Ухвала

від 22.11.2022 по справі 910/17599/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у розстрочці виконання рішення суду

м. Київ

22.11.2022Справа № 910/17599/21

За позовом Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Материк"

про стягнення грошових коштів

Щодо розгляду заяви б/н від 26.10.2022 року «Про розстрочку виконання рішення суду» Товариства з обмеженою відповідальністю "Материк"

Суддя Котков О.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача (стягувача) Фесюк С.І.;

від відповідача (заявника, боржника) не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 року у справі № 910/17599/21 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Материк" на користь Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України грошові кошти: основного боргу - 106 867,05 грн., інфляційних втрат - 12 436,54 грн., 3% річних - 4657,19 грн., штрафу - 2137,34 грн. та судовий збір - 2267,14 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

28.04.2022 року на виконання вищезазначеного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

31.10.2022 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Материк" надійшла заява б/н від 26.10.2022 року «Про розстрочку виконання рішення суду», в якій заявник просить зупинити стягнення за наказом № 910/17599/21 від 28.04.2022 року та розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 року та наказу Господарського суду міста Києва від 28.04.2022 року у справі № 910/17599/21 на 12 місяців з дня ухвалення ухвали по 10 697,11 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 року розгляд заяви б/н від 26.10.2022 року «Про розстрочку виконання рішення суду» Товариства з обмеженою відповідальністю "Материк" у справі № 910/17599/21 призначено на 22.11.2022 року.

22.11.2022 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Материк" надійшли пояснення щодо правових підстав для зупинення стягнення за наказом № 910/17599/21 від 28.04.2022 року.

Розглянувши заяву б/н від 26.10.2022 року «Про розстрочку виконання рішення суду» Товариства з обмеженою відповідальністю "Материк" та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.

Необхідність у розстрочці виконання рішення суду обгрунтована тим, що державним виконавцем відділу Чечельницького відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції накладено арешт на банківський рахунок боржника. Примусове виконання рішення суду у даній справі призведе до виникнення негативних наслідків виконання такого рішення, оскільки господарська діяльність боржника буде паралізована, а саме підприємство не в змозі буде проводити розрахунки за господарськими операціями, що в свою чергу позбавить можливості отримання прибутку і як наслідок сплатити заборгованості за рішенням суду № 910/17599/21, а майна, на яке може бути звернено стягнення, у боржника не має, тому погашення заборгованості за рішення суду можливе лише шляхом перерахування коштів з банківського рахунку боржника, які отримані в наслідок господарської діяльності боржника. При цьому, заявник вказує, що підставою виникнення заборгованості стала хвороба попереднього директора ТОВ «Материк», а новий директор товариства постійно перебуває на лікуванні. Крім того, після введення на території України з 24.02.2022 року воєнного стану господарські операції ТОВ «Материк» з метою отримання прибутку суттєво ускладнились. Факт перебування ТОВ «Материк» у скрутному фінансовому становищі підтверджується фінансовою звітністю підприємства за 9 місяців 2022 року.

За наведених обставин заявник просить суд зупинити стягнення за наказом № 910/17599/21 від 28.04.2022 року та розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 року та наказу Господарського суду міста Києва від 28.04.2022 року у справі № 910/17599/21 на 12 місяців з дня ухвалення ухвали по 10 697,11 грн.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Частино 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського кодексу України

Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду щодо сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення всієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю.

При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; суми щомісячного платежу, наявність яких має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування та сума щомісячних платежів знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Разом із тим, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Також, як зазначає Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 року у справі № 917/1053/18, саме дослідження таких обставин повинно відбуватись із дотриманням вимог ч. 1 ст. 86 ГПК України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та положень ст. 236 ГПК України, відповідно до яких обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

З викладених норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, однак у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може розстрочити таке виконання.

Тобто, передбачена процесуальним законодавством можливість суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, розстрочити виконання рішення не є безумовною, адже передбачає доведення заявником дійсного існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що "затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції" (див. § 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бакай та інші проти України" від 09.11.2004).

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Частина 2 статті 617 Цивільного кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової норми форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Між тим заявником, не додано до матеріалів заяви жодних доказів на підтвердження тяжкого фінансового стану товариства та можливості виконання рішення суду у даній справі в майбутньому, у разі задоволення заяви про розстрочення виконання рішення.

Заявник посилається виключно на тяжке фінансове становище товариства, що спричинено введенням воєнного стану на території України. Втім, не надає жодних документальних підтверджень того, що таке фінансове становище поліпшиться найближчим часом, що дасть змогу боржнику виконати рішення суду у даній справі. Розглядувана заява містить лише доводи та припущення заявника, які жодним належним доказом не підтверджуються.

Окрім того, суд зазначає, що введення на території України воєнного стану стосується не лише заявника, а зазначені обставини також негативно впливають на діяльність інших суб`єктів господарювання, зокрема і на позивача у даній справі, який має право на стягнення заборгованості, що виникла внаслідок порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань ще до введення воєнного стану на території України.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно з приписами ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/17599/21 є 07.02.2022 року, з урахуванням чого, відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України нормативно визначений максимум надання розстрочки виконання такого рішення визначається до 07.02.2023 року.

З 07.02.2022 року (дата ухвалення рішення в даній справі) пройшло майже десять місяців, в межах якого можливе було б розстрочення за нормою ч. 5 ст. 331 ГПК України, а самим рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 року стягнуто з відповідача заборгованість, що виникла ще в період з січня 2020 року по липень 2020 року. Таким чином, відповідач мав достатньо часу та можливості для належного виконання договірних зобов`язань, а розстрочення виконання рішення суду поза межами встановленого законом терміну буде суперечити положенням ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги, що заявником (боржником) всупереч приписів ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України не надано беззаперечних, неспростовних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви б/н від 26.10.2022 року «Про розстрочку виконання рішення суду» Товариства з обмеженою відповідальністю "Материк" у справі № 910/17599/21.

Відповідно до ч. 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви б/н від 26.10.2022 року «Про розстрочку виконання рішення суду» Товариства з обмеженою відповідальністю "Материк" у справі № 910/17599/21 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили 22 листопада 2022 року.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 29 листопада 2022 року.

Суддя О.В. Котков