Постанова

від 09.11.2022 по справі 909/36/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2022 р. Справа №909/36/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Плотніцького Б.Д.

Суддів:Кравчук Н.М.

Скрипчук О.С.

за участю секретаря судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Цегельний завод Єзупіль б/н від 04.08.2022 (вх. № 01-05/1974/22 від 09.08.2022)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2022 (повний текст рішення складено та підписано 02.08.2022, суддя Максимів Т.В.)

у справі №909/36/22

за позовом: Керівника Івано-Франківської окружної прокуратури, м. Івано-Франківськ

в інтересах держави в особі позивача: Єзупільської селищної ради, смт. Єзупіль, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод "Єзупіль", смт. Єзупіль, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область

про стягнення заборгованості за договором оренди землі в сумі 31032 грн 12 коп., розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки,

за участю представників сторін:

від прокуратури: прокурор Винницька Л.М.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Хоптій М.В. адвокат (довіреність б/н від 21.01.2022);

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Керівник Івано-Франківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Єзупільської селищної ради звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод "Єзупіль" про стягнення заборгованості за договором оренди землі в сумі 31032 грн 12 коп., розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає про систематичні порушення відповідачем зобов`язань зі сплати орендних платежів за землю згідно договору оренди землі від 08.07.2013, внаслідок чого станом на 30.11.2021 наявна заборгованість, яка утворилась в період з червня до грудня 2020 року в сумі 44203 грн 58 коп. (згідно невиконаного рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.08.2021), та в період з травня до листопада 2021 року в сумі 31032 грн 12 коп., що є предметом цього позову та підставою для розірвання договору оренди і повернення земельної ділянки орендодавцеві.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2022 закрито провадження в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод "Єзупіль" заборгованості з орендної плати в сумі 31 032 грн 12 коп. Позов Керівника Івано-Франківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Єзупільської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод "Єзупіль" про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки задоволено. Розірвано договір оренди землі від 08.07.2013, укладений між Єзупільською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод "Єзупіль", зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 17.10.2013 за №6900114. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод "Єзупіль" повернути Єзупільській селищній раді земельну ділянку комунальної власності площею 3,3015 га, кадастровий номер 2625855300:01:001:0819, що знаходиться на території в смт. Єзупіль по вул. Миру, Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод "Єзупіль" на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (код 03530483, рахунок (ІBAN) UA 428201720000035215084003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача - МФО 820172) 4 962 грн 00 коп. судового збору.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для розірвання в судовому порядку договору оренди земельної ділянки від 08.07.2013, наслідком чого є повернення спірної земельної ділянки згідно умов договору, оскільки суд першої інстанції вважає доведеним факт істотного порушення відповідачем умов договору та вимог закону, у вигляді систематичної несплати орендної плати за період травень-листопад 2021 року, що в свою чергу позбавило позивача права на отримання орендних платежів у сумі 31032 грн 12 коп., на які він розраховував під час укладення договору для належного забезпечення соціально - економічного розвитку населеного пункту.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 31032 грн 12 коп., суд першої інстанції вирішив, що провадження належить закрити на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод «Єзупіль» оскаржило таке в апеляційному порядку.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, зокрема, що судом першої інстанції не надано оцінки тому факту, що заступник керівника окружної прокуратури не наділений повноваженнями підписувати позовну заяву.

Також, апелянт вказує, що до початку розгляду справи на час підготовчого засідання заборгованість по орендній платі за землю відсутня, а також відповідачем проведена оплата за оренду земельної ділянки наперед до 08.07.2023 року, з метою усунення сумнівів у несвоєчасних розрахунках по оплаті орендної плати та тверджень сторони позивача щодо можливого в подальшому невиконання договірних зобов`язань. Зобов`язання по сплаті орендної плати виконано в повному обсязі до закінчення дії вказаного Договору, а Єзупільською селищною радою надано довідку, що жодних претензій до ТОВ «Цегельний завод «Єзупіль» щодо сплати орендної плати та земельного податку немає.

Крім того, на земельній ділянці, яка перебуває в оренді, знаходиться завод, а тому, на думку апелянта, розірвання договору є неможливим, так як на даній земельній ділянці знаходиться велика кількість споруд, а умовами договору, в свою чергу, не передбачено розірвання договору за несвоєчасну сплату орендної плати.

Також, апелянт стверджує, що судом першої інстанції не враховано наявність форс-мажорних обставин, припинення господарської діяльності відповідача у зв`язку з коронавірусом та війною.

Відтак, апелянт вважає, що порушення, допущені судом першої інстанції під час судового розгляду, є істотними та такими, що грубо порушують права відповідача, а судом першої інстанції позбавлено особу права на захист порушених прав, що є недопустимим, а отже винесене рішення підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор зазначає, що Господарським судом Івано-Франківської області при ухваленні оскаржуваного рішення належним чином оцінено всі фактичні обставини, надана всебічна оцінка наявним у матеріалах справи доказам в їх сукупності та постановлено законне та обґрунтоване рішення.

Щодо доводів апелянта про відсутність у заступника керівника окружної прокуратури повноважень на підписання позовної заяви, то прокурор зазначає, що такі повноваження визначено безпосередньо Законом України «Про Прокуратуру».

Також прокурор вважає, що доводи апелянта в частині відсутності підстав для розірвання договору оренди землі з мотивів погашення наявної заборгованості в повному обсязі також не заслуговують на увагу, оскільки сплата заборгованості за договором оренди земельної ділянки не спростовує факту систематичного порушення умов договору, що є підставою для його розірвання.

На думку прокурора, безпідставними також є твердження апелянта про те, що порушення зобов`язання з його боку виникло внаслідок непереборної сили, оскільки форс-мажорні обставини не мають «преюдиціальний» (заздалегідь встановлений) характер. При виникненні, сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

З огляду на вищенаведене, прокурор просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод «Єзупіль» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2022 у справі №909/36/22 - без змін.

Розпорядженням керівника апарату суду №259 від 08.11.2022 у зв`язку із перебуванням на навчанні судді-члена колегії Матущака О.І., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної справи.

Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2022 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Плотніцького Б.Д., суддів Кравчук Н.М. та Скрипчук О.С.

У судовому засіданні 09.11.2022 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову, в частині вимог про розірвання договору та повернення земельної ділянки, відмовити.

Прокурор проти вимог апеляційної скарги заперечив, надав пояснення по суті апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Позивач в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, про судове засідання повідомлявся на електронну адресу.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки, явка представників учасників у справі в судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності позивача.

Під час розгляду справи відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України від учасників судового процесу не надходило.

Судове засідання фіксувалось за допомогою технічних засобів звукозапису, згідно зі ст. 222 ГПК України.

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

08.07.2013 Єзупільська селищна рада (орендодавець) та ТОВ "Цегельний завод "Єзупіль" (орендар) уклали договір оренди землі (далі-договір).

Згідно з п.1 договору орендодавець на підставі рішення Єзупільської селищної ради від 18.07.2013 продовжує та надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського для обслуговування та кар`єру, яка знаходиться у смт. Єзупіль, вул. Миру, кадастровий номер 2625855300:01:001:0819.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,3015 га - землі промисловості, у тому числі: під будівлями-0,3283 га, під проїздами, проходами-0,8174 га, відкрита розробка кар`єрів - 2,1559 га. Земельна ділянка немеліорована. (п.2 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 701003 грн 83 коп. (п.5 договору).

Договір укладений на 10 років (п.8 договору).

Відповідно до п.9 договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі: у грошовій формі в розмірі 4 відсотки нормативно грошової оцінки землі, що становить 28040,15 грн на рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції .

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного ) місяця (п.11 договору).

