Ухвала

від 25.11.2022 по справі 719/231/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2022 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

Головуючого ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого (відеоконференція) ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

представника потерпілих ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12021262140000011 від 22.02.2021 року за апеляційними скаргами прокурора Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , та апеляційними скаргами потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 19 вересня 2022 року в кримінальному провадженні №12021262140000011 від 22.02.2021 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Річиця, Гомельської області, Республіки Білорусь, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, працюючого монтажником ТОВ «СГЕМ», з вищою освітою, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених п. 5, п. 7, ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263, ч.4 ст. 296 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 19 вересня 2022 року визнано ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.5, п.7, ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України та

ЄУНСС: 719/231/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_11

НП: 11-кп/822/420/22 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

призначено покарання:

- за п. 5, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України у виді 10 років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді 10 років позбавлення волі.

За ч. 4 ст. 296 КК України ОСОБА_6 визнаний невинним та по суду виправданий у зв`язку із відсутністю в його діях складу злочину.

Заявлені потерпілими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 цивільні позови задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_6 на користь кожного із потерпілих 200000 грн. моральної шкоди та 10000 грн. за витрати на правову допомогу.

Як встановлено вироком суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_6 , приблизно в 2015 році, перебуваючи в зоні проведення АТО, в одній із лісопосадок, що розташована неподалік адміністративних меж м. Попасна Луганської області, знайшов гранату типу Ф-1, після чого, маючи умисел на незаконне придбання вибухових пристроїв, усвідомлюючи протиправність своїх дій, взяв вказану гранату, яку в подальшому носив при собі, а в кінці жовтня 2016 року перевіз до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав в одній із кімнат квартири без передбаченого законом дозволу.

Крім цього, 22 лютого 2021 року, близько 18:20 год. ОСОБА_6 , знаходячись в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , в ході словесного конфлікту з власником вказаної квартири ОСОБА_12 , достовірно знаючи, що ОСОБА_12 деякий час проживає у вказаній квартирі разом з ОСОБА_13 , та побачивши ОСОБА_13 в приміщенні кухні, будучи колишнім військовим та маючи знання про вражаючу дію вибуху ручної осколкової гранати Ф-1, усвідомлюючи небезпечний для життя кількох осіб характер своїх дій, діючи з не прямим умислом, направленим на позбавлення життя ОСОБА_13 , дістав з кишені своїх штанів ручну осколкову гранату Ф-1, після чого від`єднав кільце, привівши гранату у бойову готовність та кинув її у приміщення кухні, внаслідок чого відбувся вибух.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 , направлених на умисне, протиправне заподіяння смерті потерпілої ОСОБА_13 , їй були заподіяні тілесні ушкодження, а саме:

- синці передньої поверхні правого плечового суглоба, зовнішньої поверхні середньої третини правого плеча, передньо-внутрішньої поверхні серединно-нижньої третини лівого плеча, передньої поверхні верхньо-нижньої третини лівого передпліччя, зовнішньої поверхні лівого зап`ястя, передньо-внутрішньої поверхні нижньої третини лівої гомілки;

- вогнепальні (вибухові) скалкові рани лобної ділянки волосистої частини голови по умовній серединній лінії тіла, верхнього повіка лівого ока, правої щоки, нижньої губи по серединній лінії та зліва, в проекції 5-го ребра по правій передньо-пахвиній лінії і правій здохвинній ділянці, передньої поверхні правого плечового суглоба, зовнішньої поверхні лівого зап`ястя, нігтьової фаланги 2-го пальця правої китиці руки, зовнішньої поверхні третини правого стегна, зовнішньої та передньої поверхні середньої третини правого стегна, передньо-зовнішньої поверхні серединно-нижньої третини правого стегна, задньо-зовнішньої поверхні третини правої гомілки та зовнішньої поверхні правого гомілкового-ступневого суглобу, передньо-внутрішньої поверхні нижньої третини лівої гомілки, внутрішньої поверхні лівого гомілково-ступневого суглобу, тильної поверхні 1-го-4-го пальця правої ступні;

- відкриті вогнепальні (вибухові) скалкові переломи правого плечового суглобу, нігтьової фаланги 2-го пальця правої китиці руки, середньо-нижньої третини лівої великоберцевої кістки виникли незадовго до моменту настання смерті від дії скалок вибухового пристрою, вірогідніше всього ручної гранати Ф-1 та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці «Небезпечні для життя» в момент їх заподіяння, однак не перебувають в прямому причинному зв`язку з фактом настання смерті;

- траматичний екзофтальм лівого очного яблука;

- субкон`юктивальний крововилив в склеру лівого очного яблука;

- синецьлобно-скроневої ділянки голови зліва з переходом на щоку та верхнього повіка правого ока;

- субарахноїдальний крововилив в лівій лобній долі, по базальній та конвекстиальній поверхні, лівої скроневої, тім`яної та потиличних долей головного мозку;

- контузія головного мозку, що виразилось в утворені чисельних крапкових та дрібно вогнищевих крововиливів в товщу речовини головного мозку; травматичне вип`ячування лівої решітчастої кістки всередину черепа;

- лінійний злам лівої решітчастої кістки основи черепа;

- скалковий злам верхньої стінки лівої очниці з утворенням кісткових фрагментів.

Дані тілесні ушкодження виникли незадовго до моменту настання смерті від травматичної дії вибухової хвилі при підриві вибухового пристрою в закритому ізольованому приміщенні та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці «Небезпечні для життя» в момент їх заподіяння і перебувають в прямому причинному зв`язку з фактом настання смерті.

Смерть ОСОБА_13 настала від відкритого перелому кісток основи черепу з контузією речовини головного мозку, які виникли, як наслідок дії вибухової хвилі в закритому просторі, внаслідок підриву вибухового пристрою ручної гранати Ф-1.

На вказаний вирок надійшли апеляційні скарги прокурора Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , та апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Прокурор у поданій апеляційній скарзі не погоджується із оскаржуваним вироком районного суду в частинні призначеного покарання у зв`язку із м`якістю, а також у визнанні не винним обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.4 ст. 296 КК України.

Щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, прокурор зазначив, що районним судом не взято до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти життя та здоров`я, однак відповідних висновків для себе не зробив, не став на шлях виправлення.

Зазначає, що ОСОБА_6 не визнав вину, не розкаявся та не відшкодував завдану злочинами шкоду.

Вважає безпідставним призначення ОСОБА_6 мінімального покарання за ч.2 ст. 115 КК України, оскільки не встановлено обставин, які пом`якшують покарання та встановлено обставини, які його обтяжуються - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння

Щодо невідповідності висновків суду, викладених у оскаржувану вироку обставинам кримінального провадження, прокурор зазначив, що в ході судового розгляду встановлено, що хуліганськими діями ОСОБА_6 , який діяв з особливою зухвалістю, порушено громадський порядок, спокій жителів будинку та пошкоджено майно.

Вважає, що районний суд безпідставно визнав невинуватим ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, оскільки у матеріалах кримінального провадження є достатньо доказів, які підтверджують вину ОСОБА_6 за вказаною статтею.

Звертає увагу на пояснення потерпілого ОСОБА_12 та свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , щодо порушення громадського порядку, спокою жителів будинку та пошкодження майна.

Просить скасувати вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 19 вересня 2022 року щодо ОСОБА_6 , ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.4 ст. 296, п.5, п.7 ч.2 ст. 115 КК України та призначити покарання за ч.1 ст. 263 КК України у виді 4 років позбавлення волі, за ч.4 ст. 296 КК України у виді 4 років позбавлення волі, за п.5, п.7 ч.2 ст. 115 КК України у виді 13 років позбавлення волі, на підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 13 років позбавлення волі.

Захисник ОСОБА_7 у своїй поданій апеляційній скарзі вважає, що оскаржуваний вирок районного суду є не законним через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, порушення норм кримінального процесуального законодавства та норм матеріального права, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Зазначає, що хоча обвинувачений ОСОБА_6 , і визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, однак стороною обвинувачення так і не було доведено його вину у судовому засіданні, зокрема щодо часу, місця, способу та інших обставин.

Вказує, що ОСОБА_6 під час судового розгляду справи пояснив зовсім інші відомості щодо походження гранати, а саме що він знайшов її приблизно в 2015 році перебуваючи в зоні АТО, в одній із лісопосадок неподалік меж м. Попасна Луганської області.

Стверджує, що обвинувачений ОСОБА_6 не знав про перебування ОСОБА_13 , у квартирі, а тим більше на кухні.

Вказує на недостовірність показів потерпілого ОСОБА_12 , який неодноразово змінював свої покази та плутався в них, як під час досудового розслідування так і під час допиту в суді.

Зокрема, вважає невірними покази потерпілого ОСОБА_12 , про обізнаність ОСОБА_6 щодо знаходження потерпілої ОСОБА_13 в квартирі, кількості ударів завданих ОСОБА_6 , умисності дій обвинуваченого.

Зазначає, що ОСОБА_6 шкодує про вчинене, готовий відбути призначене покарання та жодним чином не ухиляється від нього, а тому його покази не направлені на уникнення покарання.

Стверджує, що покази обвинуваченого ОСОБА_6 узгоджуються із показами свідка ОСОБА_14 , з яких вбачається що суперечка тривала 1-2 хвилини та вони не були обізнані про наявність потерпілої ОСОБА_13 на кухні.

Вважає, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад кримінальних правопорушень, передбачених п.5 та п.7 ч.2 ст. 115 КК України, адже стороною обвинувачення належним та допустимим способом не доведена вина ОСОБА_6 .

Посилається на порушення кримінального процесуального закону, а саме відсутність повноважень у Дністровської окружної прокуратури, оскільки по провадженню визначено групу прокурорів Кельменецької окружної прокуратури.

Вказує, що прокурор ОСОБА_5 прийняв участь у кримінальному провадженні без наданих йому повноважень, а стороні захисту не були відкриті постанови про призначення групи прокурорів від 17.03.2021, від 05.04.2021 та від 06.07.2021 року, які були надані суду прокурором лише 17.12.2021 року.

Просить частково скасувати оскаржуваний вирок районного суду, ухвалити новий вирок , яким визнати ОСОБА_6 невинуватим за ч.1 ст. 263 КК України та п.5, п.7, ч.2 ст. 115 КК України та по суду виправдати його у зв`язку із відсутністю в діях складу злочинів, цивільні позовні заяви залишити без розгляду.

Потерпіла ОСОБА_9 у своїй апеляційній скарзі не погоджується із оскаржуваним вироком районного суду в частині призначеного покарання у зв`язку із м`якістю та в частині цивільного позову.

Зазначає, що районний суд не в повній мірі врахував завдану шкоду, в зв`язку із смертю її матері.

Вказує, що зазнала сильного нервового потрясіння, постійно перебувала у тяжкому психічному стані, досі відчуває напружений психоемоційний стан від завданих моральних та душевних страждань, оскільки перебувала з матір`ю в тісних сімейних стосунках.

Звертає увагу на жорстокість, з яким вчинено вбивство.

Стверджує, що ОСОБА_6 в добровільному порядку не відшкодував заподіяну моральну шкоду, пробачення не просив, не вчиняв дій які б зменшували її моральні страждання.

Вважає, що районний суд призначив занадто м`яке покарання і не взяв до уваги покази свідків та потерпілих.

Просить оскаржуваний вирок районного суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити більш суворе основне покарання ОСОБА_6 та стягнути на її користь моральну шкоду в сумі 700000 грн.

Потерпілий ОСОБА_10 у своїй апеляційній скарзі не погоджується із оскаржуваним вироком районного суду в частині призначеного покарання у зв`язку із м`якістю та в частині цивільного позову.

Зазначає, що районний суд не в повній мірі врахував завдану шкоду, в зв`язку із смертю його матері.

Вказує, що зазнав сильного нервового потрясіння, постійно перебував у тяжкому психічному стані, досі відчуває напружений психоемоційний стан від завданих моральних та душевних страждань, оскільки перебував з матір`ю в тісних сімейних стосунках.

Звертає увагу на жорстокість, з яким вчинено вбивство.

Стверджує, що ОСОБА_6 в добровільному порядку не відшкодував заподіяну моральну шкоду, пробачення не просив, не вчиняв дій які б зменшували його моральні страждання.

Вважає, що районний суд призначив занадто м`яке покарання і не взяв до уваги покази свідків та потерпілих.

Просить оскаржуваний вирок районного суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити більш суворе основне покарання ОСОБА_6 та стягнути на його користь моральну шкоду в сумі 700 000 грн.

Заслухавши доповідь судді, яка виклала суть вироку та вимоги апеляційних скарг, думку прокурора ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисту, апеляційні скарги потерпілих не заперечувала, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу захисту та заперечували проти задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілих, думку представника потерпілих ОСОБА_8 , який підтримав подані потерпілими апеляційні скарги, не заперечував проти задоволення скарги прокурора та заперечував про задоволення апеляційної скарги захисту, заслухавши учасників судового провадження у судових дебатах, надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, що передбачає його оцінку відповідності нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Подія кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.5.п.7 ч.2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України у повному обсязі підтверджується дослідженими у судовому засіданні наступними доказами.

Показами обвинуваченого ОСОБА_6 , який свою вину у вчиненому визнав частково, а саме визнав свою вину за ч. 1 ст. 263 КК України, вказавши що дійсно вчинив вказаний злочини за обставин, які в обвинувальному акті викладені вірно, однак не визнав вини за п. 5, п. 7, ч.2 ст. 115, та ч.4 ст. 296 КК України.

Так, обвинувачений допитаний в районному суді показав, що 22 лютого 2021 року, приблизно о 16:00 год., перебуваючи по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , під час вечері з своєю співмешканкою ОСОБА_14 , останній на телефон зателефонував раніше не знайомий йому ОСОБА_12 та почав ображати її нецензурною лайкою та вимагав принести банку з помідорам, яку зі слів ОСОБА_14 їй дала цього ж дня ОСОБА_13 .

Після цього, він одягнувся, взяв банку з помідорами, яку поставив в рюкзак і пішов із ОСОБА_14 до ОСОБА_12 . Вже на вулиці почув, що банка об щось б`ється та згадав, що в рюкзаку знаходиться граната Ф-1, яку в 2015 році, беручи участь в антитерористичній операції, він знайшов в одній із лісопосадок, що розташована неподалік адміністративних меж м. Попасна Луганської області, та в подальшому перевіз та зберігав в рюкзаку в одній із кімнат за місцем свого проживання.

Приблизно о 16:15 год., прийшовши до квартири ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_14 постукала у вхідні двері та їх до квартири впустив сам ОСОБА_12 , та вже будучи в квартирі він дістав із рюкзака банку, яку поставив на тумбу біля входу, а гранату переклав з рюкзака до кишені штанів.

Після того, ОСОБА_6 пригрозив ОСОБА_12 , про те, що у випадку подальших образ відносно ОСОБА_14 , то він його поб`є, у відповідь на що ОСОБА_12 притиснув його за шию до стінки. Вказав, що дана суперечка з потерпілим ОСОБА_12 тривала близько 2-3 хв., під час якої ОСОБА_6 дістав з кишені штанів гранату та кинув в сторону приміщення кухні де вона здетонувала.

Обвинувачений зазначив, що він знав про перебування в квартирі ОСОБА_13 , однак вважав, що вона вже спить в одній з кімнат, а відтак йому не було відомо, що ОСОБА_13 в цей час перебувала саме в приміщенні кухні.

Показами потерпілого ОСОБА_12 (на даний час помер), допитаний в районному суді показав, що ОСОБА_13 інколи приїжджала в м. Новодністровськ та залишалась ночувати в його квартирі, куди в гості приходила ОСОБА_14 , з якою потерпіла підтримувала дружні стосунки.

22 лютого 2021 року, приблизно о 19:00 год. потерпілий повернувся додому, де в той час перебувала ОСОБА_13 , яка на кухні готувала вечерю. Через 30 хв. пізніше він почув, що відкрились вхідні двері, і в коридорі побачив незнайомого йому на той час обвинуваченого ОСОБА_6 , який з рюкзака дістав скляну банку та поставив на тумбочку в коридорі.

Він банку відніс на кухню, де в цей час перебувала ОСОБА_13 та повернувшись в коридор, одразу розпочався словесний конфлікт з обвинуваченим, якого він намагався виштовхати з квартири і тоді він також побачив в коридорі ОСОБА_14 , яка намагалась їх заспокоїти. Під час суперечки ОСОБА_6 дістав з кишені гранату, яку кинув в сторону кухні, де пролунав сильний вибух.

Показами свідка ОСОБА_14 , яка допитана в районному суді показала, що вона перебуває в цивільному шлюбі з обвинуваченим ОСОБА_6 , а з потерпілою ОСОБА_13 підтримувала дружні стосунки, 22.02.2021 року, приблизно о 12:00 год. вона зустрілась з ОСОБА_13 в квартирі ОСОБА_12 та остання передала їй консервацію. Ввечері цього ж дня, на її телефон зателефонував ОСОБА_12 , який ображав її нецензурною лайкою та вимагав повернути банку з помідорами, яку їй раніше дала ОСОБА_13 , і цю розмову чув ОСОБА_6 , який взяв банку з помідорами та повідомив, що вони разом її віднесуть. По дорозі до ОСОБА_18 вона повідомляла ОСОБА_6 про те, що в квартирі ОСОБА_18 проживає ОСОБА_13 .

Прийшовши до квартири ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 , вона постукала та їх до квартири впустив саме ОСОБА_12 , після чого між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 виникла суперечка, як вона вважає через те, що ОСОБА_6 приревнував її до ОСОБА_12 , з яким вона раніше зустрічалась, в ході даної суперечки ОСОБА_6 з кишені дістав гранату та кинув її на кухню. Вже після вибуху вона на кухні побачила ОСОБА_13 , яка лежала на підлозі.

Вказала, що про наявність на кухні потерпілої ОСОБА_13 ні вона, ні ОСОБА_6 не знали, ОСОБА_13 не виходила в коридор, з потерпілим не спілкувалась, ніяких звуків не подавала. Відразу після вибуху до квартири прибігли сусіди, які в тому числі, почали розбороняти ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , які продовжували конфлікт.

Крім показів обвинуваченого, потерпілого та свідків, вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 5, п. 7, ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України підтверджується наступними, ретельно дослідженими, письмовими доказами.

Протоколом огляду місця події від 22.02.2021 року, відповідно до якого в кухні квартири, що за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено пошкодження віконної рами та скла, стелі, стін, меблів, характерні для вибуху гранати. В ході огляду виявлено та вилучено металеві фрагменти схожі на осколки від ручної гранати Ф-1, фрагменти коврика, лінолеуму та дсп фасаду кухонних меблів зі слідами кіптяви, металевий предмет схожий на спусковий важіль до підривника гранати та металеве кільце до гранати. (т. 1 а.с. 55-67)

Актом перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів від 22.02.2021 року, відповідно до якого в квартирі, що за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено важіль від запалу, кільце, частину втулки запалу УЗРГМ-2. (т. 1 а.с. 68)

Протоколом огляду трупа ОСОБА_13 від 24.02.2021, в ході якого виявлені численні тілесні ушкодження у ОСОБА_13 , а також з тіла вилучено металічні скалки із металу темно-синього кольору, округлої форми в діаметрі 0,3-0,4 мм. (т. 1 а.с. 90-100)

Висновком судово-медичної експертизи № 19 від 06.04.2021 року, відповідно до якого у ОСОБА_13 виявлені тілесні ушкодження, які виникли незадовго до моменту настання смерті від травматичної дії вибухової хвилі при підриві вибухового пристрою в закритому ізольованому приміщенні та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці «Небезпечні для життя» в момент їх заподіяння і перебувають в прямому причинному зв`язку з фактом настання смерті.

Смерть ОСОБА_13 настала від відкритого перелому кісток основи черепу з контузією речовини головного мозку, які виникли, як наслідок дії вибухової хвилі в закритому просторі, внаслідок підриву вибухового пристрою ручної гранати Ф-1. (т. 1 а.с. 105-108)

Протоколом проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_14 від 20.05.2021 року під час проведення якого свідок показала де і як відбувся конфлікт між потерпілим та обвинуваченим, а також те як ОСОБА_6 кинув гранату в приміщення кухні, де в той час перебувала потерпіла ОСОБА_13 (т. 1 а.с. 142-144).

Протоколом проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_12 від 20.05.2021 року під час проведення якого останній показав де і як відбувся конфлікт між ним та обвинуваченим, а також те як ОСОБА_6 кинув гранату від вибуху якої настала смерть ОСОБА_13 (т. 1 а.с. 145-147).

Протоколом проведення слідчого експерименту з ОСОБА_6 від 20.05.2021 року під час проведення якого обвинувачений показав як і де саме в нього з потерпілим виникла сутичка, а також показав як він перебуваючи в коридорі квартири потерпілого кинув осколкову гранату в напрямку приміщення кухні де і відбувся вибух (т. 1 а.с. 148-150).

Відеозаписами слідчих експериментів проведених з свідком ОСОБА_14 , потерпілим ОСОБА_12 та обвинуваченим ОСОБА_6 хід проведення яких відображено у відповідних протоколах проведення слідчих експериментів (т. 1 а.с. 150).

Протоколом проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_12 від 20.06.2021 року з відеозаписом який додається, під час проведення якого потерпілий показав де і як відбувся конфлікт між ним та обвинуваченим, а також те як ОСОБА_6 кинув гранату в приміщення кухні, де в той час перебувала ОСОБА_13 (т. 1 а.с. 152-157).

Висновком молекулярно-генетичної експертизи, відповідно до якого на металевому кільці від гранати, вилученому в ході огляду місця події, наявні генетичні ознаки клітин, що збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 5-22)

Висновком судової експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу від 07.05.2021 року, відповідно до якого на вилучених в ході огляду місця події металевих фрагментах, схожих на уламки гранати Ф-1, наявні сліди вибухової речовини тротилу. (т. 2 а.с. 52-56)

Висновком судової експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу від 07.05.2021 року, відповідно до якого на вилучених в ході огляду місця події фрагментах коврика, лінолеуму та ДСП виявлено сліди вибухової речовини тротилу. (т. 2 а.с. 61-66)

Висновком судової вибухо-технічної експертизи від 08.06.2021 року, відповідно до якого вилучені в ході огляду місця події предмети є складовими частинами промислового вибухового пристрою ручної осколкової гранати Ф-1, спорядженої запалом УЗРГМ-2. Ручна осколкова граната відноситься до категорії бойових припасів, вибухових пристроїв промислового виготовлення. (т. 2 а.с. 99-106)

Довідкою про стан алкогольного сп`яніння, відповідно до якої у ОСОБА_6 після затримання зафіксовано стан сп`яніння внаслідок вживання алкоголю. (т. 2 а.с. 148)

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вищенаведені письмові докази та пояснення обвинуваченого, потерпілого та свідків, в сукупності доводять вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п. 5, п. 7, ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України, з чим погоджується і колегія апеляційного суду.

При винесені вироку, районний суд відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

По справі здобуто докази, що були отримані у встановленому законом порядку, є належними та допустимими, у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, поза розумним сумнівом.

Обвинувачений ОСОБА_6 під час конфлікту, розуміючи суспільно-небезпечні наслідки від своїх дій для оточуючих, дістав зі своєї кишені осколкову гранату, завідомо знаючи, що вона може бути засобом нанесення тілесних ушкоджень та вбивства оскільки є колишнім військовослужбовцем, яку в подальшому демонстрував потерпілому, а надалі привів для ініціації вибуху шляхом зриву чеки так кинув її, в результаті чого стався вибух.

Зі встановлених обставин видно, що ОСОБА_6 , дістаючи з карману бойову гранату у місці, в якому перебувало декілька осіб, усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, розумів, що може поранити когось з присутніх або заподіяти смерть, тобто він передбачав, що від вибуху гранати можуть наступити суспільно небезпечні наслідки у виді смерті, що підтверджує кваліфікацію за п.5 ч.2 ст. 115 КК України (вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб).

Апеляційний суд критично оцінює показання ОСОБА_6 про те, що він не мав наміру скоювати вбивство ОСОБА_13 , як обраний спосіб пом`якшення кримінальної відповідальності.

Як вбачається із показів свідка ОСОБА_14 , вона сказала, що була у потерпілої ОСОБА_13 , та дала їй помідори, це було у квартирі ОСОБА_12 де вони разом проживали.

Подальше з`ясування стосунків між ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 мало наслідком скоєння останнім вбивства.

Обвинувачений ОСОБА_6 не заперечує, що прийшов на квартиру ОСОБА_12 з гранатою, однак не зміг пояснити про необхідність такого предмету, так само як і вчинення ним дій з цією гранатою на квартирі, де перебували люди.

Орган досудового слідства вірно кваліфікував дії ОСОБА_6 за п.5.ч.2 ст. 115 КК України, тому що ним скоєно вбивство, здійснюючи яке винний усвідомлював, що застосовує такий спосіб вбивства, який є небезпечним для життя не тільки цієї особи, а й інших людей, і це небезпека є реальна.

Застосування винним осколкової гранити, є небезпечним для життя багатьох осіб.

ОСОБА_6 свідомо застосував осколкову гранату у житловому приміщенні, квартирі, де крім нього перебували інші люди.

ОСОБА_6 не заперечує своєї обізнаності із дією осколкової гранати та наслідками, не заперечує, що особисто її застосував при обставинах зазначених у вироку.

Апеляційний суд погоджується із висновком районного суду, про скоєння вбивства ОСОБА_6 із непрямим умислом, оскільки він свідомо допускав настання від вибуху наслідків у виді смерті.

Кваліфікація за п.7 ч.2 ст. 115 КК України (з хуліганських мотивів) вбачається із того, що ОСОБА_6 без суттєвої причини розпочав конфлікт із ОСОБА_12 , виявляючи особливу зухвалість, з мотивів явної неповаги до оточуючих, ігноруючи існуючі правила поведінки в суспільстві, кинув гранату у приміщення кухні вказаної квартири, внаслідок чого загинула потерпіла ОСОБА_13 .

Про наявність хуліганського мотиву у діях ОСОБА_6 свідчить те, що він позбавив життя особу, внаслідок явної неповаги до суспільства, нехтуючи загальними правилами співжиття і нормами моральні, те без будь-якої причини з використанням малозначного приводу, конфлікту з ОСОБА_12 , тому кваліфікація дій обвинуваченого за п.7 ч.2 ст. 115 КК України, також є вірною.

Доводи захисника щодо недоведеності стороною обвинувачення вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України у зв`язку із не встановленням точно місця походження гранати, є безпідставними.

Враховуючи, те що ОСОБА_6 впродовж декількох років, без відповідних на те дозволів зберігав за своїм місцем проживання гранату, що не заперечується обвинуваченим, суперечності щодо місця та часу здобуття цієї гранти не спростовують вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 не знав про те, що на кухні знаходиться ОСОБА_13 не відповідають дійсності, їм надана належна правова оцінка районним судом.

Із показів обвинуваченого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_14 вбачається, що останні знали, що ОСОБА_13 в той час знаходилась в квартирі.

Між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 була суперечка, яка тривала декілька хвилин та відбувалась навпроти дверей до кухні, в ході даної суперечки ОСОБА_12 та ОСОБА_6 гучно сперечались та навіть боролись, при цьому ОСОБА_14 намагалась їх розборонити.

Вказані дії, на думку суду не могли бути не помічені ОСОБА_13 , яка знаходилась поруч в сусідній кімнаті.

За таких обставин, позицію захисту щодо того, що ОСОБА_6 не знав про знаходження на кухні ОСОБА_13 є обраною лінію захисту з метою уникнення відповідальності.

Доводи захисту щодо відсутності повноважень у прокурора ОСОБА_5 та прокурора ОСОБА_19 , та в загальному прокурорів Дністровської окружної прокуратури є безпідставними.

Відповідно до наказів Офісу Генерального прокурора від 17.02.2021 № 39 «Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур» та від 17.02.2021 № 40 «Про день початку роботи окружних прокуратур», з 15.03.2021 утворені окружні прокуратури і припинено діяльність місцевих прокуратур шляхом їх реорганізації.

Дністровська окружна прокуратура Чернівецької області була створена шляхом реорганізації місцевих прокуратур, які знаходились на території Дністровського району Чернівецької області, який був утворений 17 липня 2020 року, відповідно до ухваленої Верховною Радою України постанови № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів», який серед іншого включив в себе Кельменецький район Чернівецької області на територію якого діяла юрисдикція Кельменецької місцевої прокуратури.

В матеріалах справи є постанови при призначення групи прокурорів від 05 квітня 2021, 17 березня 2021 року, 06 липня 2021 року, згідно яких прокурор ОСОБА_5 уповноважений здійснювати процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні. (том. 4 а.с. 129-131)

Вказані постанови про призначення групи прокурорів були долучені під час судового засідання 10.01.2022 року, яке відбулося за участі захисника ОСОБА_7 .

Отже, дані документи було отримано в ході судового провадження на підставі рішення суду за клопотанням прокурора, підстави для тверджень про порушення вимог ст. 290 КПК України відсутні.

Не ознайомлення захисника чи обвинуваченого із вказаними постанови передчасно, не порушує право на захист обвинуваченого ОСОБА_6 , та не є підставою для визнання недопустимими докази, які зібрані під час досудового розслідування під керівництвом зазначених прокурорів.

Перевіряючи вирок районного суду в частині недоведеності вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, апеляційний суд приходить наступних висновків.

Внаслідок вибуху гранати відбулось пошкодження приміщення кухні, а потерпіла ОСОБА_13 23.02.2021 від отриманих травм померла.

Згідно висновку експерта потерпіла ОСОБА_13 отримала тяжкі тілесні ушкодження по ознаці «небезпечні для життя» в момент їх заподіяння, які виникли від травматичної дії вибухової хвилі при підриві вибухового пристрою в закритому ізольованому приміщенні і перебувають в прямому причинному зв`язку з фактом настання смерті.

Вищевказане на думку сторони обвинувачення свідчить про те, ОСОБА_6 грубо порушив громадський порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, поєднаному із застосуванням предмета заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Апеляційний суд погоджується із висновком районного суду, що в ході судового розгляду справи по суті стороною обвинувачення належних та допустимих доказів наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_6 грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, поєднаному із застосуванням предмета заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень суду не надано.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.

Встановлено, що перед вибухом, між обвинуваченим ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_12 відбувся конфлікт, дії ОСОБА_6 були наслідком особистої неприязні до потерпілого та не мали на меті порушувати громадський порядок.

Покази свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та дані протоколу огляду місця події, яким зафіксовано пошкодження приміщення, на які посилається прокурор у поданій апеляційній скарзі не є доказами вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України.

Доводи апеляційної скарги прокурора про наявність в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, поєднаному із застосуванням предмета заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень - є безпідставними, оскільки хуліганський мотив дій охоплюється кваліфікацією за п.7 ст. 115 КУ України, інша кваліфікація є зайвою.

Сторона обвинувачення у поданій апеляційній скарзі не заперечує правову кваліфікацію дій ОСОБА_6 за п.5,7 ч.2 ст. 115 КК України, та не наводить правових підстав для кваліфікації дій винного за ст. 296 КК України.

Районний суд прийшов до правильного висновку виправдовуючи ОСОБА_6 за ст. 296 КК України, тому що в ході судового розгляду стороною обвинувачення не надано належних і допустимих доказів, наявності в діях ОСОБА_6 грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, поєднаному із застосуванням предмета заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Порушення спокою громадян та пошкодження майна не були основним, безпосереднім об`єктом неправомірних дій ОСОБА_6 , а є додатковими негативними наслідками від вчинення ним протиправних дій.

Апеляційний суд погоджується із встановленими районним судом обставинами справи та кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_6 , та вважає, що в діях останнього наявних склад правопорушень, передбачених п. 5, п. 7, ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України, що підтверджується ретельно дослідженими та проаналізованими в районному суді докази, що було перевірено апеляційним судом.

Апеляційний суд погоджується із висновком районного суду щодо недоведеності стороною обвинувачення вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України.

Перевіряючи вирок районного суду в частині призначеного покарання, апеляційний суд встановив наступне.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання, судом повинні враховуватись ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання у відповідності до вимог ст.ст. 66, 67 КК України.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Районний суд при винесенні вироку, зазначених вимог закону, дотримався в повній мірі, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та наявність чи відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання.

Районний суд при призначенні врахував що скоєні обвинуваченим кримінальні правопорушення за ч. 1 ст. 263 та п. 5, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України належать до категорії злочинів тяжких та особливо тяжких злочинів.

Обставин, які пом`якшують покарання районним судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Також районний суд врахував дані, що характеризують особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_6 за місцем проживання характеризується позитивно, є учасником бойових дій, неодноразово отримував державні нагороди та подяки

На переконання районного суду, вищевказані обставини, були достатніми для призначення ОСОБА_6 покарання за п.5, п.7, ч.2 ст. 115 КК України у мінімальній межі визначеній санкцією цієї статті у виді 10 років позбавлення волі, та застосування принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим при призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.

З такою позицію районного суду погоджується і колегія апеляційного суду.

Прокурор у поданій апеляційній скарзі посилається на те, що ОСОБА_6 раніше не одноразово судимий, відповідних висновків для себе не зробив на шлях виправлення не став.

Також прокурор зазначив, що обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненому не визнав, не розкаявся, не відшкодував завдану шкоду, крім того районний суд не врахував належним чином наявність обставини, яка обтяжує покарання.

Такі доводи прокурора є необґрунтованими виходячи з наступного.

Посилаючись на неодноразову судимість ОСОБА_6 стона обвинувачення не звернула увагу на те, що він у відповідності до ст. 89 КК України є раніше не судимим.

Припинення судимості анулює всі кримінально-правові й загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов`язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості.

Врахування погашеної чи знятої судимості під час вирішення будь-яких питань, у тому числі й для характеристики особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим.

Крім того, ОСОБА_6 визнав свою вину частково, зазначив під час судового розгляду в районному суді що дуже шкодує про вчинене та розкаюється в своїх діях, так як визнає, що в результаті його протиправних дій настала смерть люди, визнав частково моральну шкоду та витрати на правову допомогу потерпілим.

За таких обставин, підстав для призначення більш тяжкого покарання, як того просить прокурор немає.

Потерпілі у своїх апеляційних скаргах посилаються на м`якість призначеного покарання, мотивуючи його тим, що районний суд не взяв до уваги покази свідків та потерпілих.

Вказані обставини, не є такими, що впливають на тяжкість призначеного покарання, а тому вимоги потерпілих в цій частині є безпідставними.

За таких обставин, при перевірці вироку районного суду частині встановлених обставин справи, кваліфікації дій обвинуваченого, доведеності його вини за п. 5, п. 7, ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України та недоведеності вини за ч.4 ст. 296 КК України, а також достатності призначеного покарання, апеляційним судом встановлено, що вирок районного суду ухвалений із дотриманням норма матеріального та процесуального кримінального права.

Разом з тим апеляційний суд вважає, що вирок районного суду підлягає зміні в частині вирішення цивільних позовів потерпілих.

Колегія суддів прийшла до висновку, що встановлений районним судом розмір моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є таким, що не відповідає обсягу понесених потерпілими страждань, тому підлягає зміні.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 3 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, із змінами внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року та №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Понесені потерпілими душевні страждання через втрату матері призвели до істотної зміни в бік погіршення їхнього життя.

Через винні дії обвинуваченого було позбавлено життя їхню матір, це горе принесло кожному з них великі страждання, душевні та фізичні, що істотно змінило їхнє життя у бік погіршення.

Позбавлення матері потерпілих життя, найбільшої соціальної цінності, є втратою, яку неможливо усунути.

Виходячи із принципу розумності та справедливості, враховуючи майновий стан ОСОБА_6 , понесені моральні страждання слід оцінити в розмірі 500000 грн. кожному із потерпілих.

Згідно п.3 ч.1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

За таких обставин вирок районного суду підлягає зміні у зв`язку із збільшенням розміру морального відшкодування потерпілим.

Керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 19 вересня 2022 року щодо ОСОБА_6 за п. 5, п. 7, ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України в частині стягнутої моральної шкоди - змінити.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_3 суму завданої моральної шкоди розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_3 суму завданої моральної шкоди в розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_6 , який утримується під вартою - в той же строк з моменту отримання копії рішення.

Головуючий [підпис] ОСОБА_1

Судді [підпис] ОСОБА_2

[підпис] ОСОБА_3

"Копія. Згідно з оригіналом."

Суддя - доповідач

(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)

25.11.2022 року

(дата засвідчення копії)