Постанова

від 22.11.2022 по справі 466/1358/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/1358/21 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І.

Провадження № 22-ц/811/1518/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 травня 2022 року в складі судді Ковальчука О.І. в справі за позовом ТзОВ «Інвестиційно-фінансова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

встановив:

У лютому 2021 року позивач ТзОВ «Інвестиційно-фінансова компанія» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, в якому просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Інвестиційно-фінансова компанія» 16842, 87 грн. та судові витрати.

Вимоги обґрунтовані тим, що 18 жовтня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-фінансова компанія» та ОСОБА_1 укладено договір ЖБ-04 № 75-18/10/2016 про участь у фонді фінансування будівництва, згідно умов якого (п.2 договору) довіритель ОСОБА_1 приймає на себе зобов`язання виконувати правила фонду та передати управителю в обсягах та на умовах цього договору кошти в управління з метою отримання у власність об`єкта інвестування, визначеного в пункті 6 цього договору.

Відповідно до п. 25 Договору, довіритель сплачує винагороду управителю за надання послуг із: 1) здійснення управління коштами у розмірі, вказаному нижче, але не більш як 1 відсоток (у т.ч. ПДВ) від суми таких коштів у наступному порядку: при закріпленні об`єкта інвестування за довірителем згідно абзацу 3 пункту 15 цього договору довіритель сплачує управителю винагороду у розмірі 0,5 відсотки ( у т.ч. ПДВ) від вартості об`єкта інвестування на момент укладення цього договору, що зазначена у абзаці 2 пункту 15 цього договору; при підписанні акта прийняття-передачі закріпленого за довірителем об`єкта інвестування довіритель сплачує управителю винагороду у розмірі 0,5 відсотки ( у т.ч. ПДВ) від вартості об`єкта інвестування на момент укладення цього договору, що зазначена у абзаці 2 пункту 15 цього договору.

Згідно із абз. 2 п. 15 Договору, вартість об`єкта інвестування на момент укладення цього договору становить 1 234 435, 00 гривень.

12 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Ваш дім» (Забудовник) та ОСОБА_1 укладено Акт приймання-передачі Об`єкта інвестування до договору ЖБ-04 № 75-18/10/2016 про участь у фонді фінансування будівництва від 18.10.2016, що є підставою для сплати винагороди управителю.

Відповідно до абз. 4 ст. 21 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» за здійснення управління коштами, переданими управителю в управління, довіритель сплачує управителю винагороду у розмірі, строки та в порядку, визначені у договорі про участь у ФФБ, але не більше п`яти відсотків від суми коштів, переданих в управління.

Відтак, відповідно до пп. 1 п. 25 Договору, враховуючи положення абз. 3 п. 15 Договору, довіритель протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня підписання цього договору зобов`язувався сплатити Управителю винагороду у розмірі 6 172, 18 грн, що становить 0,5 відсотки (у т.ч. ПДВ) вартості об`єкта інвестування на момент укладення Договору та 12 квітня 2018 року відповідач зобов`язувався сплатити Управителю винагороду у розмірі 6 172, 18 грн, проте зазначені грошові кошти відповідачем сплачено не було.

З огляду на зазначене, позивач просив стягнути з відповідача борг у розмірі 12 344, 36 грн. Крім цього, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, просив стягнути з відповідача 1332, 18 грн 3 % річних та 3166, 33 грн інфляційних втрат.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18 травня 2022 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-фінансова компанія» грошові кошти в розмірі 16 842,87 грн. грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-фінансова компанія» 2270,00 гривень сплаченого судового збору.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення є незаконним та необґрунтованим.

В обґрунтування вимог покликається на те, що згідно положень договору ЖБ-04 №78-18/10/2016 про участь у фонді фінансування будівництва, сплата вказаної у п.25 договору винагороди на користь управителя нерозривно пов`язана з рішенням управителя саме про закріплення за довірителем об`єкту інвестування. Тобто, для отримання винагороди, управитель мав видати документ про закріплення об`єкта інвестування за відповідачем.

Зважаючи на те, що в момент укладення договору не відбувся факт закріплення за ним об`єкта інвестування, відповідно позивач немає підстав для пред`явлення вимоги про сплату коштів, які він мав би сплатити виключно після прийняття рішення управителем про закріплення об`єкта інвестування.

Аналогічно відсутні підстави і для стягнення коштів в розмірі 0,5%, які на думку позивача мав би сплатити відповідач при підписанні акту приймання-передачі об`єкта інвестування від 12.04.2018, оскільки відповідно до пп.1 п.25 договору, обов`язок довірителя сплатити кошти управителю настає при підписанні не будь-якого акту приймання-передачі, а виключно при підписанні акту прийманні передачі закріпленого об`єкта інвестування. Сам акт приймання-передачі не містить згадки про те, що відбувається прийом-передача саме закріпленого об`єкта.

Оскільки відсутні підстави для стягнення винагороди для управителя, відсутні і підстави для стягнення на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат.

Звертає увагу на те, що довідка про участь у фонді фінансування будівництва від 11 квітня 2018 року, якої немає в матеріалах справи, не може бути належним доказом у справі, оскільки така підтверджує право довірителя на набуття у власність закріпленого за ним об`єкта інвестування, та не означає, що управитель за довірителем закріплює об`єкт інвестування.

Зазначає, що суд першої інстанції до вимог позивача про стягнення 6172,18 грн. не застосував строку позовної давності, помилково при цьому покликаючись на те, що об`єкт інвестування був закріплений за відповідачем згідно довідки 11 квітня 2018 року, тому на думку суду, лише після цієї дати у позивача виникало право на винагороду, пов`язану з закріпленням за ним об`єкта інвестування.

Ухвалюючи рішення в частині стягнення штрафних санкцій, суд сам собі заперечив, оскільки вважав, що об`єкт інвестування було закріплено за відповідачем 11.04.2018, в той час як 3% річних та інфляційні втрати розраховані позивачем, з чим погодився суд, з 24 жовтня 2016 року. Таким чином, оскільки до вимоги про стягнення платежу строк сплати якого, на думку позивача, настав ще у жовтні 2016 року застосовуються наслідки спливу строку позовної давності, то на цей платіж не можуть нараховуватись інфляційній та 3% річних.

Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 травня 2022 року та за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову ТзОВ «Інвестиційно-фінансова компанія». Понесені судові витрати покласти на позивача.

01.08.2022 від ТзОВ «Інвестиційно-фінансова компанія» надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві представник позивача висловився у заперечення доводів апеляційної скарги. Зокрема зазначив, що доводи відповідача про відсутність підстав для пред`явлення до нього вимоги про сплату коштів з огляду на відсутність у матеріалах справи документу, що підтверджує факт закріплення за ним об`єкта інвестування не заслуговують на увагу, оскільки за відповідачем зареєстровано право власності на об`єкт інвестування, а відтак закріплення об`єкта інвестування є неспростованим фактом та таким, що не потребує додаткового доведення.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодостягнення коштів, сумарний розмір яких не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з такого.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що об`єкт інвестування був закріплений за відповідачем, що підтверджується довідкою про участь у ФФБ від 11.04.2018, і оскільки у відповідача виникло право власності на об`єкт інвестування, однак він не сплатив винагороди управителя, то така підлягає стягненню в судовому порядку.

Зважаючи на порушення виконання зобов`язань, з відповідача суд стягнув штрафні санкції, визначені ч.2 ст. 625 ЦК України, а саме 3% річних та інфляційній втрати. Суд також погодився з розрахунком позивача, вважаючи при цьому такий коректним.

Щодо застосування судом строку позовної давності, заявленої відповідачем, суд вважав що такий строк не пропущений, оскільки позивач дізнався про порушення свого права 12.04.2018, з позовом до суду за захистом своїх прав звернувся 24.02.2021, тобто в межах строку позовної давності, визначеної ст. 257 ЦПК України.

З правильністю та обґрунтованістю висновків суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитись не може з огляду на таке.

Судом встановлено, що 18 жовтня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-фінансова компанія» та ОСОБА_1 укладено Договір ЖБ-04 № 75-18/10/2016 про участь у фонді фінансування будівництва, згідно якого ТзОВ «Інвестиційно-фінансова компанія» є управителем, а ОСОБА_1 - довірителем.

Відповідно до п. 1 Договору, за цим договором довіритель на підставі повного визнання ним Правил Фонду фінансування будівництва виду А «Комплекс багатоквартирних житлових будинків (на ділянці №3 за генпланом) на АДРЕСА_1 », що затверджені рішенням Загальних зборів учасників управителя 06.05.2015, Протокол (рішення) № 05-1/15 (далі - правила фонду), надає свою згоду на участь у Фонді фінансування будівництва виду А «Комплекс багатоквартирних житлових будинків (на ділянці №3 за генпланом) на АДРЕСА_1. ІІІ Пусковий комплекс. Житловий будинок ЖБ-04» (а.с.3-14).

Згідно із п. 2 вказаного Договору, за цим договором довіритель приймає на себе зобов`язання виконувати правила фонду та передати управителю в обсягах та на умовах цього договору кошти в управління з метою отримання у власність об`єкта інвестування, визначеного в пункті 6 цього договору.

Відповідно до п.п 3 п. 8 Договору, управитель має право отримувати винагороду за надання послуг довірителю у розмірі встановленому цим договором та правилами фонду, а п.п. 6 п. 9 договору встановлено, що довіритель зобов`язаний сплатити винагороду управителю, передбачену цим договором.

Відповідно до п. 25 Договору ЖБ-04 № 75-18/10/2016, довіритель сплачує винагороду управителю за надання послуг із: 1) здійснення управління коштами у розмірі, вказаному нижче, але не більш як 1 відсоток (у т.ч. ПДВ) від суми таких коштів у наступному порядку:

- при закріпленні об`єкта інвестування за довірителем згідно абзацу 3 пункту 15 цього договору довіритель сплачує управителю винагороду у розмірі 0,5 відсотки ( у т.ч. ПДВ) від вартості об`єкта інвестування на момент укладення цього договору, що зазначена у абзаці 2 пункту 15 цього договору;

- при підписанні акта прийняття-передачі закріпленого за довірителем об`єкта інвестування довіритель сплачує управителю винагороду у розмірі 0,5 відсотки ( у т.ч. ПДВ) від вартості об`єкта інвестування на момент укладення цього договору, що зазначена у абзаці 2 пункту 15 цього договору.

Згідно із абз. 2 п. 15 вищевказаного договору, вартість об`єкта інвестування на момент укладення цього договору становить 1 234435, 00 (один мільйон двісті тридцять чотири тисячі чотириста тридцять п`ять грн. 00 коп.) гривень.

Відповідно до п. 28 договору, довіритель вносить винагороду управителю протягом 3 (трьох) банківських днів від дня надання управителем послуг, зазначених у пункті 25 цього договору.

З Акту приймання-передачі Об`єкта інвестування до договору ЖБ-04 № 75-18/10/2016 про участь у фонді фінансування будівництва від 18.10.2016, укладеного 12.04.2018 вбачається, що Забудовник передав, а Довіритель прийняв об`єкт інвестування квартиру у 10-ти поверховому багатоквартирному житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.24-25).

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, підставою для державної реєстрації права власності на об`єкт інвестування, серед іншого, слугували: Акт приймання-передачі об`єкта інвестування, серія та номер: б/н, виданий 12.04.2018, видавник: ТзОВ «Житлово-Будівельна компанія «ВАШ ДІМ», Довідка, серія на номер: б/н, виданий 11.04.2018, видавник: ТзОВ «Інвестиційно-фінансова компанія», Договір про участь у фонді фінансування будівництва, серія та номер: ЖБ-04 № 75-18/10/2016, виданий 18.10.2016, видавник: ТзОВ «Інвестиційно-фінансова компанія».

