Постанова

від 26.10.2022 по справі 756/14950/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 756/14950/20-ц

провадження № 61-6333св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дінейра»,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рудік Ірина Петрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук Зоя Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Савенко Ірина Вікторівна, державний реєстратор Філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Київ Донський Ярослав Сергійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінейра» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року у складі судді Белоконної І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Улистопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінейра» (далі - ТОВ «Дінейра»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рудік І. П., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук З. М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Савенко І. В., державний реєстратор Філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Київ Донський Я. С. (далі - державний реєстратор Донський Я. С.), про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішень про державну реєстрацію права на нерухоме майно.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що його протиправно позбавили права власності на належне йому нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення V поверху в літ. «Б», загальною площею 455,80 кв. м (групу приміщень V поверху № 6, площею 397,70 кв. м, приміщення І сходова клітина V поверху, площею 26,0 кв. м, приміщення ІІ сходова клітина V поверху, площею 32,1 кв. м, загальною площею 58,1 кв. м), що розташовані за адресою: вул. Фрунзе, 160, м. Київ , які становлять 18/100 частини від нежитлових приміщень у літ. «Б», загальною площею 2 583,6 кв. м.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив витребувати зазначене майно у добросовісного набувача ТОВ «Дінейра» та скасувати всі рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно, якими стосовно його нерухомого майна були вчинені записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ «Дінейра» на користь ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення V поверху в літ. «Б», загальною площею 455,80 кв. м (групу приміщень V поверху № 6, площею 397,70 кв. м, приміщення І сходова клітина V поверху, площею 26,0 кв. м, приміщення ІІ сходова клітина V поверху, площею 32,1 кв. м, загальною площею 58,1 кв. м), що розташовані за адресою: вул. Кирилівська, 160, м. Київ , які становлять 18/100 частини від нежитлових приміщень у літ. «Б», загальною площею 2 583,6 кв м.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49800417 від 21 листопада 2019 року 19:32:50, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудік І. П.; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32688278 від 02 грудня 2016 року 12:39:00, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З. М.; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28221610 від 12 лютого 2016 року 17:15:09, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савенко І. В.; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42332078 від 01 серпня 2018 року 11:41:05, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савенко І. В.; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42205206 від 25 липня 2018 року 10:11:16, прийняте державним реєстратором Донським Я. С. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що на момент вирішення судового спору існує ситуація, коли на одне і те ж нерухоме майно судовими рішеннями визнано право власності за різними суб`єктами, а саме: ТОВ «Аріна-К» та ТОВ «Аллонж». Водночас є порушеним право власності позивача, який придбав на підставі договору купівлі-продажу від 06 вересня 2013 року спірне нерухоме майно у ТОВ «Аріна-К», за яким право власності визнано рішенням Господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2011 року у справі № 48/391.

На момент розгляду цього спору судом не встановлено, а в матеріалах справи відсутні докази недійсності договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06 вересня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Аріна-К», а отже, діє встановлена у статті 204 ЦК України презумпція правомірності правочину, що вказує на правомірність придбання позивачем спірного нерухомого майна. Оскільки позивач не вчиняв дій з відчуження належного йому майна, а на момент вирішення спору право власності на майно зареєстровано за ТОВ «Дінейра», тому права позивача є порушеними.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Крім того, вказав, що ТОВ «Алонж» звернулося із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2011 року, яким за ТОВ «Аріна-К» визнано право власності на спірні нежитлові приміщення.Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 червня 2022 року рішення Господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2011 року залишено без змін. Тож Північний апеляційний господарський суд підтвердив право власності ТОВ «Аріна-К» на спірні приміщення, а отже, ОСОБА_1 є власником спірного майна.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У липні 2022 року ТОВ «Дінейра» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі вказує на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 листопада 2018 року у справі № 444/1786/15, від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, Верховного Суду від 09 серпня 2018 року у справі № 927/876/17, від 03 липня 2019 року у справі № 128/2526/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 199/8047/16-ц, від 02 вересня 2020 року у справі № 910/13536/19.

У жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 22 червня 2022 року у справі № 48/391 рішення Господарського суду м. Києва від 12 жовтня 2011 року у справі № 48/391 залишено без змін, що підтверджує набуття права власності ТОВ «Аріна-К» на нерухоме майно, яке відчужено на користь ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Обставини, встановлені судами

31 березня 2006 року, 21 липня 2006 року і 24 жовтня 2006 року на підставі договорів купівлі-продажу Відкрите акціонерне товариство «Завод «Кінап» (далі - ВАТ «Завод «Кінап») продало, а ТОВ «Аллонж» придбало нежилі приміщення, загальною площею 8 867,3 кв. м, розташовані за адресою: вул. Фрунзе, 160, м. Київ :

- 01 березня 2006 року договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований у реєстрі за № 907, нежилих приміщень першого поверху (в літ. «Б» - виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища); їдальня: приміщення 10 площею 296,9 кв. м, приміщення 9 площею 18,1 кв. м, приміщення 4 площею18,8 кв. м, загальна площа відчужуваних приміщень 403, 8 кв. м, що становить 8/1000 частини (від майнового комплексу площею 48 432, 9 кв. м);

- 21 липня 2006 року договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований у реєстрі за № 2435, нежитлових приміщень виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б): I поверх площею 621,9 кв. м, II поверх площею 1,077 кв. м, III поверх площею 1 230,6 кв. м, IV поверх площею1 033, 0 кв. м, V поверх площею 1 115,7 кв. м, технічний поверх площею 396,6 кв. м, загальна площа відчужуваних приміщень 5 474,9 кв. м, що становить 113/1000 частини (від майнового комплексу площею 48 432,9 кв. м);

- 21 липня 2006 року договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований у реєстрі за № 2436, нежилих приміщень виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (в літ. Б): І поверх площею 458,1 кв. м; ІІ поверх площею 451,9 кв. м; ІІІ поверх площею 454,3 кв. м; ІV поверх площею 454,9 кв. м; V поверх площею 455,8 кв. м; VІ поверх площею 457,9 кв. м, підвал площею 58,7 кв. м. Загальна площа відчужених приміщень складає 2 791,60 кв. м, що складає 58/1000 частини майнового комплексу;

- 24 жовтня 2006 року договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 3196, нежилих приміщень заводоуправління (в літ. А), ІІ поверх: приміщення 1 площею 29,6 кв. м, приміщення 2 площею 157,3 кв. м, (групи приміщень № 1) площею 186,9 кв. м; та приміщення 5а площею10,1 кв. м. Загальна площа відчужених приміщень складає 197 кв. м, що складає 4/1000 частини майнового комплексу.

22 травня 2008 року рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Сила закону» у справі № 3/2008, ухваленим за позовом ВАТ «Завод «Кінап» до ТОВ «Аллонж», ці договори купівлі-продажу з моменту їх укладення визнані недійсними і право власності на ці приміщення визнано за ВАТ «Завод «Кінап».

14 січня 2010 року ВАТ «Завод «Кінап» уклало з ТОВ «Аріна-К» договори купівлі-продажу:

- нежилих приміщень виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальні (літ. Б): І поверх площею 458,10 кв. м, частина II поверху площею 318,30 кв. м, III поверх площею 454,30 кв. м, IV поверх площею 454,90 кв. м, V поверх площею 455,80 кв. м, VI поверх площею 457,90 кв. м, підвал площею 58,70 кв. м, загальною площею 2 658,00 кв. м, що становить 67/1000 частини (від майнового комплексу площею 39 709,40 кв. м), розташовані за адресою: вул. Фрунзе, 160, м. Київ ;

- нежилих приміщень першого поверху (літ. Б' виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня): приміщення 10 площею 296,9 кв. м, приміщення 9 площею 18,10 кв. м, приміщення 4 площею 88,80 кв. м, загальною площею 403,80 кв. м, що становить 1/100 частини (від майнового комплексу 39 709,40 кв. м), розташовані за адресою: вул. Фрунзе, 160, м. Київ ;

- нежилих приміщень виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б'): І поверх площею 621,90 кв. м, II поверх 1 077,10 кв. м, III поверх площею 1 142,35 кв. м, IV поверх площею 1 033,0 кв. м, V поверх площею 1 115,70 кв. м, технічний поверх площею 396,60 кв. м, загальною площею 5 386,65 кв. м, що становить 136/1000 частини (від майнового комплексу площею 39 709,40 кв. м), розташовані за адресою: вул. Фрунзе, 160, м. Київ ;

- нежилі приміщення другого поверху заводоуправління (літ. А): частина приміщення № 1 (групи приміщень № 1) площею 5,65 кв. м, приміщення № 5-а площею 10,10 кв. м, загальною площею 15,75 кв. м, що становить 4/10000 частини (від майнового комплексу площею 39 709,40 кв. м), розташовані за адресою: вул. Фрунзе, 160, м. Київ .

26 листопада 2010 року рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 22/228, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 31 березня 2011 року, скасовано рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Сила закону» від 22 травня 2008 року у справі № 3/2008.

У серпні 2011 року Приватне підприємство «Виробниче підприємство «Атіс» (далі - ПП «ВП «Атіс») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Аріна-К» про розірвання договорів оренди (справа № 48/391).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що майно, яке є предметом договорів оренди майна з правом викупу №№ 1, 2, 3, 4 від 17 березня 2011 року, укладених між ПП «ВП «Атіс» та ТОВ «Аріна-К», перебуває у спільній частковій власності товариства та інших співвласників, а тому укладення таких договорів лише з ТОВ «Аріна-К» позбавить можливості ПП «ВП «Атіс» в подальшому здійснити викуп такого майна, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність підстав для розірвання згаданих договорів.

ТОВ «Аріна-К» звернулось із зустрічним позовом до ПП «ВП «Атіс» про визнання права власності.

Зустрічний позов обґрунтований невизнанням ПП «ВП «Атіс» права власності ТОВ «Аріна-К» на нерухоме майно, що розташоване на вул. Фрунзе, 160 у м. Києві, а саме: нежиле приміщення другого поверху заводоуправління (у літ. А): частина приміщення № 1 (групи приміщень № 1) площею 5,65 кв. м, приміщення № 5-а площею 10,10 кв. м, загальною площею 15,75 кв. м; нежиле приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б'): I поверх площею 621, 90 кв. м, II поверх площею 1 077,10 кв. м, III поверх площею 1 142,35 кв. м, IV поверх площею 1 033,00 кв. м, V поверх площею 1 115,70 кв. м, технічний поверх площею 396, 60 кв. м, загальною площею 5 386, 05 кв. м; нежиле приміщення першого поверху (в літ. Б' виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня), загальною площею 403,80 кв. м; нежиле приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (у літ. Б) приміщення першого поверху площею 458,10 кв. м, приміщення другого поверху площею 262,20 кв. м, приміщення третього поверху площею 454,30 кв. м, приміщення четвертого поверху площею 454,90 кв. м, приміщення п`ятого поверху площею 455,80 кв. м, приміщення шостого поверху площею 457,90 кв. м, підвал площею 58,70 кв. м, загальною площею 2 583,60 кв. м, у зв`язку з чим ТОВ «Аріна-К» вказує на наявність підстав для визнання за ним права власності на зазначене нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 листопада 2011 року у справі № 48/391 у задоволенні первісного позову ПП «ВП «Атіс» відмовлено.

Зустрічний позов ТОВ «Аріна-К» задоволено, визнано за ТОВ «Аріна-К» право власності на зазначене нерухоме майно.

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції зазначив, що до матеріалів зустрічного позову ТОВ «Аріна-К» надано рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2010 року у справі № 2-4673/10 за позовом ТОВ «Аріна-К» про поділ в натурі нерухомого майна, яким позов задоволено частково, виділено в натурі ТОВ «Аріна-К» частки нерухомого майна із майнового комплексу, загальною площею 48 432, 9 кв. м, на вул. Фрунзе, 160 у м. Києві, на самостійні об`єкти нерухомого майна, а саме: на спірне майно, припинено право спільної часткової власності між ТОВ «Аріна-К» та іншими співвласниками, встановлено, що частки нерухомого майна із майнового комплексу, загальною площею 48 432, 9 кв. м, після поділу в натурі становлять окремий об`єкт нерухомого майна. Крім того, подання первісного позову свідчить про невизнання ПП «ВП «Атіс» права власності ТОВ «Аріна-К» на спірне майно.

У свою чергу, оскільки ТОВ «Аллонж» вважало чинними договори про відчуження йому ВАТ «Завод «Кінап» спірного майна, а себе - власником, тому у серпні 2012 року ТОВ «Аллонж» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Аріна-К» про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання за ним права власності.

09 січня 2013 року рішенням у справі № 5011-9/11238-2012, залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 14 березня 2013 року та Вищого господарського суду України від 25 червня 2013 року, Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні позову ТОВ «Аллонж» про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання за ним права власності та з власної ініціативи визнав недійсними з моменту укладення договори купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень між ВАТ «Завод «Кінап» і ТОВ «Аллонж».

06 вересня 2013 року ОСОБА_1 придбав спірне нерухоме майно у ТОВ «Аріна-К», право власності за яким не було зареєстровано у відповідному державному реєстрі. Водночас, на момент відчуження спірних нежитлових приміщень ТОВ «Аріна-К» вважало себе їх власником на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2011 року у справі № 48/391, участі в розгляді якої ТОВ «Аллонж» не брало.

19 серпня 2014 року ТОВ «Аллонж» звернулося до суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 09 січня 2013 року у справі № 48/391 за нововиявленими обставинами.

30 вересня 2014 року Господарський суд міста Києва постановив ухвалу, залишену без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2015 року, про відмову у задоволенні цієї заяви.

16 червня 2015 року постановою Вищого господарського суду України скасовано судові рішення у справі № 5011-9/11238-2012, заяву ТОВ «Аллонж» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 09 січня 2013 року задоволено, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 09 січня 2013 року. Позов ТОВ «Аллонж» про визнання права власності на спірні нежилі приміщення задоволено. Визнано за ТОВ «Аллонж» право власності на:

1) нежилі приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальні (літ. Б): І поверх площею 458,10 кв. м, частина II поверху площею 318,30 кв. м, III поверх площею 454,30 кв. м, IV поверх площею 454,90 кв. м, V поверх площею 455,80 кв. м, VI поверх площею 457,90 кв. м, підвал площею 58,70 кв. м,загальною площею 2658,00 кв. м, що становить 67/1000 частини (від майнового комплексу площею 39 709,40 кв. м), розташовані за адресою: вул. Фрунзе, 160, м. Київ ;

2) нежилі приміщення першого поверху (літ. Б' виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня): приміщення 10 площею 296,9 кв. м, приміщення 9 площею 18,10 кв. м, приміщення 4 площею 88,80 кв. м, загальною - 403,80 кв. м, що становить 1/100 частини (від майнового комплексу 39 709,40 кв. м), розташовані за адресою: вул. Фрунзе, 160, м. Київ ;

3) нежилі приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б'): І поверх площею 621,90 кв. м, II поверх 1 077,10 кв. м, III поверх площею 1 142,35 кв. м, IV поверх площею 1 033,0 кв. м, V поверх площею 1 115,70 кв. м, технічний поверх площею 396,60 кв. м, загальною площею 5 386,65 кв. м, що становить 136/1000 частини (від майнового комплексу площею 39 709,40 кв. м), розташовані за адресою: вул. Фрунзе, 160, м. Київ ;

