Ухвала

від 29.11.2022 по справі 910/12941/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

29.11.2022Справа № 910/12941/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши заяву Державного бюро розслідувань про забезпечення позову від 28 листопада 2022 року № 10-11/910/12941/22/1/22 у справі № 910/12941/22 за позовом Державного бюро розслідувань до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" та ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки недійсним, скасування дубліката договору іпотеки, скасування рішень приватних нотаріусів, скасування державних реєстрацій, записів приватних нотаріусів та внесення записів,

без повідомлення учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року Державного бюро розслідувань (далі - Бюро) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" (далі - Товариство) та ОСОБА_1 , в якому просило суд: визнати недійсним договір іпотеки від 16 квітня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством, припинити право відповідачів за вказаним договором на предмет іпотеки; скасувати дублікат договору іпотеки від 5 жовтня 2017 року серія та номер: 622, як документа, що повністю відтворює оригінал договору іпотеки від 16 квітня 2015 року; скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лознякової С.В. від 16 квітня 2015 року (індексний номер: 20717410) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1 830,8 кв.м (літера А), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 414905080000; скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лознякової С.В. від 16 квітня 2015 (індексний номер: 20715787) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1 830,8 кв.м (літера А), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 414905080000; скасувати державну реєстрацію та запис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Познякової С.В. від 16 квітня 2015 року № 9389259 про іпотеку нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1 830,8 кв.м (літера А), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 414905080000; скасувати державну реєстрацію та запис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Познякової С.В. від 16 квітня 2015 року № 9388409 про обтяження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1 830,8 кв.м (літера А), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 414905080000; внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи про вчинення відповідних скасувань.

Разом із позовною заявою Бюро подало заяву, в якій просило суд забезпечити пред`явлений ним позов шляхом накладення арешту на будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1 830,8 кв.м (літера А), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 414905080000, а також шляхом заборони Товариству, ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти будь-які дії із зазначеним об`єктом нерухомого майна, у тому числі укладати договори та інші правочини щодо нього.

Ухвалою Господарського суду від 24 листопада 2022 року вказану заяву Бюро повернуто останньому на підставі частини 7 статті 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Також при дослідженні цієї позовної заяви та доданих до неї документів судом встановлено, що відповідачем за цим позовом є фізична особа (не підприємець) ОСОБА_1 , у зв`язку з чим суд ухвалою від 24 листопада 2022 року звернувся до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) вказаної фізичної особи.

28 листопада 2022 року через загальний відділ діловодства суду Бюро подало заяву від 28 листопада 2022 року № 10-11/910/12941/22/1/22, в якій повторно просило суд забезпечити пред`явлений ним позов шляхом накладення арешту на будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1 830,8 кв.м (літера А), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 414905080000, а також шляхом заборони Товариству, ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти будь-які дії із зазначеним об`єктом нерухомого майна, у тому числі укладати договори та інші правочини щодо нього.

В обґрунтування цієї заяви Бюро посилалося на те, що вказане нерухоме майно є власністю держави України в особі Фонду державного майна України та передано до сфери управління Бюро на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 березня 2019 року № 138-р. Проте позивач обмежений у реалізації свого права на управління спірним об`єктом нерухомості, оскільки останній перебуває в іпотеці на підставі договору іпотеки від 16 квітня 2015 року № 448, укладеного між Товариством та ОСОБА_1 , умовами якого передбачено можливість набуття останнім, як іпотекодержателем, права власності на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку". Отже, Товариство, не будучи належним власником вказаної нерухомості, незаконно розпорядилося нею шляхом забезпечення вимог за договором іпотеки. За таких обставин, на думку позивача, створено передумови для протиправного використання та розпорядженням об`єктом нерухомості, яке є власністю держави, а невжиття зазначених заходів унеможливить виконання рішення суду в цій справі в разі задоволення позову.

Розглянувши заяву Бюро про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Обґрунтовуючи подану заяву, Бюро посилалося на наявність припущення того, що невжиття заходів забезпечення позову суттєво ускладнить виконання судового рішення у даній справі в разі задоволення позову.

У зв`язку з наведеним слід зазначити, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 73, 74, 76-79 ГПК України, які передбачають обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

У той же час заявником в установленому законом порядку не було надано суду жодних доказів на підтвердження обґрунтованості його доводів про те, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідачі чи інші особи вчиняють будь-які конкретні дії щодо набуття права власності на спірне нерухоме майно.

Саме лише зазначення у заяві позивача, що невжиття заходів забезпечення позову суттєво ускладнюють виконання рішення суду без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази, а також без відповідного обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Також у своїй заяві Бюро зазначило, що безпосередньо в тексті іпотечного договору його сторони передбачили можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Проте матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову взагалі не містять тексту цього іпотечного договору.

Згідно з частиною 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач просив заборонити будь-кому вчиняти будь-які дії із зазначеним об`єктом нерухомості. Водночас вжиття таких заходів забезпечення позову не співвідноситься із заявленими позовними вимогами, оскільки вони спрямовані на обмеження прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб. Вжиття цих заходів може призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів, як самого позивача, так і інших осіб, що не є учасниками цього судового процесу, зокрема, власника майна - держави України і особі Фонду державного майна України.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої заяви в зв`язку з її необґрунтованістю.

Відповідно до частини 6 статті 140 ГПК про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного бюро розслідувань про забезпечення позову від 28 листопада 2022 року № 10-11/910/12941/22/1/22 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 ГПК України.

Дата підписання: 29 листопада 2022 року.

СуддяЄ.В. Павленко