Рішення

від 20.09.2022 по справі 917/1/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2022 Справа № 917/1/22

м. Полтава

за позовною заявою Заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Незалежності, 64 А, смт. Диканька, Полтавської області,38500 в інтересах держави в особі Зіньківської міської ради Полтавської області, вул.Воздвиженська,67, м.Зіньків, Полтавської області, 38100

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул.Уютна, 23, м. Полтава, 36039

2. Фермерського господарства "Агроекспо", вул. Червоноармійська (Івана Петровського), буд.5, кв.9, м.Зіньків, Полтавської області,38100

3. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н.І.

Учасники справи згідно протоколу судового засідання

Розглядається позовна заява про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Полтавській області від 30.12.2014р. № 6004-сг про надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності із земель запасу для ведення фермерського господарства; визнання недійсним договору оренди землі від 17.02.2015р. (земельна ділянка загальною площею 1,6500 га, кадастровий номер 5321381400:00:016:0300, що розташована за межами населеного пункту на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області), укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_1 строком на 21 рік; зобов`язання ОСОБА_1 повернути в розпорядження Зіньківської міської ради Полтавського району Полтавської області земельну ділянку площею 1,65 га, кадастровий номер 5321381400:00:016:0300, що розташована за межами населеного пункту на території Великопавлівського старостату Зіньківської міської ради, шляхом підписання акту прийому-передачі; скасування запису про державну реєстрацію та припинення права оренди ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 1,65 га, кадастровий номер 5321381400:00:016:0300.

Ухвалою суду від 10.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 10.02.2022р. на 09-50 год.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ГУ Держземагенства у Полтавській області не надано належної оцінки обставинам і умовам, зазначеним у клопотанні ОСОБА_1 про надання в оренду земельної ділянки площею 1,65 га для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

ГУ Держземагенства у Полтавській області, достовірно знаючи про те, що в ОСОБА_1 в оренді перебуває земельна ділянка, надана для ведення фермерського господарства, площа якої становить 15,3000 га (к.н. 5321385000:00:005:0300), що розташована за межами населеного пункту на території Проценківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області на підставі договору оренди земельної ділянки від 14.10.2014, укладеного ОСОБА_1 з Головним управлінням Держгеокадастру, прийнято ще 1 наказ про надання ОСОБА_1 на безоплатній основі без проведення земельних торгів (аукціону) земельної ділянки площею 1,65 га.

Договір оренди земельної ділянки від 17.02.2015 укладений без проведення її нормативної грошової оцінки, про що зазначено в п.5 договору.

Прокуратура зазначає, що установлення факту недотримання сторонами договору оренди земельної ділянки істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час укладення правочину), вимог ст. ст. 13, 20, 23 Закону України «Про оцінку землі», не проведення нормативної грошової оцінки землі є підставою для визнання недійсним даного договору в судовому порядку.

Під час передачі земельної ділянки в користування ОСОБА_1 порушено п. 3.5. Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 536 від 11.10.2011 «По затвердження Порядку ведення агротехнічного паспорта поля, земельної ділянки», відповідно до якого наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов`язковою, зокрема, при передачі земельних ділянок у власність, користування. Усупереч зазначеним нормам, Орендодавцем передано земельні ділянки без розроблення їх агротехнічних паспортів, а лише зобов`язано виготовити їх в майбутньому, про що зазначено в п. 18 договору оренди земельної ділянки.

У даному випадку звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке проведене з порушенням вимог чинного законодавства.

Здійснення Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та порядок передбачений законом, не може оцінюватися як вираження волі з боку держави.

У вказаному випадку вбачаються порушення інтересів держави, що полягають у протиправному набутті ОСОБА_1 прав оренди на земельну ділянку державної форми власності всупереч наведених вимогам закону, зловживання відповідачами положеннями земельного законодавства та Закону «Про фермерське господарство» та у не дотриманні органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками вказаної категорії, а саме: Головним управлінням Держгеокадастру (Держкомзему) у Полтавській області вимог щодо проведення перевірки волевиявлення суб`єкта, який має намір отримати земельні ділянки, вимогам чинного законодавства.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Прокуратура зазначає, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, виступає Зіньківська міська рада Полтавського району Полтавської області, оскільки спірна земельна ділянка передана ГУ Держгеокадастру у Полтавській області Зіньківській міській раді Полтавського району Полтавської області та належить до земель комунальної власності.

Не зважаючи на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а прокурор повинен виконувати субсидіарну роль, замінювати в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно, вказані інтереси на даний час залишаються незахищеними, що є виключною підставою відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" для захисту прокуратурою інтересів держави в особі Зіньківською міською радою та звернення Диканської окружної прокуратури Полтавської області з позовом до суду.

Відповідач 1 у відзиві (вх. № 1045 від 28.01.2022) позов не визнає, посилаючись на те, що прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя.

При цьому захищати інтереси повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Відповідач 1 зазначає, що з інформації, викладеної у листі Зіньківської міської ради від 30.09.2021р. № 2744 можна зробити висновок, що Зіньківська міська рада не усвідомлює в чому саме полягають порушення та не обізнана щодо останніх.

Лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатніми для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Крім того, за практикою Верховного Суду, посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо.

Прокуратурою не надано також жодних доказів накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, а містяться тільки загальні посилання на норми права.

Відсутність належного обґрунтування підстав для представництва прокурором є підставою для відмови в позові.

Також відповідач 1 вважає необхідним акцентувати увагу на тому, що прокурором не наведено, в чому полягає шкода, яка може бути спричинена державі у розрізі причинно - наслідкового зв`язку з переданням у користування спірної земельної ділянки, не розраховано її розмір, не визначено критеріїв оцінки істотності шкоди.

Таким чином, відповідач 1 дійшов висновку, що у сукупності, вбачається відсутність передбачених законом виключних підстав для звернення прокуратури до суду в інтересах держави з даним позовом.

А оскільки у даній справі відсутні правові підстави для представництва інтересів держави прокурором, останній не набув процесуального статусу особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Посилаючись на ст. ст. 2, 22, 31, 93, 124, 123, 134 Земельного кодексу України відповідач 1 зазначає, що викладені правові норми свідчать, що для передачі землі в оренду для фермерських господарств не передбачено конкурентної процедури земельних торгів, яка є обов`язковою в інших випадках.

Також чинний на час виникнення спірних правовідносин Земельний кодекс України не передбачав обмежень у кількості земельних ділянок для передачі в оренду для ведення фермерського господарства.

Твердження про те, що ФГ «Агроекспо» вже було створене не має братися до уваги судом, оскільки законодавством не обмежено кількість фермерських господарств, які можуть бути створені громадянином .

Порушення встановленої процедури оформлення документів та створення фермерського господарства до одержання земельної ділянки не виключають право громадянина на набуття земельної ділянки для створення фермерського господарства, однак позивач не надав жодних доказів та доводів на підтвердження здійснення саме фермерським господарством правомочностей щодо спірних земельних ділянок, набуття земельними ділянками статусу земель фермерського господарства в розумінні статті 31 Земельного кодексу України та статті 12 Закону України «Про фермерське господарство».

Щодо обов`язковості проведення земельних торгів відповідач 1 зазначає, що в даному випадку було подано заяви про надання дозволу громадянином ОСОБА_1 , а не Фермерським господарством «Агроекспо».

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України. У таких правовідносинах Закон України «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Позивачем неправильно тлумачиться і розуміється об`єм прав громадян, які визначені Законом України «Про фермерське господарство».

Положення ч.1 ст.7 Закону, не містить жодних приписів стосовно заборони громадянам України отримувати земельні ділянки.

Ця норма називає лише критерії, які мають враховуватися уповноваженим державою органом при вирішенні питання про надання земельної ділянки для створення фермерського господарства.

Основна мета Закону України «Про фермерське господарство», як зазначає відповідач 1, є спрямування дій на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її перероблення та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Посилаючись на статті 1, 3, 4, 5, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство», відповідач 1 наголошує, що позивач у своїй позовній заяві помилково ототожнює порядок передачі в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства з порядком безоплатної приватизації земельної ділянки громадянином.

Щодо доводів позивача про підстави визнання недійсним оспорюваного договору оренди, відповідач 1 зазначає, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі», а тому невизначеність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у договорі не породжує юридичних наслідків та не тягне за собою його недійсність.

Також відповідач 1 зазначає, що між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та громадянином ОСОБА_1 було досягнуто усіх істотних умов договору оренди земельної ділянки і Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області діяло в межах своєї компетенції та без порушень вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 10.02.2022р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено розгляд справи на 14.04.2022р. на 10-00 год.

У відповіді на відзив (вх. № 1634 від 14.02.2022р.) прокуратура заперечує проти доводів відповідача 1 та зазначає, що ОСОБА_2 при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не обґрунтовано, не вказано перспектив діяльності фермерського господарства, наявності в нього техніки для обробітку землі, не зазначено про кількість членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне одержання земельної ділянки у власність.

Також при прийнятті рішення про надання в оренду спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не враховано, що в ОСОБА_1 в оренді перебуває земельна ділянка надана для ведення фермерського господарства з к.н. 5321385000:00:005:0300 з 29.10.2014, яка розташована на території Зіньківського району Полтавської області.

Прокуратура також зазначає, що на момент прийняття оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про затвердження документації із землеустрою, а також надання земельної ділянки в оренду та укладення договору оренди спірної земельної ділянки, ОСОБА_1 вже був засновником, керівником та підписантом ФГ «Агроекспо» (код ЄДРПОУ38863229) з моменту його створення, а саме з 24.02.2014, та отримав земельну ділянку для ведення фермерського господарства. А отже, отримання ним спірної земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів, суперечить вимогам статті 124 ЗК України.

Таким чином, прокурором надано достатньо доказів, які свідчать, що відповідачами - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 не дотримано встановленого законом порядку надання (отримання) земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Правовою підставою для укладення договору оренди між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 був зазначений в позові наказ, який видано з порушенням порядку відведення земельних ділянок, передбаченого Земельним кодексом України та Законом України «Про фермерське господарство». Вказана обставина є підставою для визнання недійсним договору оренди.

Ухвалою суду від 14.04.2022 відкладено розгляд справи на 09.06.2022 на 13-50 год.

Ухвалою від 09.06.2022 судом закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 09.08.2022 на 10-00 год.

Ухвалою суду від 09.08.2022 відкладено розгляд справи на 20.09.2022 на 10-45 год.

Прокуратура у клопотанні (вх. № 5431 від 10.08.2022р.) з врахуванням судової практики, постанови Верховного Суду від 03.09.2020р. у справі № 914/1201/19, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16.01.2020, ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункт 6 резолютивної частини позовної заяви виклав в наступній редакції: «Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку к.н. 5321381400:00:016:0300 площею 1,65 га та припинити таке право власності».

20.09.2022 від прокуратури до суду надійшов супровідний лист з клопотанням, у якому прокуратура п. 6 резолютивної частини позовної заяви викладає в наступній редакції: «Скасувати державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку к.н. 5321381400:00:016:0300 площею 1,65 га та припинити таке право оренди» (вх. № 6670-електронна пошта).

Представник позивача клопотанням просить суд розгляд справи провести без участі представника Зіньківської міської ради Полтавської області, позовні вимоги підтримує (вх. № 5735 від 19.08.2022р.).

Представник відповідача 1 клопотанням (вх. № 6705 від 20.09.2022р.) просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку представника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оскільки на території України введено воєнний стан і для державних службовців управління було встановлено простій. Клопотання обгрунтовується також великим навантаженням, значним обсягом роботи та обмеженою кількістю працівників.

Суд клопотання представника відповідача 1 відхиляє, оскільки 09.06.2022р. ухвалою суду закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті, явка в судові засідання учасників справи судом обов`язковою не визнавалась.

Відповідач 2 та відповідач 3 відзив на позов не надали, їх представники в судове засідання не з`явилися. Ухвали суду направлялися на адреси відповідачів 2,3, які зазначені у позовній заяві, і які співпадають з адресами, зазначеними у ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно ч.7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно п. п. 3-5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ст. 232 ГПК України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.

Отже, з врахуванням вищезазначеного, відповідач 2 та відповідач 3 належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 20.09.2022р. ухвалено рішення без його проголошення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру фізичних та юридичних осіб-підприємців 24.02.2014 ОСОБА_1 створено та зареєстровано фермерське господарство "Агроекспо", код 38863229 ( ОСОБА_1 є засновником та керівником) (а.с 39).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 07.10.2021, в користуванні ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 1,6500 га (к.н. 5321381400:00:016:0300), що розташована за межами населеного пункту на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області на підставі договору оренди земельної ділянки від 17.02.2015, укладеного між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області. Дата державної реєстрації вказаного договору згідно відомостей реєстру є 20.03.2015 (а.с. 29).

Судом встановлено, що на підставі клопотань ОСОБА_1 та доданих до них документів (а.с.24,26) наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 6004-СГ від 30.12.2014р затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що передається в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства та надано ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності в довгострокову оренду терміном на 21 рік для ведення фермерського господарства земельну ділянку загальною площею 1,65 га, кадастровий номер 5321381400:00:016:0300, розташовану в адміністративних межах Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області (а.с. 23).

На підставі вищезазначеного наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області укладено договір оренди землі від 17.02.2015р. (земельна ділянка загальною площею 1,6500 га, у тому числі сіножаті - 1,6500 га, кадастровий номер 5321381400:00:016:0300 для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області) строком на 21 рік (а.с.20-22), який зареєстрований у державному реєстрі іншого речового права 20.03.2015 (а.с. 29).

Вищезазначена земельна ділянка на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 14.12.2020 передана із державної власності у комунальну власність згідно акту приймання-передачі від 14.12.2020 (а.с.31-34). Право комунальної власності за Зіньківською міською радою зареєстровано 31.03.2021 (а.с.29).

Судом також встановлено, що у користуванні ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка площею 15,3 га, кадастровий номер: 521385000:00:005:0300 для ведення фермерського господарства на підставі договору оренди землі від 14.10.2014, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_1 (а.с.27-28).

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство".

З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного Кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний Кодекс України - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України "Про фермерське господарство".

Відповідно до статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

За змістом статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Матеріалами справи підтверджено, що між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства від 14.10.2014 р. щодо земельної ділянки площею 15,3 га., к.н. 5321385000:00:005:0300 строком дії до 14.10.2035 року. Згідно відомостей з реєстру договір оренди зареєстрований 29.10.2014 р. (а.с. 27-28).

Фермерське господарство "Агроекспо", яке користується вищезазначеною земельною ділянкою та виконує обов`язки орендаря, створене ОСОБА_1 та зареєстровано 24.02.2014.

З урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118,121, 123, 134 Земельного Кодексу України громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності має можливість використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участі у торгах, а фермерське господарство після державної реєстрації має право отримати додаткову земельну ділянку (ділянки), але як юридична особа (за процедурою земельних торгів), а не як громадянин із метою створення фермерського господарства.

Оскільки на момент прийняття ГУ Держгеокадастром спірного наказу, ОСОБА_1 є засновником ФГ "Агроекспо", яке вже набуло статусу юридичної особи та отримав земельну ділянку для створення зазначеного господарства для ведення фермерського господарства, то надання громадянину ОСОБА_1 окремо поза процедурою земельних торгів у подальшому спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства, яка розташована в іншому місці, суперечить зазначеним правовим нормам.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства, у порядку, визначеному законом, на конкурентних засадах. Саме така позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №619/1680/17-ц та від 15 січня 2020 року у справі №698/119/18.

Згідно з абзацами 1, 2 частини першої статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції на момент укладення договору) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Аналіз приписів вказаного вище законодавства у сукупності свідчить про те, що громадяни, які виявили бажання отримати земельні ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства, у поданій заяві до відповідного органу зобов`язані обґрунтувати право на отримання землі відповідно до кожної підстави.

Саме наявність цього обґрунтування забезпечує раціональне та ефективне використання земель для розвитку фермерського господарства, запобігає виведенню земель сільськогосподарського призначення із державної власності та її отриманню на пільгових умовах.

Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерські господарства, питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").

Крім того, Закон України "Про фермерське господарство" передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми цього Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

У поданому до ГУ Держгеокадастру клопотанні про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для створення та ведення фермерського господарства ОСОБА_1 не обґрунтовано підстав для отримання спірної земельної ділянки в оренду.

Також у вказаному клопотанні та доданих до нього документах не вказано кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання землі.

Отже відсутність у клопотанні обов`язкової інформації щодо обґрунтування значних розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності створюваного фермерського господарства та відсутність реальної можливості її обробітку, кількості членів фермерського господарства і наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, є порушенням встановленої процедури набуття права оренди на землю для створення та ведення фермерського господарства.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

У зв`язку із викладеним, враховуючи вимоги статей 7, 12 Закону "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, громадянин може використати право на отримання земельної ділянки державної власності один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Таким чином ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не надано належної оцінки обставинам і умовам, зазначеним у клопотанні ОСОБА_1 за наявності раніше переданих останньому земель для ведення фермерського господарства та реєстрації фермерського господарства "Агроекспо" та відсутності належного обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не перевірено та не враховано обставини, які спростовують дійсність волевиявлення заявника, наявність в нього бажання здійснювати фермерську діяльність та спроможність вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Прийняття рішення про передачу в оренду громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки, створили передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

На необхідність дотримання процедури, визначеної ч.ч. 1,7 ст.7 Закону України "Про фермерське господарство", для отримання земельної ділянки з метою створення та ведення фермерського господарства вказує Верховний Суд України в постанові від 03.02.2016 у справі №6-2902цс15, від 11.05.2016 у справі №6-2903цс15 та від 18.05.2016 у справі №6-248 цс16 та Верховний Суд у постанові від 07.03.2018 у справі № 911/436/17.

Прокурором ставляться вимоги, зокрема, про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 6004-сг від 30.12.2014 про затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування вищевказаного наказу, оскільки останній винесений з порушенням вимог Земельного кодексу України та Закону Україні "Про фермерське господарство".

Частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину одна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У відповідності до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно статті 202 ГК України до відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (стаття 14 Закону України "Про оренду землі"). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Якщо предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Отже, дані обставини є підставою для визнання недійсним договору оренди землі від 17.02.2015, який укладений між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 1,6500 га, к.н 5321381400:00:016:0300, що розташована за межами населеного пункту на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Статтею 216 Цивільного Кодексу України закріплено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до частини 2 статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

В матеріалах справи відсутній будь-який акт приймання-передачі (повернення) земельної ділянки площею 1,6500 га, к.н 5321381400:00:016:0300, яка розташована за межами населеного пункту на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Так, вимога прокурора про зобов`язання ОСОБА_1 повернути в розпорядження Зіньківської міської ради Полтавського району Полтавської області земельну ділянку площею 1,65 га, к.н 5321381400:00:016:0300, що розташована за межами населеного пункту на території Великопавлівського старостату Зіньківської міської ради шляхом підписання акту прийому-передачі є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на момент подачі позову) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.26 Закону (із внесеними змінами) за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи вищевикладене, як похідна, задоволенню підлягає і позовна вимога про скасування державної реєстрації права оренди ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 1,65 га, к.н. 5321381400:00:016:0300 та припинення такого права оренди.

Стосовно твердження відповідача 1 про відсутність у прокурора підстав для звернення з даним позовом до суду, суд зазначає наступне.

Статтею 53 ГПК України передбачено право прокурора звертатися до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до положення рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 державні інтереси закріплюються, як нормами Конституції України так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Під представництвом інтересів держави в суді треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи повноваження щодо захисту інтересів держави, вчиняє в суді процесуальні дії.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Зіньківська міська рада Полтавського району Полтавської області.

Не зважаючи на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а прокурор повинен виконувати субсидіарну роль, замінювати в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно, вище вказані інтереси на даний час залишаються незахищеними, що є виключною підставою відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" для захисту прокуратурою інтересів держави в особі Зіньківською міською радою та звернення Диканської окружної прокуратури Полтавської області з позовом до суду.

Диканською окружною прокуратурою Полтавської області скеровувався запит до Зіньківської міської ради з метою встановлення, чи вживала Зіньківська міська рада, в тому числі і в судовому порядку, заходи реагування щодо усунення порушень, допущених при передачі ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, у тому числі в судовому порядку (а.с. 34-36).

Разом із тим, листом від 30.09.2021 за № 2733 Зіньківська міська рада Полтавського району Полтавської області повідомила прокуратуру, що міською радою не здійснювалися та не заплановано заходів, спрямованих на захист прав Зіньківської міської ради за вказаними фактами, окрім того, зазначила про відсутність коштів на сплату судового збору (а.с.37).

Порушення порядку набуття речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення обмежує державу в особі уповноважених органів у її використанні та залученні якнайбільшої суми грошових коштів до бюджету шляхом продажу прав на неї на земельних торгах (аукціоні), позбавляє можливості інших фізичних та юридичних осіб реалізувати свої законні права на отримання земельної ділянки у користування, отримавши перемогу у відповідних торгах.

У вказаному випадку вбачаються порушення інтересів держави, що полягають у протиправному набутті ОСОБА_1 прав на земельну ділянку державної форми власності всупереч вимогам закону, зловживання відповідачами положеннями земельного законодавства та Закону України «Про фермерське господарство» та у недотриманні органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, а саме: Зіньківською міською радою Полтавського району Полтавської області вимог щодо вжиття заходів до усунення вище викладених порушень.

Вказане вище відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову.

Окрім того до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.06.2019 внесено відомості за №42019171260000065 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України щодо неналежного виконання своїх службових обов`язків службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області при переданні земельних ділянок в обхід проведення обов`язкової процедури земельних торгів (а.с.38).

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області від 30.12.2014р. №6004-СГ про надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності із земель запасу для ведення фермерського господарства.

3. Визнати недійсними договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,6500 га, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_1 , а саме: від 17.02.2015 щодо земельної ділянки площею 1,65 га к.н. 5321381400:00:016:0300, що розташована за межами населеного пункту на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області строком на 21 рік.

4. Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_1 ) повернути в розпорядження Зіньківської міської ради Полтавського району Полтавської області (ЄДРПОУ 13955982) земельну ділянку площею 1,65 га к.н. 5321381400:00:016:0300, що розташована за межами населеного пункту на території Великопавлівського старостату Зіньківської міської ради, шляхом підписання акту прийому-передачі.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Скасувати державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, к.н. 5321381400:00:016:0300 плошею 1,65 га та припинити таке право оренди.

6. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул.Уютна, 23, м. Полтава, 36039, 36038 на користь Полтавської обласної прокуратури, вул. 1100-річчя Полтави,7, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 02910060 - 4 540,00 грн. витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , і.п.н. НОМЕР_1 на користь Полтавської обласної прокуратури, вул. 1100-річчя Полтави,7, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 02910060 - 4 540,00 грн. витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ч.1,ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Солодюк О.В.