Звертаючись до суду з означеним позовом, позивач, серед іншого просив про стягнення коштів в сумі 6 172,18 грн. на виконання абз. 1 пп.1 п.25 Договору ЖБ-04 №75-018/10/2016 від 18 жовтня 2016 року, яким передбачено, що довіритель сплачує винагороду управителю за надані послуги із здійснення управління коштами у розмір, вказаному нижче, але не більше як 1 відсоток (у т.ч. ПДВ) від суми таких коштів у наступному порядку: при закріпленні об`єкта інвестування за довірителем згідно абзацу 3 пункту 15 цього договору довіритель сплачує управителю винагороду у розмірі 0,5 відсотки ( у т.ч. ПДВ) від вартості об`єкта інвестування на момент укладення цього договору, що зазначена у абзаці 2 пункту 15 цього договору.

У п. 28 Договору визначено, що довіритель вносить винагороду управителю протягом 3 (трьох) банківських днів від дня надання управителем послуг, зазначених у пункті 25 цього договору. Пунктом 4 Договору передбачено, що після отримання від довірителя коштів управитель закріплює за довірителем об`єкт інвестування та видає довірителю свідоцтво про участь у фонді.

Пунктом 6 Договору передбачено, що відповідно до правил фонду та цього договору за довірителем закріплюється об`єкт інвестування з такими основними характеристиками:

1) вид об`єкта інвестування - квартира;

2) будівельна або поштова адреса об`єкта будівництва - АДРЕСА_1 (ділянка №3 за генпланом);

3) номер об`єкта будівництва - ЖБ-04;

4) номер об`єкта інвестування - 75 ;

5) поверх - 1;

6) кількість кімнат - 2;

7) загальна площа об`єкта інвестування відповідно до проекту - 111,59 кв.м.;

8) вимірна одиниця об`єкта інвестування є - 1,00 кв.м.

Детальна характеристика об`єкта інвестування зазначається у додатку №2 до цього договору, який становить невід`ємну частину договору.

Абзацом 3 п.15 Договору визначено, що для закріплення об`єкта інвестування довіритель протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня підписання цього договору вносить на рахунок управителя кошти в розмірі 250 000 грн., що становить 20,25% вартості об`єкта інвестування, визначеного сторонами у пункті 6 цього договору, за поточною ціною вимірної одиниці об`єкта інвестування, встановленого за згодою сторін на день внесення коштів.

Згідно із положення частини 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном будівництві житла та операціях з нерухомістю» (далі Закон).

В ст. 2 цього Закону визначено, що закріплення об`єкта інвестування за довірителем - це встановлення правовідносин між довірителем та управителем на підставі договору про участь у ФФБ, за яких у довірителя виникає право вимоги на цей об`єкт інвестування в майбутньому.

Статею 12 Закону передбачено, що управитель для кожного ФФБ розробляє й затверджує Правила ФФБ та інші необхідні внутрішні документи, що регламентують функціонування цього ФФБ. Правила ФФБ є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами цієї системи фінансування будівництва житла.

Правила ФФБ визначають вид ФФБ, процедуру створення ФФБ, порядок організації взаємовідносин забудовника, управителя та довірителів, порядок встановлення управління майном, умови, особливості та обмеження здійснення управління майном, напрями та порядок використання залучених коштів, порядок участі у фонді та відмови від участі в ньому, типи вимірних одиниць об`єктів інвестування, порядок та умови закріплення об`єкта інвестування за довірителем, розмір винагороди управителя, відповідальність управителя і забудовника за невиконання прийнятих на себе зобов`язань, порядок отримання довірителем страхового відшкодування у разі несвоєчасного введення об`єкта будівництва в експлуатацію, невиконання робіт, передбачених договором між управителем і забудовником та договором між управителем і установником фонду, або неналежного виконання таких робіт та інші умови функціонування ФФБ.

Система функціонування ФФБ передбачає, в тому числі, закріплення управителем ФФБ за довірителем обраного ним об`єкта інвестування, що є підтвердженням замовлення на спорудження цього об`єкта інвестування як складової частини об`єкта будівництва. (ст.13 Закону).

Статтею 15 вказаного Закону (чинного на час укладення між сторонами Договору) передбачено порядок закріплення за довірителем об`єкта інвестування та умови передачі коштів в управління управителю ФФБ.

Так, при укладенні договору про участь у ФФБ довіритель обирає конкретний об`єкт інвестування з переліку незакріплених за іншими довірителями об`єктів інвестування, що є у пропозиції управителя. Цей об`єкт інвестування управитель має закріпити за довірителем на умовах Правил ФФБ.

При внесенні коштів довірителем до ФФБ управитель зобов`язаний закріпити за довірителем відповідну кількість вимірних одиниць об`єкта інвестування за поточною ціною вимірної одиниці цього об`єкта інвестування та одночасно внести відповідну інформацію до системи обліку прав вимоги довірителів ФФБ. Право вимоги на відповідну кількість вимірних одиниць об`єкта інвестування виникає у довірителя з моменту передачі коштів в управління управителю ФФБ.

Розмір вимог довірителя на об`єкт інвестування визначається кількістю закріплених за довірителем вимірних одиниць об`єкта інвестування. Довіритель, якому належить право вимоги на відповідну кількість вимірних одиниць закріпленого за ним об`єкта інвестування, має виключне право на закріплення за собою на умовах договору про участь у ФФБ решти вимірних одиниць цього об`єкта інвестування; закріплення решти вимірних одиниць цього об`єкта інвестування за іншими довірителями забороняється.

При закріпленні об`єкта інвестування за довірителем: довіритель бере на себе зобов`язання щодо подальшого внесення коштів до ФФБ; управитель вилучає цей об`єкт з переліку об`єктів інвестування, що є у пропозиції управителя, для виключення можливості закріплення цього об`єкта за іншим довірителем та зобов`язується, за умови виконання довірителем своїх зобов`язань за договором про участь у ФФБ, включити довірителя до переліку довірителів, яким забудовник у подальшому зобов`язаний передати у власність закріплені за ними об`єкти інвестування. За недотримання управителем цієї вимоги, що призвело до закріплення одного об`єкта інвестування за двома або більше довірителями, управитель несе відповідальність власним майном.

Закріплення об`єкта інвестування за довірителем є підтвердженням замовлення на спорудження цього об`єкта інвестування як складової частини об`єкта будівництва.

Після внесення довірителем коштів до ФФБ управитель видає довірителю свідоцтво про участь у ФФБ - документ, що підтверджує участь довірителя у ФФБ.

У свідоцтві про участь у ФФБ обов`язково мають бути зазначені такі дані:вид ФФБ;дані довірителя:для фізичних осіб:для громадян України - прізвище, ім`я, по батькові, адреса постійного місця проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів;дата видачі свідоцтва;закріплений за довірителем об`єкт інвестування;запланована дата введення об`єкта будівництва в експлуатацію (місяць і рік); сума коштів, переданих довірителем в управління управителю для зарахування до ФФБ; кількість закріплених за довірителем вимірних одиниць об`єкта інвестування;графік подальшого внесення довірителем коштів до ФФБ; витяг з договору про зобов`язання забудовника перед управителем, який діє в інтересах довірителів, щодо спорудження об`єктів будівництва та передачі у власність довірителям об`єктів інвестування.

Водночас колегія суддів враховує наступні умови договору. Так, у п.17 Договору передбачено, що після внесення довірителем коштів відповідно до п. 15 цього Договору управитель закріплює за довірителем у порядку, передбаченому правилами фонду, відповідну кількість вимірних одиниць об`єкта інвестування відповідно до поточної ціни вимірної одиниці об`єкта інвестування та видає довірителю свідоцтво про участь у фонді. Право вимоги на відповідну кількість вимірних одиниць об`єкта інвестування виникає у довірителя з дати передачі коштів в управління.

Подальше внесення коштів для оплати вартості об`єкта інвестування здійснюється довірителем на визначений у цьому договорі рахунок у сумі та строки, визначені у свідоцтві про участь у фонді та у Додатку №1 до цього Договору.

Після кожного внесення довірителем коштів до фонду управитель оформляє довірителю нове свідоцтво на участь у фонді із зазначенням нової кількості закріплених за довірителем вимірних одиниць об`єкта інвестування, яка видається довірителю в обмін на попереднє (п.18).

Згідно із Додатком №1 до Договору ЖБ-04 №75-018/10/2016 від 18 жовтня 2016 року сторони погодили графік внесення коштів довірителем: перший внесок (20,25%) в сумі 250 000, 00 грн. з датою оплати 24.10.2016р. за 22,6 кв.м; плановий внесок в сумі 958 435,00 з датою оплати 10.12.2016 за 86,64 кв.м.; плановий внесок в сумі 26000,00 грн. з датою оплати 10.03.2017 за 2,35 кв.м.

Аналіз змісту вищенаведених положень Закону та умов укладеного між сторонами Договору свідчить про те, що закріплення об`єкта інвестування (вимірних одиниць) за довірителем відбувається у порядку визначеному ст. 15 та умовами Договору, а саме абз. 3 п.15, зокрема після внесення коштів (першого внеску, протягом трьох банківських днів).

Якщо враховувати дату укладення договору (18.10.2016) + 5 банківських днів, дата оплати 24.10.2016 + 3 банківських дні, то об`єкт інвестування у кількості 22,60 кв. м. мав бути закріплений за довірителем не пізніше 26.10.2016. На 86,64 кв.м. - об`єкт інвестування мав бути закріплений за довірителем не пізніше 14.12.2016; на 2,35 кв.м. - 14.03.2017.

Зважаючи на те, що позивач не заперечував того факту, що відповідачем не було порушено умов Договору щодо графіку внесення останнім коштів на виконання умов договору в частині внесення сум вартості об`єкта інвестування згідно погодженого графіку, тому колегія суддів доходить висновку, що винагорода управителя при закріпленні об`єкта інвестування за довірителем у розмірі 0,5 відсотки (у т.ч. ПДВ) від вартості об`єкта інвестування на момент укладення цього договору, що зазначена у абзаці 2 пункту 15 цього договору, на виконання умов п. 25 пп.1 абз. 1, мала бути сплачена довірителем у період з 26.10.2016 та не пізніше 14.03.2017.

Відсутність у матеріалах справи документа, що підтверджує участь довірителя у ФФБ, а саме свідоцтва про участь у ФФБ, не спростовує того факту, що такий об`єкт інвестування не був закріплений за довірителем (відповідачем). Без закріплення об`єкта інвестування за довірителем, останній не зміг би реалізувати своє майбутнє право власності на такий, а саме отримати в обмін на свідоцтво про участь у фонді відповідно до правил фонду та цього договору довідку про право довірителя на набуття у власність закріпленого за ним об`єкта інвестування, в якій містяться обов`язкові реквізити. Саме про отримання довідки в обмін на Свідоцтво передбачено, як ст. 19 Закону, так і пп.6 п.7, п. 23 Договору, умови якого сторонами не заперечувались. Заперечення сторони відповідача про те, що об`єкт інвестування не був за ним закріплений спростовується вищенаведеним.

Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закріплення об`єкта інвестування за довірителем саме 11.04.2018 -дата видачі довідки, в той час як така видається в обмін на свідоцтво, яке мало бути видане після внесення довірителем коштів. Не встановивши, з якого саме часу за відповідачем було закріплено об`єкт інвестування, суд дійшов необґрунтованого висновку про порушення прав позивача саме з 11.04.2018, вважаючи при цьому, що позивач не пропустив строк позовної давності.

Позивач ототожнив поняття довідка із Свідоцтвом, з чим погодився суд першої інстанції, що не відповідає вимогам Закону.

Такий висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах Закону України «Профінансово-кредитні механізми і управління майном будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Звертаючись до суду означеним позовом, позивач саме з 26.10.2016 вважав початок порушення зобов`язань відповідача за Договором, і саме з цієї дати до дати звернення до суду (23.02.2021) обраховував штрафні санкції, передбачені ч.2 ст. 625 ЦПК України, з чим погодився суд першої інстанції.

Разом з тим, суд першої інстанції поза увагою залишив той факт, що стороною відповідача було заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог позивача про стягнення коштів.

За змістом статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини першої статті 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За змістом статті 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 Цивільного кодексу України.

Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті 261 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на те, що позивач знав чи міг дізнатися про порушення своїх прав щодо несплати відповідачем винагороди у розмірі 0,5 відсотки (у т.ч. ПДВ) від вартості об`єкта інвестування на момент укладення цього договору, що зазначена у абзаці 2 пункту 15 цього договору, на виконання умов абз. 1 пп.1 п.25 Договору ЖБ-04 №75-018/10/2016 від 18 жовтня 2016 року, саме з 15.03.2017, а до суду з позовом звернувся 24.02.2021, в той час як строк позовної давності сплив 14.03.2020, то колегія суддів доходить висновку, що право позивача є порушене, однак не підлягає захисту в судовому порядку по суті спору за спливом строку позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною відповідача.

Оскільки позовні вимоги в означеній частині не підлягають до задоволення з підстав пропуску строку позовної давності, відповідно відсутні підстави для застосування наслідків невиконання зобов`язання в цій частині, передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині стягнення коштів на виконання умов Договору в частині виконання довірителем вимог абз. 2 пп.1 п.25 Договору та заперечення відповідача з цього приводу, колегія суддів виходить з такого.

Так, звертаючись до суду з означеним позовом, позивач, серед іншого просив про стягнення коштів в сумі 6 172,18 грн. на виконання абз. 2 пп.1 п.25 Договору ЖБ-04 №75-018/10/2016 від 18 жовтня 2016 року (далі Договір), яким передбачено, що довіритель сплачує винагороду управителю за надані послуги із здійснення управління коштами у розмір, вказаному нижче, але не більше як 1 відсоток (у т.ч. ПДВ) від суми таких коштів у наступному порядку: при підписанні акта прийняття-передачі закріпленого за довірителем об`єкта інвестування довіритель сплачує управителю винагороду у розмірі 0,5 відсотки ( у т.ч. ПДВ) від вартості об`єкта інвестування на момент укладення цього договору, що зазначена у абзаці 2 пункту 15 цього договору.

Згідно із пп.5 п.9 Договору довіритель зобов`язаний підписати із забудовником акт приймання-передачі закріпленого об`єкта інвестування або подати забудовнику в письмовій формі свої зауваження щодо невиконання забудовником своїх зобов`язань за об`єктом інвестування відповідно до ст. 19 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю». Сплатити управителю винагороду, передбачену цим договором.

Як вбачається із матеріалів справи, 12 квітня 2018 року між забудовником ТзОВ «Житлово-будівельна компанія «Ваш дім» та ОСОБА_1 підписано Акт прийняття-передачі об`єкта інвестування до Договору ЖБ-04 №75-18/10/2016 про участь у Фонді фінансування будівництва від 18.10.2016, за умовами якого забудовник передав, а довіритель прийняв об`єкт інвестування - квартиру у 10-ти поверховому багатоквартирному житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за наступними характеристиками: місцезнаходження (номер квартири) 75; під`їзд №3; загальна площа - 116,3 м2; поверх -1; Загальна вартість інвестування становить 1 260 486,58 грн., в тому числі ПДВ - 210 081,10 грн.

В той же час, при підписанні акту прийняття-передачі об`єкта інвестування, довіритель (відповідач) ОСОБА_1 не сплатив позивачу, як управителю за договором ЖБ-04 №75-18/10/2016 винагороду у розмірі 0,5 % (у т.ч. ПДВ) від вартості об`єкта інвестування та момент укладення договору.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для його виконання сторонами.

Задовольняючи позовні вимоги позивача ТзОВ «Інвестиційно-фінансова компанія», суд першої інстанції правильно встановив, що між ТОВ «ЖБК «Ваш дім» та ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі об`єкта інвестування по договору ЖБ-04 №75-18/10/201 про участь у фонді фінансування будівництва, що є підставою для виникнення обов`язку ОСОБА_1 сплатити винагороду управителю ТОВ «Інвестиційно-фінансова компанія» в розмірі 0,5% від вартості об`єкта інвестування на момент укладення договору, що складає 6 172,18 грн.

Зважаючи на те, що така винагорода не була сплачена 12.04.2018, під час підписання акту приймання-передачі, у позивача виникало право на стягнення такої в судовому порядку, і саме з цього час у позивача виникло право на застосування ч.2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З позовом до суду ТзОВ «Інвестиційно-фінансова компанія» звернувся 24.02.2021, при цьому розрахунок трьох річних та інфляційних втрат обрахований позивачем за період з 13.04.2018 по 22.02.2021 року є правильним.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів доходить висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 7696 грн. 54 коп., з яких 6 172,18 (сума боргу) + 993,72 (інфляційне збільшення) + 530,64 (3%), у зв`язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог ТзОВ «Інвестиційно-фінансова компанія».

Аргументи апелянта про те, що Акт приймання-передачі об`єкта інвестування не містить згадки про те, що відбувається прийом-передача саме закріпленого об`єкта інвестування, є безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном будівництві житла та операціях з нерухомістю» отриману від управителя ФФБ довідку про право довірителя на набуття у власність об`єкта інвестування довіритель надає забудовнику для подальшої державної реєстрації за довірителем права власності на закріплений за ним об`єкт інвестування.

Для проведення державної реєстрації права власності на закріплений за довірителем об`єкт інвестування забудовник та довіритель підписують складений забудовником акт прийняття-передачі об`єкта інвестування, в якому зазначаються: перелік робіт, які забудовник провів на об`єкті інвестування;перелік обладнання, яке було встановлено на об`єкті інвестування для наступної його передачі довірителеві; стислий перелік робіт, які забудовник провів на об`єкті будівництва та прибудинковій території; перелік обладнання, яке було встановлено на об`єкті будівництва для наступної його передачі експлуатуючим організаціям чи об`єднанню співвласників житлового будинку.

Забудовник передає довірителеві паспорти, сертифікати, гарантійні документи на обладнання, встановлене на об`єкті інвестування, яке переходить у власність довірителя.

Довіритель має право у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання акта прийняття-передачі об`єкта інвестування або підписати підготовлений забудовником акт прийняття-передачі об`єкта інвестування із зазначенням інформації про відсутність претензій довірителя до забудовника щодо об`єкта інвестування, або подати у письмовій формі свої обґрунтовані зауваження щодо невиконання забудовником своїх зобов`язань по об`єкту будівництва і об`єкту інвестування та щодо виявлених будівельних недоліків.

Як вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, підставою для державної реєстрації права власності на об`єкт інвестування, серед іншого, слугували: Акт приймання-передачі об`єкта інвестування, серія та номер: б/н , виданий 12.04.2018, видавник: ТзОВ «Житлово-Будівельна компанія «ВАШ ДІМ», Довідка, серія на номер: б/н, виданий 11.04.2018, видавник: ТзОВ «Інвестиційно-фінансова компанія», Договір про участь у фонді фінансування будівництва, серія та номер: ЖБ-04 № 75-18/10/2016, виданий 18.10.2016, видавник: ТзОВ «Інвестиційно-фінансова компанія» (а.с.78-79).

Тобто видача довірителю позивачем довідки 11.04.2018 про право довірителя на набуття у власність об`єкта інвестування взамін на Свідоцтво про участь у ВВБ, саме яке підтверджує закріплення об`єкта інвестування за довірителем, та в подальшому підписання Акту прийняття-передачі об`єкта інвестування є правомірним та не вимагає зазначення в акті «закріпленого об`єкта інвестування».

Згідно із пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до вимог ст. 376 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 13 ст.141 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, у зв`язку із скасуванням рішення суду першої інстанції та частковим задоволенням позову суд апеляційної інстанції зобов`язаний змінити розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви до суду позивачем було сплачено 2270 грн., за подання відповідачем апеляційної скарги відповідачем сплачено 3405,00 грн. судового збору. Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги та позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 1037,30 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та стягнення з позивача на користь відповідача 1849,04 грн. за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи наведене, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-фінансова компанія» в сумі 811 грн. 74 коп.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 травня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ТзОВ «Інвестиційно-фінансова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-фінансова компанія» 7696 (сім тисяч шістсот дев`яносто шість) гривень 54 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-фінансова компанія» на користь ОСОБА_1 811 (вісімсот одинадцять) гривень 74 копійок судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 листопада 2022 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді С.М. Бойко

С.М. Копняк