Рішення

від 22.11.2022 по справі 910/12707/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.11.2022Справа № 910/12707/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум груп Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-енергетична компанія"

про стягнення 1 929 907,81 грн.

Щодо розгляду заяви б/н б/д «Про стягнення судових витрат» представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-енергетична компанія"

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Дяченко Я.А.

Представники учасників справи:

від позивача Лубинець А.В.;

від відповідача Олексієнко Т.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2022 року у справі № 910/12707/20 в позові відмовлено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум груп Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-енергетична компанія" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 43 422,00 грн. та витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги у розмірі 57 896,00 грн.

19.10.2022 року через відділ діловодства суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-енергетична компанія" надійшла заява б/н б/д «Про стягнення судових витрат» (направлена відправленням "Укрпошта Експрес" 17.10.2022 року за штриховим кодовим ідентифікатором 0303515317417, що підтверджується датою оформлення на конверті), в якій заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум груп Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-енергетична компанія" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 163 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 року призначено розгляд заяви б/н б/д «Про стягнення судових витрат» представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-енергетична компанія" у справі № 910/12707/20 на 15.11.2022 року.

15.11.2022 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум груп Україна" надійшли заперечення № 0711/1 від 07.11.2022 року на заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, в яких позивач просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Інженерно-енергетична компанія" у стягненні витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що розмір витрат не підтверджено, значно завищено, є неспівмірним зі складністю часу та обсягом наданих послуг, часом затраченим на виконання робіт.

В судовому засіданні 15.11.2022 року судом оголошувалася перерва.

22.12.2022 року через відділ діловодства суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-енергетична компанія" надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до заяви про стягнення судових витрат.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що заява б/н б/д «Про стягнення судових витрат» представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-енергетична компанія" не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Отже, додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статті 131-2 Конституції України, статті 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, згідно приписів якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Разом з цим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Така правова позиція викладена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 року у справі № 908/2348/18.

На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "Інженерно-енергетична компанія" долучено до матеріалів справи копії:

- договору про надання правової допомоги від 21.09.2020 року;

- акту виконаних робіт від 13.10.2022 року;

- додаткової угоди від 24.09.2020 року;

- додаткової угоди від 03.06.2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2020 року між адвокатом Олексієнко Тетяною Володимирівною (надалі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-енергетична компанія" (надалі - клієнт) укладено договір про надання правової допомоги (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу клієнту в установах, підприємства та організаціях всіх форм власності; при провадженні усіх цивільних, господарських, адміністративних та інших справах; арбітражних установах (третейських судах), в тому числі але не виключно в Міжнародному комерційному арбітражному суді при ТПП України, кримінальних провадженнях, в яких Клієнт залучається в якості свідка, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, використовувати передбачені у Кодексі про адміністративні правопорушення України, Кодексі адміністративного судочинства України, Кримінальному кодексі України, Кримінально-процесуальному кодексі України та в інших законодавчих актах засоби, способи і методи захисту та надання правової допомоги клієнту з метою з`ясування обставин, під час допиту клієнта як свідка, підозрюваного, або обвинуваченого в органах дізнання, досудового слідства чи дачі пояснень у правовідносинах з цими та іншими державними органами, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання юридичних послуг захисника.

Згідно з п. 5.1. договору за надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар у розмірі визначеному за домовленістю сторін.

У додатковій угоді від 24.09.2020 року до договору сторони домовились, що вартість робіт адвоката за надання правової допомоги з розгляду справ в Господарському суді м. Києва, та при необхідності в Північному апеляційному господарському суді, що виникли в зв`язку з поданням позовних заяв ТОВ «Форум груп Україна» до ТОВ «Інженерно-енергетична компанія», становить 150 000,00 грн. На дату підписання додаткової угоди клієнт сплатив адвокату аванс за надання правової допомоги, складання термінових процесуальних документів, побудову юридичної конструкції захисту інтересів клієнта в судових спорах в розмірі - 25 000,00 грн.

У додатковій угоді від 03.06.2021 року до договору сторони визначили, що на момент укладання договору про надання правової допомоги в провадженні Господарського суду м. Києва перебувало 3 справи з позовними вимогами до клієнта, вартість робіт адвоката за надання правової допомоги з розгляду справ в Господарському суді м. Києва, та при необхідності в Північному апеляційному господарському суді, що виникли в зв`язку з поданням позовних заяв ТОВ «Форум груп Україна» до ТОВ «Інженерно-енергетична компанія», становила 150 000,00 грн. В зв`язку зі збільшенням кількості судових спорів до 6-ти, сторони домовилися, що вартість робіт адвоката додатково становитиме 75 000,00 грн.

Отже, загальна вартість робіт адвоката за надання правової допомоги з розгляду 6 (шести) справ за позовними заявами ТОВ «Форум груп Україна» до ТОВ «Інженерно-енергетична компанія» складає 225 000,00 грн.

Водночас, ані з договору про надання правової допомоги від 21.09.2020 року, ані з додаткових угод від 24.09.2020 року та від 03.06.2021 року до нього не вбачається, яка вартість робіт адвоката за надання правової допомоги саме у справі № 910/12707/20.

13.10.2022 року між адвокатом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-енергетична компанія" складено та підписано акт виконаних робіт, відповідно до якого адвокатом у період з 21.09.2020 року по 13.10.2022 року надано клієнту правову допомогу у судовій справі № 910/12707/20 на загальну суму 163 000,00 грн.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18).

Зі змісту договору про надання правової допомоги від 21.09.2020 року вбачається, що такий договір не містить погодженого сторонами розміру гонорару, порядку здійснення розрахунку гонорару погодинного або фіксованого розміру, у договорі не визначено фіксовану вартість тієї чи іншої роботи або послуги, не зазначено вартість години надання тієї чи іншої роботи або послуги, не погоджено порядку приймання послуг та строків здійснення оплати.

При цьому, суд відмічає, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідно до частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Аналіз частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України містяться у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 року у справі № 922/1897/18, від 24.12.2019 року у справі № 909/359/19, від 13.02.2020 року у справі № 911/2686/18, від 19.02.2020 року у справі № 910/16223/18, від 21.05.2020 року у справі № 922/2167/19.

У додатковій постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 922/2821/18 зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення частин п`ятої-сьомої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (аналогічні положення містяться в частинах третій-п`ятій статті 141 ЦПК України) попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Відповідно до частини другої статті 124 ГПК України (яка кореспондується з частиною другою статті 134 ЦПК України) у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Отже, наведена норма процесуального закону надає суду право у разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.

Особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 916/24/18).

З відзиву на позовну заяву ТОВ "Інженерно-енергетична компанія" вбачається, що у ньому не наведено та до нього не доданий попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат відповідача на професійну правничу допомогу, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

У додатковій постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17 вказано, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі.

Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів (в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі) не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу (постанова Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18).

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, під час судового засідання 13.10.2022 року до закінчення судових дебатів відповідач не зробив заяву про намір подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення.

Таким чином, оскільки відповідач не подавав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, не зазначав про необхідність вирішити питання щодо розподілу судових витрат та про намір подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення, суд дійшов висновку відмовити задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-енергетична компанія" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум груп Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-енергетична компанія" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 163 000,00 грн

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви б/н б/д «Про стягнення судових витрат» представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-енергетична компанія" у справі № 910/12707/20 - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено 29.11.2022р.

Суддя О.В. Котков