Ухвала

від 17.01.2023 по справі 910/9993/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

17.01.2023Справа № 910/9993/21

За скаргою арбітражного керуючого Карасюка О.В. надійшла скарга на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича

За заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРЛІГАЛ КОНСАЛТ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРКОМ ТЕКНОЛОДЖІЗ" (ідентифікаційний код 42034110)

про банкрутство

Суддя Пасько М.В.

Представники:

від приватного виконавця не з`явились.

В судовому засіданні приймав участь: Карасюк О.В. - ліквідатор боржника.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/9993/21 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРКОМ ТЕКНОЛОДЖІЗ".

15.12.2022 від арбітражного керуючого Карасюка О.В. надійшла скарга на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича.

Враховуючи викладене, розгляд скарги призначено на 17.01.2023.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

На виконання Ухвали Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 був виданий наказ.

05.12.2022 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Жаботинським Іваном Володимировичем відкрито виконавче провадження №70470048 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24 листопада 2022 року по справі №910/9993/21 зі стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРКОМ ТЕКНОЛОДЖІЗ" (код за ЄДРПОУ 42034110) грошових коштів в сумі 1 846 263,50 грн.

08.12.2022 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРКОМ ТЕКНОЛОДЖІЗ" арбітражний керуючий Карасюк Олександр Володимирович подав заяву про звернення стягнення на майно ОСОБА_1 (надалі по тексту - "Боржник"). Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРКОМ ТЕКНОЛОДЖІЗ" просило звернути стягнення на паркомісця Боржника:

- машиномісце в паркінгу, загальною площею: 20,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2;

- машиномісце в паркінгу, загальною площею: 15,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_3;

- машиномісце в паркінгу, загальною площею: 22,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_4;

- машиномісце в паркінгу, загальною площею: 17,5 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вулиця Мазепи Івана, будинок 11а літ. Б, гараж 5.

Однак, листом від 15.12.2022 за вих № 1633 приватний виконавець Жаботинський Іван Володимирович повідомив Стягувачу про неможливість звернути стягнення на паркомісця Боржника. На думку приватного виконавця наявність арешту накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києві від 24.09.2021 у справі № 757/51247/21-к в межах кримінального провадження № 22021000000000099 унеможливлює звернення стягнення на це майно.

Стягувач категорично не погоджується з висновками приватного виконавця і вважає неправомірною бездіяльність приватного виконавця щодо не звернення стягнення на паркомісця Боржника.

Суд вважає скаргу обґрунтованою і такою, що підлягаю задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно ст. 129-1 Конституції України Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ст. 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ст. 343 ГПК України).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 3 ст. 50 Закону у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення.

Згідно з ч. 2 ст. 57 Закону для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Згідно з ч. 1 статті 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з п. 2 Розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна заявка на реалізацію арештованого майна має містити, серед іншого, такі дані: відомості про чинні обтяження майна, зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек).

Відповідно до ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Проте, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість приватного виконавця (наприклад, здійснювати продаж майна боржника), але може зобов`язати приватного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 17, частина перша статті 55, частина п`ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012, а також Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).

Крім того, за приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Окрім того, у рішенні Європейського суду у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове рішення та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п. 1 ст. 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Системний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що рішення у справі № 910/9993/21, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, має бути виконане.

За змістом ч. 1 ст. 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Приватний виконавець зобов`язаний був не пізніше наступного робочого дня після виявлення у власності Боржника паркомісць розпочати процедуру звернення стягнення на них, а саме винести постанову про їх арешт, однак фактично ухилився від виконання таких обов`язків, що, зокрема, підтверджується листом приватного виконавця Жаботинського І. В. від 15.12.2022 за вих. № 1633. Чинне законодавство не тільки не забороняє, але й припускає можливість проведення оцінки та передачі на реалізацію майна, щодо якого діє арешт у кримінальному провадженні.

Підсумовуючи зазначене, суд дійшов висновку, що бездіяльність державного виконавця, яка полягає у невчиненні ним дій передбачених ч. 2 ст. 13, ч. 1 ст. 48, ч. 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" порушує право стягувача на виконання судового рішення у даній справі.

Керуючись ст. 232-235, 240, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

Керуючись ст. ст. 119, 233, 234, ст. ст. 339-342 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Задовольнити скаргу ліквідатора боржника.

2.Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського Іван Володимировича, що полягає у не зверненні стягнення на таке майно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ):

- машиномісце в паркінгу, загальною площею: 20,7 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2;

- машиномісце в паркінгу, загальною площею: 15,7 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_3;

- машиномісце в паркінгу, загальною площею: 22,9 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_4;

- машиномісце в паркінгу, загальною площею: 17,5 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_5.

3.Ухвала набрала чинності негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в установленому законом порядку.

Суддя М.В. Пасько

Повний текст ухвали складено 19.01.2023.