Рішення

від 28.11.2022 по справі 380/23985/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/23985/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2022 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу -

УСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Львівській області (далі - позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідачка), у якій просить стягнути з відповідачки до бюджету кошти в розмірі 162497,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідачка має податковий борг перед бюджетом, який складається із податкових зобов`язань по орендній платі з фізичних осіб. Зазначив, що вказана сума податкового боргу у розмірі 162497,95 виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 30.12.2018 № 1381241-1315-1311, від 30.06.2019 № 127205-5413-1311, від 30.06.2017 № 43152-1301 від 17.09.2019 № 0155705706, від 16.07.2020 № 201399-5706-1311, від 25.05.2021 № 7222196-2412-1311, від 28.03.2019 № 0016668-5413-1311, від 28.03.2019 № 0016669-5413-1311, від 28.04.2020 № 0062959-5706-1311, від 28.04.2020 № 0062960-5706-1311. Стверджує, що на даний час суми податків є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу, відтак позивач звернувся до суду з позовом про стягнення відповідних сум.

З метою з`ясування інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача суддя звернулася до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи із запитом від № 380/23985/21 від 14.12.2021.

На адресу суду надійшла відповідь Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області (вх. № 99768 від 30.12.2021), згідно з якою місце проживання відповідачки зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 17.01.2022 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачці встановлено 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачка заяви про визнання позову чи відзиву на позовну заяву в строки, передбачені ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надала, про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін була повідомлена належним чином шляхом направлення ухвали про відкриття провадження рекомендованою кореспонденцією за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідно до приписів ч. 8 ст. 126 КАС України.

Надіслана за вказаною адресою відповідачки адреса поштова кореспонденція, за ШКІ № 7901830894627 повернулася до суду з відміткою органу поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КАС України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання.

З урахуванням вимог ч. 1 ст. 130 КАС України, Львівським окружним адміністративним судом 27.10.2022 опубліковано повідомлення відповідачу у справі № 380/23985/21, фізичній особі ОСОБА_1 на офіційній Інтернет-сторінці Львівського окружного адміністративного суду.

Суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачки належним чином для реалізації нею права судового захисту своїх прав та інтересів.

Суд всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

Відповідачка - фізична особа ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області.

Згідно з довідкою про податкову заборгованість, виданої Головним управлінням ДПС у Львівській області № 12174/5/13-01-13-09-09 від 22.10.2021 станом на 19.10.2021 ОСОБА_1 має податковий борг перед бюджетом в сумі 162497,95 грн, в тому числі: з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачено фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 72141,80 грн, земельний податок з фізичних осіб 90356,15 грн.

Cума боргу по податку з фізичних осіб у розмірі 90356,15 грн виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 30.12.2018 № 1381241-1315-1311, від 30.06.2019 № 127205-5413-1311, від 30.06.2017 № 43152-1301 від 17.09.2019 № 0155705706, від 16.07.2020 № 201399-5706-1311, від 25.05.2021 № 7222196-2412-1311. Сума боргу по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 72141,80 грн виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 28.03.2019 № 0016668-5413-1311, від 28.03.2019 № 0016669-5413-1311, від 28.04.2020 № 0062959-5706-1311, від 28.04.2020 № 0062960-5706-1311.

Докази сплати зазначених сум в матеріалах справи відсутні.

Позивачем надіслано податкову вимогу форми «Ф» № 48872-17 від 26.12.2017 на адресу відповідачки рекомендованим з повідомленням про вручення відправленням за ШКІ № 7900051850935, яке повернулося на адресу податкового органу з відміткою поштового органу «за закінченням терміну зберігання».

Оскільки борг у сумі 162497,95 грн, який виник на підставі вказаних повідомлень-рішень, самостійно відповідачкою не сплачено, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Суд при вирішенні спору по суті керується таким.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах встановлених законом.

Норми, встановлені та закріплені Конституцією України є нормами прямої дії виходячи з того, що відповідно до ст. 8 Конституції в Україні встановлено і діє принцип верховенства права.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податків визначаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок зі сплати податків та зборів.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених вказаним Кодексом та законами з питань митної справи і подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до п.п. 41.1, 41.5 ст. 41 ПК України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби. Органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень є органами стягнення.

Приписами пункту 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивачем винесено та надіслано відповідачці такі податкові повідомлення-рішення:

- форми «Ф» № 1381241-1315-1311 від 30.06.2018 рекомендованим з повідомленням про вручення відправленням за ШКІ № 7900064654353, яке повернулося на адресу податкового органу з відміткою поштового органу «за закінченням терміну зберігання»;

- форми «Ф» № 127205-5413-1311 від 30.06.2019 рекомендованим з повідомленням про вручення відправленням за ШКІ № 8244300159112, яке повернулося на адресу податкового органу з відміткою поштового органу «за закінченням терміну зберігання»;

- форми «Ш» № 0155715706 від 17.09.2019 та № 0155705706 від 17.09.2019 рекомендованим з повідомленням про вручення відправленням за ШКІ № 7900064654353, яке повернулося на адресу податкового органу з відміткою поштового органу про вручення поштового відправлення позивачці;

- форми «Ф» № 201399-5706-1311 від 16.07.2020 рекомендованим з повідомленням про вручення відправленням за ШКІ № 8244300179881, яке повернулося на адресу податкового органу з відміткою поштового органу «за закінченням терміну зберігання»;

- форми «Ф» № 7222196-2412-1311 від 25.05.2021 рекомендованим з повідомленням про вручення відправленням за ШКІ № 8244300159112, яке повернулося на адресу податкового органу з відміткою поштового органу «за закінченням терміну зберігання»;

- форми «Ф» № 0016668-5413-1311 від 28.03.2019, № 0016669-5413-1311 від 28.03.2019 рекомендованим з повідомленням про вручення відправленням за ШКІ № 7900060110014, яке повернулося на адресу податкового органу з відміткою поштового органу «за закінченням терміну зберігання»;

- форми «Ф» № 0062959-5706-1311 від 28.04.2020, № 0062960-5706-1311 від 28.04.2020 рекомендованим з повідомленням про вручення відправленням за ШКІ № 8244300179881, яке повернулося на адресу податкового органу з відміткою поштового органу «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України податкові вимоги надсилаються платнику податків у такому самому порядку, як і податкові повідомлення-рішення. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Отже, податкові повідомлення-рішення вважаються врученими платнику податків.

Докази оскарження відповідачкою зазначених податкових повідомлень-рішень в матеріалах справи відсутні.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби відповідно до вимог п. 59.1 ст. 59 ПК України надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вказаних положень Податкового кодексу України позивачем надіслано податкову вимогу форми «Ф» № 48872-17 від 26.12.2017 на адресу відповідачки рекомендованим з повідомленням про вручення відправленням за ШКІ № 7900051850935, яке повернулося на адресу податкового органу з відміткою поштового органу «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України податкові вимоги надсилаються платнику податків у такому самому порядку, як і податкові повідомлення-рішення. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Отже, податкова вимога вважається врученою платнику податків.

Судом також встановлено, що доказів оскарження вищевказаної податкової вимоги сторонами не надано.

Зважаючи на положення пункту 59.5 статті 59 ПК України, нові податкові вимоги платнику податків не надсилалися.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Таким чином, оскільки відповідачкою не було погашено узгоджену суму грошового зобов`язання, то в силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України ця сума набула статусу податкового боргу.

Згідно з п. 4 ст. 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Оскільки суми податків є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, такі визнаються сумою податкового боргу (узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником податків у термін).

Відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючий орган має право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» № 1797-VІІІ від 21.12.2016 з урахуванням Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» № 466-IX від 16.01.2020, внесено зміни до Податкового кодексу України та ст. 19-1 Кодексу викладено в новій редакції, відповідно до якої функції з погашення податкового боргу закріплено за Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Згідно з п. 95.1. ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95).

Пунктом 87.1 ст. 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (пункт 87.2).

Відповідно до п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Докази вжиття відповідачкою заходів щодо погашення податкової заборгованості в сумі 162497,95 грн в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи про наявність підстав для стягнення з відповідача податкового боргу є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України судові витрати у вигляді судового збору розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 256, 293, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету податковий борг у сумі 162497 (сто шістдесят дві тисячі чотириста дев`яносто сім) гривень 95 копійок.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяР.П. Качур