 2018 року №КВ14/920/АВ/П/ПТ/ТД-ФС105.

На обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що оскаржувана постанова винесена без урахування усіх фактичних обставин та з порушенням законодавчо визначеної процедури, а саме: акт інспекційного відвідування та припис про усунення виявлених порушень містять неточності (невірно вказано посаду керівника, у приписі не відмічено який тип акта складено, помилка в даті інспекційного відвідування); допущено ряд порушень процедури проведення інспекційного відвідування (не проводилось на підприємстві позивача, представники позивача не були присутні під час проведенні інспекційного відвідування, інспектор не пред`являв посвідчення посадовій особі позивача, не був допущений до інспекційного відвідування, зазначена в акті особа, ОСОБА_1 не є уповноваженою особою позивача, відсутні докази, які підтверджують факт роботи ОСОБА_2 у перевіряємий період, не вказано якими засобами фіксації здійснювалась фотофіксація, складення припису у 2 екземплярах, замість 3, ненадання позивачу акта про відмови від підпису, отримання повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу з порушенням законодавчо встановлених строків). По суті встановлених порушень зазначено, що з ОСОБА_2 укладено цивільно-правовий договір, що не суперечить положенням законодавства, а отже він не перебував у трудових відносинах з позивачем.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/9579/81 і призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Ухвалою суду від 22 червня 2018 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому ГУ Держпраці у Київській області не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки в ході інспекційного відвідування було встановлено допуск ОСОБА_2 до роботи без укладання трудового договору; зазначено, що окремі неточності при складанні процесуальних документів, на які вказує позивач, мають виключно технічний характер і не впливають на результати інспекційного відвідування; зазначено, що інспекційне відвідування проведено у відповідності до вимог законодавства; також зазначено про невідповідність примірника цивільно-правового договору, який міститься в матеріалах справи тому, що був наданий відповідачу під час інспекційного відвідування. Крім того, відповідач зазначає про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та ОСОБА_2 , виходячи з досліджених документів, пояснень, а вбачається саме про існування трудових відносин. У зв`язку з викладеним, відповідач вважає, що оскаржуваною постановою було правомірно накладено штраф, а позовні вимоги не підлягають задоволенню. Зазначено про своєчасне направлення повідомлення про розгляд справи, проте, позивач з невідомої причини не отримав своєчасно лист.

03 квітня 2019 року судом постановлено ухвалу, якою клопотання про забезпечення адміністративного позову задоволено частково: зупинено стягнення на підставі постанови ГУ Держпраці у Київській області від 25 квітня 2018 року №КВ14/920/АВ/П/ПТ/ТД-ФС105 про накладення штрафу на ТОВ «Нові Зодчі» у розмірі 111690,00 грн до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №826/9579/18.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

Наказом ГУ Держпраці у Київській області від 13 лютого 2018 року №393 про проведення інспекційного відвідування (позапланової перевірки) призначено здійснення інспекційного відвідування (позапланової перевірки) ТОВ «Нові Зодчі» у період з 14 по 27 лютого 2018 року на предмет додержання законодавства про працю та охорону праці.

На підставі зазначеного наказу відповідачем видано направлення на проведення інспекційного відвідування від 13 лютого 2018 року №86.

22 лютого 2018 року головному бухгалтеру ТОВ «Нові Зодчі» Супрун С.О. вручено вимогу про надання у строк до 14:00 год. 26 лютого 2018 року документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування згідно переліку.

27 лютого 2018 року складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №26-151/02, відповідно до якого інспекторами праці о 16 год. 30 хв. 27 лютого 2018 року у присутності головного бухгалтера ТОВ «Нові Зодчі» Супрун С.О. здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ТОВ «Нові Зодчі», предмет контролю - законодавство про працю, в тому числі частина третя статті 24 КЗпП України. Інспекційне відвідування неможливо провести у зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю. Документи, які не надано: особова картка форми П-2 керівника товариства; особові справи всіх працівників товариства (в тому числі наказ про прийом на роботу, повідомлення ДФС, особова картка форми П-2; розрахунково-платіжні відомості про виплату заробітної плати працівникам за листопад 2017 року - лютий 2018 року з датою такої виплати; табелі обліку робочого часу за листопад 2017 - лютий 2018 року; книга обліку та руху трудових книжок; колективний договір; правила внутрішнього трудового розпорядку; накази про звільнення працівників та відомості на виплату їм розрахункових коштів з датою такої виплати за період листопад 2017 - лютий 2018 року; штатні розписи за 2017 - 2018 роки; журнал з підписами працівників щодо проведеного інструктажу з охорони праці.

Вимогою від 27 лютого 2018 року №26-151/07 про надання/поновлення документів у зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та неможливості проведення інспекційного відвідування (акт №26-151/02 від 27 лютого 2018 року) інспекційне відвідування зупинено на 28 днів та директора ТОВ «Нові Зодчі» у строк до 27 березня 2018 року до 14 год. 00 хв. зобов`язано надати необхідні для проведення інспекційного відвідування документи. Вимога направлена засобами поштового зв`язку 28 лютого 2018 року разом з актом №26-151/07 відповідно до опису вкладення та фіскального чеку Укрпошти.

Наказом ГУ Держпраці у Київській області від 27 березня 2018 року №792 призначено інспекційне відвідування ТОВ «Нові Зодчі» на предмет додержання ним законодавства про працю на підставі вимоги про поновлення документів від 27 лютого 2018 року №26-151/07, яка була видана на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування №26-151/02 від 27 лютого 2018 року.

На підставі зазначеного наказу відповідачем видано направлення від 27 березня 2018 року №150 на проведення інспекційного відвідування.

За результатами проведення інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 06 квітня 2018 року №КВ14/920/АВ, в якому зафіксовано порушення частини третьої статті 24 КЗпП України, яке полягає у такому: посадовими особами ТОВ «Нові Зодчі» допущено до роботи ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення ДФС про прийняття працівників на роботу, що підтверджується поясненнями ОСОБА_2 та цивільно-правовим договором з фактичними ознаками трудових відносин. В акті міститься відмітка про направлення засобами поштового зв`язку, про що також свідчать опис вкладення та фіскальний чек від 06 квітня 2018 року.

18 квітня 2018 року відповідачем складено акт про відмову від підпису №КВ14/920/АВ/ВП, в якому зафіксовано складення у 3-х примірниках акта №ВК14/920/АВ та припису №КВ14/920/АВ/П від 06 квітня 2018 року; 2 примірники акта та припису направлено ТОВ «Нові Зодчі» Укрпоштою з повідомленням про вручення, проте станом на 18 квітня 2018 року підписані примірники не повернуто. Акт направлено засобами поштового зв`язку 18 квітня 2018 року.

Листом від 19 квітня 2018 року №43/2/18/5669 про розгляд справи про накладення штрафу позивача повідомлено, що 0 10 год. 00 хв. 25 квітня 2018 року буде проводитися розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю на ТОВ «Нові Зодчі». Відповідно до роздруківки з сайту Укрпошти повідомлення направлене 20 квітня 2018 року та отримане позивачем 27 квітня 2018 року.

25 квітня 2018 року відповідачем винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ14/920/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-105, якою на позивача накладено штраф у розмірі 111690,00 грн, керуючись статтею 259 КЗпП України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», частиною третьою статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2013 року №509 та на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України у зв`язку з порушенням вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, яке полягає у тому, що працівника ОСОБА_2 було допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу, що підтверджується поясненнями ОСОБА_2 та цивільно-правовим договором з фактичними ознаками трудових відносин.

Вважаючи оскаржувану постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

У відповідності до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №100 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №929-р, функції і повноваження Державної інспекції України з питань праці передані правонаступникам Державній службі України з питань праці та її територіальним органам.

Держпраці України у межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.

Відповідно до пункту 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі по тексту - Положення №96), Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Головне управління Держпраці у Київській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та діє на підставі Положення про таке управління.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 Положення №96 Державна служба України з питань праці здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Таким чином, ГУ Держпраці у Київській області, як територіальний орган Держпраці України, наділене повноваженнями державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Досліджуючи правомірність накладення на позивача штрафу на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, суд керується такими мотивами.

Згідно з частиною першої статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзац другий частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України передбачає, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частина перша статті 21 Кодексу законів про працю України встановлює, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У відповідності до частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 статті 24 Кодексу законів про працю України визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі по тексту - Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

При цьому, процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, чинний на дату виникнення спірних відносин (далі по тексту - Порядок №295).

Згідно пункту 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Відповідно до пунктів 23 - 25 Порядку №295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень.

Стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного у ньому строку усунення недоліків, якщо об`єкт відвідування не надав відповідь або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту усунення виявлених порушень.

Відповідно до пунктів 27 - 29 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Таким чином, накладення штрафу на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України з урахуванням положень Порядку №295 може мати місце, зокрема, за умови невиконання об`єктом відвідування вимог припису про усунення порушень або, незалежно від виконання вимог припису, лише у випадку притягнення до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 статті 24 Кодексу законів про працю України визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі по тексту - Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Таким чином, накладення штрафу на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України може мати місце зокрема за умови фактичного допуску підприємцем працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою територіального органу Держпраці акті та доведений належними доказами.

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Судом встановлено, що відповідач під час проведення інспекційного відвідування зафіксував в акті порушенням вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, яке полягає у тому, що працівника ОСОБА_2 було допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу, що підтверджується поясненнями ОСОБА_2 та цивільно-правовим договором з фактичними ознаками трудових відносин.

Водночас, матеріали справи не містять пояснень ОСОБА_2 , про які зазначає відповідач, що унеможливлює дослідження їх на предмет наявності чи відсутності порушень вимог частини третьої статті 24 КЗпП України позивачем.

Відповідно до наданої відповідачем копії цивільно-правового договору від 15 січня 2018 року, укладеного між позивачем (замовник) та ОСОБА_2 (виконавець) про обов`язок виконавця виконати такі роботи (надати послуги) керівника виробничого технічного відділу в строк з 15 січня 2018 року по 15 квітня 2018 року, за умовами якого виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

З наданих директором позивача пояснень від 23 лютого 2018 року №19 ТОВ «Нові Зодчі» згідно договору від 30 серпня 2017 року №30/08/2017, укладеного з ТОВ «Бренд Стар», виконує комплексну забудову на об`єкті «Громадсько житловий комплекс, розташований за адресою вул. Кирилівська (Фрунзе), 37, 37 (літера «А») у Подільському районі міста Києва». До виконання робіт згідно до говору №59 на виконання земляних робіт по влаштуванню буроін`єкційних паль та проведенню статичного випробовування палі на будівництві громадсько-житлового комплексу по вул. Кирилівська, 37, 37 (літ. «А») у Подільському районі м. Києва від 27 грудня 2017 року була залучена субпідрядна організація ТОВ «Українська монолітно-будівельна компанія». Станом на 23 лютого 2018 року на підприємстві ТОВ «Нові Зодчі» працевлаштовано 8 осіб; на об`єкті Громадсько житловий комплекс, розташований за адресою вул. Кирилівська (Фрунзе), 37, 37 (літера «А») у Подільському районі міста Києва були залучені до роботи такі особи: Оніщенко І.Г. працює на посаді начальник дільниці; Мога В.І. працює на посаді майстра. Також виконувались роботи згідно договорів ЦПХ, копії яких додаються; копії документів надано згідно вимозі; копія колективного договору відсутня; документи, вказані у пунктах 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13 у вимозі вилучені при обшуку згідно протоколу обшуку від 22 лютого 2018 року.

Судом встановлено, що за умовами наведеного договору виконавець виконує роботи на свій ризик і не підпорядковується Правилам внутрішнього трудового розпорядку.

Проте, при проведенні інспекційного відвідування інспектор праці, дослідивши такий договір, дійшов висновку, що такий договір відповідає ознакам трудового договору.

Разом із цим, суд не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на таке.

Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини (у тому числі щодо надання послуг) від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Твердження відповідача, на думку суду, не можуть свідчити про трудовий характер правовідносин між сторонами, оскільки у спірному випадку фізична особа, з якою укладено договір ( ОСОБА_2 ), виконувала за цивільно-правовою угодою певні роботи за винагороду, де оплачувався не процес праці, а результат після закінчення роботи за актом виконаних робіт.

Жодних передбачених законом обставин, які б вказували на нікчемність цього договору, матеріали справи не містять, відсутні також докази визнання укладених позивачем з виконавцем робіт цивільно-правової угоди недійсною або наявності підстав визнавати її трудовою. При цьому, у відповідача відсутні повноваження на власний розсуд тлумачити умови цивільно-правових угод.

Суд зауважує, що чинним законодавством України не передбачено конкретних випадків, в яких сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір цивільно-правового характеру в межах чинного законодавства України та на підставі вільного волевиявлення сторін; у свою чергу інспектор Держпраці не має повноважень на власний розсуд визначати правову природу таких договорів та розглядати як фактичний допуск до роботи фізичних осіб без укладення з ними трудових договорів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2018 року по справі №200/9385/16, від 28 лютого 2019 року по справі №824/766/16-а, від 26 вересня 2018 року по справі №822/723/17.

У зв`язку із відсутністю у справі належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення позивачем законодавства про працю, суд вважає висновки акта інспекційного відвідування помилковими, а накладення штрафу на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України протиправним.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем порушено вимоги пункту 6 Порядку №509, відповідно до якого про розгляд справи уповноважені посадові особи письмового повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам.

Проте, як свідчать матеріали справи, про розгляд матеріалів, який відбувся 25 квітня 2018 року позивач повідомлений лише 27 квітня 2017 року засобами поштового зв`язку.

Таким чином, постанова ГУ Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25 квітня 2018 року №КВ14/920/АВ/П/ПТ/ТД-ФС105 є протиправною та підлягає скасуванню.

Водночас суд не приймає до уваги посилання позивача на процедурні порушення, допущені відповідачем під час складення акта перевірки у зв`язку із тим, що вказані обставини не є предметом доказування у цій справі, оскільки позивач не оскаржує відповідну поведінку ГУ Держпраці у Київській області.

Доводи відповідача про відсутність повідомлення в ДФС про прийняття ОСОБА_2 на роботу не приймаються до уваги як безпідставні, оскільки відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України не передбачено накладення штрафу за відсутність повідомлення до центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

При цьому, надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п`ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено, на користь позивача належить стягнути сплачений нею судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в м. Києві.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Зодчі» задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25 квітня 2018 року №КВ14/920/АВ/П/ПТ/ТД-ФС105.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Зодчі» (код ЄДРПОУ 34183097, адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (код ЄДРПОУ 39794214; адреса: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 10).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з моменту складення повного тексту

Суддя: Н.А. Добрівська