Ухвала

від 25.11.2022 по справі 160/1291/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

25 листопада 2022 рокуСправа №160/1291/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про винесення ухвали про виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду роботодавцем (в порядку статті 236 КЗпП України) по справі №160/1291/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Верхньодніпровської районної ради, Голови Верхньодніпровської районної ради Кравченка Артема Вадимовича про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та відшкодування шкоди, завданої здоров`ю, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Верхньодніпровської районної ради, Голови Верхньодніпровської районної ради Кравченка Артема Вадимовича про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та відшкодування шкоди, завданої здоров`ю, задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Верхньодніпровської районної ради №5-ос від 03.01.2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного відділу виконавчого апарату Верхньодніпровської районної ради з 04 січня 2020 року. Стягнуто з Верхньодніпровської районної ради середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 січня 2020 року по 17 грудня 2020 року у розмірі 164 755,20 гривень (сто шістдесят чотири тисячі сімсот п`ятдесят п`ять гривень 20 копійок), з вирахуванням розміру обов`язкових платежів. У задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовлено. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного відділу виконавчого апарату Верхньодніпровської районної ради. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місць.

28.12.2020 Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі № 160/1291/20 в частині негайного виконання рішення суду - стягнення з Верхньодніпровської районної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 січня 2020 року по 17 грудня 2020 року у розмірі 164 755,20 гривень (сто шістдесят чотири тисячі сімсот п`ятдесят п`ять гривень 20 копійок), з вирахуванням розміру обов`язкових платежів.

Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_1 та голова Верхньодніпровської районної ради Кравченко Артем Вадимович подали апеляційні скарги.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та голови Верхньодніпровської районної ради Кравченко Артема Вадимовича залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року в адміністративній справі № 160/1291/20 залишено без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду у справі № 160/1291/20 набрала законної сили 07 квітня 2021 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2022 року по справі замінено сторону (боржника) у виконавчому листі по справі №160/1291/20 з Верхньодніпровської районної ради (ЄДРПОУ 04052258) на Кам`янську районну раду Дніпропетровської області (місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Свободи, буд. 2/1, код ЄДРПОУ 43995432)

21 листопада 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява-клопотання від ОСОБА_1 , відповідно до якої просить суд винести ухвалу про виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки роботодавцем виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 по справі №160/1291/20 в частині негайного поновлення на роботі та стягнути з Кам`янсько районної ради Дніпропетровської області, яка є правонаступником Верхньодніпровської районної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду роботодавцем з дня прийняття (винесення) Дніпропетровським окружним адміністративним судом рішення 17.12.2020 до дня фактичного поновлення на роботі 26.01.2021 в розмірі 16475,52 грн.

В обґрунтування заяви зазначає, що 30.12.2020 позивач подав до загального відділу (канцелярії) Верхньодніпровської районної ради заяву про поновлення на роботі та додав до неї копію рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дніпропетровської області від 17.12.2020. У зв`язку з тим, що це рішення не було виконано в добровільному порядку, він звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). 25.01.2021 на підставі вищезазначеного виконавчого листа було відкрито виконавче провадження ВП № 64275149 про поновлення позивача на роботі, Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» № 807-ІХ від 17.07.2020 у Дніпропетровській області, зокрема, ліквідовано: Верхньодніпровський район. Таким чином, територія колишнього (ліквідованого) Верхньодніпровського району увійшла до новоутвореного Кам`янського району. 08.12.2020 відбулася перша (установча) сесія новообраної Кам`янської районної ради Дніпропетровської області. 14.12.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи - Кам`янської районної ради Дніпропетровської області; ідентифікаційний код юридичної особи 43995432; місцезнаходження 51925, Дніпропетровська обл., місто Кам`янське, пр. Свободи, будинок 2/1; керівник Голова районної ради Жилко Сергій Олександрович з 08.12.2020 року. 22.12.2022 Кам`янською районною радою Дніпропетровської області було прийнято рішення від 22.12.2020 № 11-02/VІІІ «Про початок реорганізації Верхньодніпровської районної ради, Криничанської районної ради та П`ятихатської районної ради шляхом приєднання до Кам`янської районної ради Дніпропетровської області» . 26.01.2021позивача було фактично поновлено на роботі на підставі розпорядження Голови Кам`янської районної ради Дніпропетровської області від 25.01.2021 р. № 06-р«ос» «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » на посаді начальника юридичного відділу виконавчого апарату Верхньодніпровської районної ради. З цим розпорядженням його було ознайомлено під розписку 26.01.2021. Також 26.01.2021 до його трудової книжки на стор. 8-9 було внесено запис № 9 про поновлення на посаді начальника юридичного відділу виконавчого апарату Верхньодніпровської районної ради. Після цього запису до його трудової книжки на стор. 10-11 було внесено запис без номеру: «Верхньодніпровську районну раду реорганізовано з 22.12.2020 шляхом приєднання до Кам`янської районної ради. Рішення районної ради від 22.12.2020 № 11-02/VІІІ). Згідно зі статтею 236 КЗпП Українку разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у рішенні суду, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в частині негайного поновлення на роботі становить: 686,48 грн * 24 робочі дні = 16475,52 грн.

Вирішуючи питання щодо прийняття та розгляду по суті заяви в порядку ст.236 КЗпП суд враховує наступне.

Згідно ст. 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Приписами ст. 236 КЗпП України визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Положення ст. 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.

Так, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Так, статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови.

Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду

Розділ IV Кодексу адміністративного судочинства України встановлено процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Вказаним розділом встановлено перелік процесуальних дій, на вчинення яких уповноважений суд після розгляду справи по суті.

Таким чином, після завершення розгляду справи по суті та прийняття рішення суду, суд має лише повноваження, визначені Кодексом адміністративного судочинства України щодо контролю за виконанням раніше прийнятого рішення, зокрема, в порядку статей 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України ("Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах", "Визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду").

Таким чином, Кодекс законів про працю України не визначає правила здійснення адміністративного судочинства та не може встановлювати для адміністративного суду процесуальні правила щодо прийняття тих, чи інших судових рішень після прийняття рішення суду по суті позовних вимог, оскільки саме Кодекс адміністративного судочинства України визначає повноваження адміністративних судів.

У свою чергу, Кодекс законів про працю України, як матеріальний закон, може застосовуватись під час розгляду по суті позовних вимог у випадках, коли спеціальне законодавство не врегульовує відносини у публічній службі.

Заявлені позивачем вимоги матеріального характеру по своїй суті є новими матеріально-правовими вимогами, новим позовом, розгляд яких не є визначеною Кодексом адміністративного судочинства України сферою компетенції адміністративних судів після закінчення розгляду справи по суті та не є визначеною Кодексом адміністративного судочинства України формою контролю суду за виконанням рішення суду.

Заявлені позивачем вимоги носять самостійний від предмету та підстав позову у даній справі характер та можуть бути заявлені лише поза межами даного процесу як самостійні позовні вимоги.

Відповідно, нові вимоги позивача (матеріально-правові вимоги) не можуть бути розглянуті судом у даній справі після прийняття рішення суду, оскільки, як вже зазначалося, вчинення таких процесуальних дій знаходиться поза визначеною Кодексом адміністративного судочинства України сферою компетенції та повноважень адміністративного суду.

Статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України визначено загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, в якій ч.1 зазначено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Також, частиною другою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України чітко встановлено, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.).

Відтак, суд дійшов висновку про очевидну безпідставність та необґрунтованість поданої заяви, що зумовлює застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої якщо заява (клопотання, заперечення) є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Керуючись статтями 5, 9, 166, 167, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про винесення ухвали про виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду роботодавцем (в порядку статті 236 КЗпП України) по справі №160/1291/20 - повернути без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко