Ухвала

від 28.11.2022 по справі 173/1542/22

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/1542/22

Провадження №2/173/717/2022

У Х В А Л А

28 листопада 2022 р. м. Верхньодніпровськ

Суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Новіченко Н.В., розглянувши

позовну заяву ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) про позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 4 ст.177ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір».

Згідно з приписами ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до суду позовної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями ст.7Закону України«Про Державнийбюджет Українина 2022рік» визначено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 становить 2 481, 00 грн.

Отже, за подання даного позову позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 992, 40 грн.

Проте, всупереч приписів частини 4 статті 177ЦПК України позивачем не надано належних доказів на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.

У зв`язку з цим, ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08.11.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано йому строк для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів сплати судового збору за вимогу немайнового характеру у розмірі 992, 40 грн.

23.11.2022 року представником позивача подано до суду дублікат квитанції від 18.11.2022 про сплату 18.07.2022 року судового збору у розмірі 992, 40 грн.

Проте, вищевказаний дублікат квитанції не може вважатися належним доказом сплати судового збору за подання даного позову, враховуючи наступне.

Верховний Суд у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 9901/144/20 визначив головні вимоги до документу про сплату судового збору та указав, що визначальним є факт надходження всієї належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку з цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

Разом з цим, з наданого суду дубліката квитанції від 18.11.2022 вбачається, що платником судового збору є не позивач, а ОСОБА_4 , проте жодних відомостей про те, за подання якого саме позову 18.07.2022 року нею було сплачено судовий збір, дублікат квитанції не містить, внаслідок чого він не може бути належним доказом на підтвердження сплати позивачем судового збору за подання даного позову.

До того ж, суд зазначає, що враховуючи предмет заявлених позовних вимог, даний позов підлягає розгляду виключно в порядку загального позовного провадження, а тому в силу приписів ст. ст. 60, 62 ЦПК України представником позивача у даній справі може бути виключно адвокат. За таких обставин, додана до дублікату квитанції довіреність від 11.04.2022 року на ім`я ОСОБА_4 , за відсутності доказів на підтвердження того що вона є адвокатом, не може бути належним доказом на підтвердження її повноважень представляти інтереси позивача у даній справі та сплачувати від його імені судовий збір за подання даного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви та повідомити про це позивача.

Керуючись ст. ст. 127, 260, 261 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали, шляхом подання до суду належних доказів сплати судового збору за подання даного позову у розмірі 992, 40 грн.

2. Роз`яснити позивачу що у разі, якщо він не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу (ч. 3 ст. 185 ЦПК України).

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Новіченко