4) нежилі приміщення ІІ поверху заводоуправління (в літ. А): частина приміщення № 1 (групи приміщень № 1) площею 5,65 кв. м, приміщення № 5-а площею 10,10 кв. м, загальною площею 15,75 кв. м, що становить 4/10000 частини (від майнового комплексу площею 39 709,40 м2, розташовані за адресою: вул. Фрунзе, 160, м. Київ ;

5) нежиле приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б,): III поверху - площею 88,25 м2, що розташоване за адресою: 04073,м. Київ, вул. Фрунзе, 160 ;

Витребувано у ТОВ «Аріна К» на користь ТОВ «Аллонж»:

1) нежилі приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальні (літ. Б): І поверх площею 458,10 кв. м, частина II поверху площею 318,30 кв. м, III поверх площею 454,30 кв. м, IV поверх площею 454,90 кв. м, V поверх площею 455,80 кв. м, VI поверх площею 457,90 кв. м, підвал площею 58,70 кв. м,загальною площею 2658,00 кв. м, що становить 67/1000 частини (від майнового комплексу площею 39 709,40 кв. м), розташовані за адресою: вул. Фрунзе, 160, м. Київ ;

2) нежилі приміщення першого поверху (літ. Б' виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня): приміщення 10 площею 296,9 кв. м, приміщення 9 площею 18,10 кв. м, приміщення 4 площею 88,80 кв. м, загальною - 403,80 кв. м, що становить 1/100 частини (від майнового комплексу 39 709,40 кв. м), розташовані за адресою: вул. Фрунзе, 160, м. Київ ;

3) нежилі приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б'): І поверх площею 621,90 кв. м, II поверх 1 077,10 кв. м, III поверх площею 1 142,35 кв. м, IV поверх площею 1 033,0 кв. м, V поверх площею 1 115,70 кв. м, технічний поверх площею 396,60 кв. м, загальною площею 5 386,65 кв. м, що становить 136/1000 частини (від майнового комплексу площею 39 709,40 кв. м), розташовані за адресою: вул. Фрунзе, 160, м. Київ ;

4) нежилі приміщення ІІ поверху заводоуправління (в літ. А): частина приміщення № 1 (групи приміщень № 1) площею 5,65 кв. м, приміщення № 5-а площею 10,10 кв. м, загальною площею 15,75 кв. м, що становить 4/10000 частини (від майнового комплексу площею 39 709,40 кв. м, розташовані за адресою: вул. Фрунзе, 160, м. Київ .

Витребувано у ВАТ Завод «КІНАП» на користь ТОВ «Аллонж» нежиле приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б,): III поверху площею 88,25 кв. м, розташовані за адресою: вул. Фрунзе, 160, м. Київ .

21 жовтня 2015 року постановою Верховного Суду України у задоволенні заяви ТОВ «Аріна-К» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 16 червня 2015 року у справі № 5011-9/11238-2012 відмовлено.

Отже, у справі № 5011-9/11238-2012 вирішено спір між ТОВ «Аллонж» (правонаступником якого є ТОВ «Дінейра») та ТОВ «Аріна-К» (товариством, яке відчужило спірні приміщення ОСОБА_1 ).

Відповідно до акта приймання-передачі та грошової оцінки майнового внеску від 18 листопада 2019 року ТОВ «Аллонж» добровільно передав ТОВ «Дінейра» на підставі рішення учасника ТОВ «Дінейра» від 18 листопада 2019 року № 2/19 до статутного капіталу ТОВ «Дінейра» майно, яке є предметом цього позову.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки ОСОБА_1 придбав спірне майно у ТОВ «Аріна-К», яке належало товариству на підставі нескасованого рішення Господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2011 року у справі № 48/391, тому таке майно підлягає витребуванню у ТОВ «Дінейра», оскільки на момент відчуження позивачу спірного майна не існувало судових рішень про визнання за ТОВ «Аллонж» права власності на це майно. Крім того, постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 червня 2022 року залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2011 року у справі № 48/391, чим підтверджено право власності ТОВ «Аріна-К» на спірні приміщення.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Правове обґрунтування

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Частиною першої статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

З 1 січня 2013 року в Україні функціонує класична титульна система реєстрації прав на нерухомість та її обтяжень. Правочини з нерухомістю не реєструються, проте реєстрації підлягають речові права на нерухомість та їх обтяження.

Згідно з вимогами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Власник має право витребовувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 ЦК України).

Частина перша статті 388 ЦК України містить перелік підстав, за яких власник майна має право витребовувати своє майно, зокрема якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (підпункт 3 зазначеної статті).

Згідно з частиною третьою статті 388 ЦК України якщо майно було набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребовувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14 захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Отже, віндикаційний позов - це позов власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2016 року у справі № 1522/25684/12).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оцінюючи висновки судів щодо наявності підстав для витребування спірного майна, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Положення частини першої статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує договірних відносин.

Правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна правомірному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

У справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій не встановлено, що ОСОБА_1 після придбання спірного нерухомого майна - з 06 вересня 2013 року вступив у фактичне володіння цим майном. Крім того, після придбання ОСОБА_1 спірного майна він не вчинив будь-яких дій щодо реєстрації права власності на це майно, хоча за вимогами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на майно підлягали реєстрації.

Обґрунтовуючи цей позов, ОСОБА_1 вказував, що у лише у жовтня 2019 року дізнався, що на спірне майно право власності зареєстровано за іншою особою, коли намагався зареєструвати своє право.

За встановленими у справі обставинами, суди дійшли помилкових висновків, що ОСОБА_1 підтвердив своє право власності за спірний об`єкт нерухомого майна, оскільки на момент укладення договору від 06 вересня 2013 року, за яким ОСОБА_1 придбав спірне нерухоме майно у ТОВ «Аріна-К», Цивільний кодекс України (частина четверта статті 334) пов`язував виникнення права на нерухоме майно з моментом реєстрації відповідного права. Також вже діяв Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якого з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягали речові права на нерухоме майно.

Оскільки ОСОБА_1 не зареєстрував відповідне право, тому у судів не було підстав стверджувати, що таке право у ОСОБА_1 виникло.

Судовими рішеннями, постановленими у порядку господарського судочинства, з урахуванням суб`єктного складу учасників спорів встановлено безпідставне набуття права власності ТОВ «Аріна-К» та ВАТ «Завод Кінап» на частину об`єкта нерухомості у майновому комплексі на вул. Фрунзе, 160 у м. Києві , за рахунок належної ТОВ «Аллонж» частки у цьому комплексі.

Верховний Суд також врахував те, що спірне майно, яке вибуло з володіння власника ТОВ «Аллонж» на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Спірне нерухоме майно, придбане ТОВ «Аллонж» ще у 2006 році вибуло з його власності на підставі рішення третейського суду у 2008 році, в подальшому його було скасовано. Рішення третейського суду, на підставі якого у ТОВ «Аллонж» вибуло спірне майно, було скасовано, проте ВАТ Завод «Кінап» до того часу відчужило його ТОВ «Аріна-К».

Враховуючи те, що постановою Вищого господарського суду України від 16 червня 2015 року скасовано судові рішення у справі № 5011-9/11238-2012, заяву ТОВ «Аллонж» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 09 січня 2013 року задоволено, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 09 січня 2013 року, а позов ТОВ «Аллонж» про визнання права власності на спірні нежилі приміщення задоволено та витребувано у ТОВ «Аріна-К» нежилі приміщення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати ОСОБА_1 правомірним власником спірного майна.

