Рішення

від 16.11.2022 по справі 920/1113/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.11.2022м. СумиСправа № 920/1113/21

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участі секретаря судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1113/21 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Торф`яне озеро» (вул. Воскресенська, буд. 7, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 38136370),

до відповідачів: 1) Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 23823253),

2) Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради в особі Виконавчого комітету Сумської міської ради (вул. Горького, буд. 21, м. Суми, 40004, ідентифікаційний код 04057942),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державного підприємства «Сумське лісове господарство» (Низівське лісництво, смт Низи, Сумський район, Сумська область, 42355, ідентифікаційний код 00992964),

про визнання незаконним та часткове скасування рішення Сумської міської ради; визнання недійсною угоди; скасування рішення державного реєстратора,

за участю представників сторін:

позивача - Турченко С.П.,

відповідачів - 1) Заїка І.В.,

2) не з`явився,

третьої особи - Черненко Д.О.

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить: 1) визнати рішення Сумської міської ради від 02.11.2016 № 1383-МР протиправним, незаконним та скасувати рішення в частині надання згоди Товариству з обмеженою відповідальності «Демпург-М» на припинення дії договору оренди земельної ділянки від 18.11.2003; 2) визнати недійсною угоду про розірвання договору оренди від 17.11.2016; 3) скасувати рішення державного реєстратора - індексний номер рішення № 32895740 та запис, внесений на підставі вказаного рішення: «Інше речове право припинено» та усі похідні від нього інші записи в реєстрі (такі як дата, час державної реєстрації: 08.12.2016 09:10:09; Підстава: угода про дострокове розірвання договору оренди, серія та номер б/н, виданий 17.11.2016, видавник: Сумська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Демпург-М»; акт приймання-передачі об`єкта оренди, серія та номер: б/н, виданий 17.11.2016, видавник: Сумська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Демпург-М»; витяг з рішення «Про припинення дії договорів оренди земельних ділянок», серія та номер: 1383-МР, виданий 02.11.2016, видавник Сумська міська рада; Відомості внесено до реєстру: 13.12.2016 16:34:02, Божок Ольга Миколаївна, Центр надання адміністративних послуг у м. Суми, Сумська область, індексний номер рішення: 32895740.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 24.03.2016 ним придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Демпург-М» комплекс нежитлових будівель та споруд бази відпочинку, розташований на земельній ділянці площею 14,9913 га з кадастровим номером 5910191500:00:011:0001, переданій попередньому власнику в користування на підставі договору оренди. Однак, відповідач-1 допустив бездіяльність щодо переоформлення орендних правовідносин. Тому, на думку позивача, у нього виникло право на звернення до суду з метою захисту порушеного права.

До позовної заяви позивачем додано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з судового збору в сумі 8 810,00 грн та витрат на правову допомогу в сумі 15 000,00 грн.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Ухвалою від 12.10.2021 Господарський суд Сумської області відкрив провадження у справі № 920/1113/21, призначив підготовче засідання на 17.11.2021, 11:15; надав відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 165 ГПК України; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив відповідно до ст. 166 ГПК України; відповідачам надав семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення відповідно до ст. 167 ГПК України.

Відповідачем-1 подано до суду відзив на позовну заяву від 01.11.2021 № 850/21 юр (вх. № 9147/21 від 01.11.2021), де останній проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні та зазначає, що рішенням від 02.11.2016 № 1383-МР «Про припинення дії договорів оренди земельних ділянок» надано згоду Товариству з обмеженою відповідальністю «Демпург-М» на припинення дії договору оренди. На підставі цього рішення між відповідачем-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Демпург-М» укладено угоду від 17.11.2016 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 18.11.2003 та підписано акт приймання-передачі від 17.11.2016. Речове право оренди припинено, що підтверджується відповідним записом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Разом з тим, як зазначає відповідач-1, земельна ділянка площею 14,9913 га, яка знаходиться в с. Піщане (урочище «Переїздне») належить до державного лісового фонду, яким розпоряджається Державне підприємство «Сумське лісове господарство», а тому відновлення договору оренди земельної ділянки від 18.11.2003 порушуватиме право державної власності. Відповідач-1 зазначає, що позивачем не наведено доводів щодо порушення відповідачем-1 при прийнятті оскаржуваного рішення від 02.11.2016 № 1383-МР визначеної законом компетенції та визнання незаконним та скасування цього рішення не призведе до безумовного відновлення прав позивача. Nакож відповідач-1 вважає необгрунтованою позовну вимогу позивача про скасуавння рішення державного реєстратора Божок О.М. від 08.12.2016, індексний номер: 32895740 про припинення права оренди земельної ділянки. Крім наведеного відповідач-1 заперечує проти розміру витрат позивача на правничу допомогу, вважає їх розмір необгрунтованим та неспівмірним із складністю справи.

