Ухвала

від 23.05.2023 по справі 910/19086/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/19086/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Новікова Я. А. (адвокат),

відповідача - Вербицького В. В. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 (головуючий - Мальченко А. О., судді Агрикова О. В., Чорногуз М. Г.) у справі

за позовом фізичної особи-підприємця Плотиці Євгена Михайловича

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське"

про відшкодування збитків та усунення перешкод у користуванні майном.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року фізична особа-підприємець Плотиця Євген Михайлович (далі - ФОП Плотиця Є. М., Підприємець, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське" (далі - ОСББ "Лисогорське", відповідач, заявник) про відшкодування 60 000 грн збитків та усунення перешкод у користуванні майном.

Позовна заява обґрунтовується порушенням прав позивача як власника квартири № 8, розташованої в будинку № 40 на вул. Воздвиженській в м. Києві, на вільне розпорядження своїм майном і завданням позивачу збитків на спірну суму внаслідок неправомірних дій керівництва ОСББ "Лисогорське".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 (суддя Привалов А. І.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 (головуючий - Мальченко А. О., судді Агрикова О. В., Чорногуз М. Г.), у задоволенні позову відмовлено повністю в зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог. Стягнуто з ФОП Плотиці Є. М. на користь ОСББ "Лисогорське" 11 000 грн витрат на правничу допомогу із заявлених до стягнення 12 000 грн відповідних витрат.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 заяву ОСББ "Лисогорське" про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/19086/21 та клопотання ФОП Плотиці Є. М. про зменшення витрат на оплату правничої допомоги задоволено частково. Стягнуто з Підприємця на користь ОСББ "Лисогорське" 3600 грн судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги.

Додаткова постанова мотивована посиланням на положення статей 16, 86, 124, 126, 129, 221, 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", застосовуючи які та надавши оцінку поданим заявником доказам щодо понесених витрат на правову допомогу з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), розумної необхідності витрат для цієї справи, дійшов висновку про завищену вартість послуг з надання правничої допомоги, оскільки хоча до переліку виконаних адвокатом робіт, витрати щодо яких заявлені ОСББ "Лисогорське", були внесені виключно ті роботи, що були необхідними для розгляду апеляційної скарги позивача (участь у судових засіданнях і написання відзиву на апеляційну скаргу, доводи якого практично дублюють викладену письмову промову під час дебатів у цій справі), однак значний обсяг робіт представником відповідача виконано ще під час розгляду справи в суді першої інстанції, про що свідчать подані адвокатом численні заяви по суті спору, їх зміст, обсяг тощо, як наслідок, 70 % від усього обсягу наданої правничої допомоги можна віднести на рахунок представництва інтересів ОСББ "Лисогорське" в суді першої інстанції та лише 30 % - у суді апеляційної інстанції, апеляційний суд, користуючись своїми дискреційними повноваженнями, вказав на необхідність покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 % від заявленої до відшкодування суми.

Не погоджуючись із додатковою постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначену додаткову постанову скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення заяви ОСББ "Лисогорське" про стягнення з ФОП Плотиці Є. М. 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану заявнику в Північному апеляційному господарському суді.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСББ "Лисогорське" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у справі № 910/19086/21 та призначено її до розгляду на 16.05.2023.

На обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 922/3812/19 висновку щодо застосування норм статей 126, 129 цього Кодексу та статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", а саме про те, що "визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково".

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній додатковій постанові.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2023 розгляд касаційної скарги ОСББ "Лисогорське" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у справі № 910/19086/21 відкладено на 23.05.2023.

Судом апеляційної інстанції встановлено такі фактичні обставини:

- 20.10.2022 між Адвокатським об`єднанням "Вербицький та партнери" та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське" укладено договір про надання правничої допомоги № 20/10-22 (далі - договір № 20/10-22), за умовами пунктів 1.1- 1.3 якого Замовник (Клієнт) доручає, а Виконавець (Адвокатське об`єднання) зобов`язується йому надати юридичні послуги та правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а Замовник зі своєї сторони зобов`язується прийняти зазначені послуги та оплатити їх. Безпосередній перелік послуг, що надається у той чи інший період, їх обсяг та особливості оплати, визначаються сторонами у додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємними частинами. Для надання юридичних послуг та правничої допомоги Клієнту Адвокатське об`єднання призначає Керуючого партнера, адвоката Вербицького Ярослава Володимировича, партнера, адвоката Вербицького Володимира Володимировича та адвоката Черняка Сергія Володимировича;

- згідно з пунктами 1, 2 додаткової угоди від 20.10.2022 № 1 до договору № 20/10-22 Адвокатське об`єднання "Вербицький та партнери" взяло на себе зобов`язання надати ОСББ "Лисогорське" правничу допомогу, що полягає в представленні інтересів Замовника в Північному апеляційному господарському суді за апеляційною скаргою ФОП Плотиці Є. М. на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 за позовом ФОП Плотиці Є. М. до ОСББ "Лисогорське" про відшкодування збитків та усунення перешкод у користуванні майном у справі № 910/19086/21, а саме: підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу, підготовку та подання заперечення на відповідь на відзив (за необхідності), підготовку письмових пояснень щодо суті спору (за необхідності), підготовку клопотань, заяв та інших документів правового характеру, ознайомлення з матеріалами справи; участь у судових засіданнях тощо. Кінцевий обсяг наданих послуг визначається в актах прийому-передачі наданих послуг. Сторони дійшли згоди відповідно до пункту 6.2 договору № 20/10-22 визначити розмір винагороди за цією додатковою угодою в сумі 12 000 грн;

- таким чином, Адвокатське об`єднання "Вербицький та партнери" та ОСББ "Лисогорське" визначили вартість послуг як фіксовану ставку, а саме 12 000 грн за представництво інтересів і надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції;

- за змістом пунктів 1- 3 акта прийому-передачі наданих послуг від 28.11.2022 Виконавець надав, а Замовник прийняв виконані відповідно до додаткової угоди № 1 від 20.10.2022 до договору № 20/10-22 послуги правничої допомоги, що полягали в представленні інтересів Замовника в Північному апеляційному господарському суді за апеляційною скаргою ФОП Плотиці Є. М. на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 за позовом ФОП Плотиці Є. М. до ОСББ "Лисогорське" про відшкодування збитків та усунення перешкод у користуванні майном у справі № 910/19086/21. Вартість наданих послуг за цим актом склала 12 000 грн, що включало: прибуття у судове засідання 26.10.2022, ознайомлення з матеріалами справи 18.11.2022, підготовку і написання відзиву на апеляційну скаргу від 23.11.2022, прибуття та участь у судовому засіданні 23.11.2022, підготовку та подання до суду заяви про винесення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу від 28.11.2022. Замовник засвідчує, що Виконавець виконав повністю та належним чином свої зобов`язання за Договором, і не має матеріальних та інших претензій до Виконавця;

- 28.11.2022 ОСББ "Лисогорське" перерахувало відповідні кошти на рахунок Адвокатського об`єднання "Вербицький та партнери", що підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією від 28.11.2022 № 85;

- 23.11.2022 ОСББ "Лисогорське" подало відзив на апеляційну скаргу ФОП Плотиці Є. М. на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 у справі № 910/19086/21, в якому, з посиланням на попередній розрахунок визначило розмір витрат на правничу допомогу на рівні 12 000 грн та висловило вимоги про покладення цих витрат на позивача;

- під час судового засідання 23.11.2022 представник відповідача зробив заяву про наміри надати докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу;

- 28.11.2022 через систему "Електронний суд" представник ОСББ "Лисогорське" подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 910/19086/21 (вх. № 09.1-11/4272/22), до якої (заяви) на підтвердження вимоги про стягнення з ФОП Плотиці Є. М. витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги адвоката, додано копії таких документів: договір № 20/10-22; додаткову угоду від 20.10.2022 № 1 до договору № 20/10-22; акт прийому-передачі наданих послуг від 28.11.2022 № 1; платіжну інструкцію від 28.11.2022 № 85;

- матеріали справи містять копію ордера на надання правничої (правової) допомоги від 26.10.2022 серії ВТ № 1035449 на представництво адвокатом Вербицьким Я. В. інтересів ОСББ "Лисогорське" в Північному апеляційному господарському суді;

- 06.12.2022 ФОП Плотиця Є. М. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з клопотанням про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги до 3000 грн, яке (клопотання) аргументоване, зокрема, тим, що заявлена відповідачем сума витрат на правничу допомогу не є співмірною з ціною позову.

Згідно з частинами 1, 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження в справі № 910/19086/21 з огляду на таке.

Відповідно до частин 1- 3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому частинами 5, 6 статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічний висновок щодо застосування положень статей 126, 129 ГПК України сформульовано в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, на який (висновок) правомірно послався суд апеляційної інстанції на обґрунтування підстав часткового задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на оплату професійної правничої допомоги в справі № 910/19086/21.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Таким чином, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Колегія суддів відхиляє твердження скаржника про неврахування апеляційним судом висновку щодо застосування норм статей 126, 129 цього Кодексу та статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 922/3812/19, оскільки за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями спірні процесуальні правовідносини в цій справі та зазначеній справі не є подібними з огляду на істотні відмінності в фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаної позиції під час вирішення цього спору.

Так, на відміну від цієї справи, під час розгляду якої суд апеляційної інстанції, керуючись принципами диспозитивності та змагальності господарського судочинства, враховуючи подане позивачем клопотання про зменшення розміру витрат на оплату професійної правничої допомоги, застосовуючи критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру (співмірності), тобто використовуючи свої дискреційні повноваження, дійшов обґрунтованого висновку про завищення відповідачем вартості послуг з надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, наслідком чого стало часткове задоволення заяви ОСББ "Лисогорське" шляхом стягнення 3600 грн витрат на правничу допомогу (із заявлених до стягнення 12 000 грн відповідних витрат), ухвалюючи постанову від 09.12.2021 про скасування додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2021 у частині відмови в задоволенні заяви позивача про стягнення 25 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в апеляційній інстанції, та передачу справи № 922/3812/19 в цій частині на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виходив із протилежних фактичних обставин, а саме: суд апеляційної інстанції здійснив зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката за відсутності при цьому заявленої іншою стороною (відповідачем у справі) вимоги про зменшення розміру цих витрат. Верховний Суд при цьому зауважив, що таке зменшення було здійснене судом апеляційної інстанції з порушенням частин 5, 6 статті 126 ГПК України та без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Крім того, в справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив про передчасність висновку апеляційного суду щодо невідповідності наданого позивачем детального опису робіт (наданих послуг) вимогам процесуального закону, тоді як з матеріалів справи № 910/19086/21 не вбачається, судом не встановлено та скаржником взагалі не доведено подання ним детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Отже, в цій справі та справі, на постанову Верховного Суду в якій посилається скаржник у касаційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.

Наведене вище переконливо свідчить про різні фактичні обставини, що формують зміст спірних процесуальних правовідносин і зумовлене цим їх неоднакове правове регулювання в справі у справі № 910/19086/21 та в справі № 922/3812/19.

У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність правовідносин у справі, що розглядається, та справі, на постанову Верховного Суду в якій посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених судових рішень.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави касаційного оскарження відповідачем не зазначалися та не обґрунтовувалися у поданій касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСББ "Лисогорське" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у справі № 910/19086/21 згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у справі № 910/19086/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай