Постанова

від 27.10.2022 по справі 760/2368/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/9769/2022

справа №760/2368/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.

за участю секретарів судового засідання Чепур Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 01 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Ішуніної Л.М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алеком Освіта» про захист прав споживачів, розірвання договору та повернення грошових коштів, -

встановив:

У січні 2021 року до суду звернулась ОСОБА_1 з позовом про захист прав споживачів, розірвання договору та повернення сплачених грошових коштів.

Позовні вимоги мотивує тим, що 10 лютого 2020 року між нею та відповідачем укладено договір, згідно якого позивачка замовила в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 комплекс послуг, а саме подорож до країни Великобританія у період з 21 березня 2020 року по 28 березня 2020 року. Загальна вартість замовлення становить еквівалент 918 євро. Вартість авіаквитків сплачується додатково.

Свої зобов`язання за договором позивачка виконала в повному обсязі - оплатила 13 лютого 2020 року та 27 лютого 2020 року повну вартість подорожі з урахуванням авіаперевезення, у загальному розмірі 32 194 грн, що становить еквівалент 1 196 євро на день оплати, надала всі необхідні документи для здійснення подорожі, прибула до Консульської установи разом із сином ОСОБА_2 , внаслідок чого було відкрито візу з 14 березня 2020 року по 14 вересня 2020 року.

Однак подорож не відбулася, у зв`язку з чим позивачка 15 жовтня 2020 року звернулась до відповідача з претензією про повернення їй всієї сплаченої суми за не надані послуги у сумі 32 194 грн, що становить еквівалент 1196 євро.

26 листопада 2020 року та 01 грудня 2020 року позивачка отримала від відповідача кошти в сумі 25 044 грн.

Вважає, що кошти за оплачені та не надані послуги повернуті не в повному обсязі, а саме 7150 гривень не повернуті, що еквівалентно 265 Євро.

Мотивуючи наведеним, просить суд розірвати договір №10022020-12, стягнути з відповідача на користь позивачки 7150 гривень шляхом безготівкового зарахування на рахунок позивачки.

Солом`янський районний суд м.Києва рішенням від 01 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовив.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.

Вважає оскаржуване рішення таким, що не відповідає обставинам справи.

Вказує, що суд помилково у своєму рішенні бере до уваги суму з колонки «вхідний залишок» станом на 26 листопада 2020 року у розмірі 11360,27 гривень, як начебто повернуті кошти від відповідача на користь позивача, після отримання коштів від відповідача у розмірі 5000,00 гривень «вихідний залишок» по рахунку склав відповідно 11360,27 гривень + 5000,00 гривень=16360,27 гривень. Так само суд помилково бере до уваги суму з колонки «вхідний залишок» станом на 01 грудня 2020 року у розмірі 19554,42 гривень, як начебто повернуті кошти від відповідача на користь позивача, після отримання коштів від відповідача у розмірі 20044,00 гривень, «вихідний залишок» по рахунку склав відповідно 19554,42 гривень + 20044,00 гривень = 39 598,42 гривень.

Вказує, що позивачка звернулась в АТ «Райффайзен Банк» для повторного надання інформації, які суми коштів надходили на рахунок позивача від відповідача. В довідці №Д1-В11/61-48 від 17 травня 2022 року банк підтвердив, що було зараховано 26 листопада 2020 року - 5 000,00 гривень та 01 грудня 2020 року - 20044,00 гривень.

Вказує, що позивачкою перераховано на рахунок відповідача 32194,00 гривень, відповідач повернув 25044,00 гривень і утримав 7150 гривень, про що відповідач зазначив у відзиві на позовну заяву.

Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання сторони не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином на офіційні електронні адреси.

Відповідно до статті 372 ЦПК Україні колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності сторін, оскільки неявка сторін не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення коштів, суд першої інстанції вказав, що до вартості комплексу послуг, які оплатила позивачка (32194 грн, що еквівалентно 1196 євро) входить і вартість консульського збору посольства Великобританії у розмірі 117 євро. ОСОБА_3 отримано візу посольства Великобританії. Зазначені обставини не заперечуються сторонами, а тому підстав для стягнення грошових коштів, які оплачені відповідачем за отримання візи немає.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині розірвання договору, суд першої інстанції вказав, що відповідно до норм чинного законодавства договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору. Дії відповідача щодо повернення грошових коштів за ненадані послуги свідчать про розірвання договору, а тому відсутні підстави для його розірвання в судовому порядку.

Судом установлено, що 10 лютого 2020 року між ТОВ «Алеком Освіта» та ОСОБА_1 укладено договір № 10022020-12, предметом якого є зобов`язання виконавця від імені і за рахунок замовника здійснити наступні юридичні дії: підбір закордонного навчального закладу відповідно до вимог замовника, надання консультаційних послуг щодо освіти за кордоном та інших супутніх послуг, які передбачено даним договором (а.с.16-18).

Пунктом 3.1 укладеного договору визначено, що загальна вартість комплексу послуг визначається в Додатку № 1 до даного договору, який є невід`ємною частиною договору.

При підписанні договору замовник (споживач) сплачує повну вартість або не менш ніж 30% від вартості замовлених послуг. Повна оплата повинна бути здійснена не пізніш, ніж за 30 календарних днів до початку обслуговування (п. 3.2 договору).

Відповідно до пункту 3.5 договору за виконання доручення виконавець отримує винагороду, яка є різницею між коштами сплаченими замовником (споживачем) та витратами, понесеними таким виконавцем внаслідок замовлення комплексу послуг.

Згідно пункту 4.1 договору замовник ( споживач) вправі відмовитись від виконання договору до дати початку визначеної програми за умови оплати виконавцю фактично понесених їм витрат на послуги, замовлені до моменту відмови.

Пунктом 4.2 визначено, що виконавець вправі відмовитись від виконання договору за умови повного відшкодування замовнику (споживачу) фактичних збитків, підтверджених у встановленому порядку, крім випадку, коли це відбулося з вини замовника (споживача). Випадок відмови у виконанні договору зі сторони виконавця до початку реалізації визначеної програми не може бути підставою для подання/пред`явлення вимоги про відшкодування моральної шкоди замовником (споживачем).

Пунктом 4.9. сторони узгодили, що у випадку прийняття посольствами чи іншими органами рішення про невидачу або призупинення дії в`їзної візи, виконавець залишає за собою право розглядати такі випадки як ануляцію комплексу послуг. При настанні такого випадку грошова сума, що не підлягає поверненню становить: фіксований розмір грошових коштів в розмірі 150 Євро (винагорода виконавця за надані послуги); кошти, які були сплачені державним органам для отримання візи; кошти, які були сплачені за бронювання та придбання квитків для здійснення подорожі.

Пунктом 6.1 сторони узгодили, що у випадку ненадання чи неналежного надання замовнику (споживачу) належно оплачених послуг виконавець несе відповідальність відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів".

Згідно даних додатку № 1 до договору про надання послуг № 10022020-12 від 10 лютого 2020 року загальна вартість замовлення складає 918 євро, яке включає наступний комплекс послуг: країна, місто - Великобританія, строки подорожі - з 21 березня 2020 року по 28 березня 2020 року, маршрут - Київ-Лондон-Київ, транспортне обслуговування - авіа, назва програми - London Experience, місце проживання - отель Premier Inn London Tower Bridge, система харчування - сніданок, трансфер - аеропорт-отель-аеропорт, страхування - СК «Європейська страхова компанія», віза - консульський збір посольства Великобританії включено (а.с.18 зворот-19).

З даних прибуткових касових ордерів позивачкою на виконання умов договору ТОВ «Алеком Освіта» сплачено 15144 грн та 17050 грн, в загальній сумі 32194 грн, що еквівалентно 1 196 євро (а.с.14-15).

15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до директора ТОВ "Алеком Освіта", у якій просила повернути кошти у розмірі еквівалент 1196 Євро, що були сплачені згідно договору №10022020-12 від 10 лютого 2020 року (а.с.10).

З даних паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_4 14 березня 2020 надано візу терміном на 180 днів (а.с.7).

Відповідно до окремих положень статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.

Послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб

Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника

Статтею 11 вищевказаного Закону визначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Відповідно до частини 1 статі 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Згідно статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 653 ЦК України унормовано, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 20 Закону України "Про туризм" за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.

Цією ж статтею унормовано, якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування туроператор не в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані. У разі неможливості здійснення таких заходів або відмови туриста від них туроператор зобов`язаний надати йому без додаткової оплати еквівалентний транспорт для повернення до місця відправлення або іншого місця, на яке погодився турист, а також відшкодувати вартість ненаданих туроператором туристичних послуг і виплатити компенсацію у розмірі, визначеному в договорі за домовленістю сторін.

З даних історії по картковому рахунку з 26 листопада 2020 року по 01 грудня 2020 року встановлено, що 26 листопада 2020 року та 01 грудня 2020 року на картковий рахунок ОСОБА_1 зараховано 5000,00 гривень та 20044,00 гривень, що загалом становить 25044,00 гривень. У графі деталі транзакції вказано "безготівкове зарахування. ТОВ "Алеком Освіта"_/_38716549_/_Повернення коштів за невикористані послуги згідно заяви від 15.10.2020" (а.с.20).

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в частині невірного розрахунку суду першої інстанції, оскільки загальний розмір повернутих коштів складає 25044,00 гривень, а не 30914,62 гривень як обрахував суд першої інстанції.

Відтак, сума неповернутих коштів складає 7150,00 гривень.

Проте вказане не призвело до неправильного вирішення спору по суті, оскільки вказана сума становить вартість отриманої візи Посольства Великої Британії (117 євро) та винагорода виконавця за надані послуги в сумі, що еквівалентна 150 євро. Згідно умов договору, укладеного між сторонами, такі кошти поверненню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК Україні суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 01 листопада 2021 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 листопада 2022 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді А.М. Андрієнко

В.В. Соколова