Постанова

від 24.11.2022 по справі 689/644/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 689/644/21

провадження № 51-1273км22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі

головуючого ОСОБА_11.,

суддів ОСОБА_12, ОСОБА_13.,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_14.,

прокурора ОСОБА_15.,

захисника ОСОБА_16.,

засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

перекладача ОСОБА_17.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_16. на вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 13 серпня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 1 лютого 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020240000000576, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Турецької Республіки, уродженця м. Газіантеп Турецької Республіки, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Згідно з вироком суду, 27 грудня 2020 року приблизно о 01:30 ОСОБА_3 , порушуючи вимоги п. 2.9 а) ПДР, здійснював керування автомобілем марки «AUDI А6» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, також в порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 б), 2.3 д) ПДР, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, чим створив своїми діями загрозу небезпеці дорожнього руху.

Рухаючись автодорогою 0-232006 сполученням «станція Ярмолинці - село Томашівка» зі сторони села Томашівка Ярмолинецького району Хмельницької області в напрямку станції Ярмолинці Ярмолинецького району Хмельницької області, ОСОБА_3 , в порушення пунктів 11.1, 11.3 ПДР, керуючи автомобілем марки «AUDI А6» на вказаній ділянці дороги поза межами населеного пункту, на якій відсутня дорожня розмітка, не врахував ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортного засобу, а також безпечного бокового інтервалу, здійснював рух з частковим виїздом автомобіля по зустрічному напрямку руху.

Під час руху ОСОБА_3 , маючи об`єктивну можливість своєчасно виявити автомобіль «ВАЗ 21099» ( НОМЕР_2 ), який рухався в зустрічному напрямку з частковим виїздом по його напрямку руху, в порушення п. 13.3 ПДР не вжив заходів для дотримання безпечного бокового інтервалу з зустрічним транспортним засобом, чим створив небезпеку для дорожнього руху, на 3 км автодороги 0-232006 сполученням «станція Ярмолинці - село Томашівка», на зустрічному напрямку руху передньою лівою кутовою частиною автомобіля «AUDI А6» допустив зіткнення з передньою лівою кутовою частиною автомобіля «ВАЗ 21099» під керуванням водія ОСОБА_4 , що рухався в зустрічному напрямку.

Внаслідок ДТП водій автомобіля «ВАЗ 21099» - ОСОБА_4 та пасажирка ОСОБА_5 отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала їх смерть на місці події. Інші пасажири вказаного автомобіля - ОСОБА_6 отримав тяжкі та легкі тілесні ушкодження, ОСОБА_7 отримав легкі тілесні ушкодження.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги захисника ОСОБА_16. та представника потерпілого ОСОБА_8 - ОСОБА_18. без задоволення, а вирок без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить змінити судові рішення та призначити ОСОБА_9 більш м`яке основне покарання, не пов`язане з позбавленням волі. Вказую на те, що місцевий суд безпідставно послався у вироку на те, що ОСОБА_3 керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, визнавши вказану обставину обтяжуючою, та поклав в основу недопустимі докази (протокол відібрання біологічних зразків та похідні від нього докази), які були зібрані з порушенням вимог КПК. Зазначає, що апеляційним судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів з метою доведення окремих обставин, які б поліпшували становище засудженого, чим порушено вимоги 404 КПК.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечувала проти її задоволення. Потерпіла не заперечувала проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, кваліфікація дій ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 286 КК захисником не оспорюється.

Разом з цим, під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку.

Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Як вбачається з касаційної скарги, захисник не погоджується з посиланням суду на обставину, що обтяжує покарання - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. При цьому захисник зазначає, що відібрання зразків крові у засудженого для проведення експертизи було проведено неуповноваженими особами, оскільки на момент проведення вказаної слідчої дії прокурор, яким винесено постанову про відібрання біологічних зразків, не був включений до групи прокурорів, та слідчий, яким було проведено відібрання зразків крові ОСОБА_10 , також не був включений до групи слідчих. Крім цього, вказує про порушення органом досудового розслідування вимог п. 4 ч. 2 ст. 52 КПК, оскільки відібрання зразків крові у затриманого громадянина Туреччини було проведено без участі захисника, що тягне за собою визнання протоколу відібрання біологічних зразків, а також інших доказів, похідних від нього, зокрема висновку експертизи - недопустимими.

Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на таке.

Як вбачається з вироку, судом встановлено, що відомості про вказане кримінальне правопорушення внесено до в ЄРДР 27 грудня 2020 року о 03:35, дане кримінальне провадження зареєстровано о 03:38. Згідно витягу з ЄРДР, до групи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, було включено, в тому числі і прокурора ОСОБА_19., яким 27 грудня 2020 року було винесено постанову про відібрання зразків крові у ОСОБА_10 для проведення судово-токсикологічної експертизи, та яку 27 грудня 2020 року о 7:25 було вручено обвинуваченому під розписку. Також з витягу вбачається, що доскладу групи слідчих, які повноважні здійснювати досудове розслідування входить, в тому числі, і слідчий ОСОБА_20., який забезпечував проведення слідчої дії - відібрання зразків крові у ОСОБА_10 для експертизи 27 грудня 2020 року в період часу з 7:30 по 7:40.

Відтак, з врахуванням наведеного, суд дійшов обґрунтованого висновку, що проведення такої слідчої дії як відібрання зразків крові у ОСОБА_10 в повній мірі відповідає вимогам КПК, а прокурор ОСОБА_19. та слідчий ОСОБА_20. були повноважними в даному кримінальному провадженні на час проведення усіх відповідних процесуальних дій.

Щодо доводів сторони захисту з приводу того, що відібрання у ОСОБА_10 зразків крові для експертизи було проведено з порушенням права на захист, оскільки він був фактично затриманим, а ця слідча дія відбувалася за відсутності захисника, участь якого була обов`язкова, оскільки обвинувачений не володіє українською мовою, то суд зазначив, що згідно пояснень прокурора, фактичне затримання обвинуваченого відбулося після відібрання зразків крові для проведення токсикологічної експертизи. З моменту ДТП проводились першочергові слідчі дії, встановлювалася особа водія автомобіля Ауді. Після цього водія ОСОБА_10 було доставлено в лікарню для освідування в порядку провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. Потім у нього було відібрано зразки крові для проведення токсикологічної експертизи, фактично затримано по даному кримінальному провадженню та доправлено до відділу поліції для задокументування затримання, де був присутній захисник. Вказану обставину сторона захисту не спростовувала.

Даних про те, що ОСОБА_3 був затриманий з приводу даного кримінального провадження у інший час, ніж вказано у протоколі затримання, зокрема, до відібрання зразків крові для проведення токсикологічної експертизи (тобто до 07:30 27 грудня 2020 року), судом встановлено не було, як і не було таких даних надано стороною захисту.

Щодо необхідності обов`язкової участі захисника під час відібрання зразків крові в обвинуваченого, оскільки останній не володіє українською мовою, місцевий суд зазначив, що ОСОБА_3 з моменту затримання був забезпечений захисником Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Пізніше обвинуваченим укладалися договори про надання правової допомоги з іншими захисниками. При цьому ні обвинувачений, ні його захисники не вказували про те, що він не володіє українською мовою та не розуміє її. Доказів недобросовісного виконання захисниками своїх обов`язків суду не надано.

Крім цього судом встановлено, що згідно протоколу допиту підозрюваного та протоколу додаткового допиту підозрюваного від 27 грудня 2020 року та від 15 лютого 2021 року, з участю захисників ОСОБА_21. та ОСОБА_22., відповідно, підозрюваний ОСОБА_3 послуг перекладача не потребував, про що власноручно розписався у вказаних протоколах.

Також суд зазначив, що згідно пояснень ОСОБА_10 в судовому засіданні, останній пояснив, що він близько 18-ти років проживає на території України; 5 грудня 2013 року йому було видано посвідку на постійне проживання на території України, він одружений на громадянці України, має трьох дітей та до моменту затримання проживав з сім`єю на території України. До затримання був директором ПП «Тюркмен» і в його підпорядкуванні було більше 50-ти працівників, переважна більшість яких - українці, з якими він спілкувався без перекладача.

Судом також враховано, що засуджений двічі - в 2005 та в 2017 роках здавав іспити на українській мові для отримання посвідчення водія. При цьому ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що сам готувався до іспитів і сам їх здавав без участі перекладача.

Таким чином, на думку суду, у слідчого чи прокурора були відсутні підстави вважати, що ОСОБА_3 не володіє українською мовою, а тому не було необхідності для забезпечення йому перекладача.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що під час відібрання зразків крові у ОСОБА_10 для проведення токсикологічної експертизи жодним чином не було порушено його право на захист, не було порушено інших вимог КПК, а тому відсутні підстави для визнання доказів не допустимими, а саме, відомостей, які містяться у протоколі відібрання зразків крові для експертизи від 27 грудня 2020 року, зразків крові ОСОБА_10 , що отримані в ході відібрання зразків крові для експертизи 27 грудня 2020 року та висновку судово-медичної експертизи крові ОСОБА_10 від 13 січня 2021 року.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника доводам, в тому числі і тим на які він послався у касаційній скарзі, та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено.

Зокрема суд погодився з висновками місцевого суду про те, що відібрання зразків крові у ОСОБА_10 було здійснено уповноваженими на те особами, а також з тим, що права засудженого на захист під час проведення вказаної слідчої дії порушено не було.

Щодо доводів захисника з приводу того, що суд дав неналежну оцінку висновку комісійної судової інженерно - транспортної експертизи обставин та механізму ДТП, апеляційний суд визнав такі доводи необґрунтованими, та зазначив, що вказаний доказ місцевим судом оцінено відповідно до вимог ст. 94 КПК і йому надана належна оцінка, а твердження сторони захисту, що суд зайво інкримінував ОСОБА_9 порушення пунктів 1.5, 2.3 б), 2.3 д) ПДР, визнав надуманими.

Доводи захисника про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не дослідив докази, на дослідженні яких наголошувала сторона захисту, на думку Суду є необґрунтованими.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 404 КПК, повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, за наявності клопотання допускається лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. У даній справі такої умови апеляційний суд не встановив. Сам по собі факт непогодження з висновками суду, не є підставою для повторного дослідження доказів. Тому, при здійсненні апеляційної процедури не було допущено істотних порушень вимог ст. 404 КПК.

З матеріалів провадження вбачається, що, клопотання захисника було вирішено відповідно до вимог закону та у його задоволенні відмовлено у зв`язку з тим, що захисником не було наведено достатнього обґрунтування про повторне дослідження доказів у справі, які були досліджені судом першої інстанції у повному обсязі.

До того ж, суд апеляційної інстанції погодився із оцінкою досліджених у даному кримінальному провадженні судом першої інстанції доказів та не надавав їм іншої оцінки. Відтак, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції під час апеляційного провадження не допустив порушення вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, є необґрунтованими виходячи з нижченаведеного.

Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й розміру покарання та призначаючи ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є необережним тяжким злочином, особу винного, котрий вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно; згідно інформації КНП «Хмельницький обласний медичний центр психічного здоров`я» від 11 січня 2021 року на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, на утриманні має трьох малолітніх дітей. Обставиною, що пом`якшує покарання судом визнано відшкодування завданого збитку. Обставиною, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Також судом враховано і те, що крім дій ОСОБА_10 , до ДТП призвели і дії водія іншого транспортного засобу, який загинув внаслідок ДТП.

Відтак, з врахуванням вищенаведеного, та з врахуванням того, що засуджений повністю не усвідомив суспільної небезпеки вчиненого ним діяння та його наслідки, в тому числі не визнав керування транспортним засобом під час ДТП в стані алкогольного сп`яніння, що саме по собі становить підвищену суспільну небезпеку, суд прийшов до обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_9 основного покарання у виді позбавлення волі ближче до середнього строку, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 286 КК.

При цьому, з врахуванням того, що вказане кримінальне правопорушення вчинене засудженим в стані алкогольного сп`яніння і внаслідок даного кримінального правопорушення загинуло двоє людей молодого віку, у яких залишилися малолітні діти, суд не знайшов підстав для застосування положення ст. 75, 76 КК, як і не знайшов підстав для застосування ст. 69 КК.

З приводу позиції потерпілих стосовно призначення покарання, суд зазначив, що у справах цієї категорії ця позиція не є обов`язковою для суду, однак вона ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст.65 КК, і не має над ними пріоритету.

Таким чином, суд першої інстанції, дотримався вимог статей 50, 65-67 КК та обґрунтовано не знайшов підстав для застосування положень статей 69, 75 КК.

Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав визнати його надмірно суворим, Суд не знаходить.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, при розгляді кримінального провадження Суд не встановив, а тому касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 13 серпня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 1 лютого 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_16. - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_23 ОСОБА_24 ОСОБА_25