Постанова

від 17.11.2022 по справі 922/1197/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року м. Харків Справа № 922/1197/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Мартюхіна Н.О.

за участі секретаря судового засідання Фурсової А.М.

за участю представників:

позивача не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків (вх. №933 Х/2)

на рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2022 (суддя Добреля Н.С., повний текст рішення складено 20.06.2022) у справі №922/1197/21

за позовом Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко", м. Харків

до Харківської міської ради, м. Харків

про визнання незаконним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко" (далі ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, в якому просило визнати незаконним та скасувати пункт 14 додатку №2 до рішення Ради від 24.02.2021 № 48/21 щодо надання дозволу територіальній громаді м. Харкова на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,2200 га з кадастровим номером 6310136600:09:001:0015 для експлуатації торговельного майданчику з організацією торгівлі автозапчастинами та автомобілями по просп. Ювілейному ріг вул. Академіка Павлова (далі - спірне рішення); визнати поновленим договір оренди від 03.08.2004 земельної ділянки площею 0,2200 га з кадастровим номером 6310136600:09:001:0015 для експлуатації торговельного майданчику з організацією торгівлі автозапчастинами та автомобілями по просп. Ювілейному ріг вул. Академіка Павлова (далі - земельна ділянка) на той саме строк і на тих саме умовах та визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 03.08.2004 в редакції, викладеній в позовній заяві.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.06.2021 у справі №922/1197/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2021, задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" до Харківської міської ради.

Визнано незаконним та скасовано п.14 додатку №2 до рішення 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 24.02.2021р. №48/21 Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою, що стосується надання дозволу територіальній громаді м. Харкова на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,2200га (кадастровий номер 6310136600:09:001:0015) комунальної власності для експлуатації торговельного майданчику з організацією торгівлі автозапчастинами та автомобілями по просп. Ювілейному ріг вул. Академіка Павлова.

Визнано договір оренди землі від 03.08.2004 (зареєстрований в Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітету України по земельних ресурсах у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга №4) 03.08.2004р. за №66124/04), укладений між Харківською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" (на момент укладення договору - Акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко", код ЄДРПОУ 22649344) стосовно оренди земельної ділянки із кадастровим номером 6310136600:09:001:0015 площею 0,2200га, що розміщена за адресою: м. Харків, просп. Ювілейний ріг вул. Академіка Павлова, поновленим на той саме строк і на тих саме умовах.

Визнано укладеною між Харківською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" (код ЄДРПОУ 22649344) додаткову угоду про поновлення дії договору оренди землі від 03.08.2004р. (зареєстрований в Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельною кадастру при Державному комітету України по земельних ресурсах у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга №4) 03.08.2004р. за №66124/04) у наведеній редакції.

Судові витрати покладено на відповідача. Стягнуто з Харківської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" 6 810,00 грн судового збору.

Постановою Верховного Суду від 24.11.2021 касаційну скаргу Харківської міської ради задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 серпня 2021 року і рішення Господарського суду Харківської області від 02 червня 2021 року у справі № 922/1197/21 скасовано. Справу № 922/1197/21 направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд першої інстанції, касаційний суд зазначив про необхідність дослідження судом під час нового розгляду справи питань: чи дотримався позивач процедури поновлення оренди землі, передбаченою статтею 33 Закону України «Про оренду землі» та договором оренди в частині строку звернення до орендодавця та надання проекту додаткової угоди. В разі якщо останній не дотримався відповідної процедури, чи є це істотним порушенням, тобто таким, що виключає можливість поновлення оренди. До того ж, Суд наголосив, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання обома сторонами договору оренди встановленої цією нормою процедури і строків.

За результатом нового розгляду справи, Господарським судом Харківської області 10.06.2022 прийнято рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано п. 14 додатку №2 до рішення 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 24.02.2021 № 48/21 Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою, що стосується надання дозволу територіальній громаді м. Харкова на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,2200 га (кадастровий номер 6310136600:09:001:0015) комунальної власності для експлуатації торговельного майданчику з організацією торгівлі автозапчастинами та автомобілями по просп. Ювілейному ріг вул. Академіка Павлова.

Визнано договір оренди землі від 03.08.2004 (зареєстрований в Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітету України по земельних ресурсах в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) 03.08.2004 за № 66124/04), укладений між Харківською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" (на момент укладення договору Акціонерне товариство Концерн АВЕК та Ко, код ЄДРПОУ 22649344) стосовно оренди земельної ділянки із кадастровим номером 6310136600:09:001:0015 площею 0,2200 га, що розміщена за адресою: м. Харків, просп. Ювілейному ріг вул. Академіка Павлова, поновленим на той саме строк і на тих саме умовах.

Визнано укладеною між Харківською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" (код ЄДРПОУ 22649344) додаткову угоду про поновлення дії договору оренди землі від 03.08.2004 (зареєстрований в Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельною кадастру при Державному комітету України по земельних ресурсах в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) 03.08.2004 за № 66124/04) в редакції, що викладена в резолютивній частині рішення.

Стягнуто з Харківської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства Концерн АВЕК та Ко 6 810,00 грн судового збору.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції виходив з обставин, якими встановив, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав на підставі ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", виконує свої обов`язки за договором, зокрема сплачує орендну плату в повному обсязі, до закінчення строку дії договору орендар повідомив орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк більше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору, як то визначено ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою. В свою чергу орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди, а навпаки, в листі від 28.12.2016 останній зазначив перелік документів, які необхідно подати для поновлення договору. Прийнявши до уваги подальші конклюдентні дії з прийняття орендних платежів, відсутність письмового заперечення орендодавця щодо поновлення строку дії договору впродовж встановленого законом строку, суд визнав наявність підстав для поновлення строку дії договору на тих самих умовах та на той самий строк та задовольнив позов в цій частині. Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування п.14 додатку №2 до рішення 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 24.02.2021 №48/21 Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою, суд виходив з того, що ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" здійснює користування об`єктом оренди на підставі договору оренди від 03.04.2004 №66124/04, який підлягає поновленню у судовому порядку. У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про порушення п.14 додатку №2 до рішення 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 24.02.2021 №48/21 Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою прав та інтересів позивача та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відповідач із вказаним рішенням не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить прийняти до розгляду апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження у справі. Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2022 у справі №922/1197/21 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" до Харківської міської ради відмовити. Судові витрати покласти на позивача.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги Харківська міська рада зазначає, що спірний договір оренди землі від 03.08.2004 укладено терміном до 01.05.2009. Додатковою угодою від 21.11.2011, яка є його невід`ємною частиною, продовжено термін дії вищевказаного договору до 31.12.2016. Відповідно до додаткової угоди до договору оренди було передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію листом-повідомленням (п. 8 додаткової угоди). Отже, умови договору оренди передбачали обов`язок орендаря не пізніше трьох місяців до закінчення строку дії договору звернутися до орендодавця Всупереч вказаної умови, про свій намір продовжити строк дії Договору ПАТ «Концерн АВЕК та Ко» повідомив орендодавця листом від 28.11.2016 № 677, тобто за 33 дня до закінчення строку дії договору. Обов`язок повідомлення орендодавця не пізніше ніж за місяць до строку спливу договору оренди землі, закріплений у ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» застосовується, якщо строк звернення орендаря для продовження дії договору не передбачений умовами договору. Як вважає апелянт, позивач не дотримався процедури поновлення оренди землі, передбаченою статтею 33 Закону України «Про оренду землі» та договором оренди землі в частині строку звернення до орендодавця, що є істотним порушенням та виключає можливість поновлення договору. Як зазначає скаржник, аналогічна правова позиція з приводу недотримання орендарем процедури поновлення договору оренди землі, передбаченою ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та договором оренди в частині строку звернення до оренодавця викладена також у постанові Верховного Суду у справі №910/7864/20.

Також апелянт зазначає, що обов`язок орендаря додати до листа повідомлення проект додаткової угоди до договору оренди землі закріплено на рівні Закону України «Про оренду землі». З огляду на приписи ст. 33 Закону України «Про оренду землі» саме такий лист-повідомлення із доданим до нього проектом додаткової угоди розглядається у місячний термін орендодавцем на предмет відповідності проекту додаткової угоди вимогам закону, узгодження істотних умов договору. Тобто, саме у дослідженні сторонами істотних умов запропонованого до укладення проекту додаткової угоди до договору оренди землі та відповідності його вимогам закону полягає юридичний зміст процедури поновлення договору оренди землі та реалізації землекористувачем свого переважного права на таке поновлення. Не зазначення про таке порушення у відповіді Харківської міської ради від 28.12.2016, не виправдовує дії позивача та не свідчить про їх правомірність та відповідність законодавству. Як вважає скаржник, ненадання орендарем до листа-повідомлення проекту додаткової угоди унеможливлювало дослідження міською радою як орендодавець за спірним договором додаткової угоди на відповідність вимогам Закону та узгодження істотних умов, які викладаються саме у договорі оренди землі або його проекті, а не у листі-повідомленні. В обґрунтування правової позиції в частині необхідності надання до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проекту додаткової угоди, апелянт звертав увагу на правові висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, в якій Суд зазначив, що дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частин другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Як зазначає скаржник, аналогічні правові висновки щодо можливості поновлення договору на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в разі надання орендарем до листа-повідомлення проекту додаткової угоди викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №594/376/17-ц від 10.04.2018, №530/212/17 від 21.11.2018, №313/350/16-ц від 22.09.2020.

З огляду на наведене, апелянт вважає, оскільки позивач звернувся з повідомлення про намір скористатись переважним правом на укладення договору за 33 дні до його закінчення, в той час як в договорі було передбачено за 90 днів, а також не додав до такого листа-повідомлення проект додаткової угоди, відсутні підстави для поновлення договору оренди на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 задоволено клопотання Харківської міської ради та поновлено апелянту строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2022 у справі №922/1197/21, призначено справу до розгляду на 17.11.2022. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

До початку судового засідання 17.11.2022 Харківською міською радою до суду апеляційної інстанції надано клопотання, в якому апелянт повідомляв суду, що представник Харківської міської ради у даній справі знаходиться в судовому засіданні в Київському районному суді м. Харкова в іншій справі. Посилаючись на кадровий дефіцит Харківської міської ради, що склався в умовах воєнного стану, а також намір представника Харківської міської ради прийняти участь у судовому засіданні при розгляді справи №922/1197/21, дослідженні доказів, наданні своїх міркувань щодо питань, які виникають під час судового розгляду, з метою повного, всебічного розгляду справи та встановлення всіх фактичних обставин справи, апелянт просив визнати поважними причини неявки представника в судове засідання. Відкласти судове засідання на іншу дату, про дату та час наступного судового засідання повідомити Харківську міську раду належним чином. Одночасно до клопотання відповідачем надано копію повідомлення Київського районного суду м. Харкова про виклик до судового засідання на 17.11.2022 о 10:00 год.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відповідно до статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно із якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Участь представників учасників справи в судовому засіданні, призначеному ухвалою від 28.09.2022 обов`язковою не визнавалась, про що безпосередньо доводилось до відома учасників справи у пункті 7 резолютивної частини згаданої ухвали суду, яким, зокрема, доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Спір може бути вирішено по суті, якщо суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. Виходячи з доводів клопотання, причиною неявки до суду апеляційної інстанції представника відповідача є кадровий дефіцит Харківської міської ради, що склався в умовах воєнного стану, а також зайнятість представника Харківської міської ради в судовому засіданні іншого суду. На підтвердження доводів про зайнятість представника в судовому засіданні іншого суду заявник надає копію повідомлення про виклик до Київського районного суду м. Харкова на 17.11.2022 о 10:00 год. у іншій справі. В той же час, представник відповідача не надав доказів фактичної неможливості участі в судовому засіданні іншого представника, навіть в умовах воєнного стану, про що він зазначає в клопотанні, а також не довів обставини надання переваги участі у розгляді іншої справи в іншому суді за умови, що відповідач завчасно був повідомлений судом про час, день та місце розгляду як справи в іншому суді, так і даної справи №922/1197/21, в якій, як зазначає представник, він бажав прийняти участь.

Колегія суддів також враховує, що стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За загальним правилом при вирішенні питання щодо можливості відкладення розгляду справи в період дії воєнного стану на підставі поданої учасниками судового процесу заяви суд залежно від інтенсивності бойових дій на певній території, загальної воєнної ситуації як в країні, так і в певному регіоні, де знаходиться суд, або учасник справи (його представник), поведінки суб`єктів владних повноважень, що мають компетенцію в сфері повідомлень щодо ризиків перебування на певній території (об`єкті нерухомості) та інше, має дотримуватися балансу між безпекою суддів, працівників апарату, учасників справи та дотриманням процесуальних прав учасників справи і засад судочинства. При цьому врахуванню підлягають попередня поведінка учасника справи, можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, можливість прибути у судове засідання та скористатися правом участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

З урахуванням положень Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX) із подальшими змінами та з урахуванням продовження дії воєнного стану на даний час, враховуючи поточну обстановку, що склалася в м. Харкові у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації, з метою збереження здоров`я та безпеки як учасників провадження, так і суддів та працівників апарату суду, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, а також те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, правова позиція відповідача викладена ним в апеляційній скарзі, на час розгляду апеляційної скарги будь-яких пояснень та доповнень до апеляційної скарги не надходило, виходячи зі змісту статей 202, 216 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

При цьому, судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Позивач в судове засідання 17.11.2022 не з`явився, про причини нез`явлення суд не повідомив, про час, дату та місце судового засідання повідомлений судом належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

03.08.2004 між Приватним акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" (далі - ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко", орендар) та Харківською міською радою (далі міська рада, орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:09:001:0015, площею 0,22 га, що розміщена за адресою: м. Харків, просп. Ювілейний (ріг вул. Академіка Павлова) для експлуатації торговельного майданчика з організацією торгівлі автозапчастинами та автомобілями (далі земельна ділянка), терміном дії до 01.05.2009 (далі договір оренди).

Договір укладено терміном до 01.05.2009 та зареєстровано в Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга №4) міститься відповідний запис №66124/04 від 03.08.2004, який також зазначено на договорі.

03.08.2004 між сторонами підписано Акт приймання передачі земельної ділянки.

21.11.2011 між орендарем та орендодавцем підписано додаткову угоду, якою сторони продовжили термін дії договору оренди до 31.12.2016.

28.11.2016 ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" звернулося до міської ради із листом №677, за змістом якого повідомило Харківську міську раду про свій намір продовжити використання земельної ділянки для експлуатації торгівельного майданчику та просило орендодавця продовжити строк експлуатації торгівельного майданчику по просп. Ювілейний (ріг вул.Академіка Павлова) до 31.12.2021.

Листом від 28.12.2016 Харківська міська рада надала відповідь на лист ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" №677 від 28.11.2016, якому повідомила орендаря, що для підготовки пропозицій міській раді щодо продовження договору оренди земельної ділянки по пр. Ювілейному ріг Академіка Павлова, ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" необхідно надати наступні документи: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; копію паспорта та коду директора; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомості; завірені (печаткою підприємства) копії технічних паспортів на будівлі; акт обстеження земельної ділянки; витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки; довідку (оригінал) про розрахунок орендної плати за землю; довідку ДПІ про відсутність заборгованості перед бюджетом з орендної плати за землю, чинну на день подання заяви (клопотання); фото об`єкту. (а.с. 115 т. 1)

Позивач продовжив користування земельною ділянкою та сплачувати орендні платежі, про що свідчить бухгалтерська довідка від 23.03.2021 про сплату орендної плати у період 2017-2020 років.

27.11.2019 Харківська міська рада звернулась до ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" з листом №8915/0/225-19 в якому зазначала, що договір оренди землі від 03.08.2004 (зі змінами та доповненнями) укладений між ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" та Харківською міською радою строком до 31.12.2016. У зв`язку з чим, орендодавець пропонував орендарю підписати акт приймання передачі земельної ділянки до земель запасу міста.

Від підписання акту приймання передачі орендар відмовився, про що свідчить відповідь на лист від 18.12.2019 №1160 (а.с. 116 т. 1)

Листом Департаменту земельних відносин Харківської міської ради №1446/0/225-20 від 24.02.2020 повідомлено позивача, що у разі неотримання належним чином оформлених документів, договір оренди землі №66124/04 від 03.08.2004 буде припинено в односторонньому порядку.

Листом від 10.03.2020 №441 ПрАт "Концерн АВЕК та Ко" повідомило про відмову від повернення земельної ділянки, у зв`язку із тим, що до листа-повідомлення від орендодавця в порядку ст. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» на адресу ПрАт "Концерн АВЕК та Ко" не надходило, орендар продовжує користуватись земельною ділянкою, а відтак, договір оренди є поновленим на той саме строк та на тих саме умовах, тобто до 01.12.2021. Відповідно до актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права наявної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 6106789) право оренди земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:09:001:0015 загальною площею 0,2200 га зареєстровано за ПАТ "Концерн АВЕК та Ко". Отже, ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" є орендарем земельної ділянки, а підстави для підписання акту про передачу до земель запасу міста земельної ділянки, що є предметом діючого договору оренди відсутні (а.с. 45 т. 1).

15.05.2020 проведена державна реєстрація припинення права оренди позивача.

Рішенням 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 24.02.2021р. №48/21 Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою (п.14 додатку №2 до рішення) територіальній громаді м. Харкова надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,2200га (кадастровий номер 6310136600:09:001:0015) комунальної власності для експлуатації торговельного майданчику з організацією торгівлі автозапчастинами та автомобілями по просп. Ювілейному ріг вул. Академіка Павлова. Фінансування робіт із землеустрою забезпечити за рахунок коштів КП Міський торговий ринок згідно укладеної угоди з розробником документації із землеустрою.

Вважаючи свої права як орендаря порушеними, позивач у квітні 2021 року звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, в обґрунтування якого зазначав, що ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" дотримався встановленого статтею 33 Закону України «Про оренду землі» порядку поновлення договору оренди, звернувшись до відповідача до закінчення строку дії договору з відповідним повідомленням про його поновлення. Після закінчення строку дії договору позивач продовжив користуватись земельною ділянкою та сплачувати орендну плату за відсутності заперечень відповідача проти продовження договору як протягом місяця, так і після завершення місячного строку після закінчення договору, що, як вважав позивач, є підставою для поновлення договору оренди відповідно до частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі». Надання Харківською міською радою дозволу на поділ земельної ділянки під час дії договору оренди з позивачем, наслідком виконання якого буде припинення існування орендованої земельної ділянки, позивач вважав таким, що порушує права ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко", як дійсного орендаря.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначав, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі, необхідна наявність юридичних фактів, серед яких додання до листа-повідомлення орендаря проекту додаткової угоди, яка не була надана позивачем. Крім того відповідач зазначав, що протягом тривалого листування позивачем у жодному з листів (окрім останнього від 10.03.2020) не зазначалося про вжиття дій, направлених на поновлення договору та про наявність такого наміру, а також те, що на підставі одностороннього акту відповідача приймання земельної ділянки від 12.05.2020, право власності на земельну ділянку зареєстроване за Харківською міською радою та відповідні реєстраційні дії позивачем оскаржені не були.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом позову у даній справі є матеріально-правові вимоги позивача про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди з посиланням на обставини використання земельної ділянки після закінчення терміну дії договору оренди та за відсутності протягом встановленого законом строку заперечень органу місцевого самоврядування щодо поновлення договору оренди землі. Підставою позову визначено частину 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Спірним у даній справі є питання щодо дотримання позивачем процедури поновлення оренди землі, передбаченою статтею 33 Закону України «Про оренду землі» та договором оренди в частині строку звернення до орендодавця та надання проекту додаткової угоди до договору, а також виконання відповідачем обов`язку щодо розгляду надісланого орендарем листа-повідомлення щодо поновлення договору оренди.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 19.10.2016, тобто станом на час виникнення спірних правовідносин) регламентовано, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 1, ч. 2 ст. 33 Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

У постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 Велика Палата Верховного Суду не відступила від своїх висновків, викладених у постановах від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц та №159/5756/18, щодо порядку поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції Закону №161-XIV). Зокрема, Суд касаційної інстанції уточнив свої висновки та зазначив, що стаття 33 Закону України «Про оренду землі» до зміни її редакції згідно із Законом №340-IX (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» (далі Закон № 340- IX)) мала назву "Поновлення договору оренди землі", тобто була цілком присвячена процедурам такого поновлення. Так, згідно з частиною першою цієї статті по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Конструкція статті 33 Закону України «Про оренду землі» до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX передбачала можливість поновлення договору оренди землі у порядку реалізації переважного права на укладення цього договору на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (речення перше частини другої статті 33 Закону №161-XIV). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону). Отже, стаття 33 Закону № 161-XIV прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проекті додаткової угоди, яку надав орендар.

Правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №917/103/20.

Щодо дотримання позивачем строку звернення до відповідача із листом- повідомленням про поновлення договору оренди землі в порядку ст. 33 Закону України «Про оренду землі», колегія суддів зазначає наступне.

Так, нормами статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що орендар подає орендодавцю лист-повідомлення у строк, встановлений у договорі, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, маючи намір на поновлення договору оренди, звернувся до орендодавця з листом від 28.11.2016 №677, тобто за 33 дні до закінчення строку дії договору, в якому повідомляв Харківську міську раду про свій намір продовжити використання земельної ділянки для експлуатації торгівельного майданчику та просив продовжити строки експлуатації торгівельного майданчику з організацією торгівлі автозапчастинами та автомобілями до 31.12.2021.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що позивачем було пропущено строк, встановлений договором для звернення з відповідним повідомленням про поновлення договору. Відповідач зазначає, що за умовами додаткової угоди від 21.11.2011 до договору оренди, п. 8 договору оренди викладено в наступній редакції: «Договір укладено строком до 31.12.2016. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію листом-повідомленням».

Отже, як вважав відповідач, додатковою угодою до договору оренди сторони встановили строк звернення орендаря із повідомленням про продовження дії договору у строк 90 днів до закінчення дії договору, який відповідно до додаткової угоди від 21.11.2011 спливає 31.12.2016. Враховуючи, що позивач звернувся до орендодавця за місяць до закінчення строку дії договору (за 33 дні), відповідач вважав, що орендарем порушено строк повідомлення орендодавця про намір продовжити дію договору, встановлений у додатковій угоді, а саме, за 90 днів до закінчення строку дії договору.

В той же час, колегія суддів не може погодитись із такими доводами, оскільки як вже зазначалось, частиною 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції від 19.10.2016) передбачено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, про що також правомірно зазначено судом першої інстанції.

Тобто вищезазначеною нормою прямо встановлено обов`язок орендаря направити лист-повідомлення у строк, встановлений договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Як вбачається з наданих сторонами доказів, строк дії договору оренди спливав 31.12.2016, позивач звернувся до відповідача з відповідним листом 28.11.2016, тобто не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, як то прямо передбачено ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Отже, звернувшись до відповідача з повідомленням про поновлення договору не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, позивач тим самим реалізував право на поновлення договору оренди землі та підтвердив у такий спосіб свій намір продовжити користування земельною ділянкою після спливу строку цього договору. Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк на звернення до орендодавця з листом-повідомленням орендарем не порушено.

Приписами ч.2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" також передбачено, що до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар також має надати проект додаткової угоди.

Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій у даній справі, Верховний Суд зазначив, що дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, маючи намір реалізувати переважне право перед іншими особами на продовження орендних правовідносин, зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною 2 статті 33 вказаного Закону або договором оренди) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону №161-XIV).

Верховний Суд зазначив, що важливість дотримання як строку звернення орендаря до орендодавця, так і відповіді орендодавця на таке звернення неодноразово підкреслювалось Верховним Судом, при цьому дотримання строку та надання орендарем проекту додаткової угоди та надсилання орендарем проекту додаткової угоди входять до п`яти обов`язкових юридичних фактів, наявність яких необхідна для поновлення договору оренди з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі»: 1. орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; 2. він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; 3. до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; 4. продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; 5. орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц, №159/5756/18).

Також Верховний Суд зазначив, що для реалізації переважного права на поновлення договору оренди принципово важливим є дотримання обома сторонами договору визначених статтею 33 Закону України «Про оренду землі» строків: орендарем для повідомлення орендодавця про намір поновити договір оренди, орендодавцем для відповіді на своєчасно надіслане звернення орендаря. Обов`язок орендодавця розглянути в місячний строк звернення орендаря виникає тільки у випадку виконання орендарем взятого на себе обов`язку повідомлення орендодавця про свій намір у строк, погоджений сторонами в договорі оренди, з обов`язковим долученням до такого звернення проекту додаткової угоди.

Виходячи з наведеного обов`язок орендаря повідомити про свій намір на продовження користування земельною ділянкою кореспондується з обов`язком орендодавця надати відповідь на відповідне звернення орендаря за наявності надання орендарем проекту додаткової угоди.

Надіславши орендодавцю відповідне письмове повідомлення, орендар тим самим завчасно продемонстрував наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. Орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проекті додаткової угоди, яку надає орендар. В апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що позивачем не було дотримано вимог закону щодо надання до листа-повідомлення проекту додаткової угоди, отже орендодавець не мав що розглядати, а тому не надав і відповідь на звернення позивача.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що 28.11.2016 ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" звернулося до міської ради із листом №677, за змістом якого повідомило Харківську міську раду про свій намір продовжити використання земельної ділянки для експлуатації торгівельного майданчику та просило орендодавця продовжити строк експлуатації торгівельного майданчику по просп. Ювілейний (ріг вул.Академіка Павлова) до 31.12.2021. В свою чергу, Харківська міська рада, отримавши лист орендаря від 28.11.2016, листом від 28.12.2016 року №8939/0/225-16 повідомила позивача, що для підготовки пропозицій щодо продовження дії договору необхідно надати додаткові документи, а саме, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців; копію паспорта та коду директора; інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомості; завірені печаткою підприємства) копії технічних паспортів на будівлі; акт обстеження земельної ділянки; витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; довідку про розрахунок орендної плати за землю; довідку ДПІ про відсутність перед бюджетом з орендної плати за землю, чинну на день подання заяви; фото об`єкту.

Таким чином, лист відповідача не містив конкретні посилання на порушення позивачем вимог закону щодо строків звернення з листом повідомленням, а ненадання орендарем проекту додаткової угоди не було підставою для відмови орендодавця в поновленні договірних правовідносин. Упродовж одного місяця після закінчення строку дії договору заперечень проти його продовження з підстав порушення позивачем строку звернення із листом-повідомленням та за відсутністю додаткової угоди до листа Харківська міська рада не висловлювала. Крім того, у своїй відповіді від 28.12.2016 року, Харківська міська рада у переліку додаткових документів, необхідних для розгляду питання щодо продовження дії договору, не визначила необхідним надання відповідного проекту угоди. В той же час, колегія суддів вважає, що отримавши відповідь орендодавця з пропозицією надати відповідні документи для підготовки пропозицій щодо продовження дії договору, позивач, як орендар та сторона за двостороннім оплатним договором, мав правомірні очікування на поновлення договору оренди через надану орендодавцем відповідь про необхідність надання відповідних документів для розгляду питання щодо продовження дії договору.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело прав.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії, постановив, що ст. 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об`єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, реалізуючи правомірні очікування на задоволення свого господарського інтересу та маючи намір поновлення умов договору оренди своєчасно звернувся до відповідача з пропозицією про поновлення договору оренди на новий строк. Згідно надісланого відповідачем листа 28.12.2016, в якому він повідомив про необхідність надання орендарем додаткових документів та з огляду на відсутність заперечень щодо продовження ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" строку користування земельною ділянкою на підставі договору оренди, позивач продовжив реалізацію свого права оренди. Зокрема, з наданої позивачем до матеріалів справи бухгалтерської довідки вбачається, що орендар здійснював сплату орендних платежів. Бухгалтерською довідкою позивача від 23.03.2021 підтверджується, що за 2017 рік позивачем сплачено орендні платежі у сумі 628.987,04 грн, за 2018 рік у сумі 772.706,64 грн, за 2019 рік у сумі 943 479,34 грн, за 2020 рік у сумі 681 582,44 грн, що не заперечується самим відповідачем. Також в матеріалах справи наявна довідка ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" від 18.02.2022 №69, з якої вбачається, що згідно поданим деклараціям з 01.01.2021 по 31.07.2021 позивачем сплачено податок на землю в розмірі 81 325,18 грн та орендна плата в розмірі 309 810,15 за період з 01.08.2021 по 31.12.2021. Харківська міська рада орендні платежі приймала і проти продовження використання земельної ділянки у встановленому чинним законодавством порядку не заперечувала. Водночас, як свідчать матеріали справи, 27.11.2019 Харківська міська рада звернулась до ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" з листом №8915/0/225-19 в якому зазначала, що договір оренди землі від 03.08.2004 (зі змінами та доповненнями) укладений між ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" та Харківською міською радою строком до 31.12.2016. У зв`язку з чим, орендодавець вимагав повернути спірну земельну ділянку, про що підписати відповідний акт. Отже, орендодавець, приймаючи орендні платежі та не заперечуючи проти продовження використання земельної ділянки позивачем за відсутності укладеної додаткової угоди, лише у 2019 році надіслав позивачу для підписання акт приймання-передачі, посилаючись на закінчення терміну дії договору. Втім, посилання на факт ненадання додаткової угоди, а також порушення позивачем строку звернення з повідомленням про намір продовжити використання земельної ділянки, лист відповідача від 27.11.2019 не містить.

Колегія суддів вважає, що такі дії свідчать про суперечливу поведінку відповідача як орендодавця. Доктрина заборони суперечливої поведінки полягає в тому, що ніхто не повинен діяти всупереч своїй попередній поведінці. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Направлення орендарю 27.11.2019 для підписання актів приймання-передачі для повернення орендованої земельної ділянки з посиланням на закінчення 31.12.2016 терміну дії договору оренди від 03.08.2016 не відповідають попередній заяві відповідача від 28.12.2016, якою орендодавець повідомляв позивача про необхідність надання документів, необхідних для підготовки пропозицій щодо продовження дії договору. Такі дії відповідача не свідчать про гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою в такому випадку є орендар.

У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі №912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин. Суд зазначив, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, задекларувавши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у даних спірних правовідносинах є орендар.

Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Дії учасників цивільних та корпоративних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.

Правова позиція з даного питання також викладена в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 923/875/19 від 31 березня 2021 року.

Виходячи з встановлених обставин у даній справі, колегія суддів вважає, що поведінку відповідача щодо повідомлення орендаря про необхідність надання відповідних документів для підготовки пропозицій щодо продовження дії договору, а в подальшому, повідомлення про необхідність повернення земельної ділянки не можна визнати добросовісною, оскільки вона є суперечливою, а також ставить під сумнів чесність намірів та добросовісності відповідача як учасника господарських правовідносин.

При цьому така поведінка не свідчить, що відповідачем, як орендодавцем прийнято рішення про поновлення договору оренди або висловлено заперечення щодо поновлення договору оренди в розумінні ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а також не підтверджує та не спростовує відсутність протягом місяця після закінчення строку договору заперечення орендодавця у поновленні договору оренди, що має наслідком поновлення договору в розумінні ч. 6 ст. ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Крім цього, колегія суддів зазначає, що завчасне повідомлення орендаря про намір продовження договору та надання додаткової угоди встановлено саме з метою забезпечення інтересів орендодавця щодо пошуку нових орендарів та вирішення питання пошуку інших потенційних орендарів, і за їх наявності, надання орендодавцю можливості зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проекті додаткової угоди, яку надав орендар. В той же час, відповідач не підтвердив, що вимога про повернення земельної ділянки була пов`язана саме із метою укладення договору з іншими орендарями, оскільки орендодавцем не надано доказів щодо наміру укладення договору оренди з новим орендарем після повернення земельної ділянки до земель запасу.

Направляючи позивачу акти на підписання листом від 27.11.2019, а в подальшому листами від 14.01.2020, 24.02.2020, відповідачем було зазначено, що в разі неотримання належним чином оформлених документів стосовно підписання актів приймання-передачі земельної ділянки договір оренди буде припинено в односторонньому порядку. В той же час, вказані акти для підписання направлено позивачу після спливу майже 4 років. Отже, фактично своїми діями відповідач визнав наявність між сторонами договірних відносин станом на момент направлення відповідного листа у 2019 році.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції, під час вирішення спору щодо поновлення договору оренди землі на новий строк в порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідно, зокрема, встановити наявність вчинення орендарем конклюдентних дій, а саме продовження користування носієм переважного права спірною земельною ділянкою та внесення ним відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору оренди, які б свідчили про його намір скористатися переважним правом та поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчився.

Як свідчать встановлені обставини у справі, відповідач не вимагав від позивача повернення земельної ділянки, позивач продовжував користуватися орендованою земельною ділянкою та сплачував орендні платежі, Харківська міська рада орендні платежі приймала, проти продовження використання земельної ділянки у встановленому чинним законодавством порядку не заперечувала, із вимогою про повернення земельною ділянкою звернулася до позивача лише 27.11.2019.

Також колегія суддів враховує, що Харківською міською радою жодних заперечень, у тому числі прийнятих у формі відповідного рішення сесії органу місцевого самоврядування про відмову у продовженні строку дії спірного договору оренди землі, не надходило. Крім того, за умовами п. 8 додаткової угоди №2 до договору оренди землі від 03.08.2004, у редакції, викладеній позивачем та яку він просить суд визнати укладеною, визначено, що договір оренди є укладеним строком до 01.12.2021 року. В той же час, відповідачем не доведено, яким чином задоволення позовних вимог у зазначеній редакції порушить його права як орендодавця, враховуючи, що на даний час такий строк вже сплинув.

Виходячи з встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає, що орендар земельної ділянки належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору про намір його поновити, як це передбачено умовами договору оренди та не суперечить положенням частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Крім того, відповідачем не спростовано, що після закінчення строку дії договору 31.12.2016 позивач продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачував орендну плату за неї, доказів заперечення орендодавця щодо використання орендованої земельної ділянки, протягом строку, встановленого частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" з підстав ненадання позивачем додаткової угоди, або порушення строку звернення із повідомленням про поновлення договору оренди, відповідачем не надано. Докази звернення відповідача до суду з позовом про повернення спірної земельної ділянки матеріали справи також не містять.

Враховуючи обставини своєчасного звернення орендаря із листом-повідомленням до орендодавця про поновлення строку дії договору оренди, суперечливу поведінку відповідача як розпорядника земель комунальної власності та органу місцевого самоврядування з приводу вирішення питання щодо поновлення чи відмови у поновленні договору оренди після закінчення строку його дії, продовження використання орендарем земельної ділянки зі сплатою орендної плати та добросовісність орендаря, подальші конклюдентні дії орендодавця з прийняття орендних платежів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував частину 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки за наведених обставин наявні підстави для задоволення вимог позивача про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди. Отже, договір оренди землі від 03.08.2004 №66124/04, укладений між Харківською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" (на момент укладення договору Акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко"), зареєстрований в Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітету України по земельних ресурсах у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга №4), підлягає визнанню поновленим на той самий строк та на тих самих умовах у відповідності до ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

З урахуванням встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для поновлення договору оренди з підстав недотримання позивачем процедури поновлення оренди землі, передбаченої статтею 33 Закону України «Про оренду землі» не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як зазначено у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява № 4909/04, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії"). Потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються ("Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії").

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Враховуючи встановлені обставини у даній справі з урахуванням наданих сторонами доказів, колегія суддів вважає, що поведінка відповідача як розпорядника земель комунальної власності, органу місцевого самоврядування, а також сторони зобов`язання є суперечливою. Беручи до уваги належне виконання орендарем обов`язків за договором, повідомлення орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк, продовження користування виділеною земельною ділянкою впродовж трьох років після закінчення 31.12.2016 строку дії договору (з урахуванням додаткової угоди) за відсутності заперечень відповідача на таке використання після закінчення терміну дії договору, подальші конклюдентні дії з прийняття відповідачем орендних платежів після закінчення терміну дії договору, обставини повідомлення позивача у місячний термін про необхідність надання документів для підготовки орендодавцем пропозицій щодо продовження дії договору, а подальшому вимоги щодо повернення земельної ділянки у зв`язку із закінченням терміну дії договору 31.12.2016, свідчить про наявність підстав для поновлення строку дії договору на тих самих умовах та на той самий строк.

Щодо вимоги позивача про визнання незаконним та скасування п.14 додатку №2 до рішення 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 24.02.2021р. №48/21 Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який зазначив про наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно із ч.5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, у тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду.

Відповідно до ч.10 ст.59 названого Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно із ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Системне тлумачення наведених положень законодавства свідчить, що, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі унормовано, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

За змістом ст.24 Закону України Про оренду землі у поточній редакції орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що Приватне акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко" здійснює користування об`єктом оренди на підставі договору оренди від 03.04.2004р. №66124/04, який підлягає поновленню у судовому порядку. З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про порушення пунктом 14 додатку №2 до рішення 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 24.02.2021р. №48/21 Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою прав та інтересів позивача як належного землекористувача і свідчить про обґрунтованість позовних вимог про визнання незаконним та скасування п.14 додатку №2 до рішення 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 24.02.2021р. №48/21 Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою, про що також обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 255, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2022 у справі №922/1197/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.11.2022

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя Н.О. Мартюхіна