Рішення

від 17.11.2022 по справі 130/3605/21

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/395/2022

130/3605/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2022 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Порощука П.П.,

при секретарі Маліщук Н.А.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Старцуна М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Курланд» про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Курланд» про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною та просив визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 01.01.2016 року на земельну ділянку площею 2,2734 га, кадастровий номер 0521085200:03:001:0127, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ «Курланд». Позовні вимоги обґрунтував тим, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №417432, він є власником земельної ділянки 0521085200:03:001:0127, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За договором оренди земельної ділянки, укладеним 04.10.2010 року між ним та відповідачем, земельна ділянка була передана позивачем в оренду відповідачу на десять років. Після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. Позивач мав намір самостійно обробляти вказану земельну ділянку та не планував продовжувати договір оренди землі після його закінчення, а тому в липні 2021 року він звернувся до відповідача з проханням звільнити земельну ділянку після збору урожаю, та в подальшому земельну ділянку не обробляти. Однак, 20.07.2021 року він отримав відповідь від ТОВ «Курланд», в якій повідомлено, що між позивачем та ТОВ «Курланд» 04.01.2010 року укладено договір оренди землі строком до 03.012035 року, а тому його пропозицію щодо дострокового розірвання договору відхилено. Після цього, позивач знову звернувся до ТОВ «Курланд» з приводу розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 04.01.2010 року, на що його повідомили, що строк дії зазначеного договору було збільшено до 03.01.2035 року шляхом укладання додаткової угоди від 01.01.2016 року. Позивач зазначив, що ніякої додаткової угоди до договору оренди землі він не підписував, з умовами та змінами до договору оренди землі його не ознайомлювали, про її існування дізнався лише в липні 2021 року. Зазначив, що враховуючи специфіку договору оренди землі, а саме необхідність обов`язкового повідомлення сторони про певні істотні умови договору, вважає, що відсутність його особисто підпису в додатковій угоді до договору оренди землі, свідчить про те, що сторони не узгодили всі умови договору передбачені законом. Підпис в додатковій угоді є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. З огляду на те, що волевиявлення на укладення вище зазначеної угоди позивач не мав, вказаний правочин не підписував, тому вважає, що є всі підстави для визнання додаткової угоди недійсною

Ухвалою суду від 23.12.2021 року по даній справі було відкрито провадження.

14.01.2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ТОВ «Курланд» - генерального директора Авраменка В.П., в якому просить в задоволені позову відмовити в повному обсязі у зв`язку зі спливом позовної давності та безпідставності позову, з підстав викладених у відзиві.

Ухвалою суду від 09.03.2022 клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи - задоволено та призначено по справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького відділення Київського НДІСЕ (вул. Батозька,1, м. Вінниця) та зупинено провадження в справі на час проведення експертизи.

29.04.2022 року ухвалою суду поновлено провадження в даній справі та продовжено розгляд зазначеної справи.

За ухвалою суду від 09.03.2022 року клопотання експерта про надання для експертного дослідження вільних зразків підпису позивача ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалою суду від 06.06.2022 року клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи - задоволено та призначено по справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького відділення Київського НДІСЕ (вул. Батозька,1, м. Вінниця) та зупинено провадження в справі на час проведення експертизи.

23.09.2022 року ухвалою суду поновлено провадження в даній справі та продовжено розгляд зазначеної справи.

18.10.2022 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у праві та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Старцун М.І. заявлені позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі з підстав того, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту.

Заслухавши пояснення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч.4 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

За приписами ст.ст.13, 14 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Умови договору оренди землі визначено у ст.15 Закону України «Про оренду землі».

Вказані положення дають підстави для висновку про те, що підписуючи договір оренди землі, орендар та орендодавець мають бути обізнані та погоджуватись з його істотними умовами.

Про наявність волевиявлення особи та ознайомлення її зі змістом укладеного договору оренди землі свідчить підписання нею тексту такого договору.

Згідно із ч.1 ст.202, ч.3 ст.203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, а отже, основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України).

Згідно з ч.ч.2,3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами.

Згідно з копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 417432 від 30.03.2009 року вбачається, що позивачу ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 2,2734 га, яка знаходиться на території Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.12зв).

Відповідно до копії договору оренди землі №1-193 від 04.01.2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Курланд», позивач надав в оренду в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Северинівської сільської ради, загальною площе 2,2734 га. Договір укладено строком на десять років. Розмір орендної плати становить 852,34 грн, що складає 3% від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки (а.с.10).

За копією акту приймання - передачі земельної ділянки в оренду від 17.08.2010 року, власник земельної ділянки ОСОБА_1 передав ТОВ «Курланд» в строкове платне володіння та користування земельну ділянку, кадастровий номер 0521085200:03:001:0127, площею 2,2734 га (а.с.14).

Згідно з копією додаткової угоди від 01.01.2016 року до договору оренди землі №1-193 від 04.01.2010 року, сторони досягли домовленості внести доповнення до п.2.1. договору оренди землі №1-193 від 04.01.2010 року, а саме договір оренди землі за вказаним договором укладено з 04.01.2010 року до 03.014.2035 року строком на 25 років (а.с.8).

Відповідно до копії відповіді генерального директора ТОВ «Курланд» від 20.07.2021 року №188, ОСОБА_2 повідомлено, що його заяву розглянуто, та підстав для розірвання договору оренди землі немає так, як між ним та ТОВ «Курланд» укладено договір оренди землі строком до 03.01.2035 року та пропозицію щодо дострокового розірвання договору відхилено (а.с.17).

Згідно висновку експерта за результатами судово-технічної та почеркознавчої експертизи у цивільній справі від 16.09.2022 року №5225/5226/22-21, підпис в додатковій угоді від 01.01.2016 року до договору оренди землі від 04.01.2010 року на земельну ділянку площею 2,2734 га, кадастровий номер 0521085200:03:001:0127, яка укладена між ОСОБА_1 та ТОВ «Курланд» в особі генерального директора Федоренко Т.Т. - не належить ОСОБА_1 , а іншій особі (а.с.81-85).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України).

Враховуючи, що усі обставини, які становлять предмет доказування, мають бути підтверджені визначеними у ч.2 ст.76 ЦПК України засобами доказування, суд вважає достовірно встановленими ті факти та обставини, які підтверджуються письмовими доказами, наданими до позову.

Таким чином, під час судового розгляду предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення.

Об`єктом оцінки судом при ухваленні рішення є як докази (фактичні дані, відомості), так і процесуальні джерела, що їх містять (показання свідків, висновки експертів, тощо).

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий учасниками справи до заяв по суті позову та заперечення на позов на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і, відповідно до ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

В п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Суд оцінивши наявні у справі докази у відповідності до ст.ст.77,78,79,89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх досліджені прийшов до висновку, що оспорювана додаткова угода до договору оренди землі укладена з порушенням прав позивача, а тому її слід визнати недійсною. Укладення між відповідачем додаткової угоди від 01.01.2016 року до договору оренди землі від 04.01.2010 року, щодо земельної ділянки кадастровий номер 0521085200:03:001:0127 договору оренди землі № 1-193 від 01.01.2016 року порушує права позивача ОСОБА_1 та вимоги чинного законодавства України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ч.1 ст.133 ЦК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

На підставі статті 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позовних вимог з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого позивачем судового збору (а.с.6).

Керуючись ст.4,12,13,76,78-82,133,141,259,263,264 ЦПК України, ст.15, 16, 202, 203, 215, 638, 759, 792 ЦК України, ст.124 ЗК України, ст.13,1,15 Закону України "Про оренду землі", суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 01.01.2016 року на земельну ділянку площею 2,2734 га, кадастровий номер 0521085200:03:001:0127, укладену між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Курланд» код ЄДРПОУ 34657396 в особі генерального директора Федоренко Тетяни Тихонівни.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Курланд» (код ЄДРПОУ 34657396, вул.Свободи,169 м.Жмеринка Віннницької області) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ід.н. НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 908 грн. понесених ним судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде проголошений 25.11.2022 року о 15.00 год.

Суддя Порощук П.П.