Рішення

від 16.11.2022 по справі 673/37/19

СТАРОСИНЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 673/37/19

Провадження № 2/684/1/2022

16 листопада 2022 року смт Стара Синява

Старосинявський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Галиш І.Б.,

за участі секретаря с/з Гонти Н.І.,

представника позивача- відповідача- адвоката Флис В.В.,

відповідача-позивача ОСОБА_1 , його представника - адвоката Куцоконь В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Стара Синява цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя

та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування вимог вказує, що із відповідачем ОСОБА_1 з 25 серпня 2010 року вони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 22 січня 2018 року. Після розірвання шлюбу не досягнуто згоди щодо поділу майна подружжя, тому вона звертається до суду із даним позовом. Так, за період шлюбу вона з відповідачем набули у спільну сумісну власність майно, що є об`єктом поділу, а саме транспортний засіб ВАЗ 21043, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , транспортний засіб САНТЕЙ 750-231, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , земельну ділянку кадастровий номер 6824455100:01:015:0274 площею 0,1571 га та земельну ділянку кадастровий номер 6824455100:01:015:0273 площею 1,1392 га по АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення площею 1067,85 кв.м. за даною ж адресою. Вказане майно зареєстроване на праві власності за відповідачем ОСОБА_1 , який відмовляється добровільно розділити спільно набуте майно. Тому позивач просила визнати вказане майно спільною сумісною власністю подружжя та виділити їй у власність Ѕ частину майна та відповідачу також залишити у власності Ѕ частину майна.

Ухвалою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 січня 2019 року дану справу передано на розгляд до Старосинявського районного суду Хмельницької області за підсудністю.

Ухвалою судді Старосинявського районного суду Завадської О.П. від 14 березня 2019 року прийнято до розгляду справу та призначено підготовче судове засідання.

23 квітня 2019 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позов, відповідно до змісту якого ним визнається обставина перебування із позивачкою у зареєстрованому шлюбі з 25.08.2010 року до 22.02.2018 року, однак він не визнає вимоги про поділ майна подружжя із наступних підстав: автомобіль ВАЗ 21043, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 був придбаний ним 02.03.2006 року до реєстрації шлюбу за особисті кошти; автомобіль САНТЕЙ 750-231, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , був придбаний у 2013 році та з відома позивачки 15.11.2015 року проданий ОСОБА_4 по довіреності без переоформлення права власності та кошти використані для сім`ї, що підтверджується довіреністю; нежитлове приміщення площею 548,4 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано у 2014 році, було придбано як будівля конюшні загальною площею 1459,5 кв.м. відповіднодо біржової угоди від 08.12.2008 року та кошти за нього були сплачені 05.12.2008 року, тобто до укладення шлюбу із позивачкою, та були його особистими коштами; земельними ділянками кадастровий номер 6824455100:01:015:0274 площею 0,1571 га та кадастровий номер 6824455100:01:015:0273 площею 1,1392 га по АДРЕСА_1 , що знаходяться під будівлею конюшні та біля неї він заволодів у 2008 році при передачі конюші. Таким чином, автомобіль ВАЗ 21043, 2006 року випуску, нежитлове приміщення та земельні ділянки по АДРЕСА_1 придбані ним до шлюбу та за особисті кошти, тому не можуть бути віднесені до об`єктів спільної сумісної власності подружжя, а автомобіль САНТЕЙ 750-231, 2013 року випуску, з відома позивачки вибув із їх володіння, оскільки проданий, тому поділу не підлягає. Враховуючи викладене, просить у позові відмовити.

23 квітня 2019 року відповідачем подано зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 про поділ майна подружжя. В обґрунтування зустрічного позову позивач ОСОБА_1 вказує, що перебував із позивачкою у зареєстрованому шлюбі з 25.08.2010 року до 22.02.2018 року та в цей час вони спільно проживали, вели спільне господарство та займались спільно бізнесом. В цей період вони позичили у ОСОБА_3 24.02.2014 року 100000 грн., що підтверджується розпискою, а 20.11.2015 року та 17.01.2016 року ще позичили 300000 грн. та 20000 грн. відповідно, повернення яких прив`язане до курсу долара та євро на час повернення. Кошти були використані на потреби сімї, а саме погашення кредитів, придбання товарів. На даний час сума неповернутої ОСОБА_3 позики становить 46000 грн. по розписці від 24.02.2014 року, та 320000 грн. по розписці від 20.11.2015 року та 17.01.2016 року, а всього 336000 грн. Оскільки при поділі майна враховуються борги подружжя та частки чоловіка та дружини є рівними, ОСОБА_1 просить замінити боржника у зобов`язанні - договорі позики із ОСОБА_3 щодо повернення Ѕ частини неповерненого боргу, перевівши цю частину боргу з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 по розписці від 24.02.2014 року на суму боргу 23000 грн., по розписці від 20.11.2015 року на суму 150000 грн. та по розписці від 17.01.2016 року на суму 10000 грн.

Підготовче засідання у справі було відкладено.

Ухвалою судді Галиш І.Б. від 22 липня 2019 року прийнято справу до свого провадження у зв`язку з відрахуванням судді із штату та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Старосинявського районного суду від 15 серпня 2019 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, у підготовчому засіданні оголошено перерву.

Згідно ухвали суду від 17 жовтня 2019 року прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, об`єднано вимоги за первісним та зустрічним позовом у одне провадження.

Ухвалою суду від 06 листопада 2019 року прийнято заяву представника позивача по зменшення позовних вимог та позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя в частині вимог щодо майна: транспортного засобу ВАЗ 21043, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 6824455100:01:015:0273 площею 1,1392 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 06 листопада 2019 року у справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.

25 березня 2021 року поновлено провадження у справі у зв`язку із надходженням висновку експерта та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13 квітня 2021 року у справі призначено судову оціночно-земельну та оціночно-будівельну експертизу, провадження у справі зупинено.

01 листопада 2021 року поновлено провадження у справі у зв`язку із надходженням висновку експерта та призначено підготовче засідання.

15 грудня 2021 року позивачем ОСОБА_2 подано заяву про зміну предмета позову шляхом збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить визнати транспортний засіб САНТЕЙ 750-231, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_2 ; земельну ділянку кадастровий номер 6824455100:01:015:0274 площею 0,1571 га по АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення загальною площею 548,4 кв.м. за даною ж адресою спільною сумісною власністю подружжя, здійснити поділ майна подружжя та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 254513 грн., як компенсацію Ѕ частки вартості вказаного спільного майна подружжя.

Ухвалою Старосинявського районного суду від 10 січня 2022 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача-відповідача ОСОБА_2 - адвокат Флис В.В. повністю підтримав позовні вимоги згідно поданої заяви про зміну предмета позову шляхом збільшення позовних вимог з мотивів, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Вимоги зустрічного позову не визнав, посилаючись на те, що позивачем за зустрічним позовом обрано неналежний спосіб захисту шляхом заміни боржника у зобов`язанні, а також не доведено обставину щодо використання коштів в інтересах сім`ї.

Відповідач-позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Куцоконь В.В. у судовому засіданні не визнали позовні вимоги ОСОБА_2 , посилаючись на доводи, викладені у відзиві. Зустрічний позов підтримали повністю та просили задовольнити, посилаючись на викладені у ньому доводи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з`явилась, не повідомивши суд про причини неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена судом належним чином.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи учасників справи, показання допитаних у судовому засіданні свідків, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, прийшов до висновку, що первісний позов підлягає до часткового задоволення, а зустрічний позов не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 серпня 2010 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2018 року, яке набрало законної сили 22 лютого 2018 року, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.7 Т І)

Із даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 137051106 від 09.09.2018 року вбачається, що 27.10.2014 року зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,15 га. з кадастровим номером 6824455100:01:015:0274 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності індексний номер 28625347 від 27.10.2014 року; 25.04.2014 року зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення загальною площею 548,4 кв.м. (магазин непродовольчих товарів та складське приміщення, торгівельна площа магазину 121,5 кв.м., площа складського приміщення 426,9 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка місця розташування - кадастровий номер 6824455100:01:015:0274, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності номер НОМЕР_3 від 25.04.2014 року. (а.с.8-9 Т І)

Як встановлено із інформаційної довідки Регіонального сервісного центру в Хмельницькій області№31/22-8-39 від 22.04.2019 року, на власника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.07.2013 року зареєстровано транспортний засіб САНТЕЙ 750-231 (2013), сірий, номерний знак НОМЕР_2 , № кузова НОМЕР_4 , свідоцтво НОМЕР_5 від 17.07.2013 року, на час видачі довідки перебуває на обліку. (а.с.69, Т1)

Аналогічні відомості щодо реєстрації транспортного засобу САНТЕЙ 750-231 (2013) на ім`я власника ОСОБА_1 відображені у інформації, наданій на вимогу суду Територіальним сервісним центром МВС №6841 від 16.07.2019 року за № 31/22/1-1673, та від 10.09.2019 року за № 31/22/1-2100 (а.с. 139-140, 206-207, Т1)

Одночасно встановлено, що 05.11.2015 року ОСОБА_1 видав довіреність, посвідчену державним нотаріусом Старосинявської державної нотаріальної контори, зареєстровану у реєстрі за №1473, якою на підставі усного доручення уповноважив ОСОБА_4 , ОСОБА_5 розпоряджатися належним йому на підставі свідоцтва НОМЕР_5 від 17.07.2013 року причіпом САНТЕЙ 750-231 (2013) (а.с.70, Т1)

Згідно даних копії реєстраційної справи №486230568244 27.10.2014 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,15 га. з кадастровим номером 6824455100:01:015:0274 у зв`язку з прийняттям рішення Старосинявської селищної ради №10 від 26.09.2014 року, яким затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться у власності гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 1,2963 га кадастровий номер 6824455100:01:015:0257 в землі житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,1571 га з кадастровим номером 6824455100:01:015:0274 та для ведення особистого селянського господарства площею 1,1392 га з кадастровим номером 6824455100:01:015:0273 та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,15 га. з кадастровим номером 6824455100:01:015:0274 за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.167-171, Т1)

Згідно даних копії реєстраційної справи №348184768244 25.04.2014 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 548,4 кв.м. - магазин непродовольчих товарів та складське приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з зареєстрованою декларацією про готовність об`єкта до експлуатації внаслідок проведення реконструкції першої черги за замовленням ОСОБА_1 та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав право власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно (а.с.178-197, Т1)

З матеріалів справи також встановлено, що 08 грудня 2008 року між ВАСТ «Насінник» та ОСОБА_1 укладена біржова угода купівлі-продажу нерухомого майно, згідно з умовами якої продавець ВАСТ «Насінник» продав, а покупець ОСОБА_1 придбав будівлю конюшні загальною площею 1495,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , угода за реєстрована на Південно-Західній універсальній товарній біржі, реєстраційний номер 0178 від 08 грудня 2008 року. (а.с.71, Т1)

У відповідності до квитанції №24/40 від 05 грудня 2008 року ОСОБА_1 сплатив Південно-Західній універсальній товарній біржі кошти в сумі 7731,70 грн., як оплату за об`єкт торгів. (а.с.73, Т1)

Згідно довідки Старосинявської селищної ради № 1705, виданої 26.09.2008 року, приміщення бувшої конюшні знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до акту прийому - передачі нерухомого майна від 27 грудня 2008 року на підставі протоколу № 1 проведення публічних біржових торгів з продажу майна на Південно-Західній універсальній товарній біржі від 25.11.2008 року ВАСТ «Насінник» в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_6 передав, а громадянин ОСОБА_1 прийняв у власність будівлю конюшні загальною площею забудови 1495,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: смт Стара Синява, загальною вартістю 8590,77 грн. (а.с.74, Т1)

28 січня 2009 року Хмельницьким БТІ на ім`я власника ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на приміщення конюшні загальною площею 1226,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.128-129, Т2)

24 жовтня 2012 року Старосинявською селищною радою видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 1226,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, та на його підставі Хмельницьким БТІ 24.10.2012 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно, про що надано витяг 3599454 від 24.10.2012 року. (а.с.190, 191, Т1)

28 березня 2014 року Інспекцією держархбудконтролю у Хмельницькій області зареєстровано за №ХМ 142140870748 декларацію про готовність об`єкта до експлуатації - магазин непродовольчих товарів та складське приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якої замовником ОСОБА_1 відповідно до робочого проекту проведено реконструкцію першої черги нежитлового приміщення у магазин, за проектом загальна площа -548,4 кв.м., з яких торгівельна площа магазину 121,5 кв.м., складське приміщення 426,9 кв.м. (а.с.187-189, Т1)

08 квітня 2014 року на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на магазин непродовольчих товарів та складське приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею548,4 кв.м. (а.с.182-186, Т1)

25 квітня 2014 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення, магазин непродовольчих товарів та складське приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею548,4 кв.м. (а.с.76 Т1 ) та у Державному реєстрі речових прав право зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно. (а.с.180, Т1)

Відповідно до висновку експерта № 628/19 від 11 лютого 2021 року судової автотоварознавчої експертизи середня ринкова вартість причіпа САНТЕЙ 750-231, реєстраційний номер НОМЕР_2 , № кузова НОМЕР_4 , 2013 року виготовлення, при його нормальному середньостатистичному технічному, експлуатаційному, укомплектованому стані, без оновлення, пошкодження і суттєвих дефектів на дату оцінки складає 17066,94 грн. (а.с. 29-34, Т 2).

Згідно висновку експерта № 13/21 судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 22 жовтня 2021 року ринкова (дійсна) вартість земельної ділянки площею 0,1571 га з кадастровим номером 6824455100:01:015:0274 та нежитлового приміщення (магазин непродовольчих товарів та складське приміщення) загальною площею548,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_1 , на час проведення дослідження становить 491 960 грн. (а.с. 73-84, Т 2).

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом, що також передбачено ч.3 ст. 368 ЦК України.

Частиною 1 ст. 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) передбачено ст. 63 СК України.

В п. 23 та п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року N 11, роз`яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи на підставі протоколу № 1 проведення публічних біржових торгів з продажу майна на Південно-Західній універсальній товарній біржі від 25.11.2008 року та договору купівлі -продажу нерухомого майна від 08 грудня 2008 року, укладеного між ВАСТ «Насінник» та ОСОБА_1 останній придбав будівлю конюшні загальною площею 1495,5 кв.м.

Враховуючи, що вказаний правочин ОСОБА_1 вчинено та, відповідно, сплачено кошти за нерухоме майно у 2008 році, до укладення шлюбу із позивачкою ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), тому нежитлова будівля - приміщення конюшні належить йому на праві особистої приватної власності.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилається на те, що за період перебування в шлюбі із ОСОБА_1 вона набули у спільну сумісну власність земельну ділянку кадастровий номер 6824455100:01:015:0274 площею 0,1571 га по АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення загальною площею 548,4 кв.м. по АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_1 у 2014 році.

Як встановлено із матеріалів реєстраційної справи №348184768244, 25.04.2014 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 548,4 кв.м. - магазин непродовольчих товарів та складське приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з зареєстрованою декларацією про готовність об`єкта до експлуатації внаслідок проведення реконструкції першої черги за замовленням ОСОБА_1 , а саме реконструкції частини належного йому приміщення конюшні загальною площею 1226,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно даних декларації про готовність об`єкта до експлуатації - магазин непродовольчих товарів та складське приміщення за адресою: АДРЕСА_1 реконструкція вказаного приміщення проведена ОСОБА_1 в період з травня 2013 року по листопад 2013 року, декларація про початок будівельних робіт зареєстрована 13.12.2012 року.

Таким чином, встановлено, що будівельні роботи з переобладнання - реконструкції першої черги частини приміщення конюшні загальною площею 1226,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 у магазин непродовольчих товарів та складське приміщення загальною площею 548,4 кв.м. проводилися у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до частини першої статті 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Для застосування передбачених зазначеною статтею правил збільшення вартості майна повинно відбуватися якраз внаслідок спільних затрат подружжя або затрат другого з подружжя, який не є власником майна, і наявним повинно бути істотне збільшення вартості майна як об`єкту. Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з`ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об`єкту в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Разом з тим, в ході розгляду справи позивачка не надала та, відповідно, судом не здобуто належних та допустимих доказів щодо того, що нежитлове приміщення ОСОБА_1 істотно збільшилось у вартості саме внаслідок спільних трудових чи грошових затрат подружжя або її затрат, як другого з подружжя, яка не є власником майна, позивач не надала жодних доказів що витрат на реконструкцію приміщення для можливості визнання спірного майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, тоді як сам по собі факт перебування позивачки у шлюбі з відповідачем на момент здійснення реконструкції спірного об`єкта нерухомого майна - приміщення конюшні у магазин та складське приміщення не є підставою для визнання зазначеного майна спільним сумісним майном подружжя.

Обов`язок доведення існування підстав, передбачених ч.1 ст. 62 СК України, для визнання майна одного із подружжя об`єктом права спільної сумісної власності подружжя покладається саме на позивача, оскільки у даному випадку спростовується презумпція особистої приватної власності відповідача.

Саме такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верхового суду від 22 вересня 2020 року у справі №214/6174/15-ц, який суд враховує при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Доводи сторони позивача про те, що державна реєстрація права власності на нежитлове приміщення загальною площею 548,4 кв.м. (магазин непродовольчих товарів та складське приміщення, торгівельна площа магазину 121,5 кв.м., площа складського приміщення 426,9 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 , як об`єкт нерухомого майна, була проведена у 2014 році, тобто під час перебування сторін у шлюбі, у зв`язку з чим цей об`єкт нерухомості є їх спільною сумісною власністю подружжя, не заслуговують на увагу, оскільки, встановлюючи правовий режим спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя, враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, яке є особистою приватною власністю одного з подружжя.

Суд зауважує, що у даній справі встановлено, що нежитлове приміщення загальною площею 548,4 кв.м. (магазин непродовольчих товарів та складське приміщення) за адресою: АДРЕСА_1 не є новоствореним (новозбудованим) об`єктом нерухомого майна, а є нерухомим майном, що утворилось внаслідок здійснення реконструкції в період шлюбу нежитлового приміщення (приміщення конюшні), яке було придбано ОСОБА_1 ще до укладення шлюбу.

Разом із тим, позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги згідно позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог, не посилалась на підстави, передбачені ч.1 ст.62 СК України, для визнання нежитлового приміщення загальною площею 548,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, не надала жодних доказів для порівняння станом на час вирішення спору вартості об`єкту в стані, що існував до реконструкції, а лише висновком експерта визначено вартість майна на час розгляду справи.

Окрім того, допитаний за клопотанням відповідача у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 підтвердив доводи відповідача ОСОБА_1 про виконання будівельних робіт у вказаному приміщенні у 2019 році, тобто уже після розірвання шлюбу між сторонами.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання нежитлового приміщення загальною площею 548,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя, тому відсутні підстави для його поділу.

Щодо вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжяземельної ділянки кадастровий номер 6824455100:01:015:0274 площею 0,1571 га по АДРЕСА_1 , то суд зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України можуть набувати право власності на земельну ділянку шляхом приватизації за умови наявності підстав набуття права на землю, передбачених статтею 116 ЗК України.

Судом встановлено, що рішенням № 7 від 19 вересня 2013 року Старосинявської селищної ради ОСОБА_1 надано в приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,2963 га кадастровий номер 6824455100:01:015:0257 на території Старосинявської селищної ради в межах АДРЕСА_1 .

Рішенням Старосинявської селищної ради №10 від 26.09.2014 року затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться у власності гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 1,2963 га кадастровий номер 6824455100:01:015:0257 в землі: житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,1571 га з кадастровим номером 6824455100:01:015:0274 та для ведення особистого селянського господарства площею 1,1392 га з кадастровим номером 6824455100:01:015:0273.

Тобто, земельна ділянка площею 0,1571 га з кадастровим номером 6824455100:01:015:0274, яку позивач просить визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, є частиною земельної ділянки, наданої в приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення Старосинявської селищної ради від 19 вересня 2013 року.

Відповідно до ч.5 ст.61 СК України в редакції Закону України від 11 січня 2011 року «Про внесення зміни до статті 61 Сімейного Кодексу України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя», яка діяла до 13.06.2012 року об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Вказана норма набула чинності з 08 лютого 2011 року, однак була виключена на підставі Закону України "Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка" N 4766 від 17 травня 2012 року, який набрав чинності 13 червня 2012 року.

Натомість, статтю 57 СК України доповнено пунктом 5 частини першої, згідно з яким особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації.

Таким чином, набута ОСОБА_1 у власність земельна ділянка, внаслідок безоплатної передачі є його особистою приватною власністю та поділу, як спільне майно подружжя не підлягає.

Також судом встановлено та відповідачем ОСОБА_1 не заперечувалось, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 ними було придбано транспортний засіб САНТЕЙ 750-231 (2013), сірий, номерний знак НОМЕР_2 , № кузова НОМЕР_4 , який зареєстровано за ОСОБА_1 (свідоцтво про право власності НОМЕР_5 від 17.07.2013 року).

Станом на час розгляду справи вказаний транспортний засіб зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 , що встановлено із інформаційної довідки Регіонального сервісного центру в Хмельницькій області№31/22-8-39 від 22.04.2019 року, повідомлень ТСЦ МВС №6841 від 16.07.2019 року за № 31/22/1-1673, та від 10.09.2019 року за № 31/22/1-2100.

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заперечуючи проти позовних вимог в частині визнання транспортного засобу САНТЕЙ 750-231 (2013), номерний знак НОМЕР_2 , спільним майном подружжя відповідач ОСОБА_1 посилався на те, що у період шлюбу вказаний транспортний засіб був ним проданий іншій особі шляхом видачі ним довіреності на користування та розпорядження транспортним засобом, однак не був знятий з обліку, кошти від продажу якого були використані в інтересах сім`ї, тому відповідно не підлягає поділу як спільне майно подружжя.

Однак, вказані доводу суд до уваги не приймає, оскільки видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу та перереєстрації у встановленому законодавством порядку не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала, так і для припинення права власності особи, яка видала таку довіренність.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16 грудня 2015 року в справі № 6-688цс15, та у постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 573/476/19 (провадження № 61-17254св19).

Враховуючи, що транспортний засіб причіп САНТЕЙ 750-231 (2013), номерний знак НОМЕР_2 , придбаний сторонами у шлюбі, а презумпція спільності права власності подружжя на нього відповідачем, у встановленому законом порядку, не спростована, вказаний транспортний засіб належить сторонами, відповідно до вимог ст.60 СК України, на праві спільної сумісної власності, та, беручи до уваги неподільність вказаного майна, бажання позивача отримати компенсацію, суд приходить до висновку про доцільність стягнення на відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 компенсації вартості 1/2 частини транспортного засобу відповідно до даних висновку експерта № 628/19 від 11 лютого 2021 року судової автотоварознавчої експертизи.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підляже до стягнення компенсація вартості Ѕ частини транспортного засобу - причіпу САНТЕЙ 750-231, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , в сумі 8533,47 грн. (17066,94 грн./2=8533,47) та в цій частині вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Щодо вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про поділ майна подружжя шляхом заміни боржника у зобов`язанні (переведення боргу), то суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до змісту поданої ОСОБА_1 копії розписки 24.02.2014 року він отримав в борг кошти в сумі 100000 (сто тисяч) гривень від ОСОБА_3 , жительки м. Деражня, для власних сімейних потреб. Повернення коштів буде проведено по курсу долара США на час розрахунку. (а.с. 87 Т 1 копія розписки).

Також суду надана копія розписки від 20.11.2015 року, відповідно до змісту якої ОСОБА_1 20.11.2015 року отримав від ОСОБА_3 , жительки м. Деражня, кошти в сумі 300000 (триста тисяч) гривень для власних сімейних потреб. При повернення коштів розрахунок буде проводитись по курсу Євро на час повернення. 17.01.2016 року отримав кошти в сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень. (а.с. 88 Т 1 копія розписки).

Оригіналів розписок про отримання позики суду не було надано/

Відповідно до змісту пред`явлених вимог та наданих у судовому засіданні пояснень, в тому числі під час допиту його як свідка, відповідач - позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що кошти в загальній сумі 420 000 грн., які були отримані у позику у Танцюри 24.02.2014 року, 20.11.2015 року та 17.01.2016 року під час його перебування у зареєстрованому шлюб із ОСОБА_2 , були використані в інтересах сім`ї, а саме для погашення кредитів та придбання товарів для торгових точок, так як у них з дружиною був спільний бізнес, в тому числі і закупівлі товарів у магазин по АДРЕСА_1 .

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Правовий аналіз частини четвертої статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника).

Згідно роз`яснень містить п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч.4 ст.65 СК).

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема щодо укладення договору позики в інтересах сім`ї та використання отриманих у борг грошових коштів в інтересах сім`ї, а показання його самого як свідка не є достатніми для підтвердження обставин, на які посилається позивач.

Окрім того, відповідно до ст.520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом, а доказів цього матеріали справи також не містять.

Отже, за відсутності згоди кредитора у будь-якому випадку відсутні фактичні підстави для заміни боржника у зобов`язанні.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, аналізуючи наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову за недоведеністю позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати пропорційно задоволеної частини позовних вимог, а саме судовий збір в сумі 88,57 грн. (позов задоволено на 3,48 %).

При вирішення питання щодо судових витрат по зустрічному позову, суд, виходячи із вимог ст. 141 ЦПК України, покладає понесені позивачем судові витрати на останнього, оскільки у позові відмовлено.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 368, 1047, 1048 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 61, 62, 65 СК України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати транспортний засіб - причіп САНТЕЙ 750-231, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , спільною сумісною власністю подружжя.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості Ѕ частини транспортного засобу - причіпу САНТЕЙ 750-231, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , в сумі 8533,47 грн. (вісім тисяч п`ятсот тридцять три гривні 47 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 про поділ майна подружжя- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 88,57 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач-відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідач-позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Третя особа: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Повне судове рішення складено 25 листопада 2022 року.

Головуюча суддя Галиш І.Б.