Постанова

від 31.10.2022 по справі 947/32659/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2248/22

Справа № 947/32659/20

Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря Сидоренко А.О.,

розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу Першого Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Першого Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви.

06 листопада 2020 року в інтересах позивача ОСОБА_1 та в своїх інтересах до суду звернулась ОСОБА_2 з позовом до відповідача Першого Київського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту, в якому просять:

- припинити обтяження всього нерухомого майна № 12295795 (спеціальний розділ) від 01.12.2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській обл. 09.05.1996 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ), що внесене до реєстру на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 46486177, видана 28.09.2015 року. прийнята Київським відділом ДВС ОМУЮ в Одеській області;

- припинити обтяження всього нерухомого майна № 8859246 (спеціальний розділ) від 25.02.2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Малиновським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 13 квітня 2005 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , що внесене до реєстру на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 46428151, видана 10.02.2015 року, прийнята Київським відділом ДВС ОМУЮ в Одеській області.

Позиція відповідача у суді першої інстанції.

Відповідач у відзиві посилається на необґрунтованість позовних вимог, зазначає що в діях державного виконавця не було порушення вимог чинного законодавства, що арешти, про звільнення з-під яких заявлено позовні вимоги накладались у відповідності до чинної на той час, у 2015 році редакції ЗУ «Про виконавче провадження» та постанови про їх накладення не були оскаржені позивачами, зазначає, що у разі не сплати боржниками виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, зняття арештів по закінченим виконавчим провадженням не передбачено ЗУ «Про виконавче провадження», а тому для задоволення позову не має підстав. Крім того зазначив, що є неналежним відповідачем та просив замінити відповідача на належного стягувача по справі товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту задоволено. Припинено обтяження всього нерухомого майна №12295795 (спеціальний розділ) від 01.12.2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській обл. 09.05.1996 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ), що внесене до реєстру на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 46486177, видана 28.09.2015 року прийнята Київським відділом ДВС ОМУЮ в Одеській області. Припинено обтяження всього нерухомого майна №8859246 (спеціальний розділ) від 25.02.2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Малиновським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 13 квітня 2005 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , що внесене до реєстру на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер:46428151, видана 10.02.2015 року, прийнята Київським відділом ДВС ОМУЮ в Одеській області.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі Перший Київський відділ Державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції неправильно досліджено матеріали справи та дійшов помилкових висновків про задоволення позову, оскільки постанови про накладення арешту майна не оскаржені, є чинними.

Короткий зміст відзиву позивачів на апеляційну скаргу.

У відзиві зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що підстави для звільнення майна з-під арешту виникли лише 25 червня 2020 року, після прийняття Київським районним судом м. Одеси ухвали про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Сповіщення сторін та заяви у справі.

Про судове засідання, призначене на 19 жовтня 2022 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повне судове рішення виготовлено 31 жовтня 2022 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2014 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Одеської області від 13 травня 2014 року, позовну заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської дирекції до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської дирекції, за участю третьої особи ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим, - первісний позов було задоволено та вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 014/83457/74/76517 від 13 червня 2007 року та стягнути судові витрати, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

На підставі вищевказаного рішення 30 липня 2014 року видано виконавчі листи та відкрито виконавчі провадження, в рамках яких 28 вересня 2015 року Київським відділом ДВС ОМУЮ в Одеській області відносно позивача ОСОБА_1 прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 46486177; відносно позивача ОСОБА_2 10 лютого 2015 року прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 46428151.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2016 року замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» у виконавчих листах, виданих по справі № 1512/8139/2012.

18 лютого 2020 року між стягувачем та боржниками було вирішено спір у позасудовому порядку: боржниками сплачено заборгованість, про що стягувачем видана довідка №58661 від 19 лютого 2020 року, якою стягувач підтвердив, що заборгованість відповідачів, що виникла на підставі договору про надання споживчого кредиту №014/83457/74/76517 від 13 червня 2007 року погашена у повному обсязі та будь-яких претензій щодо виконання вищевказаного кредитного договору стягувач до боржників не має. Оскільки спір між сторонами відсутній, рішення суду фактично виконано боржниками у добровільному порядку та у позивача (стягувача) відсутні вимоги щодо виконання рішення суду від відповідачів, 19 березня 2020 року боржники звернулись до суду із заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

22 травня 2020 року стягувач - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до Першого Київського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав заяви відносно позивачів (боржників у виконавчому провадженні) про закінчення виконавчого провадження та зняття арештів у зв`язку із вирішенням спору у позасудовому порядку.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25 червня 2020 року, заяву боржників задоволено та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист по справі №1512/8139/2012, яким стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 014/83457/74/76517 від 13 червня 2007 року та стягнуто судові витрати та виконавчий лист по справі №1512/8139/2012, яким стягнуто з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_4 ) на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №014/83457/74/76517 від 13 червня 2007 року та стягнуто судові витрати - таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 216590724 від 16.07.2020 року, відносно позивача ОСОБА_1 міститься запис про обтяження № 12295795 (спеціальний розділ), опис предмета обтяження все нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 12295795, підстава обтяження постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 46486177, видана 28.09.2015 року. прийнята Київським відділом ДВС ОМУЮ в Одеській області.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 216590118 від 16.07.2020 року відносно позивача ОСОБА_2 міститься запис про обтяження № 8859246 (спеціальний розділ), опис предмета обтяження все нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 8859246, підстава обтяження постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 46428151, видана 10.02.2015 року, прийнята Київським відділом ДВС ОМУЮ в Одеській області.

16 липня 2020 року позивачі звернулись до відповідача - Першого Київського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про закінчення виконавчого провадження та зняття арештів.

18 серпня 2020 року представник відповідача надав відповідь № 28331, з якої вбачається, що оскільки 30 листопада 2015 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, стан виконавчого провадження «Завершено», виконавчий документ повернуто стягувачу, а наразі виконавче провадження відсутнє, ухвала суду від 25 червня 2020 року, якою визнано такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи по справі № 1512/8139/2012, прийнята після повернення виконавчого документа та закриття виконавчого провадження, - у державного виконавця не має можливості зняти арешти з майна позивачів.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення із даною позовною заявою до суду за наявності арешту (обтяження,) накладеного на майно позивачів, порушується їхнє право власності, внаслідок чого вони позбавлені змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно не має, іншого способу скасувати арешти ніж звернення до суду, - у позивачів не існує, а тому право позивачів підлягає судовому захисту у заявлений ними спосіб шляхом зняття арешту з майна (припинення обтяження).

Відповідно до ч. 1, п. 5, ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

При цьому на підставі ч.5, п.7, ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Відповідно до ч.ч.1-2, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до ст.ст. 316,317,319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

На підставі матеріалів справи судом першої інстанції правильно, що в діях державного виконавця щодо накладення спірних арештів у 2015 році не було порушень чинного законодавства, а відтак у позивачів (боржників) і не було підстав для оскарження постанов про накладення арештів раніше. Підстави для звільнення майна з-під арештів виникли лише 25 червня 2020 року, після прийняття Київським районним судом м. Одеси ухвали про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Оскільки 30 листопада 2015 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, стан виконавчого провадження «Завершено», виконавчий документ повернуто стягувачу, а наразі виконавче провадження відсутнє, ухвала суду від 25 червня 2020 року, якою визнано такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи по справі № 1512/8139/2012, прийнята після повернення виконавчого документа та закриття виконавчого провадження.

Оскільки ЗУ «Про виконавче провадження» чітко визначено, що у випадку визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню витрати виконавчого провадження не стягуються, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження, але виконавчі провадження щодо позивачів знищено, у державного виконавця не має можливості скасувати арешти з майна позивачів, а тому права і інтереси позивачів підлягають судовому захисту шляхом задоволення позову про звільнення майна з-під арешту.

З огляду на положення ст. ст.16,316,317,319,321 ЦК України,ст.ст. 27, 39-40 Закону України«Про виконавчепровадження» позовні вимоги є обґрунтованим та таким, що відповідають нормам застосованого законодавства, отже підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції правильно висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає, що підстави для звільнення майна з-під арештів виникли лише 25 червня 2020 року, після прийняття Київським районним судом м. Одеси ухвали про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Першого Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судове рішення виготовлено 31 жовтня 2022 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк