Ухвала

від 23.11.2022 по справі 304/1976/22

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/1976/22 Провадження № 1-кс/304/342/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2022 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання заступника начальника СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором, на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 42022072030000157 від 03 листопада 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Вільхівці-Лази Тячівського району Закарпатської області, мешканця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , із загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, українця, громадянина України, раніше не судимого,

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

В С Т А Н О В И В :

заступник начальника СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 42022072030000157 від 03 листопада 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.201-2 КК України про застосування відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 діб з можливістю внесення застави у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Клопотання мотивує тим, що слідчим відділенням відділення поліції № 1 здійснюється досудове розслідування вказаного кримінального провадження, в ході якого встановлено, що на території Закарпатської області діє група осіб, які з метою матеріального збагачення та подальшого перепродажу, ввозять в Україну через митні пости Закарпатської митниці Державної митної служби, транспортні засоби на іноземній реєстрації під виглядом гуманітарної допомоги. Так згідно поданої громадянином України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларації «Про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою», на територію України ввозиться в якості гуманітарної допомоги транспортний засіб марки «Nissan X-Trail», vin-код « НОМЕР_1 », вага 1 490 кг, дизель 2002 року, відправник ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , отримувач Громадська організація «Сім» (далі ГО «Сім» ), ЄДРПОУ 39005294, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 51Б, фактичне місце призначення та розвантаження вантажу м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 51Б. Органом досудового розслідування встановлено, що за рішенням президента ГО «Сім» ОСОБА_7 , зазначено, що вказаний транспортний засіб буде ввезений 23 вересня 2022 року до України та доставлений для потреб добровольчого формування № ІНФОРМАЦІЯ_2 ». В той же час встановлено, що у мережі Інтернет на сайті «auto.ria.com», за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_3 », щодо вказаного транспортного засобу марки «Nissan X-Trail» розміщено публічне оголошення про продаж з ціною 4 500 доларів США, продавець «Wasja» з номером мобільного телефону НОМЕР_2 , а саме ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до рапорту старшого оперуповноваженого в ОВС 3-го відділу УСР в Закарпатській області ДСР НП України В.Полянича видно, що фактично даний вантаж з метою подальшої незаконної реалізації та особистого збагачення, попрямував на автомобільний ринок, що знаходиться за адресою: Закарпатська область Хустський район с. Сокирниця, земельна ділянка з кадастровим номером 2125387400:01:001:0013, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , де в подальшому здійснюється його реалізація по теперішній час. Ініціатор клопотання вказує, що 10 листопада 2022 року на підставі ухвали слідчого судді за вказаною адресою проведено обшук, під час якого виявлено та вилучено 78 (сімдесят вісім) банкнот, схожих на долари США, номіналом по 100 (сто доларів) США кожна банкнота, на кожній з яких наявна серія LG 04727792; вказані банкноти упаковано в спецпакет з логотипом Україна МВС експертна служба № 0483595. Крім цього вказує, що під час обшуку виявлено та вилучено автомобіль марки «NissanХ-Тrаіl»,VIN-КОД « НОМЕР_1 », номер латвійської реєстрації НОМЕР_3 та технічний паспорт до нього серії НОМЕР_4 ; автомобіль марки «Suzuki Grand Vitara XL-7», VIN-КОД « НОМЕР_5 », номер латвійської реєстрації НОМЕР_6 та технічний паспорт до нього серії НОМЕР_7 , а також два мобільних телефони марки «NOKIA» ІМЕІ НОМЕР_8 , ІМЕІ2 НОМЕР_9 , та марки «SAMSUNG GALAXY S-21» ІМЕІ НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , які упаковано в спецпакет ЕХРТ 0210382, а також предмет білого кольору, схожий на сервер камер зовнішнього спостереження з написом «HIKVISION», який упаковано в спецпакет з написом SUD № 405190. Також вказує, що під час обшуку виявлено та вилучено грошові кошти в іноземній валюті доларах США та євро, зокрема 32 (тридцять дві) банкноти номіналом по 100 (сто) доларів США, 9 (дев`ять) банкнот номіналом по 200 євро у сумі 1 800 євро, 11 (одинадцять) банкнот номіналом по 100 євро у сумі 1 100 євро, 28 (двадцять вісім) банкнот номіналом по 50 євро у сумі 1 400 євро, 2 (дві) банкноти номіналом по 50 (п`ятдесят) доларів США у сумі 100 доларів США та 214 (двісті чотирнадцять) банкнот номіналом по 100 (сто) доларів США у сумі 21 400 доларів США, що також дає підстави органу досудового розслідування вважати, що вилучені грошові кошти можуть бути здобуті злочинним шляхом, так як ОСОБА_8 , у якого вони були вилучені, не зміг пояснити їх походження. Ініціатор клопотання зазначає, що вилучені автомобілі були безпосередньо ввезені у вигляді гуманітарної допомоги та у подальшому реалізовувалися в Україні; грошові кошти отримані за реалізацію інших автомобілів; вилучені мобільні телефони використовувалися як знаряддя злочину, за допомогою яких реалізовувалися транспортні засоби та підтримувався зв`язок з іншими учасниками скоєння кримінального правопорушення; до того ж на сервері камер зовнішнього спостереження зафіксовано реалізацію автомобілів іншим особам. 17 листопада 2022 року про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, було повідомлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Слідчий вважає, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допиту свідків ОСОБА_10 , протоколами обшуків від 10 листопада 2022 року, рапортами старшого о/у В.Полянича та о/у Я.Урсти, тощо. Також ініціатор клопотання зазначає, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років, а органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема того, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, усвідомлюючи неминучість покарання може незаконно впливати на свідків, експерта, шляхом їх підкупу або залякування, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також існує ризик його протиправної поведінки у майбутньому. Вказує, що існування зазначених ризиків обґрунтовується встановленими фактичними обставинами кримінального правопорушення, зокрема тим, що ОСОБА_4 безпосередньо після вчинення злочину переховується від органу досудового розслідування. Крім цього ініціатор клопотання просить врахувати реакцію місцевого населення, соціальні наслідки даного кримінального правопорушення, адже, враховуючи суспільну небезпечність вказаного злочину, він викликав неабиякий суспільний резонанс, висвітлення у засобах масової інформації, а відтак запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є цілком виправданим. До того ж враховуючи суспільну небезпечність кримінального правопорушення, що ставить у провину ОСОБА_4 , який незаконно збагатився за рахунок ситуації, що склалася у країні в умовах воєнного стану, сторона обвинувачення вважає, що підозрюваному слід обрати виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інші, більш м`які запобіжні заходи за наведених вище підстав, не зможуть запобігти ризикам, визначеним ч. 2 ст. 177 КПК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вказане клопотання підтримав повністю, посилаючись на викладені у ньому обставини, та зазначив, що розмір застави, про який просить сторона обвинувачення є виправданим, оскільки сума збитків, завданих вчиненням кримінального правопорушення складає 475 000 грн.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні проти клопотання заперечив, зазначивши про необґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_4 . З цього приводу вказував, що відповідно до примітки статті 201-2 КК України під гуманітарною допомогою, благодійними пожертвами та безоплатною допомогою слід розуміти поняття, визначені Законом України «Про гуманітарну допомогу» та Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації». За вказаним Законом гуманітарна допомога є цільовою адресною безоплатною допомогою у грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань. Натомість матеріали клопотання свідчать про те, що ОСОБА_4 придбав транспортний засіб за грошові кошти, а не отримав безоплатно, тому такий не може вважатися гуманітарною допомогою у розумінні ст. 201-2 КК України. Щодо заявлених органом досудового розслідування ризиків зазначав, що доказів ухилення ОСОБА_4 від слідства матеріали справи не містять, навпаки 21 листопада 2022 року такий з`являвся за викликом до слідчого, давав покази; є особою середнього віку, має постійне місце проживання, де позитивно характеризується, до будь якого виду відповідальності не притягався. Спростовував також можливість впливу на свідків, оскільки такий допитаний, доказів впливу на експертів матеріали клопотання не містять, як і не містять навіть доказів призначення будь яких експертиз, а щодо можливості вчинення інших кримінальних правопорушень зазначав про відсутність будь яких інших повідомлень про підозру. Натомість вважав, що єдина тяжкість злочину не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак ОСОБА_4 слід обрати запобіжний захід, що не пов`язаний з триманням під вартою. Крім цього з приводу заявленого органом досудового розслідування розміру застави вказував про відсутність передбаченого ст. 182 КПК України виключного випадку для застосування більшого розміру, ніж максимально передбачений кримінальним процесуальним законом при вчиненні особою тяжкого злочину, а суспільний резонанс, на який вказував у клопотанні слідчий, не є таким випадком. Надав у розпорядження слідчого судді копії документів, що підтверджують наведені ним заперечення.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні позицію свого захисника підтримав та вказував, що свої процесуальні обов`язки не порушує, й надалі буде з`являтися за викликом органу досудового розслідування чи суду, а також зазначив, що, у випадку задоволення клопотання, посильним розміром застави для нього буде 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчий суддя, заслухавши позиції учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

На підставі матеріалів клопотання встановлено, що 03 листопада 2022 року надійшов рапорт старшого о/у в ОВС 3-го відділу УСР в Закарпатській області ДСР Національної поліції України ОСОБА_11 про те, що на території Закарпатської області діє група осіб, які з метою матеріального збагачення та подальшого перепродажу, ввозять в Україну через митні пости Закарпатської митниці Державної митної служби, транспортні засоби на іноземній реєстрації під виглядом гуманітарної допомоги (а. к. 11).

Також з даних матеріалів убачається, що за вказаним фактом того ж дня розпочато розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №42022072030000157 від 17 листопада 2022 року (а. к. 8-9).

Крім цього матеріали клопотання містять доручення на проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 36 КПК України, на виконання якого 07 листопада 2022 року надійшов рапорт старшого о/у в ОВС 3-го відділу УСР в Закарпатській області ДСР Національної поліції України ОСОБА_11 про те, що згідно поданої громадянином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларації «Про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою» на територію України ввозиться як гуманітарна допомога транспортний засіб марки «Nissan X-Trail», номерний знак іноземної реєстрації НОМЕР_3 , vin-код НОМЕР_1 , відправник ОСОБА_4 , отримувач Громадська організація «Сім», ЄДРПОУ 39005294 м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 51Б, фактичне місце призначення та розвантаження вантажу АДРЕСА_2 (а. к. 32, 33, 59, 65-67).

В той же час, як видно з вказаного рапорту, у мережі Інтернет на сайті «auto.ria.com», за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_3 », щодо даного транспортного засобу марки «Nissan X-Trail» розміщено публічне оголошення про продаж такого за ціною 4 500 доларів США, продавець «Wasja», номер мобільного телефону НОМЕР_2 , а саме ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканець АДРЕСА_3 (а. к. 63, 65-67).

Вказане також підтверджується протоколом допиту свідка від 09 листопада 2022 року, що міститься у матеріалах клопотання (а. к. 76-80).

З протоколу обшуку від 17 листопада 2022 року, санкціонованого ухвалою слідчого судді від 09 листопада 2022 року, що проведений за місцем проживання ОСОБА_4 , видно, що у кухонній кімнаті будинку за адресою: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено аркуш паперу з нотатками, зошит у клітинку з обкладинкою синього кольору з нотатками, які упаковано до паперового конверту; крім цього у кімнаті на другому поверсі будинку у шухляді столу виявлено та вилучено два документи на іноземній мові із серійними номерами D0928266 та DJ708383, а також дерев`яну печатку з кліше з написом іноземними літерами «KHW Service Kamillat Heinz Wittmann»; крім того у ході обшуку виявлено та вилучено вісім автомобільних номерних знаків іноземної реєстрації: НОМЕР_12 , SK MI 414 CZ, D SIM PO 92, D SIM PO 92, CZ 2 AD 0850, CZ 1 AU 4000, WI 04197, E 319 N, які упаковано до спецпакету INP 4004394 (а. к. 104-106).

Сімнадцятого листопада 2022 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України (а. к. 114-116).

Вищезазначені обставини обумовлюють наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, на думку сторони обвинувачення, з чим слідчий суддя погоджується, виходячи з такого.

Наявність обґрунтованою підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Так, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, вислухавши пояснення самого підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри причетності ОСОБА_4 до кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.

Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, що повідомлена ОСОБА_4 підозра станом на час розгляду цього клопотання повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зокрема термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990). Тобто факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, з урахуванням доводів сторони захисту, слідчий суддя приходить до переконання, що вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра». Тобто наведені стороною обвинувачення докази із розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного ОСОБА_4 з кримінальним правопорушенням на даному етапі досудового розслідування. В подальшому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.

Викладене узгоджується з позицією, яка викладена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява № 72508/13, «обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».

Слід враховувати, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.

За вказаних вище обставин слідчий суддя вважає підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, обґрунтованою, докази можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення достатніми.

В той же час заперечення сторони захисту по суті пред`явленої ОСОБА_4 підозри значною мірою зводяться до того, що підозра не ґрунтується на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів; матеріали досудового розслідування не є вагомими та достатніми для доведення обґрунтованості підозри.

При цьому слід зазначити, що правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні. Питання про те, чи утворюють такі дії склад злочину та чи правильно вони кваліфіковані за ч. 3 ст. 201-2 КК України, знаходиться за межами тих питань, які слідчий суддя вирішує на досудовому провадженні.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України у кримінальному провадженні № 42022072030000157 від 03 листопада 2022 року щодо підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя прийшов до таких висновків.

Сторона обвинувачення у поданому клопотанні зазначила про наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та експерта у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик переховування від органу досудового розслідування або/та суду обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Злочин, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , є тяжким та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років з конфіскацією майна. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності. При цьому, відповідно до вимог ст. 75 КК України, норма про звільнення від відбування покарання з випробуванням застосована бути не може.

В той же час слідчий суддя враховує й те, що ОСОБА_4 демонструє належну процесуальну поведінку, сумлінно виконує обов`язки підозрюваного, прибуває на виклики. Крім того враховує твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, де проживає з народження, сталі соціальні зв`язки. Крім цього бере активну участь у громадському житті села, а також в умовах воєнного стану транспортував до України автобус спринтер 116 CDI, який передав для церкви ЄХБ «Дім Євангелія», яка у свою чергу передала вказаний транспортний засіб для потреб ЗСУ Тячівському центру комплектування. Зазначені фактори у своїй сукупності, за твердженням сторони захисту, не дають підстави дійти висновку щодо наявності ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.

Поряд з цим варто врахувати, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність ризику можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, який ґрунтується на тяжкості інкримінованого ОСОБА_4 злочину, адже кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 201-2 КК України, відповідно до ст. 12 цього Кодексу, відноситься до категорії тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Варто зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Наведені вище обставини дають підстави стверджувати про наявність достатніх ризиків для втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду підозрюваного ОСОБА_4 .

В той же час під час оцінки ризику переховування слідчий суддя враховує особисті характеристики ОСОБА_4 , міцність соціальних зв`язків, позитивні характеристики за місцем проживання.

При встановленні наявності ризику впливу на свідка слід враховувати визначену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Наведені вище обставини дають підстави дійти висновку щодо наявності ризику ймовірного впливу на свідків з боку підозрюваного ОСОБА_4 та, в той же час, відсутність ризику впливу на експерта, оскільки будь яких доказів призначення якихось експертиз у даному кримінальному провадженні слідчому судді не надано.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, то слідчий суддя зазначає, що з 24 лютого 2022 року в Україні триває повномасштабне вторгнення збройних сил російської федерації, а ОСОБА_4 підозрюється у незаконному використанні з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, що дає обґрунтовані підстави вважати, що, перебуваючи на свободі, останній може і надалі вчиняти подібні дії.

За таких обставин зазначені в клопотанні слідчого ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий суддя вважає обґрунтованими та переконливими.

Стосовно можливості інших більш м`яких запобіжних заходів запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, слідчий суддя приходить до такого висновку.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК).

Приймаючи до уваги вищенаведені ризики та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, який є тяжким злочином, суд приходить до висновку про неможливість обрання підозрюваному іншого більш м`якого запобіжного заходу.

На переконання слідчого судді обрання ОСОБА_4 іншого більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, застави або домашнього арешту не зможе запобігти встановленим ризикам та може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування.

При цьому суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

В той же час висловлені в ухвалі слідчого судді висновки за результатами розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень (ст. 198 КПК України).

Щодо розміру застави слідчий суддя констатує, що такий визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК України).

Водночас визначені у ч. 5 ст. 182 КПК України мінімальні і максимальні розміри застави дають можливість досягти мети запобіжного заходу без обмеження права на свободу та особисту недоторканність. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

При визначені розміру застави необхідно врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, стан здоров`я, встановлені ризики, передбачені статтею 177 КПК; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Заступник начальника слідчого відділення у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив визначити ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави, на думку прокурора, висловлену ним у судовому засіданні, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також пов`язаний із спричиненими ОСОБА_4 збитками.

У свою чергу захисник, спростовуючи доводи прокурора, вказував на відсутність передбаченого ст. 182 КПК України виключного випадку для застосування більшого розміру, ніж максимально передбачений кримінальним процесуальним законом при вчиненні особою тяжкого злочину, тобто 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а суспільний резонанс не є таким випадком.

Доцільним є врахування висновків ЄСПЛ у рішенні від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України», де Європейський Суд зауважив, що відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК слідчий суддя визначає розмір застави «з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього».

Далі Суд зазначив, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватися залежно від особи, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. В ЄСПЛ наголосили, що суд повинен так само обережно й ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди може бути одним з факторів, що виправдовує вищий розмір застави, але лише в поєднанні з іншими критеріями серйозністю злочину, ризику втечі та ін.

В даному випадку Суд вирішив, що національним судом було залишено без аналізу аргументи заявника, що визначена сума застави є надмірною, жодним чином не було досліджено питання про пропорційність суми застави, а рішення прийняте тільки з огляду на один критерій суму шкоди, завданої у справі. На основі такого висновку Європейський Суд установив порушення Україною § 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини.

У зв`язку з викладеним слідчий суддя приходить до висновку про доцільність визначення застави підозрюваному ОСОБА_4 , але в меншому розмірі, ніж заявлено ініціатором клопотанням, оскільки виключного випадку у розумінні ч. 5 ст. 182 КПК України для визначення розміру застави, який перевищує встановлений законом розмір, слідчим суддею не встановлено.

Тож за наведених обставин слід визначити розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198 480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн, оскільки саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і таким, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України та вимогам ст. 178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на нього процесуальні обов`язки, та не є явно непомірним, враховуючи фінансовий стан підозрюваного.

Слідчий суддя зауважує, що стороною обвинувачення не наведено достатнього обґрунтування та доказів того, що ОСОБА_4 має достатні статки, які могли б забезпечити внесення зазначеної у клопотанні суми застави.

Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, та які передбачені пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК України.

Слідчий суддя переконаний, що з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, необхідним є покладення на підозрюваного обов`язків відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, що з урахуванням обставин кримінального провадження, мають найменший вплив на реалізацію прав і свобод підозрюваного, отже таке втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження, з урахуванням його стадії.

В той же час слідчий суддя зазначає, що положеннями ч. 7 ст. 194 КПК України встановлено, що обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

Керуючись ст. 5 п. 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 29 Конституції України, ст. 177, 183, 186, 193, 194, 196-198, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В :

клопотання заступника начальника СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_12 на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за №42022072030000157 від 03 листопада 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 21 січня 2023 року (включно) із визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає суму 198 480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн.

В разі внесення застави, у порядку ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) прибувати до заступника начальника СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , прокурора чи суду за їх першою вимогою;

2) повідомляти заступника начальника СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , прокурора чи суд про зміну місця проживання;

3) не відлучатися за межі Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У задоволенні вимог решти клопотання відмовити.

Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Дата закінчення дії ухвали 21 січня 2023 року.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1