Рішення

від 28.11.2022 по справі 538/1447/22

ЛОХВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №538/1447/22

Провадження по справі №2/538/417/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2022 року м. Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Зуб Т.О.,

за участю секретаря судового засідання Криворучко В.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради Полтавської області, про визнання права власності на земельну ділянку (частку, пай) в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його рідна тітка- ОСОБА_2 . Після її смерті залишилось право на земельну частку (пай). Відповідно до довідки виданої відділом у Лохвицькому районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №1218/170-18 від 02.11.2018 року ОСОБА_2 отримала Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0093717, як член колгоспу ім. Ілліча Токарівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, розміром 3,88 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі «на місцевості». Державний акт на ім`я ОСОБА_2 на право приватної власності на земельну ділянку (частку, пай), з невідомих причин, не було видано. Право на земельну частку (пай) було закріплене розпорядженням Лохвицької райдержадміністрації № 53 від 07.02.1997 року, однак за життя ОСОБА_2 не встигла здійснити державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку та виготовити на власне ім`я державний акт на право власності на земельну ділянку. Про порушене право на отримання у власність земельного паю померлою позивачу стало відомо наприкінці 2018 року із довідки відділу у Лохвицькому районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 1218/170-18 від 02.11.2018 року. Від імені померлої ОСОБА_2 заповіт не посвідчувався і спадкова справа не була заведена. Інші спадкоємці, які б мали право на прийняття спадщини відсутні. ОСОБА_1 було пропущено встановлений законодавством строк для прийняття спадщини по тій причині, що до листопада 2018 року він не знав про наявність спадкового майна. В серпні 2022 року позивач звернувся до нотаріуса щоб належним чином оформити свої спадкові права і отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно, але мені було відмовлено через неможливість встановити ступінь споріднення між позивачем та спадкодавцем та через пропущення строку необхідного для прийняття спадщини.

У зв`язку з вищенаведеним просить: встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 була його тіткою; встановити, додатковий строк, необхідний для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 ; визнати за ним право власності на спадкове майно після померлої ОСОБА_2 , а саме:на земельну ділянку площею 4,3105 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Токарівської сільської ради, кадастровий номер 5322687200:00:006:0102, в порядку спадкування.

Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 19.10.2022 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання (а.с. 16).

Ухвалою суду від 07.11.2022 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду (а.с. 21).

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача- Лохвицької міської ради Полтавської області надав заяву про розгляд справи у його відсутність за наявними доказами.

Суд, вислухавши доводи позивача, перевіривши матеріали справи, вивчивши всі надані по справі докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Згідно ст. 13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

За правилами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. У судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною 1 статті 316 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Згідно пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Судом встановлено, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_1 від 02.04.1966 року (а.с. 12). ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 доводилася рідною сестрою батька позивача ОСОБА_3 та його тіткою, що також підтвердили допитані в судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку площею 4,3105 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Токарівської сільської ради, кадастровий номер 5322687200:00:006:0102, в порядку спадкування, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ч. 1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше й регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Частинами 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року передбачено, що відносини спадкування регулюються нормами цього Кодексу, якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.

Оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому застосуванню підлягають ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Згідно ст. 530 ЦК УРСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Тобто, за законодавством 1963 року, згідно із постановою Пленуму Верховного Суду України, роз`ясненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, племінники не можуть бути спадкоємцями.

Отже, позивач не належить до кола спадкоємців за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 рідної тітки- ОСОБА_2 , та не набуває права на одержання спадкового майна, тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині не підлягають задоволенню, а тому відсутні правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 142, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради Полтавської області, про визнання права власності на земельну ділянку (частку, пай) в порядку спадкування- задовольнити частково.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною тіткою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Старий Хутір, Лохвицького району, Полтавської області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складений 29.11.2022 року.

Суддя: Т.О. Зуб