Ухвала

від 25.11.2022 по справі 910/9993/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

25.11.2022Справа № 910/9993/21

За заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРЛІГАЛ КОНСАЛТ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРКОМ ТЕКНОЛОДЖІЗ" (ідентифікаційний код 42034110)

про банкрутство

Суддя Пасько М.В.

Представники: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заявник звернувся до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, оскільки останній неспроможний сплатити борг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 відкрито провадження у справі № 910/9993/21 та призначено розпорядником майна боржника Карасюка Олександра Володимировича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1846 від 01.02.2018).

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 23.09.2021 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 1.863.357,35 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва 19.10.2021 визнано боржника банкрутом та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Карасюка О.В.

11.02.2022 ліквідатор боржника звернувся до суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника та стягнення 1.846.263, 50 грн.

Враховуючи викладене, розгляд справи призначено на 07.04.2022.

Судове засідання призначене на 07.04.2022 не відбулось у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні.

Враховуючи викладене, розгляд спарви призначено на 21.07.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 відкладено розгляд справи на 16.08.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 відкладено розгляд справи на 06.10.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 відкладено розгляд справи на 24.11.2022.

У судовому засіданні розглянувши заяву ліквідатора боржника про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника та заслухавши пояснення представника ліквідатора боржника, суд встановив наступне.

В поданій заяві ліквідатор боржника просить суд покласти субсидіарну відповідальність у розмірі 1.846.263,50 грн за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРКОМ ТЕКНОЛОДЖІЗ" у зв`язку з доведенням до банкрутства на:

1) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

3) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрація якого не відома;

4) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .Подана заява мотивована наступним чи попередній керівник та засновники боржника винні у виникненні заборгованості між боржником та ініціюючим кредитором товариства з обмеженою відповідальністю "ВР БІЛД" в розмірі 2.784236,00 грн., яка виникла на підставі порушення умов договору підряду № 24166 від 09.11.2017.

Суд бере до уваги те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не надали суду пояснень та заперечень чи інших документів, які б могли спростувати обставини викладені в заяві ліквідатора боржника.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення зазначеної заяви ліквідатора з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

Згідно з ч. 3 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності в порядку ч. ч.2 ст. 61 КУзПБ на третіх осіб із наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, оскільки в даному випадку особи в силу спеціального припису Кодексу про банкрутство притягуються до цивільної відповідальності у формі солідарного стягнення.

Притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

Отже, якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного.

Визначене нормами Кодексу України з процедур банкрутства правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Об`єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились не задоволеними у справі про банкрутство.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого ч. 2 ст. 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення ч. ч. 1 і 3 ст. 4 КУзПБ.

Щодо об`єктивної сторони правопорушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство слід зазначити, що хоча приписи ч. 2 ст. 61 КУзПБ і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (ст. 42 ГК України).

Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності, окрім вини, є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

При цьому, виходячи з положень ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом в постанові № 910/21323/16 від 16.06.2020).

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Разом з тим, у положеннях ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що одним із повноважень ліквідатора у справі про банкрутство є аналіз фінансового становища банкрута.

Слід зазначити, що можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства наділений виключно ліквідатор банкрута.

Отже, виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника покладена саме на ліквідатора банкрута, що пов`язано з виконанням ліквідатором банкрута повноважень визначених ст. 61 Кодексу про банкрутство

Приписи до ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника.

Саме детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Кодексу про банкрутство, у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Аналіз положень ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, дає підстави дійти до висновку, що заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду у разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Відтак, ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.

При цьому, розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (п. 1 ч. 2 ст. 61 КУзПБ).

Аналогічна правова позиція щодо субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника викладена, зокрема у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/21232/16 та від 12.02.2020 у справі № 922/2391/16.

Судом встановлено, що ліквідатором було здійснено заходи щодо розшуку майна боржника та формування ліквідаційної маси, однак ні майна, ні грошових коштів, які можна включити в ліквідаційну масу, - за боржником не виявлено.

Станом на дату подання даної заяви відсутні будь-які активи в ліквідаційній масі Товариства (підтверджується актами інвентаризації, у яких єдиним майном товариства була дебіторська заборгованість, яка була реалізована ліквідатором на публічних торгах). З іншого боку, наявні незадоволенні вимоги кредиторів в сумі 1 846 263,50 грн, що підтверджується Реєстром вимог кредиторів ТОВ "ЕНЕРКОМ ТЕКНОЛОДЖІЗ".

1 863 375,35 (сума визнаних судом кредиторських вимог) - 17 093,85 (сума, що була перерахована кредитору у справі за наслідками реалізації майна Товариства, що підтверджується доданим платіжним дорученням) = 1.846.263,50 грн

Встановлення ознак доведення до банкрутства визначається Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємств та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 № 1361) (надалі - Методичні рекомендації).

Згідно з п. 2 розділу І Методичних рекомендацій об`єктом аналізу є фінансово-господарський стан підприємств, зокрема фінансові, виробничі та інвестиційні аспекти діяльності.

Пунктом 3 розділу І Методичних рекомендацій визначено, що суб`єктами аналізу є власники, органи, уповноважені управляти майном, або особи, які заінтересовані в отриманні інформації щодо діяльності підприємства (державний орган з питань банкрутства, арбітражний керуючий, орган податкової служби, керівництво).

Абзацом 2 п. 3.2 Розділу ІІІ Методичних рекомендацій передбачено, що під час визначення ознак доведення до банкрутства аналізується рівень забезпечення зобов`язань кредиторів за період проведення аналізу.

Згідно з абз. 8 п. 3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій у рзі встановлення, що зазначені показники погіршилися протягом періоду, який аналізується, з`ясовується причина погіршення цих показників шляхом перевірки фінансово-господарських договорів підприємства.

Відповідно до абзацу 9 п. 3.2 Розділу ІІІ Методичних рекомендацій економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема: підписання та виконання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів; необґрунтованої виплати грошових коштів, необґрунтованої передачі третім особам майна; прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат; заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо; невжиття заходів керівництвом щодо стягнення заборгованості (повнота та своєчасність проведеної претензійно-позовної роботи) - відмова від грошових (майнових) вимог; несвоєчасність (невжиття заходів) щодо розв`язання проблем у виробничому процесі, нездійснення господарської діяльності тощо.

Абзацом 10 п. 3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій визначено, що навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємства можна визначити за такими основними ознаками: зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства (передача активів іншій особі); штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості (залишення за боржником лише кредиторської заборгованості без відповідного забезпечення) та інші, подібні дії.

Згідно з абзацом 1 п. 3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

Пунктом 4 розділу І Методичних рекомендацій визначено, що активи це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вимог у майбутньому. Доведення до банкрутства - умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином-засновником (учасником) або службовою особою суб`єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.

Згідно з положеннями ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органи (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), яка здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. Головний бухгалтер або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства: забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Статтею 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку. Фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства.

Відповідно до правової позиції у Постанові Верховного Суду від 02.03.2021 р. у справі № 906/904/16 суб`єктами правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності за частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови доведення вчинення ними винних дій (бездіяльності), що спричинили наслідки у вигляді неплатоспроможності боржника та відсутності у нього активів для задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі.

Відповідно до правової позиції у Постанові Верховного Суду від 22.04.2021 р. у справі № 915/1624/16 системний аналіз змісту абзацу першого частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство, абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ у взаємозв`язку з іншими нормами законодавства свідчить, що до третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, належать будь-які особи, внаслідок дій або бездіяльності яких сталося банкрутство юридичної особи. До суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо, прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду його інтересам та кредиторів. Для визначення статусу особи як відповідача за субсидіарною відповідальністю за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд, розглядаючи заяву про притягнення до субсидіарної відповідальності та, з`ясовуючи наявність підстав для покладення на цих осіб такої відповідальності, - дослідити сукупність правочинів та інших операцій, здійснених під впливом осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію фактичного банкрутства боржника.

Після оцінки наданих ліквідатором доказів судом встановлено, що Керівниками (Директором або виконавцями управлінських функцій) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРКОМ ТЕКНОЛОДЖІЗ" були: 1) з 02 квітня 2018 року до 31 січня 2020 року - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ); 2) з 31 січня 2020 року до 07 вересня 2020 року - ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ); 3) з 08 вересня 2020 року до 04 червня 2021 року - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ); 4) з 04 червня 2021 року - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Дані факти підтверджуються такими доданими документами: Протоколом № 1 від 30.03.2018 р. Загальних Зборів Засновників (Учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРКОМ ТЕКНОЛОДЖІЗ"; Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "ЕНЕРКОМ ТЕКНОЛОДЖІЗ" 2018 року; Протоколом № 2 від 31.01.2020 р. Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРКОМ ТЕКНОЛОДЖІЗ"; Протоколом № 3 від 07.09.2020 р. Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРКОМ ТЕКНОЛОДЖІЗ"; Рішенням № 04.06/2021 від 04.06.2021 р. загальних зборів учасників ТОВ "ЕНЕРКОМ ТЕКНОЛОДЖІЗ";Статутом ТОВ "ЕНЕРКОМ ТЕКНОЛОДЖІЗ" 2021 року; Договором від 04.06.2021 р. купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРКОМ ТЕКНОЛОДЖІЗ"; Актом приймання-передачі від 04.06.2021 р. частки в статутному капіталі ТОВ "ЕНЕРКОМ ТЕКНОЛОДЖІЗ".

Таким чином, усі зазначені особи підпадають під трьохрічний період, що аналізувався арбітражним керуючим при встановленні ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства у відповідності до Методичних рекомендацій, затверджених Наказом Міністерством економіки України №14 від 19.01.2006 року;

Відповідно до правової позиції в Постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 904/6379/16 (а також у справах від 08.06.2021 № 910/20346/16, від 01.06.2021 № 904/4855/17, від 16.06.2020 № 910/21232/16, від 19.08.2021 № 25/62/09, від 29.09.2021 № 904/7679/15, від 07.10.2021 № 914/3812/15, від 16.08.2022 № 908/314/18, від 14.07.2020 № 904/6379/16, від 30.08.2022 № 43/550-50/327-2012), для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, необхідна конкретизації об`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема, із сукупності таких обставин щодо боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів:

1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.

Відповідно до правової позиції у Постанові Верховного Суду від 02.03.2021 р. у справі № 906/904/16 заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду у разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство. Ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі подає таку заяву не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та проведення розрахунків з кредиторами в результаті здійснення такої реалізації у ліквідаційній процедурі за недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.

Таким чином, після встановлення недостатності майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів завданням ліквідатора є дослідження усіх обставин справи і аналіз фінансового стану боржника, перевірка наявності ознак доведення до банкрутства відповідно до вищенаведеного складу правопорушення. Оскільки, як вже було встановлено, ліквідатор здійснив реалізацією всього виявленого у боржника майна і встановив недостатність такого майна для задоволення вимог кредитора, ліквідатор вважає необхідним здійснити заходи щодо притягнення керівників/засновників до субсидіарної відповідальності.

Із поданої ліквідатором заяви та доданих до неї доказів були встановлені такі обставини:

30 березня 2018 року на Загальних зборах засновників Товариства було створено Товариство, а також затверджено статут Товариства, що підтверджується Протоколом № 1 Загальних Зборів Засновників (Учасників) від 30.03.2018 р.

Відповідно до спрощеного фінансового звіту суб`єкта малого підприємства активами за графою баланс були 10 000,00 грн, які були внесені засновниками відповідно до статуту.

21 лютого 2019 року був укладений договір № 21-02/19 від 21.02.2019 р. про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, відповідно до якого Товариство отримало від ТОВ "АПЛ-ГРУП" фінансову допомогу у розмірі 250 000,00 грн, що підтверджується Док. № 85 відповідно до виписок за 2019 рік.

20 червня 2019 року був укладений Договір № 3-06/2019 від 20.06.2019 р. поворотної фінансової допомоги, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Центр" надала Товариству поворотну фінансову допомогу у сумі 300 000,00 грн, що підтверджується Док. № 1359 відповідно до виписок за 2019 рік.

24 червня 2019 року був укладений Договір № 24/06 від 24.06.2019 р. про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, відповідно до якого Товариство надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Балта Солар" 300 000,00 грн, що підтверджується Док. № 40 відповідно до виписок за 2019 рік.

03 липня 2019 року був укладений Договір № 03/07 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 03/07 від 03.07.2019 р., відповідно до якої Товариство отримало поворотну фінансову допомогу в сумі 190 000,00 грн, що підтверджується Док. № 87 відповідно до виписок за 2019 рік.

Пізніше, відповідно до Додаткової угоди № 1 до Договору № 03/07 від 23.08.2019 р., було збільшено суму поворотної фінансової допомоги до 192 509,00 грн.

10 липня 2019 року між Товариством і Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРЛІГАЛ КОНСАЛТ" був укладений Договір про надання юридичних послуг № 1.

11 липня 2019 року між Товариством і Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРЛІГАЛ КОНСАЛТ" була укладена Додаткова угода № 1 до Договору про надання юридичних послуг № 1 від 10 липня 2019 року.

25 липня 2019 року між Товариством і Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРЛІГАЛ КОНСАЛТ" був укладений Акт приймання-передачі юридичних послуг, відповідно до якого загальна вартість послуг становить 511 254,89 грн.

11 липня 2019 року між Товариством і Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРЛІГАЛ КОНСАЛТ" був укладений Договір про надання юридичних послуг № 2.

12 лютого 2020 року між Товариством і Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРЛІГАЛ КОНСАЛТ" був укладений ще один Акт приймання-передачі юридичних послуг, відповідно до якого загальна вартість юридичних послуг складає 1 139 167,23 грн. Тоді ж був укладений ще один Акт приймання-передачі юридичних послуг, відповідно до якого загальна вартість юридичних послуг склала 136 235,19 грн. до Договору про надання юридичних послуг № 2.

У той же час 01 січня 2020 року була подана фінансова звітність мікропідприємств за 2019 р., відповідно до якого Товариство не зазначило про свої борги перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРЛІГАЛ КОНСАЛТ" у графі інших поточних зобов`язань, хоча повинно було це зробити.

31 січня 2020 року був укладений Договір № 31/01-1 від 31.01.2020 р. про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги з ТОВ "УКРУГЛЕДЕГАЗАЦІЯ", відповідно до якого зазначене підприємство надало Товариству поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у сумі 91 000,00 грн, що підтверджується Док. № 339 відповідно до виписок за 2020 рік.

31 січня 2020 року відбулися Загальні збори учасників Товариства, на яких було вирішено звільнити ОСОБА_3 з посади директора Товариства, а також вирішено доручити управління Товариством ОСОБА_4 .

07 вересня 2020 року відбулися Загальні збори учасників Товариства, на яких було вирішено припинити управління Товариством ОСОБА_4 , а також було вирішено призначити ОСОБА_2 директором Товариства.

15 вересня 2020 року зі засновником товариства ОСОБА_1 був укладений Договір № 1509/2020 від 15.09.2021 р. про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, відповідно до якого Товариство отримало поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у сумі 230 000,00 грн, що підтверджується Док. № 1732264 відповідно до виписок за 2020 рік.

15 грудня 2020 року зі засновником товариства ОСОБА_1 був укладений Договір № 1512/2020 від 15.12.2021 р. про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, відповідно до якого Товариство отримало поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у сумі 13 000,00 грн, що підтверджується Док. № 57109107 відповідно до виписок за 2020 рік.

Також 01 січня 2021 року була подана фінансова звітність мікропідприємств за 2020 р., відповідно до якого Товариство не зазначило про свої борги перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРЛІГАЛ КОНСАЛТ" у графі інших поточних зобов`язань, хоча повинно було це зробити.

11 січня 2021 року був укладений Договір № 1101/2021 від 11.01.2021 р. про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги з ТОВ "УКРУГЛЕДЕГАЗАЦІЯ", відповідно до якого зазначене підприємство надало Товариству поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у сумі 135 000,00 грн, що підтверджується Док. № 11 відповідно до виписок за 2021 рік.

Виписки з рахунків ТОВ "ЕНЕРКОМ ТЕКНОЛОДЖІЗ", а також договори підприємства підтверджують, що були вчинені дії щодо нелогічного і шкідливого для підприємства набуття дебіторської заборгованості шляхом укладення Договору № 3-06/2019 від 20.06.2019 р., за яким Боржнику від ТОВ "Техно-центр" було перераховано 300 000,00 грн, а перерахунок відбувся 21 червня 2019 року. Уже 24 червня 2019 року 300 000,00 грн були перераховані з рахунка боржника на рахунок ТОВ "БАЛТА СОЛАР". Тобто фактично керівництво ТОВ "ЕНЕРКОМ ТЕКНОЛОДЖІЗ" цілеспрямовано набуло кредиторську заборгованість і дебіторську заборгованість, однак такий крок можна назвати абсолютно невиправданим, оскільки укладений договір з ТОВ "БАЛТА СОЛАР" був безоплатний і не міг допомогти підприємству вийти із скрутного фінансового стану, а лише призвів до збільшення боргів боржника.

Крім того, 03 липня 2019 року було погашено частину боргу до ТОВ "Техно-центр" у сумі 190 000,00 грн шляхом набуття іншого кредиторського зобов`язання до ТОВ "ТД "НовоМет". Відповідні розрахунки відбулися в один день, що підтверджується виписками.

Варто зазначити, що Товариство укладало договори, не зазначаючи строків погашення поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Наведені вище дані свідчать про укладання ряду правочинів, а саме договорів щодо поворотної фінансової допомоги, які були спрямовані на набуття коштів за відсутності активів для розрахунку за набуті кошти в майбутньому, а також збільшення кредиторської заборгованості без мети її погашення.

Відповідно до Фінансового звіту мікропідприємства за 2019 і 2020 роки Товариство не фіксувало заборгованість перед ТОВ "ЕВЕРЛІГАЛ КОНСАЛТ", що є порушенням бухгалтерського законодавства.

Це також підтверджується наданою керівником підприємства розшифровкою дебіторської та кредиторської заборгованості станом на 20.07.2021 р.

Керівники Товариства (в першу чергу Пшик Ігор Олександрович, не могли не знати про заборгованість перед ТОВ "ЕВЕРЛІГАЛ КОНСАЛТ", оскільки, зокрема, ОСОБА_3 особисто підписав договори з ТОВ "ЕВЕРЛІГАЛ КОНСАЛТ". ОСОБА_1 і ОСОБА_4 в той час були учасниками підприємства, а відповідно до п. 4.1 діючого на час укладення договорів з ТОВ "ЕВЕРЛІГАЛ КОНСАЛТ" Статуту Товариства ОСОБА_1 і ОСОБА_4 мали право одержувати від Директора Товариства необхідну інформацію по всім питанням діяльності Товариства, в тому числі знайомитися з даними бухгалтерського обліку й звітності та іншою документацією.

Отже, діяльність ТОВ "ЕНЕРКОМ ТЕКНОЛОДЖІЗ" характеризується тим, що керівники Товариства не мали намір і не здійснювали жодних кроків щодо погашення заборгованості перед ТОВ "ЕВЕРЛІГАЛ КОНСАЛТ". Більше того, договори з ТОВ "ЕВЕРЛІГАЛ КОНСАЛТ" укладалися тоді, коли підприємство взагалі не отримувало жодного прибутку і не здійснювало жодної господарської діяльності.

Крім того, 21.07.2022 було отримано Клопотання № 02-01/10-102 від 21.07.2022 р. про залучення до матеріалів справи, відповідно до якого ліквідатор просив суд залучити до матеріалів справи № 910/9993/21 електронну переписку з директором ТОВ "ЕНЕРКОМ ТЕКНОЛОДЖІЗ" Ігорем Пшиком щодо кладення угоди між ТОВ "ЕНЕРКОМ ТЕКНОЛОДЖІЗ" та ТОВ "ЕВЕРЛІГАЛ КОНСАЛТ" за 04 липня 2019 року.

Відповідно до поданих доказів встановлено офіційне листування представників ТОВ "ЕВЕРЛІҐАЛ КОНСАЛТ" з ТОВ "ЕНЕРКОМ ТЕКНОЛОДЖІЗ" під час укладання та виконання Договорів про надання юридичних послуг, невиконання яких і призвело до відкриття відкриття провадження у справі про банкрутство. З поданих документів вбачається, що відповідач - ОСОБА_1 , як засновник ТОВ "ЕНЕРКОМ ТЕКНОЛОДЖІЗ" брав участь в укладенні таких договорів, був учасником переговорів.

Усе вищенаведене свідчить про існування об`єктивної сторони вчинення доведення до банкрутства, яке проявилося в:

1) підписанні завідомо невигідних для підприємства договорів;

2) необґрунтованому укладенні договору поворотної фінансової допомоги, у якому Товариство було позикодавцем;

3) бездіяльності щодо стягнення дебіторської заборгованості;

4) неправильному веденні бухгалтерської документації та невідображенні всієї кредиторської заборгованості;

Враховуючи згадану раніше правову позицію в Постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 904/6379/16 (а також у справах від 08.06.2021 № 910/20346/16, від 01.06.2021 № 904/4855/17, від 16.06.2020 № 910/21232/16, від 19.08.2021 № 25/62/09, від 29.09.2021 № 904/7679/15, від 07.10.2021 № 914/3812/15, від 16.08.2022 № 908/314/18, від 14.07.2020 № 904/6379/16, від 30.08.2022 № 43/550-50/327-2012), можна конкретизувати ознаки доведення до банкрутства у діях саме відповідачів у даній справі:

1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, дій та бездіяльності, направлених на набуття і збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо) - укладення договорів з ТОВ "ЕВЕРЛІГАЛ КОНСАЛТ".

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення) - створення додаткової дебіторської заборгованості у випадку з ТОВ "БАЛТА СОЛАР".

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення з набуття і збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу або з незначним проміжком часу, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника, що підтверджується відповідними виписками і договорами Товариства при укладенні великої кількості договорів поворотної фінансової допомоги за короткі проміжки часу.

Таким чином, ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , як засновники і пізніше керівники, жодним чином не контролювали діяльність Товариства, не сприяли тому, щоб погасити заборгованість підприємства і не здійснювали жодним заходів по стягненню наявної дебіторської заборгованості.

ОСОБА_3 , як керівник, підписав завідомо невигідні правочини для Товариства, що стосується договору з ТОВ "Балта Солар", з одного боку, і, з іншого боку, підписав завідомо невиконуваний договір з ТОВ "ЕВЕРЛІГАЛ КОНСАЛТ", не здійснював жодних заходів щодо покращення майнового стану Товариства, стягнення дебіторської заборгованості.

Шильцин Владислав Романович, виконуючи повноваження Директора Товариства, також не здійснював жодних заходів щодо покращення майнового стану Товариства, стягнення дебіторської заборгованості та продовжував діяльність попереднього Директора, яка звелася до збільшення боргів підприємства.

Варто зазначити, що відповідно до правової позиції у Постанові Верхового Суду від 01.06.2021 р. у справі 911/2243/18 субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності. Притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у Постанові від 07.10.2021 № 914/3812/15 (а також у постановах від 02.09.2021 № 910/3438/13, від 09.12.2021 № 916/313/20, від 22.04.2021 № 915/1624/16, від 17.11.2021 № 911/1810/18) статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства. Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності, має право довести свою добросовісність.

Однак відповідачі такою можливістю не скористалися і не надали суду обґрунтованої відповіді.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 № 911/1810/18 та від 22.04.2021 № 915/1624/16 якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із ч. 2 ст. 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу ст. 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої свої поведінки.

Слід зауважити, що частина друга статті 61 КУзПБ має власну диспозицію (зміст) правопорушення: "банкрутство боржника з вини його засновників або інших осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…".

Проте законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність становлять об`єктивну сторону такого правопорушення. Тож, вирішуючи питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, слід брати до уваги судову практику Верховного Суду, а також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема, прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Такий обов`язок встановлено частиною другою статті 59 КУзПБ.

Статтею 215 Господарського кодексу України визначено відповідальність за порушення законодавства про банкрутство. У випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. Фіктивним банкрутством визнається завідомо неправдива заява суб`єкта підприємництва до суду про нездатність виконати зобов`язання перед кредиторами та державою. Встановивши факт фіктивного банкрутства, тобто фактичну платоспроможність боржника, суд відмовляє боржникові у задоволенні заяви про визнання банкрутом і застосовує санкції, передбачені законом. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом. Приховування банкрутства, фіктивне банкрутство або умисне доведення до банкрутства, а також неправомірні дії у процедурах неплатоспроможності, пов`язані з розпорядженням майном боржника, що завдали істотної шкоди інтересам кредиторів та держави, тягнуть за собою кримінальну відповідальність винних осіб відповідно до закону.

Слід зауважити, що банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку.

Вказана позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 916/313/20.

Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України визначено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Крім того, субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку задовольнити подану заяву.

Керуючись ст. ст. 60, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Задовольнити заяву ліквідатора боржника.

2.Покласти субсидіарну відповідальність у розмірі 1.846.263,50 грн за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРКОМ ТЕКНОЛОДЖІЗ" у зв`язку з доведенням до банкрутства на:

- ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 );

- ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 );

- ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 );

- ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ).

3.Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) - грошові кошти у розмірі 1.846.263,50 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРКОМ ТЕКНОЛОДЖІЗ" (ідентифікаційний код 42034110).

4.На викання ухвали видати наказ.

5.Ухвала набрала чинності з дати її прийняття та підлягає оскарженню в установленому законом порядку.

Суддя М.В. Пасько