Постанова

від 22.06.2023 по справі 719/231/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 року

м. Київ

справа № 719/231/21

провадження № 51-1259 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах засудженого ОСОБА_7 , на вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 19 вересня 2022 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 23 листопада 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021262140000011, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Річиця Гомельської області Республіки Беларусь, жителя АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, п. п. 5, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 19 вересня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за:

- ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- п. п. 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Цим же вироком ОСОБА_7 визнано невинуватим за ч. 4 ст. 296 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу цього злочину.

Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні, а також задоволено частково цивільні позови потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9 та стягнуто з ОСОБА_7 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди по 200 000 грн кожному та відшкодування витрат на правову допомогу по 10 000 грн кожному.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 23 листопада 2022 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 в частині стягнутої моральної шкоди змінено, стягнуто з останнього в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди потерпілим по 500 000 грн кожному. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 засуджено за те, що він, приблизно в 2015 році, перебуваючи в зоні проведення АТО, в лісопосадці, яка розташована поблизу адміністративних меж м. Попасна Луганської області, знайшов гранату типу Ф-1 та незаконно носив при собі, а в кінці жовтня 2016 року перевіз до місця свого проживання в АДРЕСА_1 , де почав незаконно зберігати в одній із кімнат без передбаченого законом дозволу.

Крім цього, 22 лютого 2021 року, близько 18:20 год, ОСОБА_7 перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 , під час словесного конфлікту з власником квартири ОСОБА_10 , достовірно знаючи, що останній деякий час проживає в ній з ОСОБА_11 та побачивши її в приміщені кухні, будучи колишнім військовим та маючи знання про вражаючу дію від вибуху ручної осколкової гранати Ф-1, усвідомлюючи небезпечний характер своїх дій для багатьох осіб, дістав з кишені своїх штанів ручну осколкову гранату Ф-1, від`єднавши кільце та привівши гранату в бойову готовність, кинув її в приміщення кухні, де в цей час перебувала ОСОБА_11 , внаслідок чого стався вибух, в результаті якого ОСОБА_11 від отриманих ушкоджень померла в лікарні.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить, за змістом скарги, скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 в частині його засудження за за п. п. 5, 7 ч. 2 ст. 115 та ч. 1 ст. 263 КК України та закрити кримінальне провадження. Зазначає, що суди неправильно кваліфікували дії його підзахисного, оскільки умислу на вбивство способом, небезпечним для життя багатьох осіб та з хуліганських мотивів у нього не було. Стверджує, що в основу судових рішень покладені недопустимі докази, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про призначення прокурора. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки судом було формально розглянуто дане кримінальне провадження, не проаналізовано та не надано відповіді на всі доводи апеляційної скарги захисника. Крім того, в порушення ст. 404 КПК України, за наявності клопотання, повторно не досліджено обставини, які, на думку захисника, судом першої інстанції встановлені не повністю та з порушеннями. Також зазначає про безпідставне збільшення апеляційним судом суми відшкодування моральної шкоди, а тому просить цивільні позови в даному кримінальному провадженні залишити без розгляду.

Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали подану касаційну скаргу захисника та просили її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Під час касаційного розгляду, прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі доводів, просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судові рішення в частині виправдання ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, в касаційній скарзі захисника не оскаржуються, а тому не є предметом касаційного перегляду.

Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення щодо неповноти та однобічності судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Зі змісту касаційної скарги захисника убачається, що він не погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_7 за п.п. 5, 5 ч. 2 ст. 115 та ч. 1 ст. 263 КК України. При цьому, обґрунтовуючи свої доводи, посилається, в тому числі, на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом, тобто сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Захисник ОСОБА_6 у своїй касаційній скарзі вказує на недоведеність, на його думку, винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих останньому кримінальних правопорушень та використання судом для обґрунтування своїх висновків недопустимих доказів.

Проте зазначені доводи захисника не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 5, 5 ч. 2 ст. 115 та ч. 1 ст. 263 КК України, з додержанням вимог ст. 23 КПК України та на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими в їх взаємозв`язку відповідно до ст. 94 КПК України.

Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 5, 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України суд першої інстанції обґрунтував показаннями як самого засудженого ОСОБА_7 щодо застосування ним гранати Ф-1 у квартирі ОСОБА_10 , так і потерпілого ОСОБА_10 про застосування в його квартирі гранати Ф-1 ОСОБА_7 , в той час як в квартирі знаходився він і загибла ОСОБА_11 , а також свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 щодо вибуху в квартирі, де проживає ОСОБА_10 .

Крім того, як обґрунтовано зазначив місцевий суд, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 5, 5 ч. 2 ст. 115 та ч. 1 ст. 263 КК України також підтверджується даними, які містяться у: протоколі огляду місця події від 22 лютого 2021 року, згідно якого виявлені пошкодження, характерні для вибуху, а також металеві фрагменти схожі на осколки від ручної гранати Ф-1; протоколі огляду трупа ОСОБА_11 від 24 лютого 2021 року; висновку судово-медичної експертизи № 19 від 06 квітня 2021 року; протоколу проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_12 від 20 травня 2021 року; протоколу проведення слідчого експерименту з ОСОБА_7 від 20 травня 2021 року відповідно до якого, останній показав де відбулась суперечка з ОСОБА_10 і як він кинув гранату; протоколу проведення слідчого експерименту з ОСОБА_10 від 20 травня 2021 року, відповідно до якого, останній показав де відбувся конфлікт з ОСОБА_7 та як останній кинув гранату в приміщення кухні, де перебувала ОСОБА_11 та іншими доказами.

Крім того, місцевий суд дав належну оцінку показанням ОСОБА_7 в частині того, що останній не знав, що в приміщенні кухні перебуває ОСОБА_11 , та обґрунтовано не взяв їх до уваги. При цьому вмотивовано зазначив, що його показання спростовуються показаннями потерпілого свідків.

Будь-яких підстав ставити під сумнів показання свідків, які підтверджуються іншими об`єктивними доказами у кримінальному провадженні, колегією суддів не встановлено. Не наведено таких підстав і захисником в касаційній скарзі.

Вирок суду належним чином умотивований і відповідає вимогам ст. 374 КПКУкраїни. У ньому вказано формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінальних правопорушень, форми вини і мотивів кримінальних правопорушень, диспозиції статей (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких засудженого визнано винуватим, та об`єктивні докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК Українидав належну оцінку доводам апеляційних скарг захисника, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, та обґрунтовано визнав їх неспроможними. З наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується й колегія суддів касаційного суду.

З огляду на те, що доводи в касаційній скарзі захисника висновків судів першої та апеляційної інстанцій також не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених у справі обставин, які на підставі ст. 433 КПК України не можуть бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги захисника щодо відсутності повноважень у прокурора ОСОБА_16 в цьому кримінальному провадженні з 15 березня 2021 року по 10 січня 2022 року є безпідставними, оскільки такий факт не знайшов свого підтвердження в результаті перевірки матеріалів кримінального провадження. Крім того, аналогічне посилання на зазначений довід міститься і в апеляційній скарзі захисника, відповідь на який було дано апеляційним судом.

Відповідно до вимогст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

На думку колегії суддів, призначене покарання ОСОБА_7 є обґрунтованим та за своїм видом і розміром відповідає вимогам статтям 50, 65 КК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування судових рішень чи їх зміну, не встановлено.

За таких обставин, касаційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 19 вересня 2022 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 23 листопада 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_17 ОСОБА_3