Цільове призначення земельної ділянки 11.01 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (п.16 договору).

Умови збереження стану об`єкта оренди: забороняється самовільна забудова земельної ділянки (п.17 договору).

Умови повернення земельної ділянки сторони узгодили у п.21 договору, згідно з яким після припинення дії договору, орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (п.38 договору).

Земельну ділянку несільськогосподарського призначення для обслуговування та кар`єру, яка знаходиться у смт. Єзупіль, вул. Миру, кадастровий номер 2625855300:01:001:0819 позивач передав у володіння та користування ТОВ "Цегельний завод "Єзупіль", що підтверджується актом передавання - приймання земельної ділянки в користування, підписаним та скріпленим печатками обох сторін.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право оренди земельної ділянки площею 3,3015 га зареєстроване 17.10.2013.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ТОВ "Цегельний завод "Єзупіль" з червня 2020 року до квітня 2021 року не платило орендну плату за землю, у зв`язку з чим, 03.08.2021 Івано-Франківський окружний адміністративний суд задоволив позов Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про стягнення з ТОВ "Цегельний завод "Єзупіль" 44203 грн 58 коп. податкового боргу із сплати орендної плати за період червень 2020 року - квітень 2021 року. 03.09.2021 вказане рішення набрало законної сили.

Однак попри набрання цим рішенням законної сили, відповідач його не виконував та продовжував в період з травня 2021 року до листопада 2021 року користуватися спірною земельною ділянкою без внесення орендної плати, внаслідок чого утворилась нова заборгованість в сумі 31032 грн 12 коп., що стало підставою для звернення прокурора в інтересах Єзупільської селищної ради до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором оренди землі в сумі 31032 грн 12 коп., розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Після відкриття провадження у справі відповідач виконав рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 та погасив заборгованість в сумі 44203 грн 58 коп., що підтверджується квитанцією №ПН20494 від 25 січня 2022 року.

Також погасив заборгованість в сумі 31032 грн 12 коп., що є частиною предмета позову у цій справі, та підтверджується квитанцією №ПН20490 від 25 січня 2022 року, копія якої приєднана до матеріалів справи, у зв`язку із чим, провадження у справі в цій частині належить закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, за змістом якої господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, позивач просить розірвати договір оренди землі від 08.07.2013 та повернути Єзупільській селищній раді земельну ділянку комунальної власності площею 3,3015 га, кадастровий номер 2625855300:01:001:0819, що знаходиться на території в смт. Єзупіль по вул. Миру, Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями статей 74, 76, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовідносини щодо користування земельною ділянкою на умовах оренди врегульовані Цивільним кодексом України (далі - ЦК України, Господарським кодексом України (далі - ГК України), Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та Законом України "Про оренду землі" (далі - Закон), який є спеціальним законом, що регулює правовідносини з передачі земельної ділянки в оренду.

Відповідно до ст..792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст..93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння земельною ділянкою необхідної орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» серед прав орендодавця визначено право вимагати від орендаря своєчасно вносити орендну плату.

Згідно пункту "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати оренду плату.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендар сплачує орендодавцю орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності і вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений законом або договором.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Абзацом 1 статті 32 Закону визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка наведена в постанові від 30.01.2018 у справі №908/491/17 оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, які встановлено цією нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу суддівського розсуду.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічну правову позицію Верховного Суду викладено в постанові від 13.02.2018 у справі №924/522/17 та у постанові від 12.06.2019 у справі № 910/1764/18.

Таким чином, підставою для розірвання договору в судовому порядку може бути належним чином доведений факт невиконання відповідачем зобов`язань за договором та наявність завданої цим невиконанням шкоди позивачеві.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, пунктом "д" такою підставою визначено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

З наведеного вище вбачається, що підставою для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки за рішенням суду відповідно до чинного законодавства є систематична (два та більше випадків) несплата орендної плати, передбаченої договором.

Систематичність несплати відповідачем орендних платежів в повній мірі підтверджується наявними в матеріалах даної господарської справи доказами та не заперечується сторонами.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ТзОВ «Цегельний завод «Єзупіль» з червня 2020 року до квітня 2021 року не платило орендну плату за землю, y зв`язку з чим, 03.08.2021 Івано-Франківський окружний адміністративний суд задоволив позов Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про стягнення з ТОВ «Цегельний завод «Єзупіль» 44203,58 грн податкового боргу із сплати орендної плати за період червень 2020 року квітень 2021 року.

Однак попри набрання цим рішенням законної сили, відповідач його не виконував та продовжував в період 3 травня 2021 року до листопада 2021 року користуватися спірною земельною ділянкою без внесення орендної плати, внаслідок чого утворилась нова заборгованість в сумі 31032,12 грн.

У постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №183/262/17 вказано, якщо сплата орендної плати передбачена щомісячно, то, відповідно, несплата протягом 2 і більше місяців може бути визнана систематичною.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку порушення умов договору є "істотним" з огляду на довготривале невнесення відповідачем орендної плати, на сплату якої розраховувала Єзупільська селищна рада, надаючи земельну ділянку в оренду.

Наведені обставини свідчать про тривале та систематичне невиконання відповідачем умов договору оренди землі від 17.10.2013, що, з урахуванням вимог ст. 651 ЦК України, статті 141 Земельного кодексу України, має наслідком його розірвання в судовому порядку.

Щодо тверджень апелянта про те, що підстав для розірвання договору немає, оскільки заборгованість з орендної плати сплачена в повному обсязі, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сплата заборгованості за договором оренди земельної ділянки не спростовує факту систематичного порушення умов договору, що є підставою для його розірвання.

Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не враховано наявність форс-мажорних обставин, припинення господарської діяльності відповідача у зв`язку з коронавірусом та війною, з огляду на наступне.

Форс-мажорні обставини не мають «преюдиціальний» (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні, сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Відповідно до ч.1 ст 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що заборгованість зі сплати за користування земельною ділянкою виникла через пандемію Covid-19.

Частиною 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно з пунктом 3 статті 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Розірвання зазначеного договору свідчить про відсутність правових підстав для займання відповідачем орендованої земельної ділянки та про його обов`язок її повернення на користь орендодавця.

Згідно частини 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Таким чином, вимога прокурора про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку позивачу також є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, доводи апелянта в частині підписання позовної заяви неповноважним суб`єктом - заступником керівника окружної прокуратури спростовуються положеннями статі 24 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги, в частині розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Слід також зазначити, що після відкриття провадження у справі відповідач виконав рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 та погасив заборгованість в сумі 44203 грн 58 коп., що підтверджується квитанцією №ПН20494 від 25 січня 2022 року.

Також погасив заборгованість в сумі 31032 грн 12 коп., що є частиною предмета позову у цій справі, та підтверджується квитанцією №ПН20490 від 25 січня 2022 року, копія якої приєднана до матеріалів справи, у зв`язку із чим, суд першої інстанції правомірно закрив провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України

Відтак, підстави для скасування рішення господарського суду відсутні.

Місцевий господарський суд ухвалив оскаржуване рішення з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, у зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Цегельний завод Єзупіль, зміни чи скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2022 у справі №909/36/22. Порушень норм процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі, судовою колегією не встановлено.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Цегельний завод Єзупіль б/н від 04.08.2022 (вх. № 01-05/1974/22 від 09.08.2022) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2022 у справі №909/36/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Плотніцького Б.Д., в період з 21.11.2022 по 23.11.2022 включно у відпустці, та в період з 24.11.2022 по 25.11.2022 включно у відрядженні, повний текст постанови виготовлено та підписано 28.11.2022.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяПлотніцький Б.Д.

СуддяКравчук Н.М.

СуддяСкрипчук О.С.