01.11.2021 відповідачем-1 подано до суду заяву про залучення третьої особи від 01.11.2021 б/н (вх. № 3902), де останній просить суд залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство «Сумське лісове господарство» (Низівське лісництво, смт Низи, Сумський район, Сумська область, 42355, ідентифікаційний код 00992964).

09.11.2021 відповідачем-2 подано до суду відзив від 04.11.2021 № 14.01-12/8395 (вх. № 9327/21), де останній зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Демпург-М» в особі представника Бондаренко Валерія Михайловича звернулося до Управління «Центр надання адміністративних послуг м. Суми» Сумської міської ради із заявою щодо реєстрації припинення іншого речового права (право оренди земельної ділянки) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5910191500:01:011:0001 та угодою про дострокове розірвання договору оренди від 17.11.2016, укладеною між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Демпург-М», витягом із рішення Сумської міської ради «Про припинення дії договорів оренди земельних ділянок» № 1383-МР від 02.11.2016, актом приймання- нередачі об`єкта оренди від 17.11.2016, укладеним між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Демпург-М». Відповідно до договору оренди від 18.11.2003, укладеним між ТОВ «Демпург-М» та Сумською міською радою договір може бути розірвано за взаємною згодою сторін, у разі припинення чи розірвання договору орендар має забезпечити виконання умов повернення земельної ділянки, визначених у п. 2.4 цього договору. На виконання умов договору заявником (ТОВ «Демпург-М») подано витяг із рішення Сумської міської ради «Про припинення дії договорів оренди земельних ділянок» № 1383-МР від 02.11.2016, угоду про дострокове розірвання договору оренди від 17.11.2016 та акт приймання-передачі об`єкта оренди від 17.11.2016. Таким чином, як зазначає відповідач-2, під час розгляду заяви щодо припинення державної реєстрації іншого речового права (право оренди земельної ділянки) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5910191500:01:011:0001 державним реєстратором виконано всі вимоги законодавства, належним чином розглянуто подані документи та інформацію, що містилася в них та в Державних реєстрах, з`ясовано та враховано всі існуючи обставини, перевірено документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та відповідно до вимог законодавства прийняте рішення про державну реєстрацію припинення речових прав (право оренди земельної ділянки) на земельну ділянку з кадастровим номером 5910191500:01:011:0001 між суб`єктами Сумською міською радою та ТОВ «Демпург-М», проведена відповідна державна реєстрація. Прийняте рішення щодо державної реєстрації та державну реєстрацію права оренди земельної ділянки відповідач-2 вважає законним, обґрунтованим та прийнятим за наявності достатніх для цього підстав та відповідно до чинного законодавства.

Крім наведеного відповідач-2 у відзиві звертає увагу суду на положення на частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

15.11.2021 представником відповідача-1 подано до суду заяву про відкладення розгляду справі від 15.11.2021 б/н (вх. № 9463/21) у зв`язку з його відпусткою.

17.11.2021 представником позивача подано до суду відповідь на відзив відповідача-1 б/д, б/н (вх. № 9551/21 від 17.11.2021), де позивач не погоджується з доводами відповідача-1 та зазначає, що при виникненні у іншої особи права власності на житловий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, має місце заміна сторони у зобов`язанні. Тобто позивач з 24.03.2016 отримав статус орендаря за договором оренди земельної ділянки від 18.11.2003, а правочин з припинення договору оренди, вчинений відчужувачем нерухомого майна (ТОВ «Демпург-М»), який на час його вчинення вже не був чинним орендарем земельної ділянки за договором оренди земельної ділянки від 18.11.2003, тобто не був строною у відповідному зобов`язанні, не припиняє зобов`язання за договором оренди для нового власника нерухомого майна (позивача у справі) і його права та обов`язки як орендаря. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, доданої відповідачем-1 до відзиву, право саме комунальної власності на земельну ділянку зареєстроване за відповідачем-1 (Сумською міською радою), дата та час реєстрації 29.09.2016, 11:52:38, а тому посилання відповідача-1 на те, що оспорювана земельна ділянка належить до земель державної власності є безпідставним.

У підготовчому засіданні 17.11.2021 судом оголошено перерву до 06.12.2021, 12:30.

Ухвалою від 17.11.2021 у справі № 920/1113/21 суд постановив повідомити відповідачів про дату, час і місце підготовчого засідання у справі, призначеного на 06.12.2021, 12:30.

06.12.2021 представником відповідача-1 подано до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності від 06.12.2021 № 927/21юр (вх. № 4308), де останній просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем придбано майно у ТОВ «Демпург-М» 24.03.2016, і на момент купівлі майна у ТОВ «Демпург-М» був діючий договір оренди земельної ділянки від 18.11.2003. Рішенням відповідача-1 від 02.11.2016 № 1383-МР ухвалено надати згоду ТОВ «Демпург-М» на припинення договору оренди. Оскаржувана угода про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 18.11.2003 укладена між відповідачем-1 та ТОВ «Демпург-М» 17.11.2016. Згідно із позовною заявою, позивач звернувся до відповідача-2 із заявою про внесення змін до договору оренди лише 01.03.2021, а з позовною заявою позивач звернувся до суду 07.10.2021. Відповідач-1 зазначає, що позивач нехтуючи своїми обов`язками щодо заміни сторони договору оренди земельної ділянки, з моменту придбання нерухомого майна з 24.03.2016, не вживав дій дій щодо земельної ділянки, на якій розташовано належне йому майно. Доводи позивача про те, що він дізнався про наявність зазначених обстанвни лише при розгляді справи № 920/591/21, на думку відповідача-1, не заслуговують на увагу, а тому, беручи до уваги, що позивачем оскаржується рішення Сумської міської ради від 02.11.2016, угода від 17.11.2016 та рішення державного реєсратора від 08.12.2016, то, на думку відповідача-1, позивачем пропущено трирічний строк позовної давності.

Крім наведеного представником відповідача-1 подано до суду заяву про долучення доказів від 06.12.2021 № 928/21юр (вх. № 10011/21), де останній просить суд поновити відповідачу-1 строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2021 у справі № 920/591/21 до матеріалів цієї справи.

Ухвалою від 06.12.2021 суд прийняв до розгляду заяву відповідача-1 про долучення доказів та відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Сумське лісове господарство» (Низівське лісництво, смт Низи, Сумський район, Сумська область, 42355, код ЄДРПОУ 00992964); продовжив підготовче засідання на тридцять днів (до 10.01.2022); відклав підготовче засідання на 20.12.2021, 12:30.

Разом із клопотанням про надання доказів від 15.12.2021 № 957/21юр (вх. № 10231/21) представником відповідача-1 надано суду докази надсилання відзиву та заяв третій особі.

17.12.2021 представником позивача подано до суду письмові заперечення щодо заяви про застосування наслідків спливу строку позовної джавності від 17.12.2021 б/н (вх. № 10327/22), де представник позивача зазначає, що у позовній заяві у справі № 920/591/21 позивач з посиланням на відповідні норми законодавства, просить суд визнати незаконною бездіяльність Сумської міської ради щодо непереоформлення орендних відносин з позивачем щодо оренди земельної ділянки комунальної власності під належним йому нерухомим майном шляхом укладення додаткової угоди. Обов`язок вчинення вказаних дій відповідачем-1 визначено статтями 13, 19, 143 Конституції України, статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статтями 319, 327 ЦК України, і саме Сумська міська рада зобов`язана була вжити заходів до належного оформлення орендних відносин з позивачем. Про прийняття оскаржуваного рішення відповідач-1 позивача, як власника об`єктів нерухомості, що розміщені на цій земельній ділянці, не повідомив.

Представник позивача зазначає, що станом на дату придбання позивачем нерухомого майна право оренди на земельну діянку (кадастровий номер 5910191500:01:011:0001) оформлено на попереднього власника, і, відповідно до частини третої статті 7 Закону України «Про оренду землі», після укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, право оренди на відповідну земельну ділянку має автоматично переходити до нового набувача на підставі договору купівлі-продажу майна. Тобто, станом на дату укладенні відповідних договорів купівлі-продажу право позивача порушено не було. З яким саме фактом відповідач-1 визначає обізнаність позивача про прийняття оскаржуваного рішення та додаткової угоди відповідач у заяві про застосування наслідків спливу позовної давності не вказує.

Ураховуючи висновки щодо застосування норм права Верховного суду викладені в постановах Великої палати Верховного суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, від 16.06.2020 у справі № 689/26/17, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, які визначають принцип єдності земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна, позов у справі № 920/1113/21 є негаторним, направленим на усунення перешкод у користуванні власністю позивача - відновлення права оренди земельною ділянкою під нерухомим майном. Зокрема, однією з підстав відмови в задоволенні в позову у справі № 920/591/21 в рішенні суду від 01.11.2021, яке надано відповідачем-1, наголошено на неможливості укласти додаткову угоди до договору який фактично припинено. Підставою припинення договору є оскаржуване у цій справі рішення відповідача-1 та додаткова угода.

Відповідно до постанови Великої палати Верховного суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц зазначено, що позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі.

У зв`язку з викладеним, позивач просить суд відмовити у задоволення заяви відповідача-1 про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

У підготовчому засіданні 20.12.2021 судом оголошено перерву до 10.01.2022, 14:00.

Ухвалою від 20.12.2021 у справі № 920/1113/21 суд постановив повідомити третю особу про дату, час і місце підготовчого засідання у справі, призначеного на 10.01.2022, 14:00.

Разом із клопотанням від 23.12.2021 б/н (вх. № 10496/21) представник позивача надав суду докази надсилання копії позовної заяви разом із доданими до неї документами на адресу третьої особи.

Ухвалою Господарського суду Сумської області (суддя Жерьобкіна Є.А.) від 10.01.2022 суддею було заявлено та задоволено самовідвід, на підставі ст. 35 ГПК України, а справу передано на повторний автоматизований розподіл у порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2022, подальший розгляд справи здійснюється суддею Джепою Ю.А.

Ухвалою від 17.01.2022 у справі № 920/1113/21 судом постановлено призначити підготовче засідання на 01.03.2022, 11:00.

Водночас, підготовче засідання, призначене на 01.03.2022, 11:00, не відбулось у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 та проведенням бойових дій на території Сумської області.

22.03.2022 розпорядженням голови Верховного Суду № 12/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області. Розпорядженням голови Верховного Суду від 22.04.2022 № 25/0/9-22 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області.

Ухвалою від 05.05.2022 у справі № 920/1113/21 судом постановлено призначити підготовче засідання на 07.06.2022, 10:00.

24.05.2022 представником другого відповідача надіслано до суду клопотання від 17.05.2022 № 14.01-12/1840 (вх. № 1880/22 від 24.05.2022) про відкладення розгляду справи у зв`язку з його відпусткою.

У підготовчому засіданні 07.06.2022 судом постановлено протокольну ухвалу, яку відповідно до приписів частини п`ятої статті 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання, та відповідно до якої постановлено задовольнити клопотання представника другого відповідача від 17.05.2022 № 14.01-12/1840 (вх. № 1880/22 від 24.05.2022) про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 07.06.2022 судом оголошено перерву до 29.06.2022, 10:00.

Ухвалою від 10.06.2022 у справі № 920/1113/21 постановлено повідомити другого відповідача про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 29.06.2022, 10:00.

23.06.2022 представником позивача подано до суду письмові пояснення від 23.06.2022 б/н (вх. № 2632).

29.06.2022 представником третьої особи подано до суду письмові пояснення від 29.06.2022 б/н (вх. № 2747), де останній просить суд відмовити у задоволенні позову та зазначає, що оспорювана земельна ділянка належить до державного лісового фонду й знаходиться у постійному користуванні Державного підприємства «Сумське лісове господарство», тому не може передаватися в оренду, а тільки у довгострокове тимчасове користування.

За результатами підготовчого засідання 29.06.2022 судом постановлено ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судове засідання на 03.08.2022, 12:00.

Ухвалою від 03.08.2022 у справі № 920/1113/21 судом постановлено відкласти розгляд справи по суті на 07.09.2022, 11:00.

12.08.2022 відповідачем-2 надіслано до суду листа від 09.08.2022 № 14.01-12/3285 (вх. № 3586/22 від 12.08.2022), у якому останній просить суд слухати справу за відсутності представника відповідача-2.

Представником позивача через систему «Електронний суд» надіслано до суду клопотання від 01.09.2022 б/н (вх. № 125 від 01.09.2022) про відкладення розгляду справи у зв`язку з його відрядженням.

Представником відповідача-1 надіслано до суду електронною поштою заяву про відкладення розгляду справи від 07.09.2022 б/н (вх. № 4101/22 від 07.09.2022), відповідно до якого представник першого відповідача просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку з його зайнятістю у інших службових заходах та недоцільністю направлення у це судове засідання іншого представника першого відповідача.

Ухвалою від 07.09.2022 судом постановлено задовольнити клопотання представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Торф`яне озеро» (вул. Воскресенська, буд. 7, м. Суми, 40000) від 01.09.2022 б/н (вх. № 125 від 01.09.2022) про відкладення розгляду справи; задовольнити заяву представника першого відповідача - Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40030) від 07.09.2022 б/н (вх. № 4101/22 від 07.09.2022) про відкладення судового засідання; відкласти розгляд справи № 920/1113/21 по суті в судове засідання на 20.10.2022, 11:00.

13.10.2022 відповідачем-2 надіслано до суду листа від 13.10.2022 № 2349/14.01-13 (вх. № 4840/22 від 13.10.2022, вх. № 4884 від 17.10.2022), у якому останній просить суд слухати справу за відсутності представника відповідача-2.

Водночас, судове засідання по суті у цій справі, призначене на 20.10.2022, 11:00, не відбулось у зв`язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги 20.10.2022 з 10:10 до 11:34 у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України.

Ухвалою від 24.10.2022 у справі № 920/1113/21 судом постановлено відкласти розгляд справи по суті на 16.11.2022, 11:00.

10.11.2022 представником позивача подано до суду письмові пояснення від 10.11.2022 б/н (вх. № 5388/22), де останній зазначає, що Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду ухвалено постанову від 06.09.2022 у справі № 920/591/21, якою залишено без змін судові рішення першої та апеляційної інстанції у цій справі, проте мотивувальну частину постанови викладено у новій редакції.

Представник позивача зазначає, що наявність рішення державного реєстратора та запису про припинення права оренди за договором оренди землі від 18.11.2003 вцілому, виключає можливість внесення запису про право оренди за позивачем за відсутності судового рішення про скасування рішення державного реєстратора про припинення речового права - оренди відповідної земельної ділянки. При цьому, частина третя статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає вказаний спосіб захисту порушених прав позивача як належний. Так як рішення державного реєстратора про припинення речового права та внесення відповідного запису відбулося на підставі рішення Сумської міської ради від 02.11.2016 № 1383-МР та угоди від 17.11.2016 про розірвання договору оренди землі, то позивачем у справі № 920/1113/21 заявлено вимоги про скасування рішення Сумської міської ради від 02.11.2016 № 1383-МР та визнання недійсною угоди від 17.11.2016 про розірвання договору оренди землі, як актів, на підставі яких державним реєстратором було прийнято рішення про припинення речових прав на земельну ділянку вцілому та внесено запис про припинення права оренди землі за договором від 18.11.2003.

Представник позивача приймав участь у судовому засіданні по суті 16.11.2022 у приміщенні суду, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача-1 приймав участь у судовому засіданні по суті 16.11.2022 у приміщенні суду, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник відповідача-2 у судове засідання по суті не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином.

Представник третьої особи приймав участь у судовому засіданні по суті 16.11.2022 у приміщенні суду, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Згідно зі статтею 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Суд вважає за доцільне зазначити, що учасникам справи надано достатньо часу для підготовки до судових засідань та подання витребуваних судом документів. Приймаючи до уваги наведене та принципи змагальності і диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті.

Судовий процес на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

У судовому засіданні 16.11.2022 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

18.11.2003 між Сумською міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Демпург-М» (орендар) укладено договір оренди земельної діляки, відповідно до пункту 1.1 якого орендарю передано в оренду земельну ділянку, що знаходиться за адресою: с. Піщане (урочище «Переїздне») площею 14,9913 га.

Договір оренди зареєстровано у Сумському центрі державного земельного кадастру 29.12.2003 за № 1081.

Пунктом 1.2 договору оренди визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору становить 148 443,85 грн.

Земельна ділянка надається в оренду з метою оздоровчого використання, для бази відпочинку «Комунальник» ЗАТ «Демпург-М» (пункт 2.1 договору оренди).

Відповідно до пункта 2.2 договору оренди, договір укладається терміном до 01.01.2053.

Згідно із пунктом 4.2 договору оренди договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання.

Підставою припинення договору є: закінчення строку дії договору; розірвання договору; придбання орендарем земельної ділянки у власність; примусовий викуп (вилучення) земельної ділянки у разі суспільної необхідності; ліквідація юридичної особи орендаря (пункт 4.3 договору оренди).

24.03.2016 між ТОВ «Демпург-М» (протоколом № 01 позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ «Демпург-М» від 18.01.2010 припинено ЗАТ «Демпург-М» внаслідок його реорганізації шляхом перетворення у ТОВ «Демпург-М») (продавець) та ТОВ «База відпочинку «Торф?яне озеро» (покупець) укладено договіри купівлі-продажу № 1587, відповідно до яких продавець передає у власність (продає), а покупець приймає комплекс нежитлових будівель та споруд бази відпочинку, що знаходяться за адресою: місто Суми, село Піщане, база відпочинку (колишня назва бази відпочинку «Комунальник») в урочищі «Торф?яне озеро» (колишня назва урочище «Переїздне») та розташованого на спірній земельній ділянці Сумської міської ради, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.03.2016 за номером витягу НВ-5902959862016, виданим Управлінням Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області.

24.03.2016 між ТОВ «Демпург-М» (продавець) та ТОВ «База відпочинку «Торф?яне озеро» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1583, відповідно до якого продавець передає у власність (продає), а покупець приймає нежиле приміщення сауну з верандою, загальною площею 34,8 м2, що знаходиться за адресою: місто Суми, село Піщане, база відпочинку (колишня назва бази відпочинку «Комунальник») в урочищі «Торф?яне озеро» (колишня назва урочище «Переїздне») та розташованого на спірній земельній ділянці (кадастровий номер 5910191500:01:011:0001), що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за номером витягу від 23.03.2016 НВ-5902959862016, виданим Управлінням Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області.

24.03.2016 між ТОВ «Демпург-М» та ТОВ «База відпочинку «Торф?яне озеро» підписано акт приймання-передачі комплексу нежитлових будівель та споруд бази відпочинку та акт приймання-передачі нежилого приміщення сауни з верандою відповідно до укладених договорів купівлі-продажу від 24.03.2016 № 1583, № 1587.

02.11.2016 Сумською міською радою прийнято рішення № 1383-МР «Про припинення дії договорів оренди земельної ділянки», пунктом 8 якого надано згоду ТОВ «Демпург-М» на припинення дії договору оренди спірної земельної ділянки шляхом його розірвання (у зв?язку із продажем нежилого приміщення сауни з верандою, комплексу нежитлових будівель та споруд бази відпочинку).

17.11.2016 між Сумською міською радою та ТОВ «Демпург-М» укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди, пунктом 1 якої визначено, що сторони домовились розірвати договір оренди спірної земельної ділянки відповідно до рішення Сумської міської ради від 02.11.2016 № 1383-МР «Про припинення дії договорів оренди земельної ділянки». 17.11.2016 відповідно до акта приймання-передачі ТОВ «Демпург-М» передало, а Сумська міська рада прийняла спірну земельну ділянку.

07.03.2017 ДП «Сумське лісове господарство» повідомило листом Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради про те, що при співставленні кадастрового номера 5910191500:01:011:0001 спірної земельної ділянки на публічній кадастровій карті України, а також при накладенні публічної кадастрової карти України на матеріали лісовпорядкування ДП «Сумське лісове господарство» ця земельна ділянка накладається на матеріали лісовпорядкування, а саме квартал 72 виділ 7;9; 10; 11; 12; 13; 14; 16; 17; 18; 19 Піщанського лісництва, а тому вважає, що ця земельна ділянка відноситься до земель Державного лісового фонду.

Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідно до пунктів 5 та 6 резолютивної частини ухвали Господарського суду Сумської області від 24.12.2019 у справі № 920/516/17 ТОВ «Демпург-М» ліквідовано як юридичну особу та закрито провадження у справі № 920/516/17 про банкрутство ТОВ «Демпург-М». Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань 08.01.2020 на підставі судового рішення внесений запис № 16321170017007716 про припинення юридичної особи ТОВ «Демпург-М».

01.03.2021 до Центру надання адміністративних послуг у м. Суми позивач подав заяву про укладення додаткової угоди щодо заміни сторони у зобов?язанні до договору оренди, укладеного між Сумською міською радою та ТОВ «Демпург-М». У зазначеній заяві позивач просив внести зміни до договору оренди спірної земельної ділянки в частині заміни орендаря, а саме замінити орендаря ТОВ «Демпург-М» на орендаря ТОВ «База відпочинку «Торф?яне озеро», а також письмово повідомити позивача про прийняте рішення у встановлений законом строк. До заяви додано документи, у т.ч. і додаткову угоду щодо зміни орендаря з ТОВ «Демпург-М» на ТОВ «База відпочинку Торф?яне озеро».

26.05.2021 рішенням Сумської міської ради № 1151-МР «Про відмову ТОВ «База відпочинку «Торф?яне озеро» у внесенні змін до договору оренди земельної ділянки за адресою: с. Піщане Ковпаківського району, м. Суми, урочище «Переїздне», площею 14,9913 га» вирішено відмовити позивачу у внесенні змін до договору оренди спірної земельної ділянки.

Відповідно до Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна від 14.06.2021 № 261325224 власником спірної земельної ділянки є Сумська міська рада, право оренди ТОВ «Демпург-М» на зазначену земельну ділянку припинено, про що здійснено 08.12.2016 реєстрацію на підставі укладеної угоди про дострокове розірвання договору оренди від 17.11.2016.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Право на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону ( стаття 14 Конституції України).

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно із частиною першою статті 93 Земельного кодексу України та статтею 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Пунктами «а», «е» частини першої статті 141 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення договорів купівлі-продажу від 24.03.2016) визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Порядок заміни сторони у зобов?язанні, внесення змін до договору врегульовані загальними нормами ЦК України, а підстави та порядок переходу прав на земельну ділянку при переході права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташовані на ній, визначаються положеннями Земельного та Цивільного кодексів України.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК Укпаїни кредитор у зобов?язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов?язку боржника третьою особою.

Частиною другою цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно із частинами першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, правовими підставами зміни договору є істотне порушення договору другою стороною, а також інші випадки, встановлені договором або законом.

За змістом положень статей 125, 126 ЗК України право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, ніхто інший, окрім власника цього об?єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об?єктом нерухомого майна.

Згідно із частиною третьою статті 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Тобто особа, яка набула право власності на це нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17, від 20.06.2018 у справі № 913/661/17, від 27.06.2018 у справі № 921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 у справі № 904/326/18, від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об?єкта нерухомості, до якого переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов?язанні. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 29.11.2018 у справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 27.02.2019 у справі №913/661/17 від 06.03.2019 у справі №914/2687/17, від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.

Ураховуючи викладене, після відчуження об?єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов?язки. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 920/675/17, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19, від 18.02.2020 у справі № 907/132/19.

Таким чином після проведення державної реєстрації права власності на об?єкт нерухомості та переходу до нового власника відповідно до статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України прав і обов?язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі, новий власник звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним чинного договору оренди землі. При цьому укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну сторони договору чинним законодавством України не передбачено, відтак не є обов?язковим.

Подібний правовий висновок щодо застосування частини другої статті 651 Цивільного кодексу України у правовідносинах щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зокрема заміни орендаря у договорі оренди в судовому порядку шляхом визнання укладеним договору оренди (додаткової угоди до договору) викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19.

За змістом частини другої статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення договорів купівлі-продажу від 24.03.2016), якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення договорів купівлі-продажу від 24.03.2016) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

У постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17 суд, зокрема, посилаючись на положення статей 24, 25, 31, 31 Закону України «Про оренду землі», зазначив, що відчуження об?єкта нерухомості, що знаходиться на орендованій земельній ділянці не є підставою для розірвання договору оренди з попереднім власником, оскільки такий договір припиняється щодо останнього, однак діє на тих самих умовах щодо особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов?язки, зокрема із сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

У постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17 Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що перехід права власності на нерухоме майно до третьої особи, розташоване на частині орендованої відповідачем земельної ділянки, не є підставою для розірвання договору оренди в цілому, враховуючи також, що на іншій частині цієї ділянки розміщене нерухоме майно, яке належить відповідачу на праві приватної власності, тому ці обставини можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди, однак не є підставою для розірвання цього договору.

У постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/510/19 Верховний Суд погодився із висновками суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України. У цій постанові зроблено висновок, що особа, яка набула права власності на нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

У постанові Верховного Суду від 04.07.2019 у справі № 911/2244/18 суд зазначив, що після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов?язки.

У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 912/1581/19 суд дійшов висновку, що право попереднього користувача земельною ділянкою припиняється, а набуття такого права новим власником об`єкта нерухомості відбувається в силу прямої вказівки закону. Новий власник об?єкта нерухомості набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки. Отже зміна орендаря відбувається в силу прямої вказівки закону.

У постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 922/2459/19 Верховний Суд зазначив, що право попереднього користувача припинилося в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, набув права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки.

Судом встановлено, що термін дії договору оренди з попереднім власником нерухомого майна ТОВ «Демпург-М» встановлений до 01.01.2053, припинення 02.11.2016 договору оренди спірної земельної ділянки, шляхом його розірвання між Сумською міською радою та ТОВ «Демпург-М» не зумовлює припинення орендних правовідносин для нового власника нерухомого майна - позивача, оскільки набуття ним права оренди відбулося в силу закону (з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно) і не потребує прийняття додаткових рішень з боку орендодавця та надання орендодавцем згоди на зміну сторони правочину.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 26.01.2021 у справі № 922/2459/19, від 04.07.2019 у справі № 911/2244/18, від 07.10.2020 у справі № 912/1581/19, а також у постанові від 06.09.2022 у справі № 920/591/21 (в останній справі приймали участь ті самі особи та вирішувався спір фактично з тих самих правовідносин, що й в даній справі № 920/1113/21).

За вказаних встановлених судом у даній справі, а також у справі № 920/591/21, обставин прийняття Сумською міською радою рішення з надання згоди на припинення спірного договору оренди вцілому вже недіючому на той момент орендарю без врахування права оренди нового орендаря - позивача у даній справі, свідчить про протиправність такого рішення та укладеної на його виконання угоди.

Факт недійсності угоди про дострокове розірвання договору оренди, у свою чергу, свідчить про те, що рішення державного реєстратора № 32895740 та запис, внесений на підставі вказаного рішення: «Інше речове право припинено» та усі похідні від нього інші записи в реєстрі (дата, час державної реєстрації, підстава, відомості внесено до реєстру) підлягають скасуванню, як такі, що порушують право позивача як діючого орендаря земельної ділянки на її оренду.

Рішення суду про визнання недійсним договору не є підставою для внесення запису про скасування прав на нерухоме майно. У разі визнання недійсним договору, за яким було прийнято рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту, оскільки за чинним ЦК України права на нерухомі об`єкти виникають з моменту їх реєстрації.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про правомірність та обгрунтованість позовних вимог, а заперечення з приводу належності спірної земельної ділянки до земель державної власності такими, що не доведені належними та допустимими доказами, оскільки з матеріалів справи вбачається реєстрація її за Сумською міською радою як майна комунальної власності.

Щодо заяви відповідача-1 про застосування наслідків спливу позовної давності суд зазначає наступне.

06.12.2021 представником відповідача-1 подано до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності від 06.12.2021 № 927/21юр (вх. № 4308), де останній просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем придбано майно у ТОВ «Демпург-М» 24.03.2016 і на момент купівлі майна у ТОВ «Демпург-М» був діючий договір оренди земельної ділянки від 18.11.2003. Рішенням відповідача-1 від 02.11.2016 № 1383-МР ухвалено надати згоду ТОВ «Демпург-М» на припинення договору оренди; оскаржувана угода про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянк від 18.11.2003 укладена між відповідачем-1 та ТОВ «Демпург-М» 17.11.2016. Згідно із позовною заявою, позивач звернувся до відповідача-2 із заявою про внесення змін до договору оренди лише 01.03.2021, а з позовнгою заявою позивач звернувся до суду 07.10.2021.

17.12.2021 представником позивача подано до суду письмові заперечення щодо заяви про застосування наслідків спливу строку позовної джавності від 17.12.2021 б/н (вх. № 10327/22), де представник позивача заперечеє проти заяви відповідача-1 та зазначає, що про прийняття оскаржуваного рішення відповідач-1 позивача, як власника об`єктів нерухомості, що розміщені на цій земельній ділянці, не повідомив, позивач про про наявність зазначених обставни дізнався лише при розгляді справи № 920/591/21.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За вимогами частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представником відповідача заявлено про застосування судом строків позовної давності до позовних вимог, проте судом не застосовуються наслідки спливу позовної давності з огляду на наступне.

Станом на дату придбання позивачем нерухомого майна право оренди на земельну діянку кадастровий номер 5910191500:01:011:0001 оформлено на попереднього власника, і, відповідно до частини третої статті 7 Закону України «Про оренду землі», після укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, право оренди на відповідну земельну діляннку має автоматично переходити до нового набувача на підставі договору купівлі-продажу майна.

Ураховуючи висновки щодо застосування норм права Верховного суду викладені в постановах Великої палати Верховного суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, від 16.06.2020 у справі № 689/26/17, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, які визначають принцип єдності земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна, позов у справі № 920/1113/21 є негаторним, направленим на усунення перешкод у користуванні власністю позивача - відновлення права оренди земельною ділянкою під нерухомим майном. Зокрема, однією з підстав відмови в задоволенні в позову у справі № 920/591/21 в рішенні суду від 01.11.2021, яке надано відповідачем-1, наголошено на неможливості укласти додаткову угоди до договору який фактично припинено. Підставою припинення договору є оскаржуване у цій справі рішення відповідача-1 та додаткова угода.

Відповідно до постанови Великої палати Верховного суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц зазначено, що позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі.

З огляду на викладене, суд не застосовує наслідки спливу позовної давнолсті та позовні вимоги задовольняє.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи або не стосуються предмета доказування по даній справі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина де?ята статті 129 ГПК України).

Відповідно до вимог частини дев?ятої статті 129 ГПК України судовий збір в сумі 6 810,00 грн покладається на відповідача-1.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

До позовної заяви позивачем додано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з судового збору в сумі 8 810,00 грн та витрат на правову допомогу в сумі 15 000,00 грн.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Однак, у судовому засіданні по суті 16.11.2022 представником позивача до закінчення судових дебатів у справі зроблено заяву про те, що ним не планується подання до суду доказів на підтвердження розміру судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і на їх стягненні він не наполягає.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов.

2. Визнати рішення Сумської міської ради від 02.11.2016 № 1383-МР в частині надання згоди Товариству з обмеженою відповідальністю «Демпург-М» (30653650) на припинення дії договору оренди земельної ділянки від 18.11.2003 протиправним та скасувати вказане рішення в цій частині.

3. Визнати недійсною угоду б/н про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 18.11.2003, яка укладена 17.11.2016 між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Демпург-М».

4. Скасувати рішення державного реєстратора - індексний номер рішення № 32895740 та запис, внесений на підставі вказаного рішення: «Інше речове право припинено» та усі похідні від нього інші записи в реєстрі (такі як дата, час державної реєстрації: 08.12.2016 09:10:09; Підстава: угода про дострокове розірвання договору оренди, серія та номер б/н, виданий 17.11.2016, видавник: Сумська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Демпург-М»; акт приймання-передачі об`єкта оренди, серія та номер: б/н, виданий 17.11.2016, видавник: Сумська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Демпург-М»; витяг з рішення «Про припинення дії договорів оренди земельних ділянок», серія та номер: 1383-МР, виданий 02.11.2016, видавник Сумська міська рада; Відомості внесено до реєстру: 13.12.2016 16:34:02, Божок Ольга Миколаївна, Центр надання адміністративних послуг у м. Суми, Сумська область, індексний номер рішення: 32895740.

5. Стягнути з Сумської міської ради (40000, м. Суми, майдан Незалежності, буд. 2, ідентифікаційний код 23823253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Торф`яне озеро» (вул. Воскресенська, буд. 7, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 38136370) відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 6 810,00 грн (шість тисяч вісімсот десять гривень нуль копійок).

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 28 листопада 2022 року.

Суддя Ю.А. Джепа