Рішення

від 25.11.2022 по справі 804/15299/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2022 року Справа № 804/15299/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дніпропетровська міська рада про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаДніпропетровська міська рада, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, ідентифікаційний код юридичної особи 39857263, яка полягає у невиконанні обов`язку щодо формування погодження та надання відповідному органу державної казначейської служби України висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс», ідентифікаційний код юридичної особи 32842376, помилково сплачених по коду класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» сум грошових зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 42 903,08 грн.;

- стягнути з місцевого бюджету м. Дніпропетровська на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс», ідентифікаційний код юридичної особи 32842376, місцезнаходження вулиця Щепкіна, будинок 8, квартира 16, м. Дніпропетровськ, 49009, Україна, помилково сплачені по коду класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» суми грошових зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 42 903,08 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАН-Техсервіс», ідентифікаційний код юридичної особи 32842376, місцезнаходження вулиця Щепкіна, будинок 8, квартира 16, м. Дніпропетровськ, 49009, Україна, судовий збір в сумі 2 436,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що звертався із заявами до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про повернення помилково сплачених сум грошових зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 42 903,08 грн. відповідно доЗакону України «Про плату за землю». Проте, Державна податкова інспекція у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська жодним чином не відреагувала на подані заяви, у зв`язку з чим позивач проситьвизнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська та Головного управління Державного Казначейства України у Дніпропетровській області щодо добровільного повернення сум коштів помилково сплаченої позивачем орендної плати за землю тастягнути на його користь грошові кошти в сумі42 903,08 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області щодо ненадання органу державної казначейської служби України висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс» помилково сплачених по коду класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» сум грошових зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 10 725,77 (десять тисяч сімсот двадцять п`ять гривень сімдесят сім копійок) грн.

Стягнуто з місцевого бюджету м. Дніпропетровська на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс» помилково сплачені по коду класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» суми грошових зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 10 725,77 (десять тисяч сімсот двадцять п`ять гривень сімдесят сім копійок) грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Інспекції щодо вирішення питання про формування, погодження та надання відповідному органу Державної казначейської служби України висновку про повернення Товариству суми помилково сплачених по коду класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» сум грошових зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 42 903,08 грн. на підставі заяви Товариства від 27 серпня 2015 року №27082015/01; в задоволенні решті позову відмовлено.

04 серпня 2022 року касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран-Техсервіс", Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 р. задоволено частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року в скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2022 р. справу № 804/15299/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 р. залучено до участі у справі як відповідача-2 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, що підтверджується наявними у справі матеріалами.

22.11.2022 р. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області надано відзив проти позову. Відповідач-2 проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Підстави для припинення нарахування орендної плати виникли для позивача з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду про розірвання договору. При цьому, позивач в добровільному порядку продовжував сплачувати орендну плату. Фактичні дії позивача щодо способу використання земельних ділянок не впливають на виконання ним обов`язку з перерахування орендної плати в розмірі, встановленому законодавством. Таким чином у позивача не було підстав для подання уточнюючого розрахунку до декларації з плати за землю.

Відповідно до ч.1ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства Україниза правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного Українивстановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.257,262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українипри розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс» за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 18 жовтня 2005 року придбало об`єкти нерухомості (будівлю стоянки, мийку, металеву майстерню тощо), що розташовані за адресою: вул. Берегова, 210А (Амур-Нижньодніпровський район), зареєструвавши відповідне право власності у визначеному законодавством порядку.

28 листопада 2006 року між Дніпропетровською міською радою (як орендодавцем) та Товариством (як орендарем) укладено договір оренди землі, посвідчений нотаріально, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Берегова, 210А (Амур-Нижньодніпровський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:01:286:0029; цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.14.2 (автомобільний транспорт).

Згідно з пунктами 2.1, 2.2, 3.1, 5.1 вказаного договору в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,6230 га; на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, інші об`єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки; договір укладено на п`ятнадцять років; земельна ділянка передається в оренду: по фактичному розміщенню будівлі стоянки.

При цьому, у пункті 12.5 цього договору визначено, що його дія припиняється шляхом розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Передача на виконання умов договору оренди від 28 листопада 2006 року земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:01:286:0029 підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 25 грудня 2006 року.

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс» за договором купівлі-продажу від 04 березня 2015 року, посвідченим нотаріально, продало Приватному підприємству «Гран» вищевказані об`єкти нерухомого майна (будівлі), розташовані на орендованій ним земельній ділянці, зі здійсненням відповідної реєстрації права власності за новим власником у визначеному законодавством порядку.

Разом з тим, протягом квітня-липня 2015 року позивач сплатив орендні платежі за користування земельною ділянкою в загальному розмірі 42 903,08 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 15 квітня 2015 року №41 (плата за березень 2015 року у сумі 10 725,77 грн.), від 26 травня 2015 року №8 (плата за квітень 2015 року у сумі 10 725,77 грн.), від 26 червня 2015 року №15 (плата за травень 2015 року у сумі 10 725,77 грн.) та від 29 липня 2015 року №72 (плата за червень 2015 року у сумі 10 725,77 грн.).

Також, 31 серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гран Техсервіс» подало до Інспекції уточнюючу податкову декларацію з орендної плати за 2015 рік у зв`язку з відчуженням майна.

Крім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15 червня 2015 року, яке набрало законної сили 03 липня 2015 року, договір оренди земельної ділянки від 28 листопада 2006 року, укладений між Товариством та Дніпропетровською міською радою, розірвано.

17 серпня 2015 року, 27 серпня 2015 року, 28 серпня 2015 року та 07 жовтня 2015 року Товариство зверталось до Інспекції із заявами, відповідно, про здійснення перерахунку суми податкового зобов`язання за 2015 рік та припинення нарахування орендної плати за земельну ділянку; повернення платнику надміру сплачених грошових зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 42 903,08 грн., а також про прискорення вирішення питання про повернення коштів.

Проте, листом від 11 вересня 2015 року Інспекція повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс» про те, що оскільки воно перебуває в цьому податковому органі на обліку як платник податків за неосновним місцем обліку, то ним направлено запит до Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з метою з`ясування питання наявності/відсутності податкового боргу.

Більше Інспекцією жодних дій, спрямованих на повернення позивачу коштів, вчинено не було.

Не погодившись бездіяльністю Інспекції щодо повернення коштів в сумі 42 903,08 грн., Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Пунктом 270.1 статті 270 ПК України визначено, що об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин) (пункт 287.7 статті 287 ПК України).

Частинами 1 та 2 статті 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Згідно зі статтею 7 Закону №161 до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Частиною 1 статті 31 Закону №161 передбачено, що договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Отже, якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або її частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, платником плати за землю є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 08 червня 2016 року у справі №21-804а16 та постанові від 12 вересня 2017 року у справі №21-3078а16, а також Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року у справі №819/1365/17, від 18 квітня 2019 року у справі №807/292/18, від 02 липня 2019 року у справі №819/1365/17, від 23 червня 2020 року у справі №817/492/17, від 28 грудня 2021 року у справі №803/846/17 тощо.

Відтак, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок плати за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

Враховуючи викладене, у зв`язку з відчуженням позивачем нерухомого майна до покупця перейшов встановлений податковим законом обов`язок плати за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

Матеріалами справи встановлено, що протягом квітня-липня 2015 року позивач сплатив на підставі Договору оренди від 28.11.2006 орендні платежі за користування земельною ділянкою в загальному розмірі42903,08 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 15.04.2015 № 41 (плата за березень 2015 року у сумі 10725,77 грн.), від 26.05.2015 № 8 (плата за квітень 2015 року у сумі 10725,77 грн.), від 26.06.2015 № 15 (плата за травень 2015 року у сумі 10725,77 грн.) та від 29.07.2015 № 72 (плата за червень 2015 року у сумі 10 725,77 грн.) (Т. 1, а.с.154-157).

14.08.2015 позивачТОВ «Гран-Техсервіс» подав до ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська уточнюючу податкову декларацію з орендної плати за 2015 рік, в якій позивачем зменшено (виключені) грошові зобов`язанняз орендної плати за договором оренди від 28.11.2006 за період березень-грудень 2015 року (Т. 1, а.с.41-47). Означена уточнююча податкова декларація податковим органом отримана 18.08.2015 р. та прийнята.

Також матеріали справи свідчать, що позивач неодноразово звертався до податкового органу ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська з письмовими зверненнями (листи від 17.08.2015, від 27.08.2015, від 28.08.2015 та від 07.10.2015) стосовно обставин відчуження позивачем вказаного нерухомого майна та припинення у зв`язку з цим з 04.03.2015 р. обов`язку сплачувати орендні платежі за договором оренди від 28.11.2006 (Т. 1, а.с.48-64).

В поданій позивачем заяві від 27.08.2015 № 27082015/01 (Т. 1, а. с.52-59) позивач просив повернутиу порядку ст.43 ПК України надміру сплачені грошові зобов`язання з орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 42903,08 грн.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначені у статті 43 ПК України.

Так,у відповідності до п.п.43.1-43.6 ст.43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податківподаткової деклараціїза звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.

На виконання статті 43 ПК України Міндоходів і зборів України, Мінфінансів України прийнято Наказ від 30.12.2013 № 882/1188, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.01.2014 за № 146/24923, яким затверджений Порядок взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.5 Порядку № 882/1188 повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

В свою чергу за положеннями у п.7 Порядку № 882/1188 орган Міндоходів на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежам, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Контроль за прийняттям/передаванням висновків органи Міндоходів, місцеві фінансові органи, органи Казначейства проводять шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242.

За платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за сім робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, для погодження відповідному місцевому фінансовому органу.

Місцевий фінансовий орган у строк не пізніше ніж протягом двох робочих днів здійснює погодження отриманих висновків шляхом засвідчення підписом керівника місцевого фінансового органу, засвідченим печаткою, та повертає їх згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Міндоходів.

Орган Міндоходів не пізніше наступного робочого дня від дати отримання висновку, погодженого місцевим фінансовим органом, передає його згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Казначейства.

Орган Міндоходів несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання (п.8 Порядку № 882/1188).

Згідно п.п.9, 10 Порядку № 882/1188 висновки реєструються органами Казначейства в Журналі обліку висновків, який ведеться в електронному вигляді за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

На підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у визначеному законодавством порядку.

Отже, наведені норми свідчать, що існує певна процедураповернення помилково сплачених до бюджету грошових зобов`язань, в якійфункція податкового органу полягає у тому, що на підставі поданої платником податків заяви та на підставі даних особових рахунків платників такий податковий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету і подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування цих бюджетних коштів, або надає платнику податків мотивовану відмову у поверненні коштів (у визначених законодавством випадках).

Тобто висновок про повернення відповідних сум коштів з бюджету готується контролюючим органом на підставі даних особових рахунків платника.

Між тим, отримавши від позивача заяву від 27.08.2015 № 27082015/01 про повернення у порядку ст.43 ПК України узгоджених грошових зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 42903,08 грн., ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відповідний висновок не склала, а надала відповідь від 11.09.2015 № 4789/10/04-61-20.2-37, яка по суті не є рішенням (відмовою) з поставленого позивачем питання, що свідчить про допущену відповідачем-1 протиправну бездіяльність щодо вирішення питання про формування, погодження та надання відповідного висновку про повернення ТОВ «Гран-Техсервіс» суми помилково сплачених грошових зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 42903,08 грн.

Наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019р. № 60 затверджено Порядок інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені.

Відповідно до п. 9 зазначеного порядку сформовані електронні висновки про повернення з бюджету помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками територіальних органів ДПС у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви ДПС в автоматичному режимі надсилає до Казначейства для виконання.

Електронний висновок за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами (крім електронного висновку на повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у 2016 році до місцевих бюджетів непідконтрольних територій, акцизного податку з виробленого в Україні та ввезеного на митну територію України пального), та/або електронне повідомлення (крім електронного повідомлення про повернення надміру утриманих (сплачених) сум ПДФО у 2016 році до місцевих бюджетів непідконтрольних територій) є доступними для перегляду відповідним місцевим фінансовим органом з моменту накладання кваліфікованих електронних підписів та кваліфікованої електронної печатки відповідного територіального органу ДПС.

Отже, для відновлення порушеного права позивача незмінним є алгоритм дій щодо повернення надміру сплачених коштів до державного бюджету, а саме, складання податковим органом висновку про повернення надміру сплачених коштів та направлення його до Казначейської служби для проведення відповідних платежів.

Враховуючи, що матеріалами адміністративної справи встановлено надмірну сплату позивачем орендної плати за землю та виконання ним відповідних дій для повернення цих коштів у встановленому законодавством порядку, суд доходить висновку щодо ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було допущено протиправну бездіяльність щодо не підготовки та не надання висновку до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про повернення надмірно сплачених коштів.

Відповідно дост. 2 Кодексу адміністративного судочинства Українизавданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положеньст. 9 Конституції Українита ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положеньЄвропейської конвенції з прав людинита її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених уконституціїчи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно з ч. 5ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своєї бездіяльності. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Позовна вимога про стягнення з місцевого бюджету м. Дніпропетровська на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс» помилково сплачених по коду класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» суми грошових зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 42 903,08 грн. не підлягає задоволенню.

Належним способом захисту порушеного права є зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ підготувати та надати до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс» надмірно сплачених коштів з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 42 903,08 грн.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дніпропетровська міська рада про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 1 218,00 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст.139,242-246,250,262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дніпропетровська міська рада про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо не підготовки та не надання до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс» надмірно сплачених коштів у розмірі 42 903,08 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ підготувати та надати до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс» надмірно сплачених коштів з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 42 903,08 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс» витрати по сплаті судового у розмірі 1218,00 (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук