Постанова

від 23.11.2022 по справі 910/19086/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2022 р. Справа № 910/19086/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Плотиці Євгена Михайловича

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2022

у справі № 910/19086/21 (суддя А.І. Привалов)

за позовом Фізичної особи-підприємця Плотиці Євгена Михайловича

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське"

про відшкодування збитків та усунення перешкод у користуванні майном

за участю представників сторін:

від позивача: Новіков Я.А.;

від відповідача: Вербицький В.В.,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Плотиця Євген Михайлович (далі - ФОП Плотиця Є.М., позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське" (далі - ОСББ "Лисогорське", відповідач) про відшкодування збитків та усунення перешкод у користуванні майном, посилаючись на порушенням прав позивача, як власника квартири АДРЕСА_1, на вільне розпорядження власним майном та завдання неправомірними діями керівництва ОСББ "Лисогорське" позивачу збитків на суму 60 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 у справі № 910/19086/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спір виник внаслідок невиконання позивачем рішень, прийнятих загальними зборами співвласників будинку та правління - виконавчого органу ОСББ "Лисогорське", які є чинними та позивачем не оскаржені, а відтак підлягають виконанню позивачем, як власником приміщення у багатоквартирному будинку та як членом ОСББ; позивачем належними засобами доказування не доведено створення відповідачем перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 ; позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, а саме протиправності поведінки відповідача, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, а також вини відповідача у заподіянні шкоди.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ФОП Плотиця Є.М. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, відповідно до якого позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення судом першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування скарги позивач зазначає, що факт неоскарження рішення ОСББ не може бути підставою для відмови у задоволенні позову; чинним законодавством передбачено право власника безперешкодно користуватись своїм майном незалежно від волі третіх осіб, тоді як судом першої інстанції зазначено, що власник не має права користуватись власністю без дозволу обслуговуючої організації; у рішенні загальних зборів ОСББ від 17.06.2021, оформлених протоколом № 3, на яке послався суд першої інстанції, не вказано про встановлення системи доступу з виділенням тілько одного ключа на квартиру; чинним законодавством не надано права ОСББ встановлювати обмеження використання житла; після встановлення ОСББ системи доступу з електронними ключами позивач був фактично позбавлений права належного використання свого майна.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Плотиці Є.М. на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 у справі № 910/19086/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 26.10.2022; ОСББ "Лисогорське" встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

26.10.2022 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

26.10.2022 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

26.10.2022 розгляд справи не відбувся у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Києві.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 призначено до розгляду апеляційну скаргу ФОП Плотиці Є.М. на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 у справі № 910/19086/21 на 23.11.2022.

28.10.2022 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

У судовому засіданні 23.11.2022 представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

23.11.2022 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, Плотиця Євген Михайлович є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Як стверджує позивач, 30.08.2021 на виконання рішення загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське" від 17.06.2021 в будинку АДРЕСА_2 розпочалися роботи із встановлення вхідних дверей із спеціальним замком.

16.10.2021 на вхідних дверях під`їзду будинку АДРЕСА_2 було встановлено спеціальний замок з доступом по магнітним (електронним) ключам. При цьому, позивачу, як власнику квартири АДРЕСА_1 , було видано тільки один ключ, що для нього виявилося недостатнім.

Позивач звернувся з заявою від 01.09.2021 до відповідача з вимогою надати 8 (вісім) екземплярів ключів від вхідних дверей. У відповідь на вказану заяву відповідач відмовив у наданні додаткових екземплярів ключів від вхідних дверей, мотивуючи це відсутністю документального підтвердження проживання у квартирі 8 членів сім`ї, окрім господаря.

Отже, позивач вважає, що відмова відповідача надати йому додаткові 8 (вісім) екземплярів ключів від вхідних дверей під`їзду будинку АДРЕСА_2 є порушенням його права власності на нерухоме майно та створює перешкоди у користуванні приватною власністю - квартирою АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим позивач просить суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , шляхом надання 8 (вісім) комплектів ключів від дверей під`їзду.

Крім того, позивач зазначає, що зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності та використовує своє власне майно - квартиру АДРЕСА_1 для отримання прибутку шляхом надання її в оренду.

13.08.2021 між Фізичною особою - підприємцем Плотицею Є.М. та Фізичною особою - підприємцем Білою К.В. було укладено договір оренди квартири, відповідно до п. 7.1. якого позивач (орендодавець за договором) зобов`язався надати орендарю 8 комплектів ключів від замку на вхідних дверях та всіх замків на всіх дверях, що знаходяться в квартирі.

Умовами п. 9.3. договору оренди визначено, що за порушення орендодавцем п. 7.1. договору, орендодавець сплачує орендарю штраф у розмірі 60 000,00 грн.

Оскільки відповідач відмовив у наданні додаткових 8 комплектів ключів від дверей під`їзду, позивач був змушений сплатити штраф на користь ФОП Білої К.В. за договором оренди квартири від 13.08.2021 у загальній сумі 60 000,00 грн, що підтверджується доданими до справи розписками від 01.10.2021, від 02.10.2021, від 03.10.2021, від 04.10.2021, від 05.10.2021, від 06.10.2021.

Таким чином, позивач вважає, що йому було завдано збитків, внаслідок неправомірних дій відповідача, які підлягають відшкодуванню за рахунок останнього, у зв`язку з чим просить стягнути 60 000 грн з відповідача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи скаржника вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Положеннями ч. 1 ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Разом з тим, звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб`єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з`ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Такий спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника (титульного володільця), які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Відповідно до положень статті 391 Цивільного кодексу України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Отже, позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з негаторним позовом, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/91/20.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 та від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18.

Отже, позивачем за негаторним позовом може бути власник, у якого знаходиться майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися таким майном.

Згідно з ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначаються Законом України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

У статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно з ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам.

Як встановлено судом, 17.06.2021 були проведені загальні збору співвласників ОСББ "Лисогорське" за місцезнаходженням: АДРЕСА_1. До порядку денного зборів, зокрема, було включено питання встановлення металевих дверей, системи контролю доступу та охорони (п. 14 порядку денного). Голосування по питанням порядку денного відбувалося шляхом заповнення кожним власником квартири індивідуального листка опитування.

Згідно протоколу № 3 від 17.06.2021 загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське", яким оформлені рішення загальних зборів, участь у голосуванні приймали 8 осіб з 11 співвласників, які входять до складу ОСББ. По п. 14 порядку денного рішення було прийнято одноголосно всіма учасниками.

Так, загальними зборами співвласників ОСББ було вирішено встановити металеві вхідні двері та індивідуальну систему контролю доступу для кожного співвласника. Надати попередню згоду на укладення договору охорони будинку. Уповноважити охорону на здійснення заходів контролю доступу у будинок та перевірки документів усіх відвідувачів.

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач у своїх поясненнях зазначив, що йому було відомо про проведення 17.06.2021 загальних зборів співвласників ОСББ "Лисогорське" та про порядок денний, проте участь в них він не зміг взяти, у зв`язку перебуванням за межами країни.

Відповідно до пункту 3.1. Статуту ОСББ "Лисогорське" виконавчим органом ОСББ є правління.

Згідно з пунктом п. 3.3. Статуту ОСББ "Лисогорське" керівництво поточною діяльністю об`єднання здійснює його правління. До компетенції Правління серед іншого належить укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням.

У пункті 3.4. Статуту ОСББ "Лисогорське" визначено, що Правління має право приймати рішення з усіх питань діяльності Об`єднання, за винятком тих, які належать до виключної компетенції загальних зборів.

Як зазначено судом вище, 08.08.2021 правлінням ОСББ "Лисогорське" було прийнято рішення про встановлення у будинку за адресою: АДРЕСА_2 загальнобудинкової системи контролю доступу, яка передбачає видачу по одному чіпу на кожного власника співвласника або орендаря квартири та члена його родини, який постійно проживає з ним у квартирі будинку. Для отримання чіпу право користування квартирою має бути підтверджено документом про право власності або договором оренди. У разі втрати або пошкодження власником (користувачем) ключа, установник системи доступу, з яким у ОСББ укладено відповідний договір на обслуговування системи, за зверненням правління ОСББ "Лисогорське" деактивує втрачений ключ та видає власнику (користувачеві) новий ключ (чіп).

До апеляційної скарги позивачем додано ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 16.02.2022 у справі № 758/14121/21 про відкриття провадження за позовом Плотиці Євгена Михайловича до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське" про визнання незаконним та скасування в частині рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське" від 17.06.2021.

Водночас, як на день вирішення спору судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції рішення у справі № 758/14121/21 не прийнято, а отже рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське" від 17.06.2021 є чинним.

16.08.2021 між Фізичною особою-підприємцем Перевозніковим В.В. та ОСББ "Лисогорське" в особі голови правління Татарінцевої Т.Е. було укладено Договір № 01/21 про надання послуг, згідно з п.1.1. якого виконавець взяв на себе зобов`язання надати послуги зі встановлення електромагнітного замка, контролера ключів, довідника дверей, зчитувача ключів на вході до багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 .

Як вказує позивач, 16.10.2021 на вхідних дверях під`їзду будинку АДРЕСА_2 було встановлено спеціальний замок з доступом по магнітним (електронним) ключам.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2021 Біла Катерина отримала один магнітний ключ, а 09.11.2021 безпосередньо позивач отримав ще один магнітний ключ, що підтверджується відповідними розписками, доданими до матеріалів справи відповідачем.

Водночас, з письмових пояснень позивача та відповідача вбачається, що позивачу було відмовлено у наданні більшої кількості ключів, у зв`язку з не підтвердженням згідно рішенням загальних зборів співвласників ОСББ, оформленого протоколом № 3 від 17.06.2021, та рішенням правління ОСББ, оформленим протоколом засідання правління ОСББ "Лисогорське" від 08.08.2021, відповідними документами кількості мешканців квартири № 8 .

Відповідно до положень ст. 15 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник зобов`язаний, зокрема, виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень.

Враховуючи чинність рішення загальних зборів співвласників ОСББ, оформленого протоколом № 3 від 17.06.2021, та рішення правління ОСББ, оформленого протоколом засідання правління ОСББ "Лисогорське" від 08.08.2021, позивач зобов`язаний був надати документи на підтвердження кількості мешканців квартири АДРЕСА_1 , власником якої він є.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема, робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач та його орендар отримали по одному ключу від вхідних дверей під`їзду будинку АДРЕСА_2 , що відповідає рішенням, прийнятим загальними зборами співвласників будинку та виконавчим органом ОСББ правління.

Водночас колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що відповідачу було протиправно відмолено у наданні більшої кількості ключів, оскільки, як встановлено судом вище, позивачем не надано доказів на підтвердження кількості мешканців квартири, власником якої він є.

З огляду на вищевиклаене, всупереч положеннями статей 73, 74, 76, 77, 79 позивачем належними та допустимим доказами не доведено створення відповідачем перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 .

З огляду на встановлені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог у частині зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , шляхом надання 8 (вісім) комплектів ключів від дверей під`їзду.

Крім того, позивач з посиланням на приписи ст. 22 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача суму штрафу в розмірі 60 000,00 грн, сплаченого на користь ФОП Білої К.В. на підставі договору оренди квартири від 13.08.2021.

Положеннями ст. 26 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що власник приміщення у багатоквартирному будинку, в якому створене об`єднання, може здати його в оренду для проживання фізичній особі або для здійснення господарської, підприємницької та іншої не забороненої законом діяльності фізичній або юридичній особі, якщо така діяльність не суперечить встановленим нормам використання приміщень у жилих будинках та не завдає шкоди інтересам власників (користувачів) і навколишньому середовищу.

За необхідності може бути здійснене переведення приміщення у нежиле на термін дії договору оренди або постійно у порядку, встановленому законодавством.

Орендар має бути ознайомлений із статутом об`єднання, правами та обов`язками співвласників.

Не допускається передача в оренду квартири або нежитлового приміщення для ведення господарської, підприємницької та іншої діяльності, якщо це буде суперечити інтересам або обмежувати права інших власників (користувачів) приміщень.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду регулює ст. 1166 ЦК України.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України).

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові: протиправна поведінка, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства; наявність шкоди, під якою необхідно розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду; вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах.

Водночас поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов`язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.

При зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправну поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Разом з цим, зі змісту ч. 2 ст. 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди (аналогічний висновок міститься у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2022 у справі № 922/2860/18). Тому спростування цієї вини (у тому числі, з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача.

Проте, ані під час розгляду справи місцевим господарським судом, ані під час апеляційного провадження у справі позивачем не було доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: шкоди, протиправної поведінка її заподіювача, а також причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вини.

Наданий до матеріалів справи договір оренди квартири від 13.08.2021 був укладений позивачем на власний розсуд та за відсутності обґрунтування в ньому щодо необхідності передачі ФОП Білій К.В. саме 8 комплектів ключів від квартири АДРЕСА_1 .

До того ж, на дату укладання договору оренди квартири від 13.08.2021 вже існували рішення загальних зборів співвласників ОСББ від 17.06.2021 та рішення правління ОСББ від 08.08.2021.

Відповідно до пункту 7.1. договору оренди квартири від 13.08.2021 орендодавець зобов`язаний надати орендарю 8 комплектів ключів від замку на вхідних дверях та всіх замків на всіх дверях, що знахоядться в квартирі.

Пунктом 9.3. договору сторонами погоджено, що за порушення орендодавцем пункту 7.1. договору орендодавець сплачує орендарю штраф у розміпі 60 000,00 грн.

Наявними в матеріалах справи розписками від 01.10.2021, від 02.10.2021, від 03.10.2021, від 04.10.2021, від 05.10.2021, від 06.10.2021 підтверджується сплата відповідачем штрафу.

Водночас як встановлено судом вище, спеціальний замок з доступом по магнітним (електронним) ключам на вхідних дверях під`їзду будинку АДРЕСА_1 було встановлено 16.10.2021, з огляду на що станом на момент оплати штрафу (з 01.10.2021 по 06.10.2021) судом не встановлено порушення позивачем умов пункту 7.1. договору оренди квартири від 13.08.2021.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування за рахунок відповідача 60 000 грн штрафу.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3статті 13 Господарського процесуального кодексу Українисудочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу Україниналежними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Разом з тим, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 у справі № 910/19086/21 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ФОП Плотиці Є.М. має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись статтями 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Плотиці Євгена Михайловича на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 у справі № 910/19086/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 у справі № 910/19086/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/19086/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.11.2022.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз