Постанова

від 23.11.2022 по справі 636/4320/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 636/4320/20 Номер провадження 22-ц/814/3108/22Головуючий у 1-й інстанції Золотоверха О.О. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі Коротун І.В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВТА» та ОСОБА_1

на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 26 липня 2021 року, ухвалене суддею Оболєнською С.А., повний текст рішення складено - 30 липня 2021 року,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на додаткове рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 08 жовтня 2021 року, ухвалене суддею Золотоверхою О.О., повний текст рішення складено - дата не вказана

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВТА»

на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 03 грудня 2020 року, постановлену суддею Оболєнською С.А., повний текст рішення складено - дата не вказана

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВТА», Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Галини Іванівни, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

В С Т А Н О В И В:

01 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВТА», Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Галини Іванівни, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,в якому просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20.11.2020 року, укладений між ТОВ«КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» та TOB «СОВТА», предметом якого є житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 338,7 кв. м., житловою - 146,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер: 6312000000:06:001:0016, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Галиною Іванівною (серія та номер 3304), та скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Галини Іванівни (номер запису про право власності 39305962) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 55270767 від 20.11.2020 р.) на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 338,7 кв. м., житловою - 146,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер:6312000000:06:001:0016, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «СОВТА».

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 09.11.2009 року у справі № 2-2555, за ОСОБА_1 визнано право власності на житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 338,7 кв. м., житловою - 146,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . 29.11.2011 року між нею та ПАТ «БАНК КІПРУ» з метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Агрохолдінг Схід» (Код за ЄРДПОУ 33181303) за кредитним договором було укладено іпотечний договір 15-1723/2011 -III/1, за яким предметами іпотеки були: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 338,7 кв. м., житловою - 146,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, площею 0,1 га, кадастровий номер: 6312000000:06:001:0016, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За рішеннями Чугуївського міського суду Харківської області та апеляційного суду Харківської області з її чоловіка на користь ТОВ «Новаагро Україна» були стягнуті грошові суми за договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 19.05.2012 року, також були відкриті відповідні виконавчі провадження. Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 13.01.2014 року у справі № 636/3172/2012, що залишена без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 04.03.2014 року, подання державного виконавця задоволено та визначена за її чоловіком ОСОБА_2 , як за боржником, 1/2 частка будинку АДРЕСА_1 , визнавши також за ним право власності на 1/2 частку у цьому будинку. 03.09.2019 року Чугуївським міським судом Харківської області у справі №636/1301/18 було задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка Олександра Валентиновича про звернення стягнення на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 338,77 кв. м., житловою - 146,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . 28.10.2020 року у відповідності до протоколу № 440335 про проведення електронних торгів від 28.10.2020 року (реєстраційний номер лоту 379386) були проведені електронні торги Ѕ частини спірного житлового будинку, було визначено переможця-покупця. 07.11.2019 року приватним нотаріусом Чугуївського міського нотаріального округу Алексик Т.В. право власності її чоловіка на 1/2 частину житлового будинку припинено, на підставі виданого цим же нотаріусом свідоцтва від 07.11.2019 року (серія та номер 1484), яким посвідчено право власності на 1/2 частину спірного житлового будинку за ТОВ «СОВТА». За даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 232025791 від 11.11.2020 року вбачається, що іпотекодержателем спірного будинку було ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» (Код за ЄРДПОУ 35326253), а власником 1/2 частини спірного будинку - ТОВ «СОВТА». 20.11.2020 року між ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» та ТОВ «СОВТА» укладено договір купівлі-продажу, за яким предметом купівлі-продажу є цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 338,7 кв. м., житловою - 146,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, враховуючи, що станом на 20.11.2020 року 1/2 частина житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 338,7 кв.м., житловою - 146,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , належала ТОВ «СОВТА», ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» не мало право відчужувати весь житловий будинок. Крім того, ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» порушило вимоги ст. 38 Закону України про «Іпотеку», не повідомило її за 30 днів до укладання договору купівлі-продажу із ТОВ «СОВТА» про продаж предмета іпотеки.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 26 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВТА», Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Галини Іванівни, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 20.11.2020 року, укладений між ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» та ТОВ «СОВТА», в частині продажу 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями, спорудами та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та в цій частині скасовано рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Галини Іванівни (номер запису про право власності 39305962) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 55270767 від 20.11.2020 року).

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не наведено, у чому полягає порушення її прав внаслідок укладання договору купівлі - продажу від 20.11.2020 року в частині продажу 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями, спорудами та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та які її права підлягають відновленню та реалізації у випадку визнання цього правочину недійсним. Однак, суд першої інстанції виходив з того, що предметом укладання оспорюваного договору могла бути лише 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями, спорудами та земельна ділянка, оскільки іншою частиною вже володіло ТОВ «СОВТА», що узгоджується з вимогами ч.3 ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якою встановлено, що частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї, як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Разом з тим, жодних винятків із встановленого правила про можливість передачі в іпотеку частини об`єкта нерухомого майна лише після її виділення в натурі закон №898-ІV не містить.

В апеляційній скарзі ТОВ «СОВТА» просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, недоведеністю обставини, що мають значення для справи, і ухвалити нове рішення, яким у задоволення позовної заяви відмовити повністю, надати строк протягом 5 днів з моменту винесення постанови у справі подати докази понесених судових витрат та розподілити такі витрати (т.2 а.с. 194-198).

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено, в чому саме полягає порушення прав чи законних інтересів позивача внаслідок укладення спірного договору купівлі-продажу, порушення ч. 3 ст. 5 ЗУ «Про іпотеку» може мати місце саме у разі укладення договору іпотеки щодо частини об`єкта нерухомого майна без виділення його в натурі, що свідчить про неможливість застосування даної норми закону до цілісного предмету іпотеки, яким у даному випадку є житловий будинок. Зазначає, що в обгрунтування підстав часткового задоволення позову, суд першої інстанції поклав ч. 3 ст. 5 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої частина об`єкта нерухомого майна може бути прелметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Водночас зазначає, що жодних витягів із встановленого правила про можливість передачі в іпотеку частини об`єкта нерухомого майна лише після її виділення в натурі ЗУ «Про іпотеку» не містить. Натомість ТОВ «СОВТА» вказує на той факт, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 20.11.2020 року воно володіло на праві власності Ѕ частиною житлового будинку, дана обставина не впливає на можливість реалізації права останнього щодо придбання прелмета іпотеки, визначено в іпотечному договорі. Щодо переходу права власності на предмет іпотеки, то відповідно до вимоги ст. 23 ЗУ «Про іпотеку», яка передбачає, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, ця особа набуває статус іпотекодавця, має усі права і несе усі обов`язки за іпотечним договором, що також узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України у постанові від 03.02.2016 року у справі №6-2016цс16, а також з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.11.2019 року у справі №2034/25261/11-ц, від 20.11.2019 року у справі №7612/5298/13-ц, від 01.03.2019 року у справі №635/1677/17. Зазначає, що предметом іпотеки за іпотечним договором від 29.11.2011 року є житловий будинок та земельна ділянка, що знаходиться під ним, як цілісний об`єкт нерухомості без виділення в натурі/поділу його окремих часток. Наявність того факту, що на момент укладення спріного договору купівлі-продажу ТОВ «СОВТА» вже володіло Ѕ чстиною житлового будинку, то це не є підставою для неможливості придбання прелмета іпотеки в порядку ст. 38 ЗУ «Про іпотеку». ТОВ «СОВТА» скористалося правом придбати саме предмет іпотеки у зв`язку з реалізацією іпотекодержателем права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 ЗУ «Про іпотеку».Вказує, що іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна що свідчить про законність та відповідність придбання ТОВ «СОВТА» прелмета іпотеки за іпотечним договором згідно вимог ст.т.23,38 ЗУ «Про іпотеку». Щодо обраного способу задоволення вимог іпотекодержателя, то зазначає, що з фактичних обставин справи вбачається, що сторони іпотечного договору досягли згоди про можливість позасудового врегулювання питання про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає можливість продажу предмета іпотеки будь-якій особі - покупцю на підставі договору купівлі-продажу, тому у зв`язку з невиконанням позичальником забезпечених іпотекою зобов`язань за кредитним договором іпотекодержатель задовольнив свої вимоги за рахунок переданого в іпотеку майна шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку ст. 38 ЗУ «Про іпотеку». Зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат ТОВ «СОВТА» у зв`язку з розглядом справи у Харківському апеляційному суді становить 36 000 грн.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позову у повному обсязі. (т.2 а.с. 201-206).

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до висновку, що предметом оспорюваного правочину від 20.11.2020 року могла б бути лише Ѕ частина спірного будинку, чим допускає можливість звернення стягнення в порядку ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» на частину предмета іпотеки. Позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з того, що суд прийшов до неправильного висновку, що предметом договору купівлі-продажу могла б бути лише Ѕ частина предмету іпотеки, оскільки за змістом вказаної норми іпотекодержатель має право на продаж предмета іпотеки вцілому, а не його частини. Судом першої інстанції не враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 19.06.2019 року у справі №643/17966/14-ц. Висновки суду першої інстанції щодо неможливості оскаржити договір купівлі-продажу спростовуються тим, що хоч вона і не була стороною даного правочину, однак до його укладення була власником Ѕ частини спірного житлового будинку, та з урахуванням того, що предметом договору купівлі-продаду не могла бути Ѕ його частина, вона оскаржила увесь договір, оскільки є заінтересованою особою, якій і належить право на визнання даного договору недійсним. Підставами для визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу є те, що станом на 20.11.2020 року ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» не було власником цілого житлового будинку, а Ѕ його частина належала ТОВ «СОВТА», тому не мало права на відчуження усього житлового будинку, а увесь житловий будинок не міг бути предметом договору купівлі-продажу. Вказує, що оскільки позовні вимоги про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірний житловий будинок за ТОВ «СОВТА» були похідними від позовних вимог про визнання недійсними договору купівлі-продажу спірного будинку, то вони також підлягали задоволенню вцілому. Вказує, що суд в порушення вимог абз.3 ч.3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», скасувавши рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності на Ѕ частину житлового будинку за ТОВ «СОВТА», не визнав за нею право власності на Ѕ частину спірного житлового будинку.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції ТОВ «СОВТА» просить відмовити у її задоволенні (т.3 а.с. 2-5).

Додатковим рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 08 жовтня 2021 року заява представника відповідача - ТОВ «СОВТА» - адвоката Чоломбитько Ю.О. про розподіл судових витрат - задоволена частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВТА» в рахунок відшкодування судових витрат, пов`язаних із отриманням професійної правничої допомоги, суму у розмірі 20 000,00 грн.

Решта судових витрат - залишено за сторонами у справі.

Додаткове рішення мотивовано тим, що суд першої інстанції визнав встановленим і доведеним той факт, що відповідачу надавалися послуги у загальному обсязі, відображеному в акті приймання-передачі наданих послуг від 28.07.2021 року, але при цьому дійшов висновку про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт та не в повній мірі відповідає критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, у зв`язку із чим визна за доцільне, з урахуванням положень ч.5 ст. 137 ЦПК України, за клопотанням представника позивача зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача. Також, у відповідності до п.3 ч.1 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку із чим прийшов до висновку, що стягненню з позивача на користь відповідача підлягає 50% від суми судових витрат.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення ОСОБА_1 просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати з підстав того, що висновки, виклалені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи, які суд вважав встановленими, є недоведеними, судом порушені норми процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким заяву про розподіл судових витра залишити без задоволення (т.2 а.с. 219-221).

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач ТОВ «СОВТА» порушив вимоги ч.8 ст. 141 ЦПК України, оскільки ним у передбачені законом строки не були подані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, не подано докази оплати гонорару адвокатському об`єднанню, що у відповідності до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.06.2018 року у спраі №826/1216/16, є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат. Крім цього, представником позивача заявлялося клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Вказує, що підставами для зменшення цих витрат є задоволення позову часткоко у розмірі 50%; час, витрачений адвокатом, не відповідає дійсності, оскільки із 7 засідань, у яких нібито приймав участь адвокат, у дійсності відбулося лише 3 судових засідань з участю адвоката; цивілтна справа не є складною; гонорар адвоката відповідача не відповідаєж вимогам ч. 3 ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність; середня заробітна плата у Харківській області сстаном на серпень 2021 року становить 12 072,00 грн., а середня заробітна плата за 1 годину роботи - 301,80 грн.; витрати на правничу допомогу в частині складання відзиву на позовну заяву відшкодуванню не підлягають, оскільки не були передбачені лрієнтованим розрахунком. Вказує, що розмір гонорару адвоката не відповідає вимогам розумності.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення суду першої інстанції ТОВ «СОВТА» просить відмовити у її задоволенні, додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін, надати ТОВ «СОВТА» строк протягом 5 днів з моменту прийняття рішення суду для подання доказів, понесених у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді та розподалити такі витрати (т.3 а.с. 22-26).

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 03 грудня 2020 рокузаява ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено частково.

Накладено арешт на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_1 до 20.11.2020 року.

Заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, особам, які мають доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приймати будь-які рішення і здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно реєстрації/перереєстрації Ѕ частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_1 до 20.11.2020 року на праві спільної часткової власності.

Ухвала суд першої інстанції мотивована тим, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частину спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, яка належала до 20.11.2020 року ОСОБА_1 не завдасть шкоди відповідачу ТОВ «СОВТА», оскільки вказані заходи забезпечення позову по суті є тимчасовим обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Вжиті судом заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та у разі відмови у позові види забезпечення позову скасовуються. Тому, враховуючи характер заявлених позивачем позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову в частині накладання арешту на нерухоме майно, яке належало позивачу до 20.11.2020 року, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

В частині заяви про забезпечення позову про накладення арешту на 1/2 частину спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, яка належить ТОВ «СОВТА», земельної ділянки кадастровий номер: 6312000000:06:001:0016, що знаходиться за тією ж адресою та заборони TOB «СОВТА», його представникам та уповноваженим TOB «СОВТА» фізичним особам проникати, входити до спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, здійснювати дії щодо обмеження доступу до нього, виселяти зареєстрованих осіб зі спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, суд першої інстанції визнав за необхідне відмовити у задоволенні, оскільки обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

З огляду на викладене та враховуючи характер заявлених позивачем позовних вимог, приходжу до висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову в частині накладання арешту на нерухоме майно, яке належало позивачу до 20.11.2020 року, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

В апеляційній скарзі ТОВ «СОВТА» просить ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову скасувати з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити у повному обсязі (а.с. 40-43 виділених матеріалів).

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не було доведено необхідності забезпечення позову, а саме не доведено те, що заходи забезпечення позову є такими, що є співмірними із заявленими вимогами; наявний зв`язок між конкретиним забезпеченням пощову і предметом пощовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; що існує ймовірність утруднення виконання або невиконання можливого рішення суду в разі невжиття таких заходів. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що заявлені позовні вимоги є немайновими, не підлягають вартісній оцінці, а тому у разі задоволення позову судове рішення не підлягатиме примусовому виконанню. При цьому посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 15.11.2021 року витребувана справа з Чугуївського міського суду Харківської області (т.2 а.с. 225).

Ухвалами Харківського апеляційного суду від 22.11.2021 року, від 30.11.2021 року, від 06.12.2021 року у даній цивільній справі відкрите апеляційне провадження (т.2 а.с. 223,235,242).

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23.12.2021 року справа призначена до апеляційного розгляду на 02.06.2022 року (т.3 а.с. 55).

Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.

З 01.08.2022 року дана цивільна справа перебуває у провадженні Полтавського апеляційного суду (т.3 а.с. 56).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05.08.2022 року справа призначена до апеляційного розгляду на 09.11.2022 року о 10-00 год., з повідомленням учасників справи (т.3 а.с. 57).

У судове засідання до апеляційного суду не з`явилися учасники справи, 14.11.2022 року на сайті «Судова влада України» розміщено оголошення про виклик ОСОБА_1 для участі у даній справі (а.с. 112), відповідач ТОВ «СОВТА» належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 03.10.2022 року судової повістки про виклик до суду у цивільній справі на офіційну електронну адресу у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (а.с. 103-104). Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Клопотанням про відкладення не надходили. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 18.08.2022 року розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (див. mutatis mutandis рішення у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.89, N 11681/85)).

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis, рішення у справах "Олександр Шевченко проти України" (Case of Aleksandr Shevchenko v. Ukraine) від 26.04.2007, N 8371/02 та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) від 14.10.2003, заява N 50966/99)).

Таким чином, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів для прискорення процедури розгляду. Позивач ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу, з метою добросовісного користування процесуальними правами учасника судового процесу згідно з вимогами ст. 44 ЦПК України повинна виявляти інтерес до відомого їй провадження, зокрема, щодо руху поданої нею апеляційної скарги та результату розгляду її судом.

Отже, колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_1 була ініціатором апеляційного провадження, а тому, звернувшись з апеляційною скаргою у справі, вона є безпосередньо зацікавленою вчиняти дії з метою одержання інформації про хід та стан справи.

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВТА» підлягають задоволенню, апеляційні скарги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, на момент укладання угоди, яка оскаржується, ТОВ «СОВТА» було власником 1/2 частини спірного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а іпотекодержателем всього спірного будинку було ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ», що підтверджується даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 232025791 від 11.11.2020 року, що не заперечується сторонами (т.1 а.с.12-13).

20.11.2020 року між ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» та ТОВ «СОВТА» укладено договір купівлі-продажу, за яким предметом купівлі-продажу є цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 338,7 кв. м., житловою - 146,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 16).

Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка діяла на час укладання договору купівлі-продажу) передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Стаття 33 вказаного Закону (у редакції, яка діяла на час укладання договору купівлі-продажу) передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Статтею 38 Закону (у редакції, яка діяла на час укладання договору купівлі-продажу) передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Приватним нотаріусом Малаховою Г.І. під час укладення спірного договору купівлі-продажу від 20 листопада 2020 року було перевірено дотримання вимог цивільного законодавства щодо змісту та форми його вчинення, а також дотримання вимог статті 38 Закону, доказом чого є викладене в п.п.1.3 п. 1 договору положення такого змісту: «Іпотекодавець та всі особи, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, були повідомлені про намір Іпотекодержателя укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки з дотриманням вимоги статті 38 Закону України «Про іпотеку», що підтверджується повідомленнями про продаж предмета іпотеки в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» від 07.10.2020 року вих. №85552, які були відправлені іпотекодавцю, позичальнику ТОВ «АГРОХОЛДІНГ СХІД», директору ТОВ «АГРОХОЛДІНГ СХІД» - ОСОБА_2 08.10.2020 року через поштове відділення рекомендованими листами з описом вкладення зі зворотнім повідомленням про вручення, тому доводи позивача про порушення вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку» є безпідставними.

При ухваленні судом першої інстанції додаткового рішення встановлені наступні обставини.

Відповідач ТОВ «СОВТА» у поданому до суду 05.01.2021 року відзиві на позов заявлив клопотання про надання строку впродовж 5 днів з моменту ухвалення рішення з метою подання доказів понесених судових витрат та розподіл таких витрат (т. 1 а.с. 140-144).

26.07.2021 року у справі ухвалено рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

03.08.2021 року до суду надійшла заява ТОВ «СОВТА» про розподіл судових витрат, відправлена на адресу суду 30.07.2021 року засобами поштового зв`язку, в якій представник відповідача просив стягнути з позивача у справі на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 52 000,00 грн. (т.2 а.с. 131-133).

В обґрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу, представником відповідача до суду надано копію договору про надання правової допомоги б/н від 20.05.2019 року та додаткових угод до нього, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 28.07.2021 року (т.2 а.с. 138-139,140-143).

08.10.2021 року від представника позивача у справі надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат, в якій останній проти стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правову допомогу заперечував та вказував, що якщо суд дійде висновку що заява ТОВ «СОВТА» підлягає задоволенню, просив про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (т.2 а.с. 178-181).

У відзиві на позовну заяву відповідач ТОВ «СОВТА» навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, у розмірі 18 000,00 грн.

У заяві, поданій до суду представником відповідача ТОВ «СОВТА» після ухвалення рішення у справі, в обґрунтування збільшення розміру витрат на правничу допомогу зазначено, що обсяг наданих адвокатом послуг у зв`язку із розглядом справи виявився більшим, ніж відповідач розраховував при подачі відзиву, а фактичний розмір витрат на правничу допомогу збільшився.

Суд першої інстанції погодився із наведеним представником відповідача ТОВ «СОВТА» розрахунком часу тривалості судових засідань, яких, як вбачається з матеріалів цивільної справи реально проведено 3 засідання, два з яких (03.03.2021 року та 19.07.2021 року) тривали 1 годину, третє - 26.07.2021 року - понад півтори години.

Крім того, судові засідання, що призначались судом на 01.04.2021 року, 01.06.2021 року, 29.06.2021 року з різних причин не були проведені, проте, як вбачається з наявних в матеріалах справи розписок, представник відповідача на вказані судові засідання з`являвся до суду, отже, з урахуванням витрат часу на дорогу до суду, які мають враховуватись судом, участь у 3 судових засіданнях та три візити до суду (без участі у судових засіданнях), на думку суду, могли зайняти 7 годин часу представника відповідача.

Разом із тим, суд першої інстанції відхилив доводи представника позивача про те, що відповідачем взагалі не надано доказів сплати витрат на правничу допомогу, оскільки п.2 додаткової угоди №б/н від 22.12.2020 року передбачено строк оплати послуг адвоката впродовж 20 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (28.07.2021 року), який на час подання заяви про розподіл судових витрат не сплинув.

При постановленні судом першої інстанцї ухвали про забезпечення позову встановлені наступні обставини.

Предметом позову, з яким звернулася до суду ОСОБА_1 , є визнання недійсним договору з відчуження майна, а саме 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала їй на праві спільної часткової власності, тобто, між сторонами дійсно виник спір щодо вказаного позивачем майна, яке є предметом оспорюваних правочинів.

Є побоювання ОСОБА_1 щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення її позову, через те, що у співвідповідача по справі ТОВ «СОВТА» відсутні будь-які перешкоди для продажу спірного житлового будинку третій особі.

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.11.2020 року, укладеного між ТОВ«КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» та TOB «СОВТА», предметом якого є житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельна ділянка; скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку.

Як правильно встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, 20.11.2020 року між ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» та ТОВ «СОВТА» укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 338,7 кв. м., житловою - 146,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка за тією ж адресою, кадастровий номер: 6312000000:06:001:0016, на якій розташоване спірне домоволодіння (т.1 а.с. 16).

Цей договір укладено з метою задоволення вимог ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» як іпотекодержателя за рахунок заставлено майна у порядку ст. 38 Закону Укрпаїни «Про іпотеку», яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

На момент укладення договору купівлі-продажу від 20.11.2020 року власником 1/2 частини спірного домовлодіння вже було ТОВ «СОВТА», що підтверджується даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 232025791 від 11.11.2020 року та не заперечується сторонами спору (т.1 а.с.12-13).

Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка діяла на час укладання договору купівлі-продажу) передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Стаття 33 вказаного Закону (у редакції, яка діяла на час укладання договору купівлі-продажу) передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як вбачається з матеріалів справи, укладаючи іпотечний договір №15-1723/2011-ІП/1 від 29.11.2011 року з ПАТ «БАНК КІПРУ», ОСОБА_1 , яка діяла на підставі особистого волевиявлення як іпотекодавець в якості майнового поручителя за забов`язаннями ТОВ «АГРОХОЛДІНГ СХІД» (позичальник), повинна була розуміти наслідки його укладення, оскільки за цим договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок нерухомого майна - предмета іпотеки, яке належить їй як іпотекодавцю на праві власності: житловий будинок з будівлями і спорудами та земельна ділянка, на якій він розташований.

Пункт 4.1. іпотечний договір №15-1723/2011-ІП/1 від 29.11.2011 року передбачає право звернення на предмет іпотеки для задоволення сваоїх вимог, відповідно до кредитного договору та цього договору, виникає у іпотекодержателя у випадках, обумовлених положеннями кредитного договору, цього договору та нормами чинного законодавства.

ОСОБА_1 як іпотекодавець є одноосібним власником вказаного нерухомого майна на підставі рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 09.11.2009 року (справа №2-2555/09), зареєстровано в Комунальному підприємстві «Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 08.12.2009 року, за реєстровим №3645; Державного акту на право власності на земельну двлянку, серія ЯБ №811484, від 11.12.2006 року, виданий на підставі рішення ХІ сесії V скликання Чугіївської міської ради від 29.09.2006 року №204-V, зареєстрованого за №010668200213.

Таким чином, ОСОБА_1 як іпотекодавець повинна була знати та передбачати, що у разі невиконання зобов`язаань за кредитним договором іпотекодержатель має право зверенння стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог відповідно до умов кредитного договору та договору іпотеки, тобто, у такому випадку предмет іпотеки - житловий будинок з будівлями і спорудами та земельна ділянка, на якій він розташований, може перейти у власність іпотекодержателя.

Як встановила колегія суддів апеляційного суду, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, який містить протиріччя, оскільки, суд першої інстанції вказав на те, що що позивач не довела, у чому саме полягає порушення її прав внаслідок укладання договору купівлі - продажу від 20.11.2020 року в частині продажу 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями, спорудами та земельної ділянки, та які її права підлягають відновленню та реалізації у випадку визнання цього правочину недійсним, але при цьому виходив з того, що предметом спірного договору може бути лише 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями, спорудами та земельна ділянка, оскільки іншою частиною вже володіло ТОВ «СОВТА», що узгоджується з вимогами ч.3 ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якою встановлено, що частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї, як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом, жодних винятків із встановленого правила про можливість передачі в іпотеку частини об`єкта нерухомого майна лише після її виділення в натурі закон №898-ІV не містить.

Таким чином, задовольняючи позов частково, суд першої інстанції вийшов за межі підстав позову, оскільки позивач у позові посилалася на те, що ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» не мало право відчужувати увесь житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а не його Ѕ частину, як вказав суд першої інстанції.

Дійсно позивач не довела суду першої інстанції, у чому саме полягає порушення її права у результаті укладення договору купівлі-продажу від 20.11.2020 року між ТОВ«КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» та TOB «СОВТА», оскільки останній набув право власності на предмет іпотеки - нерухоме майно і не заявляє про порушення його прав.

У своїй апеляційній скарзі позивач вказує, що не погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, зокрема, що суд прийшов до неправильного висновку, що предметом договору купівлі-продажу могла б бути лише Ѕ частина предмету іпотеки, оскільки за змістом вказаної норми іпотекодержатель має право на продаж предмета іпотеки вцілому, а не його частини. Отже, сама позивач визнає те, що у даному випадку предметом договору купівлі-продажу не може бути інша 1/2 частині спірного домоволодіння та погоджується з тим, що предметом договору купівлі-продажу має бути увесь житловий будинок господарськими будівлями і спорудами та земельна ділянка.

Таким чином, висновки суду першої інстанції в цій частині виходять за підстави позову, на які посилалася позивач, та не відповідають нормам матеріального права, а тому колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги ТОВ «СОВТА» грунтуюиться на вимогах закону, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд в порушення вимог абз.3 ч.3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», скасувавши рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності на Ѕ частину житлового будинку за ТОВ «СОВТА», не визнав за нею право власності на Ѕ частину спірного житлового будинку, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки виходять за межі позову.

Додаткове рішення суду першої інстанціії, яким вирішено питання розподілу судових витрат у справі, є похідним від основного рішення, а тому у разі скасування основного рішення суду підлягає скасуванню і додаткове рішення з ухваленням нового рішення про повне задоволення заяви ТОВ «СОВТА» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 52 000 грн., оскільки надані відповідачем докази належним чином підтверджують понесення витрат на правничу допомогу у вказаному розмірі (т.2 а.с. 138-143).

Щодо ухвали суду першої інстанції від 03.12.2020 року про забезпечення позову, то в цій частині колегія суддів апеляційного суду приходить до наступних висновків.

З урахуванням фактичних обставин справи та предмету спору, колегія суддів приходить до висновку про те, що є помилковим висновок суду про задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати спів розмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання у заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність законних та обгрунтованих підстав для задоволення заяви, належним чином не мотивував ухвалу, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки по справі не вбачається, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у подальшому, заявлені позовні вимоги є немайновими, не підлягають вартісній оцінці, у разі задоволення позову судове рішення не підлягатиме примусовому виконанню, а також з урахуванням того, що колегія суддів прийшла до висновку про те, що задоволенні позовних вимог слід відмовити.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції, додаткове рішення суду, ухвала суду про забезпечення позову підлягають скасуванню з ухваленням нових рішень про відмову у позові та у задовленні заяви про забезпечення позову.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ст. 382 ч.1 п. 4 п.п. «в» ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно п.2 ч.2 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмовив позові - на позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ТОВ «СОВТА» сплатило 2 522,40 грн. судового збору при подачі апеляційної скарги (т.2 а.с. 239), який підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.2,3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.2, 376, ч.1 п.2,3,4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВТА» - задовольнити, апеляційні скарги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 26 липня 2021 року, додаткове рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 08 жовтня 2021 року, та ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 03 грудня 2020 року- скасувати і ухвалити нові рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВТА», Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Галини Іванівни, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - відмовити.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СОВТА» сплачений судовий збір у розмірі 2 522,40 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 листопада 2022 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов