Постанова

від 17.05.2023 по справі 804/15299/15

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 травня 2023 року м. Дніпросправа № 804/15299/15

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

секретар судового засідання Юрчук М.О.

за участю представників відповідачів Дерновського М.Є, Зайцевої А.О.,

представника третьої особи Дроздової Т.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 року (головуючий суддя Рябчук О.С.)

в адміністративній справі №804/15299/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс» до відповідачів:

Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області,

Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області,

Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дніпропетровська міська рада

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Гран-Техсервіс», звернувся 28.10.2015 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (відповідач-2), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дніпропетровська міська рада, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, яка полягає у невиконанні обов`язку щодо формування погодження та надання відповідному органу державної казначейської служби України висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс» помилково сплачених по коду класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» сум грошових зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 42 903,08 грн.;

- стягнути з місцевого бюджету м. Дніпропетровська на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс» помилково сплачені по коду класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» суми грошових зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 42 903,08 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАН-Техсервіс» судовий збір в сумі 2 436грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звертався із заявами до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про повернення помилково сплачених сум грошових зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 42 903,08 грн. відповідно до Закону України «Про плату за землю». Проте, Державна податкова інспекція у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська жодним чином не відреагувала на подані заяви, у зв`язку з чим позивач просить визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська та Головного управління Державного Казначейства України у Дніпропетровській області щодо добровільного повернення сум коштів помилково сплаченої позивачем орендної плати за землю та стягнути на його користь грошові кошти в сумі 42 903,08 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2016 року адміністративний позов задоволено частково. (т.1, а.с.163-166)

Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області щодо ненадання органу державної казначейської служби України висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс» помилково сплачених по коду класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» сум грошових зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 10 725,77грн.

Стягнуто з місцевого бюджету м. Дніпропетровська на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс» помилково сплачені по коду класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» суми грошових зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 10 725,77грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково (т.1, а.с.220-223):

- визнано протиправною бездіяльність Інспекції щодо вирішення питання про формування, погодження та надання відповідному органу Державної казначейської служби України висновку про повернення Товариству суми помилково сплачених по коду класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» сум грошових зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 42 903,08 грн. на підставі заяви Товариства від 27.08.2015 року №27082015/01.

В задоволенні решті позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 04.08.2022 року касаційні скарги ТОВ "Гран-Техсервіс", Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 р. задоволено частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд (т. 2 а.с. 108-118).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 року у справу залучено співвідповідачем Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ, код ЄДРПОУ 44118656.

Рішенням Дніпропетровського адміністративного суду від 25.11.2022 року позов задоволено частково (т. 1 а.с. 154-159).

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо не підготовки та не надання до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс» надмірно сплачених коштів у розмірі 42 903,08 грн.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ підготувати та надати до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс» надмірно сплачених коштів з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 42 903,08 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що позивачем здійснено надмірну сплату орендної плати за землю та виконання ним відповідних дій для повернення цих коштів у встановленому законодавством порядку, тому суд першої інстанції дійшов висновку що ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було допущено протиправну бездіяльність щодо не підготовки та не надання висновку до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про повернення надмірно сплачених коштів, відтак відповідач як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своєї бездіяльності.

Суд першої інстанції вказав, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу підготувати та надати до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс» надмірно сплачених коштів з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 42 903,08 грн.

Разом з тим суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з місцевого бюджету м. Дніпропетровська на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс» помилково сплачених по коду класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» суми грошових зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 42 903,08 грн. не підлягає задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що підстави для припинення нарахування орендної плати виникли для позивача з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду про розірвання договору. При цьому, позивач в добровільному порядку продовжував сплачувати орендну плату. Фактичні дії позивача щодо способу використання земельних ділянок не впливають на виконання ним обов`язку з перерахування орендної плати в розмірі, встановленому законодавством. Таким чином у позивача не було підстав для подання уточнюючого розрахунку до декларації з плати за землю.

В частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Третьою особою (Дніпровською міською радою) подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вказує, що переплата, яка виникла внаслідок уточнюючої декларації від 31.08.2015 є неправомірною та не підлягає поверненню.

В судовому засіданні представники відповідачів та представник третьої особи доводи апеляційної скарги підтримали. Просять апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Вислухавши учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс» за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 18.10.2005 року придбало об`єкти нерухомості (будівлю стоянки, мийку, металеву майстерню тощо), що розташовані за адресою: вул. Берегова, 210А (Амур-Нижньодніпровський район), зареєструвавши відповідне право власності у визначеному законодавством порядку.

28 листопада 2006 року між Дніпропетровською міською радою (як орендодавцем) та Товариством (як орендарем) укладено договір оренди землі, посвідчений нотаріально, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Берегова, 210А (Амур-Нижньодніпровський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:01:286:0029; цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.14.2 (автомобільний транспорт).

Згідно з пунктами 2.1, 2.2, 3.1, 5.1 вказаного договору в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,6230 га; на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, інші об`єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки; договір укладено на п`ятнадцять років; земельна ділянка передається в оренду: по фактичному розміщенню будівлі стоянки.

При цьому, у пункті 12.5 цього договору визначено, що його дія припиняється шляхом розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Передача на виконання умов договору оренди від 28.11.2006 року земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:01:286:0029 підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 25 грудня 2006 року.

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс» за договором купівлі-продажу від 04.03.2015 року, посвідченим нотаріально, продало Приватному підприємству «Гран» вищевказані об`єкти нерухомого майна (будівлі), розташовані на орендованій ним земельній ділянці, зі здійсненням відповідної реєстрації права власності за новим власником у визначеному законодавством порядку.

Разом з тим, протягом квітня-липня 2015 року позивач сплатив орендні платежі за користування земельною ділянкою в загальному розмірі 42 903,08 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 15 квітня 2015 року №41 (плата за березень 2015 року у сумі 10725,77 грн.), від 26 травня 2015 року №8 (плата за квітень 2015 року у сумі 10 725,77 грн.), від 26 червня 2015 року №15 (плата за травень 2015 року у сумі 10 725,77 грн.) та від 29 липня 2015 року №72 (плата за червень 2015 року у сумі 10 725,77 грн.).

Також, 31.08.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гран Техсервіс» подало до податкового органу уточнюючу податкову декларацію з орендної плати за 2015 рік у зв`язку з відчуженням майна.

Крім того, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2015 року, яке набрало законної сили 03.07.2015 року, договір оренди земельної ділянки від 28.11.2006 року, укладений між ТОВ «Гран Техсервіс» та Дніпропетровською міською радою, розірвано.

17 серпня 2015 року, 27 серпня 2015 року, 28 серпня 2015 року та 07 жовтня 2015 року Товариство зверталось до податкового органу із заявами, відповідно, про здійснення перерахунку суми податкового зобов`язання за 2015 рік та припинення нарахування орендної плати за земельну ділянку; повернення платнику надміру сплачених грошових зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 42 903,08 грн., а також про прискорення вирішення питання про повернення коштів.

Проте, листом від 11 вересня 2015 року податковий орган повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Гран-Техсервіс» про те, що оскільки Товариство перебуває в цьому податковому органі на обліку як платник податків за неосновним місцем обліку, то направлено запит до Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з метою з`ясування питання наявності/відсутності податкового боргу.

При цьому, податковим органом жодних дій, спрямованих на повернення позивачу коштів, вчинено не було.

Позивач вважає протиправною бездіяльність щодо не повернення йому коштів в сумі 42903,08 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, норми Закону України «Про оренду землі» 06.10.1998 року №161-XIV.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є:

власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

землекористувачі.

При цьому, пунктом 270.1 статті 270 Податкового кодексу України визначено, що об`єктами оподаткування є:

земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

земельні частки (паї), які перебувають у власності.

У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин) (п.287.7 ст.287 ПКУ).

Частинами 1 та 2 статті 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, в разі набуття права власності на нерухоме майно до набувача переходить право користування зазначеною земельною ділянкою, при цьому у відчужувача припиняється право користування зазначеною земельною ділянкою та, зокрема, і обов`язки щодо такої земельної ділянки.

Слід взяти до уваги, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 ЗКУ).

При цьому, статтею 7 Закону України «Про оренду землі» (№161-XIV) встановлено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Водночас, частиною 1 статті 31 Закону України «Про оренду землі» (№161-XIV) передбачено, що договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або її частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, платником плати за землю є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 року у справі №819/1365/17, від 18.04.2019 року у справі №807/292/18, від 02.07.2019 року у справі №819/1365/17, від 23.06.2020 року у справі №817/492/17, від 28.12.2021 року у справі №803/846/17.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок плати за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

Враховуючи викладене, у зв`язку з відчуженням позивачем нерухомого майна до покупця перейшов встановлений податковим законом обов`язок плати за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

Матеріалами справи підтверджується, що протягом квітня-липня 2015 року позивач сплатив на підставі Договору оренди від 28.11.2006 орендні платежі за користування земельною ділянкою в загальному розмірі 42903,08 грн., що підтверджується платіжними дорученнями

від 15.04.2015 № 41 (плата за березень 2015 року у сумі 10725,77 грн.),

від 26.05.2015 № 8 (плата за квітень 2015 року у сумі 10725,77 грн.),

від 26.06.2015 № 15 (плата за травень 2015 року у сумі 10725,77 грн.),

від 29.07.2015 № 72 (плата за червень 2015 року у сумі 10 725,77 грн.) (т. 1, а.с.154-157).

При цьому, 14.08.2015 позивач ТОВ «Гран-Техсервіс» подав до ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська уточнюючу податкову декларацію з орендної плати за 2015 рік, в якій позивачем зменшено (виключені) грошові зобов`язання з орендної плати за договором оренди від 28.11.2006 за період березень-грудень 2015 року (т. 1, а.с.41-47).

Вказана уточнююча податкова декларація податковим органом отримана 18.08.2015 р. та прийнята.

Також матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово звертався до податкового органу ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська з письмовими зверненнями (листи від 17.08.2015, від 27.08.2015, від 28.08.2015 та від 07.10.2015) стосовно обставин відчуження позивачем вказаного нерухомого майна та припинення у зв`язку з цим з 04.03.2015 р. обов`язку сплачувати орендні платежі за договором оренди від 28.11.2006 (т. 1, а.с.48-64).

Однак податковий орган не вчинив будь-яких дій щодо врахування зазначених обставин (відчуження позивачем нерухомого майна).

Зокрема матеріали справи містять заяву ТОВ «Гран-Техсервіс» від 27.08.2015 №27082015/01, яка адресована податковому органу, згідно якої позивач просив повернути у порядку ст.43 ПК України надміру сплачені грошові зобов`язання з орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 42903,08 грн. (т. 1, а. с.52-59).

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначені у статті 43 Податкового кодексу України.

Так, у відповідності до п.п.43.1-43.6 ст.43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

При цьому, контролюючий орган не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом 5-ти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.

Слід зазначити, що на виконання статті 43 Податкового кодексу України Міндоходів і зборів України, Мінфінансів України прийнято Наказ від 30.12.2013 №882/1188, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.01.2014 за № 146/24923, яким затверджений Порядок взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.5 Порядку № 882/1188 повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

В свою чергу за положеннями у п.7 Порядку № 882/1188 орган Міндоходів на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежам, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Контроль за прийняттям/передаванням висновків органи Міндоходів, місцеві фінансові органи, органи Казначейства проводять шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242.

За платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за сім робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, для погодження відповідному місцевому фінансовому органу.

Місцевий фінансовий орган у строк не пізніше ніж протягом двох робочих днів здійснює погодження отриманих висновків шляхом засвідчення підписом керівника місцевого фінансового органу, засвідченим печаткою, та повертає їх згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Міндоходів.

Орган Міндоходів не пізніше наступного робочого дня від дати отримання висновку, погодженого місцевим фінансовим органом, передає його згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Казначейства.

Орган Міндоходів несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання (п.8 Порядку № 882/1188).

Згідно п.п.9, 10 Порядку № 882/1188 висновки реєструються органами Казначейства в Журналі обліку висновків, який ведеться в електронному вигляді за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

На підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у визначеному законодавством порядку.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що існує певна процедура повернення помилково сплачених до бюджету грошових зобов`язань, в якій функція податкового органу полягає у тому, що на підставі поданої платником податків заяви та на підставі даних особових рахунків платників такий податковий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету і подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування цих бюджетних коштів, або надає платнику податків мотивовану відмову у поверненні коштів (у визначених законодавством випадках).

Тобто висновок про повернення відповідних сум коштів з бюджету готується контролюючим органом на підставі даних особових рахунків платника.

Натомість, отримавши від позивача заяву від 27.08.2015 № 27082015/01 про повернення у порядку ст.43 ПК України узгоджених грошових зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 42903,08 грн., ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відповідний висновок не склала, а надала відповідь від 11.09.2015 № 4789/10/04-61-20.2-37, яка по суті не є рішенням (відмовою) з поставленого позивачем питання, що свідчить про допущену відповідачем-1 протиправну бездіяльність щодо вирішення питання про формування, погодження та надання відповідного висновку про повернення ТОВ «Гран-Техсервіс» суми помилково сплачених грошових зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 42903,08 грн.

Наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019р. № 60 затверджено Порядок інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені.

Відповідно до п. 9 зазначеного порядку сформовані електронні висновки про повернення з бюджету помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками територіальних органів ДПС у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви ДПС в автоматичному режимі надсилає до Казначейства для виконання.

Електронний висновок за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами (крім електронного висновку на повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у 2016 році до місцевих бюджетів непідконтрольних територій, акцизного податку з виробленого в Україні та ввезеного на митну територію України пального), та/або електронне повідомлення (крім електронного повідомлення про повернення надміру утриманих (сплачених) сум ПДФО у 2016 році до місцевих бюджетів непідконтрольних територій) є доступними для перегляду відповідним місцевим фінансовим органом з моменту накладання кваліфікованих електронних підписів та кваліфікованої електронної печатки відповідного територіального органу ДПС.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що для відновлення порушеного права позивача незмінним є алгоритм дій щодо повернення надміру сплачених коштів до державного бюджету, а саме, складання податковим органом висновку про повернення надміру сплачених коштів та направлення його до Казначейської служби для проведення відповідних платежів.

Враховуючи, що матеріалами адміністративної справи встановлено надмірну сплату позивачем орендної плати за землю та виконання ним відповідних дій для повернення цих коштів у встановленому законодавством порядку, суд доходить висновку щодо ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було допущено протиправну бездіяльність щодо не підготовки та не надання висновку до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про повернення надмірно сплачених коштів.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах.

Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту.

Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи дають підстави для висновку, шо позивачем доведені обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

При цьому, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, не доведено правомірність дій/рішень відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Враховуючи те, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позову позивачем не оскаржувалось, тому в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.

Виходячи з результатів апеляційного перегляду розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 16.03.2023 та може бути оскаржена до Верховного Суду згідно статті 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 17.05.2023.

В повному обсязі постанова виготовлена 22.05.2023.

Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова