Постанова

від 22.11.2022 по справі 317/34/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 22.11.2022 Справа № 317/34/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 317/34/21

Провадження №22-ц/807/1800/22

Головуючий в 1-й інстанції Громова І.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,секретарІльїна Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Пономаренка Олександра Олександровича на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 липня 2022 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення виготовлено 19 липня 2022 року) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграріс 2012», третя особа: Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області про усунення перешкод власнику в здійсненні ним права розпорядження земельною ділянкою, розірвання договору оренди земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року в провадження Запорізького районного суду Запорізької області надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграріс 2012», третя особа: Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області про усунення перешкод власнику в здійсненні ним права розпорядження земельною ділянкою, розірвання договору оренди земельної ділянки. Свій позов ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона є власником земельної ділянки площею 5,20 га, яка розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області з кадастровим номером 2322187200:01:002:0073 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданим 03.07.2015 року ОСОБА_2 , державним нотаріусом Запорізької районної державної нотаріальної контори. 06 липня 2015 року позивач уклала Договір № 43 оренди земельної ділянки з відповідачем ТОВ «АГРАРІС-2012», за яким позивач надала, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку. Вказаним договором, зокрема, визначено строк його дії сім років. Пунктом 9 Договору оренди землі передбачено, що за кожний рік використання об`єкту оренди відповідач виплачує орендну плату у грошовій формі в розмірі не менш 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також договором передбачено, що орендна плата може виплачуватися як у грошовій формі, так й у натуральному або відробітковому вираженні, в поєднанні різних форм орендної плати. Відповідно до п. 10 Договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації. Позивачка зазначає, що починаючі з 2017 року відповідач не виконує або неналежним чином виконує прийняті на себе зобов`язання в частині виплати позивачу орендної плати. Пунктом 35 Договору передбачене право припинення договору шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором, а також з інших підстав передбачених законом. Претензії до відповідача полягають у порушенні умов щодо розрахунку у натуральній формі, шляхом виплати його грошової компенсації, а також порушення умови щодо обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації, а також несплата орендної плати за 2017-2020 роки. За таких підстав позивач звернулася до суду з відповідним позовом та просила суд: скасувати рішення державного реєстратора Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, індексний номер 45830015 від 06.03.2019 року, про реєстрацію іншого права права оренди земельної ділянки кадастровий номер 2322187200:01:002:0073, Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРІС 2012» з липня 2022 року по 31 грудня 2027 року; розірвати договір № 43 від 06 липня 2015 року оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРАРІС 2012», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39262665, зареєстрований державним реєстратором Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області за рішенням (індексний номер) 23654437 від 13 серпня 2015 року, з дня ухвалення рішення.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 08 липня 2022 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграріс 2012», третя особа: Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області про усунення перешкод власнику в здійсненні ним права розпорядження земельною ділянкою, розірвання договору оренди земельної ділянки відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Пономаренка Олександра Олександровича подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що предметом доказування в даній справі є зокрема правильність та законність винесення державним реєстратором рішення про реєстрацію речового права оренди земельної ділянки на підставі додаткової угоди. При цьому судом першої інстанції не взято до уваги, що сама додаткова угода, як і матеріали щодо проведення реєстрації в матеріалах справи відсутні, а без їх дослідження, спираючись лише на висновки почеркознавчих експертиз не має підстав для вирішення позовних вимог в зазначеній частині. Договір оренди землі укладений між сторонами у справі передбачає орендну плату у грошовій формі, натуральній та відробітковій, при цьому грошове вираження орендної плати підлягає індексації. Враховуючи, що відповідачем не надано доказів виконання договору оренди в частині натуральної та відробіткової форми оплати за договором, а докази грошової форми оплати здійснені частково та без урахування інфляції є підстави стверджувати про систематичне невиконання умов укладеного договору.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Аграріс-2012» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданим 03.07.2015 року ОСОБА_2 , державним нотаріусом Запорізької районної державної нотаріальної контори є власником земельної ділянки площею 5,20 га, яка розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області з кадастровим номером 2322187200:01:002:0073 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, після смерті батька ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

06 липня 2015 року позивач уклала Договір № 43 оренди земельної ділянки з відповідачем ТОВ «АГРАРІС 2012», за яким позивач надала, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 5,20 га, яка розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області з кадастровим номером 2322187200:01:002:0073 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Пунктом 8 договору визначено термін дії договору 7 років. Пунктом 40 договору передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Вказаний договір зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.08.2015 року за реєстровим записом № 23654437.

Як слідує з Додаткової угоди 1/17 до договору оренди земельної ділянки № 43 від 06.07.2015 року про внесення змін в договір оренди землі, сторони погодили, зокрема, подовжити дію договору оренди землі до 31.12.2027 року, яка є його невід`ємною частиною, а також те, що дана угода вступає в силу після підписання сторонами та державної реєстрації. Інформація про дану угоду була внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 45830015 від 06.03.2019 року.

Позивач у позові зазначив, що лише під час вирішення питання в позасудовому порядку, дізналась, що на підставі Додаткової угоди 1/17 до договору оренди земельної ділянки № 43 від 06.07.2015 року строк дії договору подовжено до 31.12.2027 року, про що державним реєстратором було прийнято рішення про реєстрацію права оренди земельної ділянки згідно до Додаткової угоди.

Позивачем до позову, як на підтвердження того, що нею не підписано додаткову угоду від 07.11.2017 року надано висновок № 4-46 від 12.06.2020 року судового експерту сектору почеркознавчих досліджень відділу криміналістичних видів досліджень Запорізького НДЕКЦ МВС Золоміхіній О.О., згідно до висновку якого вбачається, що в додатковій угоді № 1/17 до договору оренди земельної ділянки № 43 від 06.07.2015 року підпис виконано ймовірно не ОСОБА_1 , а іншою особою, оскільки було надано недостатньо об`єктів на дослідження.

Під час розгляду справи до матеріалів справи надано завірену належним чином копію комплексного висновку експертів Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ за № 01/02-21 від 03.03.2021 року проведену за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи та судової технічної експертизи документів по кримінальному провадженню № 12020080230000338, на підставі оригіналу додаткової угоди 1/17, згідно до якого зроблено висновок того, що досліджуваний підпис, який виконаний від імені ОСОБА_1 , та розміщений у відповідній графі в наданому на експертизі документі виконаний рукописним способом без попередньої підготовки та застосування технічних засобів; підпис який виконаний від імені ОСОБА_1 та розміщений в графі «Орендодавець: ОСОБА_1 паспорт серія НОМЕР_2 вид. Жовтневим РВ ДМУ УМВС України у Запорізькій області 16.11.1999 р. ІПН НОМЕР_1 , навпроти прізвища ОСОБА_1 » у додатковій угоді 1/17 до договору оренди земельної ділянки № 43 від 06 липня 2015 р., - виконаний самою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; лінія графлення підпис та почерк від імені ОСОБА_1 та розміщений в графі «Орендодавець: ОСОБА_1 паспорт серія НОМЕР_2 вид. Жовтневим РВ ДМУ УМВС України у Запорізькій області 16.11.1999 р. ІПН НОМЕР_1 , навпроти прізвища ОСОБА_1 » у додатковій угоді 1/17 до договору оренди земельної ділянки № 43 від 06 липня 2015 р. виконувались в наступної послідовності: спочатку була виконана надрукована лінія графлення якій в наступному були виконані підпис на почерк від імені ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції при вирішенні питання щодо не підписання позивачем додаткової угоди 1/17 від 07.11.2017 року взяв до уваги комплексний висновок експертів Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ за № 01/02-21 від 03.03.2021 року згідно до якого вбачається, що в графі «Орендодавець: ОСОБА_1 паспорт серія НОМЕР_2 вид. Жовтневим РВ ДМУ УМВС України у Запорізькій області 16.11.1999 р. ІПН НОМЕР_1 , навпроти прізвища ОСОБА_1 » у додатковій угоді 1/17 до договору оренди земельної ділянки № 43 від 06 липня 2015 р., - виконаний самою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому позивачем не спростовано обставини щодо не укладення нею додаткової угоди, а відтак позовні вимоги в частині: скасування рішення державного реєстратора Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, індексний номер 45830015 від 06.03.2019 року, про реєстрацію іншого права права оренди земельної ділянки кадастровий номер 2322187200:01:002:0073, Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРІС 2012» з липня 2022 року по 31 грудня 2027 року не підлягають задоволенню.

Згідно до Договору № 43 оренди земельної ділянки 06 липня 2015 року позивач уклала з відповідачем ТОВ «АГРАРІС 2012» договір оренди земельної ділянки площею 5,20 га, яка розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області з кадастровим номером 2322187200:01:002:0073 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно до п. 33 Договору оренди земельної ділянки від 06 липня 2015 року, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на якій його було укладено; придбання Орендарем об`єкту оренди у власність; викупу (вилучення) об`єкту оренди для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника об`єкту оренди та орендаря та в інших випадках передбачених законом.

Згідно до п. 35 Договору оренди земельної ділянки від 06 липня 2015 року вбачається, що, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 36 Договору оренди земельної ділянки від 06 липня 2015 року, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Відповідачем у 2018, 2019, 2020 роках було виплачено позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою, у наступних розмірах: грошовий переказ з приводу виплати орендної плати за 2018 рік, у сумі 12500,00 грн., грошовий переказ згідно квитанції від 30.08.2018 року; орендна плата за 2019 рік виплачена позивачу у сумі 12562 грн. 81 коп., що підтверджується квитанцією від 04.09.2019 року; орендна плата за 2020 рік виплачена позивачу у сумі 15600,00 грн., що підтверджується квитанцією від 25.09.2020 року.

Відмовляючи у задоволенні вимог позову, щодо розірвання договору оренди, суд першої інстанції зазначив, що не приймає доводи позивача про порушення відповідачем умов договору в частині виплати орендної плати за 2017-2020 роки за користування земельною ділянкою за весь строк дії Договору, оскільки вказане зобов`язання відповідно до статті 526 ЦК України, виконується належним чином, у передбачений договором термін та спосіб. Доводи позивача про систематичне порушення відповідачем умов Договору, через яке позивач, як законний власник земельної ділянки та Орендодавець, не отримує щорічних виплат, передбачених Договором оренди земельної ділянки, в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження та спростовані відповідачем належними доказами.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Дія такого договору припиняється, у тому числі, у разі закінчення строку, на який його було укладено (частина перша статті 31 Закону України «Про оренду землі»).

06 липня 2015 року позивач уклала Договір № 43 оренди земельної ділянки з відповідачем ТОВ «АГРАРІС 2012», за яким позивач надала, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 5,20 га, яка розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області з кадастровим номером 2322187200:01:002:0073 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Пунктом 8 договору визначено термін дії договору 7 років.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 651 ЦК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 125, 126 Земельного кодексу України (далі ЗК України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону, що передбачено і частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі».

Як слідує з Додаткової угоди 1/17 від 07.11.2017 року до договору оренди земельної ділянки № 43 від 06.07.2015 року про внесення змін в договір оренди землі, сторони погодили, зокрема, подовжити дію договору оренди землі до 31.12.2027 року, яка є його невід`ємною частиною, а також те, що дана угода вступає в силу після підписання сторонами та державної реєстрації. Інформація про дану угоду була внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 45830015 від 06.03.2019 року.

Позивачка обрала способом захисту порушеного права скасування рішення державного реєстратора Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області індексний номер 45830015 від 06.03.2019 року, про реєстрацію іншого права права оренди земельної ділянки кадастровий номер 2322187200:01:002:0073, Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРІС 2012» з липня 2022 року по 31 грудня 2027 року. Підставою скасування рішення реєстратора за вимогами позивача є не підписання нею додаткової угоди 1/17 від 07.11.2017 року.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання щодо належності доказів в частині доводів справжності підпису позивача у додатковій угоді, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги комплексний висновок експертів Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ за № 01/02-21 від 03.03.2021 року згідно до якого вбачається, що в графі «Орендодавець: ОСОБА_1 паспорт серія НОМЕР_2 вид. Жовтневим РВ ДМУ УМВС України у Запорізькій області 16.11.1999 р. ІПН НОМЕР_1 , навпроти прізвища ОСОБА_1 » у додатковій угоді 1/17 до договору оренди земельної ділянки № 43 від 06 липня 2015 р., - виконаний самою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки на відміну від висновку № 4-46 від 12.06.2020 року судового експерту сектору почеркознавчих досліджень відділу криміналістичних видів досліджень Запорізького НДЕКЦ МВС Золоміхіній О.О., який має характер припущення у зв`язку із недостатністю об`єктів дослідження, висновки комплексної експертизи є чіткими та обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги з приводу відсутності у матеріалах справи оригіналу оскаржуваної додаткової угоди, спростовуються відповіддю начальника СД відділу поліції №6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області Борецької І.М., згідно якого оригінал додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки між ТОВ «Аграріс2012» та ОСОБА_1 долучений до матеріалів кримінального провадження. Відповідно до матеріалів цієї цивільної справи, матеріали кримінального провадження були витребувані та оглянуті під час судового розгляду.

Оскільки інших підстав скасування державної реєстрації змін до договору оренди земельної ділянки позивачем заявлено не було, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, з приводу того, що позивачем не спростовано обставини щодо не укладення нею додаткової угоди, а відтак позовні вимоги в частині скасування рішення державного реєстратора Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, індексний номер 45830015 від 06.03.2019 року, про реєстрацію іншого права права оренди земельної ділянки кадастровий номер 2322187200:01:002:0073, Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРІС 2012» з липня 2022 року по 31 грудня 2027 року не підлягають задоволенню.

Що стосується вимог щодо розірвання договору № 43 від 06 липня 2015 року оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРАРІС 2012», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39262665, зареєстрований державним реєстратором Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області за рішенням (індексний номер) 23654437 від 13 серпня 2015 року, то слід зазначити наступне.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 1 Закону України «Про оренду землі» визначає оренду землі як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.

Зазначеними нормами матеріального права визначено, що систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, є підставою для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але повторне порушення може свідчити про систематичність.

Згідно до п. 35 Договору оренди земельної ділянки від 06 липня 2015 року вбачається, що, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 36 Договору оренди земельної ділянки від 06 липня 2015 року, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Пунктом 9 Договору оренди землі передбачено, що за кожний рік використання об`єкту оренди відповідач виплачує орендну плату у грошовій формі в розмірі не менш 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на момент укладання договору становить 4500,00 грн.

Тобто умовами договору визначена грошова форма орендної плати.

Пунктом 9.1 Договору передбачено також, що орендна плата може виплачуватися як у грошовій формі, так і у натуральному або відробітковому вираженні, в поєднанні різних форм орендної плати.

Таким чином, договором передбачено альтернативні види орендної плати, відмінні від грошової форми.

Дані пункти договору передбачають саме різні види орендної плати, які можуть бути застосовані орендарем при виконанні умов договору. При цьому належним виконанням договору буде сплата оренди шляхом зарахування того чи іншого виду оплати, а не всіх видів одночасно, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Відповідно до п. 10 Договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

Відповідачем у 2018, 2019, 2020 роках було виплачено позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою, у наступних розмірах: грошовий переказ з приводу виплати їй орендної плати за 2018 рік, у сумі 12500,00 грн., грошовий переказ згідно квитанції від 30.08.2018 року; орендна плата за 2019 рік виплачена позивачу у сумі 12562 грн. 81 коп., що підтверджується квитанцією від 04.09.2019 року; орендна плата за 2020 рік виплачена позивачу у сумі 15600,00 грн., що підтверджується квитанцією від 25.09.2020 року.

Сплата орендної плати у зазначених розмірах підтверджується і позивачем у справі.

Таким чином, відповідачем у праві виконувались умови договору, щодо сплати орендної плати у грошовій формі, що не суперечить домовленості сторін за правочином. Такі оплати проводились щорічно, тому відсутні будь які підстави стверджувати про систематичну несплату орендної плати.

Що стосується незгоди позивача щодо розміру орендної плати, який повинен на її думку бути вищім враховуючи індексацію, то дані обставини не впливають на заявлені підстави позову щодо розірвання договору оренди у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати, які недоведені позивачем.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Пономаренка Олександра Олександровича залишити без задоволення.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 липня 2022 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 28 листопада 2022 року.

Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар

Судді: О.В. Крилова

О.З. Поляков