Рішення

від 16.11.2022 по справі 128/4496/16-ц

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/4496/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

16 листопада 2022 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Ганкіної І.А.

при секретарі Шикун Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Хижинецької сільської ради Сокиринецької об`єднної ТО Вінницького району Вінницької області, ДП «Науково-дослідний проектний інститут із землеустрою», Кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області Опалко Юрія Аркадійовича про визнання незаконним рішення сільради та його скасування, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, зняття з реєстрації в Поземельній книзі Держгеокадастру у Вінницькому районів Вінницької області запису щодо земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Хижинецької сільської ради Сокиринецької об`єданної ТО Вінницького району Вінницької області, ДП «Науково-дослідний проектний інститут із землеустрою», Кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області Опалко Юрія Аркадійовича про визнання незаконним рішення сільради та його скасування, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, мотивуючи свої вимоги тим, що вони є співвласниками житлового будинку, господарських будівель і споруд, який знаходиться в АДРЕСА_1 . В зв`язку з цим у кожного із позивачів в користуванні знаходилося по 1/2 земельної ділянки, яка надана для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства, які також знаходяться за вищевказаною адресою. Згідно рішення 10 сесії 22 скликання Сокиринецької сільради Вінницького району від 13.08.97р. ОСОБА_1 , було передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,30 га, з яких 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та 0,05 га - для ведення особистого селянського господарства. Згідно рішення 15 сесії 21 скликання Сокиринецької сільради від 02.04.94р. ОСОБА_2 , було передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,40 га, з яких 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлових господарських будівель і споруд та 0,15 га - для ведення особистого селянського господарства. У відповідальності до рішення 35 сесії 06 скликання Сокиринецької сільради від 02.10.14р. було внесено зміни до рішення 10 сесії 22 скликання від 13.08.97р. та до рішення 15 сесії 21 скликання від 02.04.94р. Сокиринецької сільради і було вирішено передати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,1091 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 . Також вирішено передати ОСОБА_1 у власність ділянку площею 0,3265 га для ведення особистого селянського господарства за тією ж адресою. ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку пл..0,2479 для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 . Вказують, що в травні 2015р. позивачі виготовили технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості), але рішенням Державного кадастрового реєстратора №РВ 0500060842015 від 06.05.15р. їм було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру в зв`язку з тим, що має місце перетин земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з земельною ділянкою 0520686300020020112 (площа співпадає на 0,7451%). Зазначають, що власником земельної ділянки, яка перетинається з нашою земельною ділянкою, був суміжний землевласник ОСОБА_3 . Так, згідно рішення 32 сесії 5 скликання Сокиринецької сільради Вінницького району від 02.09.10р. було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 . Вказаним рішенням було внесено частково зміни до рішення 31 сесії 5 скликання Сокиринецької сільради від 21.05.10р. в частині площі земельних ділянок та передано у власність ОСОБА_3 земельні ділянки на території Сокиринецької сільради по АДРЕСА_2 у відповідності до фактичних розмірів, визначених в натурі, загальною площею 0,6976 га, в тому числі: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель; споруд - 0,2500 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,4476 га. На підставі вказаного рішення відповідачеві, було видано Державні акти на право власності на землю, після чого ОСОБА_3 подарував належні йому земельні ділянки дочці - ОСОБА_4 . Проте в матеріалах сільської ради є ще одне рішення 32 сесії 5 скликання від 02.09.10р., в якому загальна площа переданих у власність ОСОБА_3 земельних ділянок становить не 0,6976 га, а 0,75 га. Позивачі вважають, що рішення 32 сесії 5 скликання Сокиринецької сільради Вінницького району від 02.09.10р. є незаконним, а тому підлягає до скасування, оскільки порушує їх право власності на передання у власність налених їм земельних ділянкок, а також на їх державну реєстрацію. Зокрема, порушується право позивачів на користування, розпорядження та володіння земельними ділянками, які надані їм для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, та для ведення особистого селянського господарства, які передбачені ст. ст. 316- 317, 321, 345 ЦК України. Крім того, технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 , виготовлена з рядом помилок та похибок. Так, рішенням 32 сесії 5 скликання Сокиринецької сільради від 02.09.10р. ОСОБА_3 було вирішено передати у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,4476 га, а в техдокументації зокрема, в довідці про правовий статус вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 0520686300:02:002:0113 її площа вказана 0,5000 га. Таким чином вважають, що рішення 32 сесії 5 скликання Сокиринецької сільради слід визнати незаконним та скасувати з підстав, викладених в позові, а також в зв`язку з тим, що оскаржуване рішення затвердило технічну документацію із землеустрою, яка має ряд помилок.

З аналогічних підстав вважають, що слід визнати недійсними Державні акти на право власності на земельні ділянки, які видані на ім`я ОСОБА_3 , а саме: державний акт №257738 серії ЯЛ від 22Л 0.10р. та державний акт серії ЯЛ №257727 від 22.10.2010 року. Пояснюють, що в даному випадку відповідачі не погоджуються внести зміни до Поземельної книги в частині накладки їх земельних ділянок та не бажають звернутися до Інституту землеустрою з проханням повторно виготовити технічну документацію щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі з урахуванням допущених помилок при первісному виготовленні техдокументації, що і стало підставою для звернення до суду.

ДП «Науково-дослідний проектний інститут із землеустрою» зазначають, що позовні вимоги не визнають в повному обсязі, в задоволені позову просять відмовити. Також у наданому відзиві вказують, що ті обставини, що позивач зазначає в позові, а саме перетин земельної ділянки ОСОБА_1 з земельною ділянкою відповідачки ОСОБА_4 , є підставою для внесення змін у відомості про земельну ділянку в частині зміни площі та конфігурації. Позовні вимоги в частині витребування у ОСОБА_4 земельної ділянки площею, що відповідає площі перетину згідно рішення державного кадастрового реєстратора, є безпідставною вимогою, оскільки: - по-перше: частина земельної ділянки, яка є перетином земель ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , не знаходиться в фактичному володінні ОСОБА_4 , а йдеться лише про документальне відображення такої частини землі за ОСОБА_4 , -по-друге: попередньо поставлене питання про скасування державного акта, тому внаслідок такої позовної вимоги ця земельна ділянка звільняється від права власності будь-кого на неї. Державне підприємство «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» вбачало і вбачає в подальшому можливим, здійснити необхідні дії щодо землеустрою для внесення змін до відомостей про спірну земельну ділянку за умови, якщо в установленому порядку будуть зібрані нові геодезичні дані, тобто після надання відповідної заяви ОСОБА_4 . Без згоди відповідачки ОСОБА_4 підстав для здійснення обстеження її земельної ділянки, що є необхідним для внесення змін до документації із землеустрою, немає. Проте ОСОБА_4 до цього часу згоди на це не надала. Проти заявленого позивачем розміру судових витрат в частині виплати на професійну правничу допомогу заперечують з наступних підстав. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом послуг та робіт. Так, позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є ідентичним тому позову, що розглядався в рамках цивільної справи № 128/4406/15-ц. А виконаними роботи та послуги є лише ті результати праці, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст. 901 ЦК України). Крім того відшкодування судового збору в частині оплати позовної вимоги про витребування земельної ділянки в частині перетину є безпідставним, оскільки сама позовна вимога є безпідставною та необгрунтованою (т.1, а.с.113-114, 199-200).

Відповідачем ОСОБА_4 надано відзив, за яким заявлені позовні вимоги не визнаються ОСОБА_4 в повному обсязі. Вказують, що по-перше позивачка посилається на ряд рішень Сокиринецької сільської ради зокрема 15 сесії 21 скликання від 02.04.1994 року в частині передачі ОСОБА_5 земельної ділянки, 10 сесії 22 скликання від 13.08.1997р., в частині передачі ОСОБА_5 земельної ділянки 35 сесії 6 скликання від 02.10.2014р. в частині передачі ОСОБА_1 земельної ділянки. Однак до позову не надано жодних графічних матеріалів (схем (актів) відведення та іншої землевпорядної документація розробленою до вказаних рішень) якою визначена розміри межа та конфігурація земельних ділянок, що передавались у власність, згідно вказаних рішень. Так посилання на виготовлену в 2015 році технічну документацію є необгрунтованим адже вказана документація є не затвердженою (ст. 1 Закону України «Про землеустрій») отже, це лише проект документації, по-друге, вона також не містить жодних документів, згідно яких проектант відновлював межі та конфігурацію земельної ділянки позивачів. Крім того звертає увагу суду на те, що позивачі посилаються в позові на те, що вони являються власниками земельної ділянки, однак відповідач звертає увагу на наступне. Так, згідно ст. ст. 22,23 ЗК України (в редакції 1990р.) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України. Так ст.ст. 125,126 ЗК України (в редакції станом на 2014 рік) визначали, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Отже, право власності на земельну ділянку у позивачів не виникло. З огляду на те, що позивач не надає будь-яких доказів щодо наявності на нього права власності на вказане майно (надає лише документ, що надає лише підстави для отримання документів, що підтверджують право власності) то підстави для задоволення позовної вимоги про витребування земельної ділянки відсутні.

В подальшому позивачі подали відповідь на відзив поданий ДП «Вінницький науково-дослідний інститут землеустрою» в якому вказують, що Державний акт на права власності на спірну земельну ділянку, який видано на ім`я ОСОБА_3 , було отримано на підставі рішення 32 сесії 5 скликання Сокиринецької сільради від 02.09.10 р. лише після затвердження технічної документації, що має певні похибки, та які були встановлені рішенням Державного кадастрового реєстратора за №РВ 0500060842015 від 06.05.15р. На підставі Державних актів, які видані та зареєстровані на ім`я ОСОБА_3 , були вчинені відповідні договори дарування на ім`я ОСОБА_4 , тобто помилки (похибки) технічної документації мають місце і в указаних договорах, а саме: перетин (накладання) земельних ділянок становить 0,7451%. Тому позивачі змушені були звернутися до суду саме з такими вимогами. В своєму відзиві ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» не заперечує той факт, що перетин спірних земляних ділянок, власниками яких є позивачі та ОСОБА_4 , є підставою для внесення змін у відомості про земельну ділянку в частині зміни площі та її конфігурації. В даний час, допоки не виготовлена повторна технічна документація на ім`я ОСОБА_3 , в якій би була врахована думка державного кадастрового реєстратора, тобто не визначена площа та конфігурація перетину земельних ділянок, у позивачів не має підстав зменшувати позовні вимоги. Не можливо погодитись з тим, що для виготовлення повторної технічної документації чи то внесення змін до існуючої необхідна лише згода ОСОБА_4 . Для обстежень та вимірювання земельної ділянки необхідна згода ОСОБА_4 як власниці, але для внесення змін або ж виготовлення повторної технічної документації необхідна згода ОСОБА_3 , оскільки технічна документація виготовлялася на його ім`я, договір про її виготовлення був укладений саме з ОСОБА_3 . Рішенням сесії сільради затверджена технічна документація та видано Державний акт не на ім`я ОСОБА_4 , а на ім`я ОСОБА_3 . Що стосується завищеного розміру витрат на правову допомогу, то вона вираховувалася у відповідності до старої редакції ЦПК України (ч.2 ст.84) і граничний розмір компенсації витрат на правничу допомогу встановлювався законом. Так, у відповідності до ст.1 Закону України від 20.12.2011р. №4191- УІ розмір компенсації витрат за правничу допомогу обмежувався 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правничу допомогу в судовому засіданні під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Відтак, станом на 2017 рік розмір компенсації витрат за правничу допомогу обмежувався Законом на рівні 640 грн. за годину роботи адвоката. Нова редакція ЦПК (глава 8) змінює підходи до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу і її розмір згідно гл.8 не обмежується або ж не встановлюється її граничний розмір. Таке поняття як співмірність витрат змінює підхід до питання вирахування компенсації за надану правничу допомогу і при цьому враховується складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг, ціна позову, значення справи для сторони і т.і. Тому, якщо врахувати, що право позивачів на реєстрацію права власності на земельну ділянку порушено ще в 2015 році і з того часу вони на протязі 3-х років відстоюють свої інтереси в суді та те, що вирішення вказаного питання для них, представляє неабиякий інтерес та значимість а також враховуючи те, що вони на протязі трьох років не мають можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, в даному випадку, земельною ділянкою, то такий гонорар як 4000 грн. за представлення інтересів двох осіб, є співмірним. Крім того, якщо підрахувати час, витрачений адвокатом на підготовку до складання позову, систематизації доказів, правового обґрунтування (йдеться як про ЗК України, так і інші нормативні акти і матеріали судової практики), а також час, що витрачений на складання позовної заяви, клопотань про витребування доказів, про проведення судової земельно-технічної експертизи, відповідей на відзиви, заяв про зменшення позовних вимог та заміну сторони у справі, складання проекту мирової угоди, ознайомлення із запропонованим проектом мирової угоди відповідачами, а також час, проведений в судових засіданнях та за його межами, вважають, що розмір гонорару є цілком співмірним і відповідає вимогам ст.137 ч.4 ЦПК України.

Також, позивачами подана відповідь на відзив відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вважають, що мотиви відмови їм в позові, які викладені відповідачами у відповіді на відзив не заслуговують на увагу з наступних підстав. Вказують, що у них на руках не має і не може бути технічної документації із землеустрою, яка виготовлена на ім`я ОСОБА_3 . Технічна документація знаходиться в матеріалах справи за №128/4406/15-ц, яка знаходиться в архіві Вінницького районного суду. Ними підготовлено клопотання про вилучення її із вищезгаданої цивільної справи та приєднання до справи, яка в даний час перебуває на розгляді у суді І.А. Але ті обставини, що розгляд справи з різних підстав не розпочинався, вони не могли заявити таке клопотання в судовому засіданні, як передбачено ст. ст. 43, 49, 197 ЦПК України.

Що стосується оскаржуваних рішень Сокиринецької сільради, то

вони надали їх суду разом з позовною заявою (рішення X сесії 22 скликання від

13.08.97р.; рішення 15 сесії 21 скликання від 02.04.94р; рішення 35 сесії 06

скликання від 02.10.14р. та рішення 32 сесії 5 скликання Сокиринецької

сільради Вінницького району). Що стосується вимог щодо витребування у ОСОБА_4 частини земельної ділянки у відповідності до ст.385 ч. 3 ЦК України, оскільки позивачі не є власниками, то вважають, що їх вимоги в цій частині є

обґрунтованими, так як про це йдеться в правовій позиції ВС України в

постанові від 17.12.14р. по справі про визнання незаконними та скасування

розпоряджень РДА, визнання недійсними державних актів, договорів купівлі-

продажу земельних ділянок та їх повернення.

Зокрема, частина земельної ділянки перебувала в їх

постійному користуванні, а на підставі рішення 35 сесії 06 скликання

Сокиринецької сільради від 02.10.14 р. їм було надано право на отримання її у

приватну власність. Після виготовлення технічної документації технічна документація була затверджена рішенням сесії Сокиринецької

сільради. Але право власності на земельну ділянку пл.. 0,1091 га, яка надана

для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських

будівель і споруд, за ними не зареєстровано саме з тих підстав, що на частину

їх земельної ділянки накладається земельна ділянка, власницею якої є в

даний час на підставі договору дарування земельної ділянки ОСОБА_4 .

Тобто, їх земельна ділянка вибула з володіння не з волі позивачів, а з

вини відповідачів, зокрема, ДП Науково-дослідного інституту Землеустрою,

який виготовляв технічну документацію на ім`я ОСОБА_3 .

Не заслуговують на увагу твердження відповідачів

про те, що позивачі, пропустили строк звернення до суду за захистом

порушеного права, так як вони не вказують після настання яких саме

обставин має вираховуватися цей строк.

Позивачі вважають, що їх право порушене з того моменту, коли вони

отримали рішення державного реєстратора про відмову у реєстрації права

власності на спірну земельну ділянку, тобто з 06.05.15р., оскільки саме в цей

день вони дізналися про те, що їх право порушено.

З відзиву на позовну заяву ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області вбачається, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом. Тобто Головне управління Держгеокадастру не є замовником, не є розробником і не уповноважене розглядати та затверджувати вказану технічну документацію. Окрім того, перетин земельної ділянки не є підставою у скасуванні державного акту, а лише підставою для внесення змін у відомості про земельну ділянку. Згідно діючого законодавства територіальні органи Держгеокадастру з 01.01.2013 року не здійснюють державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки. Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснюють виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київські, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державі адміністрації; акредитовані суб`єкти; державні реєстратори прав на нерухоме майно. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку

дію. Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 26 Закону України «Про державну

реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року,

або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Відповідно до пункту 61 Постанови Кабінету Міністрів від 17 жовтня 2012 року №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру»,

скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із

зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та

ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та

формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного

кадастру нових аркушів Поземельної книги.

Пунктом 114 передбачено вичерпний перелік випадків скасування державної

реєстрації земельної ділянки, а саме: поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну

реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи

об`єднання; коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації

з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом

безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру. Позивачем не вказано жодних мотивів та нормативного обгрунтування

вимоги про скасування записів у поземельній книзі. Отже, вимога є такою, що

підлягає відхиленню.

За ухвалою суду від 06.11.2018р. позовна вимога щодо витребування земельних ділянок була залишена без розгляду (а.с.76 т.2).

В подальшому позовні вимоги змінив та просив суд визнати недійсним та скасувати рішення 32 сесії 5 скликання від 02.09.2010 року Сокиринецької сільської ради Вінницького району Вінницької області в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності та видачу Державних актів на право власності на землю ОСОБА_3 ; визнати недійсним Державний акт серії ЯЛ № 257727 від 22.10.2010 року на право власності на земельну ділянку пл. 0,25 га, яка надана ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; зняти з реєстрації в Поземельній книзі Держгеокадастру у Вінницькому районів Вінницької області земельну ділянку пл. 0,25 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , власницею якої є ОСОБА_4 .

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просили їх вимоги задовільнити. Суду показали, що Державний акт на права власності на спірну земельну ділянку, який видано на ім`я ОСОБА_3 , було отримано на підставі рішення 32 сесії 5 скликання Сокиринецької сільради від 02.09.10 р. після затвердження технічної документації, що має певні похибки. Вказаний факт підтверджується рішенням Державного кадастрового реєстратора за №РВ 0500060842015 від 06.05.15р. В подальшому на підставі Державних актів, які були видані та зареєстровані на ім`я ОСОБА_3 , останнім були вчинені відповідні договори дарування на ім`я ОСОБА_4 , незважаючи на те, що в державних актах та документації на землю є перетин (накладання) земельних ділянок, що становить 0,7451%. В зв`язку з зазначеним позивачі позбавлені можливості провести приватизацію власних земельних ділянок, тому звернулися до суду. В решті підтримали позов за обставин та підстав викладених у його змісті та змісті заперечень на відзиви.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, в позові просив відмовити. Суду показав, що приватизацію належної йому земельної ділянки проводив на підставі технічної документації виготовленої ДП «Науково-дослідний проектний інститут із землеустрою». Спірних питань по документації не виникало і йому був виданий державний акт на право власності на землю. В подальшому він вчинив договір дарування належної йому земельної ділянки на ОСОБА_4 . Вважає, що підстав для задоволення позову не має.

Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала, в позові просила відмовити. Суду показали, що земля була подарована їй ОСОБА_3 . При виготовленні технічної документації на землю спірних питань не виникало, межи були погоджені, ніякого перетину не було. На той час позивачі, як і натепер, власниками земельної ділянки не були, а отже не мають права на заявлення вимоги щодо повернення земельної ділянки, яка їм не належить. Вважає, що спір може бути вирішено шляхом виготовлення нової технічної документації, що не потребує скасування державного акту, однак позивачі на мирне врегулювання спору не погоджуються.

Відповідач ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області позовні вимоги не визнали, в позові просили відмовити на підставах зазначених у відзиві.

Відповідач ДП «Вінницький науково-дослідний інститут землеустрою» позовні вимоги не визнали, в позові просили відмовити. Суду показали, що перетин земельної ділянки ОСОБА_1 з земельною ділянкою відповідачки ОСОБА_4 , є підставою для внесення змін у відомості про земельну ділянку в частині зміни площі та конфігурації. Позовні вимоги в частині витребування у ОСОБА_4 земельної ділянки площею, що відповідає площі перетину згідно рішення державного кадастрового реєстратора, є безпідставною вимогою, оскільки: - по-перше: частина земельної ділянки, яка є перетином земель ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , не знаходиться в фактичному володінні ОСОБА_4 , а йдеться лише про документальне відображення такої частини землі за ОСОБА_4 , -по-друге: попередньо поставлене питання про скасування державного акта, тому внаслідок такої позовної вимоги ця земельна ділянка звільняється від права власності будь-кого на неї. Державне підприємство «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» вбачало і вбачає в подальшому можливим, здійснити необхідні дії щодо землеустрою для внесення змін до відомостей про спірну земельну ділянку за умови, якщо в установленому порядку будуть зібрані нові геодезичні дані, тобто після надання відповідної заяви ОСОБА_4 . Без згоди відповідачки ОСОБА_4 підстав для здійснення обстеження її земельної ділянки, що є необхідним для внесення змін до документації із землеустрою, немає. Проте ОСОБА_4 до цього часу такої згоди не надала.

Відповідач Кадастровий реєстратор відділу Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області Опалко Ю.А. позовні вимоги не визнав, в позові просив відмовити.

Відповідач Хижинецька сільська рада Сокиринецької об`єданної ТО Вінницького району Вінницької області при вирішенні судового спору покладаються на розсуд суду.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За вказаних обставин суд вважає можливим закінчити розгляд справу за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Врахувавши думку сторін, дослідивши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Земельні правовідносини, зокрема пов`язані із користуванням землею, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Цивільним кодексом України, іншими Законами України, постановами Кабінету Міністрів України у випадках, передбачених законом, а також договором оренди землі.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Позивачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку, господарських будівель і споруд, який знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується технічним паспортом та договором дарування від 10.07.1996р. (т.1, а.с. 12-13,15-16).

Згідно рішення 32 сесії 5 скликання Сокиринецької сільради Вінницького району від 02.09.10 року було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 .

Вказаним рішенням було внесено частково зміни до рішення 31 сесії 5 скликання Сокиринецької сільради від 21.05.2010р. в частині площі земельних ділянок та передано у власність ОСОБА_3 земельні ділянки на території Сокиринецької сільради по АДРЕСА_2 у відповідності до фактичних розмірів, визначених в натурі, загальною площею 0,6976 га, в тому числі - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель; споруд - 0,2500 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,4476 га (а.с. т.1, а.с.14).

На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 було видано Державні акти на право власності на землю, після чого ОСОБА_3 подарував належні йому земельні ділянки дочці - ОСОБА_4 за договором дарування від 4.11.2010 р. (т.1, а.с. 17-18).

Згідно рішення 10 сесії 22 скликання Сокиринецької сільради Вінницького району від 13.08.1997 року ОСОБА_1 , було передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,30 га, з яких 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та 0,05 га - для ведення особистого селянського господарства (т.1, а.с.74).

Згідно рішення 15 сесії 21 скликання Сокиринецької сільради від 02.04.1994 року ОСОБА_2 , було передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,40 га, з яких 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлових господарських будівель і споруд та 0,15 га - для ведення особистого селянського господарства (т.1, а.с.75).

У відповідності до рішення 35 сесії 06 скликання Сокиринецької сільради від 02.12.14р. було внесено зміни до рішення 10 сесії 22 скликання від 13.08.1997р. та до рішення 15 сесії 21 скликання від 02.04.1994р. Сокиринецької сільради і було вирішено передати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,1091 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 . Також вирішено передати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,3265 га для ведення особистого селянського господарства за тією ж адресою (т.1, а.с.73). Також, ОСОБА_2 було передано у власність земельну ділянку площею 0,2479 для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 .

Також Рішенням 27 сесії 5 скликання Сокиринецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 09.11.2009 року було переведено земельні ділянки з землекористування громадян в землі запасу сільської ради ОСОБА_6 площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_2 та ОСОБА_3 , площею 0,25 га, за адресою: АДРЕСА_2 ; Надано ОСОБА_4 у приватну власність земельну ділянку площею 0,35 га, з яких 0,25 га для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0,10 га для розширення та ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 127).

ОСОБА_3 було надано у власність земельну ділянку площею 0,75 га, з яких 0,25 га для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0,50 га для розширення та ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с.126).

В подальшому, рішенням 31 сесії 5 скликання Сокиринецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 21.05.2010 року ОСОБА_3 було надано у власність земельну ділянку площею 0,75 га, з яких 0,25 га для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0,50 га для розширення та ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с.126).

В подальшому ОСОБА_3 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 96-100).

Також ОСОБА_4 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_2 (т.3, а.с. 3-54).

В травні 2015р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виготовили технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), але рішенням Державного кадастрового реєстратора №РВ 0500060842015 від 06.05.15р. їм відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру в зв`язку з тим, що має місце перетин земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з земельною ділянкою 0520686300020020112 (площа співпадає на 0,7451%) (т.1, а.с. 76-95).

Існування вказаного перетину земельних ділянок перешкоджає стороні позивачів у завершенні приватизації належних їм земельних ділянок.

Висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у цивільній справі від 26.11.2020 року за № 908/1254/1255/1256/20-21 було встановлено за п.1, що фактична площа земельних ділянок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , власником яких є ОСОБА_4 не відповідає площі земельних ділянок, вказаних в технічній документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі, що виготовлена в 2010 році на ім`я ОСОБА_3 та на ім`я ОСОБА_4 в 2019 році;

В п.2 вказано, що фактична площа земельних ділянок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (сукупно) за 2015 рік, встановлено наявність накладень меж земельної ділянки, а саме земельної ділянки площею 0,2479 га переданої у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства та земельної ділянки площею 0,3265 га земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства переданої у власність ОСОБА_1 , площа перетину земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 становить 0,0033 га (т.3, а.с.158-178).

Згідно з рішенням Державного кадастрового реєстратора №РВ 0500060842015 від 06.05.15р. позивачам було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру в зв`язку з тим, що має місце перетин земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з земельною ділянкою 0520686300020020112 (площа співпадає на 0,7451%).

Власником земельної ділянки, яка перетинається з земельною ділянкою був суміжний землевласник ОСОБА_3 , який в подальшому здійснив дарування належних йому земельних ділянок ОСОБА_4 .

Вказана обставина відповідними доказами стороною відповідачів не спростована.

Згідно з ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до ст. 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Згідно п. г ч.1 ст. 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

В силу вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них.

В ст.116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Відповідно до змісту цієї норми закону право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і тільки в межах, вказаних в цих рішеннях.

Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Так, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7«Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Згідно ст.158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Судом є встановленим факт того, що фактична площа земельних ділянок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , власником яких є ОСОБА_4 не відповідає площі земельних ділянок, вказаних в технічній документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі, що виготовлена в 2010 році на ім`я ОСОБА_3 та на ім`я ОСОБА_4 в 2019 році, що встановлено результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 26.11.2020 року за № 908/1254/1255/1256/20-21 (п.1).

За п.2 даної експертизи вказано, що фактична площа земельних ділянок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (сукупно) за 2015 рік, встановлено наявність накладень меж земельної ділянки, а саме земельної ділянки площею 0,2479 га переданої у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства та земельної ділянки площею 0,3265 га земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства переданої у власність ОСОБА_1 , площа перетину земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 становить 0,0033 га.

За перевіркою кадастрового реєстратора має місце перетин земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з земельною ділянкою 0520686300020020112 (площа співпадає на 0,7451%).

Наявність такого перетину свідчить про невідповідність технічної документації виготовленою на власника ОСОБА_3 фактичному користуванню земельними ділянками з суміжними землекористувачами - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що потягнуло за собою і невідповідність даних у Державному акті серії ЯЛ №257727 від 22.10.2010 р.

Враховуючи зазначене суд вважає, що порушене право позивачів підлягає до відновлення шляхом визнання незаконним та скасування рішення 32 сесії 5 скликання від 02.09.2010р. та визнання недійсним Державного акту на землю серії ЯЛ №257727 від 22.10.2010 р, а також слід зняти з реєстрації в Поземельній книзі Держгеокадастру у Вінницькому районів Вінницької області земельну ділянку пл. 0,25 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , влсницею якої є ОСОБА_4 .

Щодо клопотання сторони відповідачів щодо застосування пропуску строку подання позову до суду, суд враховує, що про порушення свого права позивачі дізналися лише з відмови кадастрового реєстратора від 06.05.2015р. у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, тому строк позовної давності не пропущений.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідачів на користь позивачів судові витрати за послуги адвоката в розмірі 4000 грн. та оплату судового збору на сум 2 204,80 грн та витрат по оплаті судової експертизи в сумі 9 479,52 грн., в загальній сумі 15 684,32 грн. в рівних частках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 78,79,90,91,93,152 ЗК України, ст. ст. 141, 211,213,247, ЦПК України, ст.ст. 78,79,90,91,93,152 ЗК України суд , -

в и р і ш и в:

Позов задовільнити.

Визнати недійсним та скасувати рішення 32 сесії 5 скликання від 02.09.2010 року Сокиринецької сільської ради Вінницького району Вінницької області в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності та видачу Державних актів на право власності на землю ОСОБА_3 .

Визнати недійсним Державний акт серії ЯЛ № 257727 від 22.10.2010 року на право власності на земельну ділянку пл. 0,25 га, яка надана ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Зняти з реєстрації в Поземельній книзі Держгеокадастру у Вінницькому районів Вінницької області земельну ділянку пл. 0,25 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , власницею якої є ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Хижинецької сільської ради Сокиринецької об`єднаної ТО Вінницького району Вінницької області, ДП «Науково-дослідний проектний інститут із землеустрою» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судові витрати в загальній сумі 15 684,32 грн, в рівних частках в сумі 3 921,08 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя І.А. Ганкіна