Крім того, суди, задовольняючи позов ОСОБА_1 , виходили із того, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 червня 2022 року рішення Господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2011 року у справі № 48/391, яким за ТОВ «Аріна-К» визнано право власності на спірне майно, залишено без змін за апеляційною скаргою ТОВ «Аллонж», чим підтверджено право власності ТОВ «Аріна-К» на спірні приміщення.

Висновки судів про те, що саме ОСОБА_1 є власником спірних приміщень, зроблено на підставі припущень та з неправильною оцінкою висновків, викладених у постанові Північного апеляційного господарського суду від 22 червня 2022 року у справі № 48/391. У постанові Північного апеляційного господарського суду від 22 червня 2022 року не наведені висновки про те, що ОСОБА_1 є власником спірного майна.

Водночас, ТОВ «Аллонж» та ТОВ «Дінейра» не було учасниками справи № 48/391, у якій постановлено рішення Господарського суду міста Києва від 12 листопада 2011 року про визнання за ТОВ «Аріна-К» право власності на спірне нерухоме майно, а тому висновки суду у зазначеній справі про встановлення певних обставин не мають преюдиційного значення для розгляду справи, що переглядається.

ТОВ «Аллонж» до передачі спірного майна ТОВ «Дінейра» було власником спірних приміщень на підставі договорів купівлі-продажу, укладених із ВАТ «Завод «Кінап», право власності якого підтверджено також і постановою Вищого господарського суду України від 16 червня 2015 року у справі № 5011-9/11238-2012, якою позов ТОВ «Аллонж» про визнання права власності на спірні нежилі приміщення задоволено та витребувано у ТОВ «Аріна-К» нежилі приміщення.

Резюмуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що судові рішення про скасування рішення третейського суду та постанова Вищого господарського суду України від 16 червня 2015 року про визнання за ТОВ «Аллонж» права власності на спірні нежитлові приміщення у сукупності свідчать про те, що ОСОБА_1 не набув права власності щодо цього майна, ОСОБА_1 не набув ні фактичного, ні юридичного володіння спірним майном, а тому судові рішення у цій справі ухвалені при неправильному застосуванні норм матеріального права, а тому підлягають скасуванню.

Оскільки ОСОБА_1 за обставинами справи не підтвердив ні фактичного, ні юридичного володіння спірним майном, тому відсутні підстави для висновку про порушення його прав.

У касаційній скарзі ТОВ «Дінейра» вказує на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 листопада 2018 року у справі № 444/1786/15, від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, Верховного Суду від 09 серпня 2018 року у справі № 927/876/17, від 03 липня 2019 року у справі № 128/2526/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 199/8047/16-ц, від 02 вересня 2020 року у справі № 910/13536/19.

У зазначених постановах сформульовано такі висновки:

- від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння;

-від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 листопада 2018 року у справі № 444/1786/15, від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, від 09 серпня 2018 року у справі № 927/876/17, від 03 липня 2019 року у справі № 128/2526/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 199/8047/16-ц можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України);

- від 02 вересня 2020 року у справі № 910/13536/19 предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння. Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння. Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Отже, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, знайшли своє підтвердження, з огляду на те, що ОСОБА_1 не надав доказів того, що саме він є власником спірного нерухомого майна.

Факт належності ОСОБА_1 спірного майна встановлений при неправильному застосуванні норм матеріального права, а саме: частини четвертої статті 334 ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Отже, зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дінейра» підлягає стягненню 19 712, 76 грн (7 567,20 + 12 145,56) у відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Керуючись статтями 141, 409, 410, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінейра» задовольнити.

РішенняОболонського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінейра», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рудік Ірина Петрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук Зоя Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Савенко Ірина Вікторівна, державний реєстратор Філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Київ Донський Ярослав Сергійович, про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішень про державну реєстрацію права на нерухоме майно відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінейра»(Код ЄДРПОУ 42149930, місцезнаходження: вулиця Кирилівська, 160б, офіс 103, м. Київ) 19 712,76 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко