Постанова

від 22.11.2022 по справі 499/728/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2022 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи №499/728/18

Апеляційне провадження № 22-ц/813/3235/22

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),

суддів- Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря Кузьмук А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Непотенка Юрія Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 20 квітня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Тимчука Р.М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви, зустрічного позову та відзиву на зустрічний позов

У серпні 2018 році ОСОБА_1 , від імені якої діяв адвокат Непотенко Ю.Ю., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення.

Позов обґрунтовано тим, що сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з листопада 2010 року по грудень 2015 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 .

Зазначала, що 05 жовтня 2012 року між нею та ОСОБА_4 укладено договір купівлі - продажу житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

З жовтня 2012 року вона та ОСОБА_2 проживали разом у вказаному будинку.

У грудні 2015 року сімейні стосунки між ними фактично припинились через те, що ОСОБА_2 став проживати з іншою жінкою.

У липні 2017 року, скориставшись її відсутністю, відповідач замінив дверні замки у приміщення житлового будинку та дотепер не пускає її з дитиною до будівлі.

Посилаючись на вказані обставини просила усунути перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном шляхом виселення відповідача з вказаного житлового будинку (т.1а.с.2-5).

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувсядо суду іззустрічним позовомдо ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна придбаного під час спільного проживання.

Зазначав, що з ОСОБА_1 спільно проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з листопада 2009 року по лютий 2017 року та вів спільне господарство.

Під час спільного проживання, 05 жовтня 2012 року, за договором купівлі продажу ними придбано житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований за ОСОБА_1 .

Житловий будинок придбаний разом з земельною ділянкою площею 0,1500 га, яка розташована за тією ж адресою.

Вказував, що під час спільного проживання сплачував кредитні кошти за частину квартири АДРЕСА_2 , відповідно до рішення Іванівського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2010 року, а тому зазначена квартира є їх спільним майном, яке підлягає поділу.

Крім того, під час спільного проживання, вони придбали житловий будинок АДРЕСА_3 , який належить їм на праві спільної власності.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив суд встановити факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 листопада 2009 року по 20 лютого 2017 року.

Здійснити поділ спільного майна, яке належить їм праві спільної сумісної власності, виділивши кожному з них по 1\2 частині:

-житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 ;

-квартири АДРЕСА_2 ;

-земельної ділянки, площею 0,1500 га, за адресою: АДРЕСА_1 (т.1а.с.125-132).

У відзиві на зустрічний позов представник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 заперечував проти його задоволення, посилаючись на те, що:

-з 08 березня 2003 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , який 29 жовтня 2008 року припинений;

-під час цього шлюбу за кредитні кошти у розмірі 28 160 грн.,, отриманих згідно кредитної угоди №014/0047/74/53897 від 22 травня 2006 року, укладеної між ОСОБА_6 та Одеським обласним філіалом АППБ «Аваль», подружжям була придбана квартири АДРЕСА_2 , вартість якої складала 32 229 грн. При цьому, кошти, яких не вистачало для придбання майна, у розмірі 4 069 грн., були надані батьками ОСОБА_1 ;

-15 вересня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до Іванівського районного суду Одеської області з позовною заявою про визнання частки учасників спільної сумісної власності між нею та колишнім чоловіком ОСОБА_6 у квартирі за вказаною адресою, що підтверджено копією позовної заяви;

-рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2010 року право власності на вказану квартиру визнано за ОСОБА_1 , а вартість її 1/4 частини на суму 10 000 грн. зобов`язано стягнути на користь ОСОБА_6 ;

- ОСОБА_1 надала до суду докази: копію заповіту від імені ОСОБА_7 , свідоцтво про смерть ОСОБА_7 , копії погосподарської книги та рішення Левадівської сільської ради, яким за нею визнано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_3 , що спростовують доводи ОСОБА_2 про те, що вказаний будинок набутий сторонами в період спільного проживання;

- спільне проживання з ОСОБА_2 мало місце з другої половини 2010 року до середини 2016 року, тому його вимоги про визнання факту спільного проживання у період з 01 листопада 2009 року по 20 лютого 2017 року є безпідставними та не підлягають задоволенню (т.2а.с.2-8).

Зміст рішеннясудупершоїінстанції

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 20 квітня 2021 року відмовлено в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 01 листопада 2009 року по 20 лютого 2017 року.

Здійснено поділ спільного майна, яке належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Виділено у власність ОСОБА_2 1/2 частину житлового будинку

АДРЕСА_4 .

Виділено у власність ОСОБА_1 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_4 .

Виділено у власність ОСОБА_2 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_5 .

Виділено у власність ОСОБА_1 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_5 .

Виділено у власність ОСОБА_2 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 5121855100:02:001:0466, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділено у власність ОСОБА_1 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 5121855100:02:001:0466, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 .

В решті позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено (т.5а.с.72-86).

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Непотенко Ю.Ю. в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції в частині:

-встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 01 листопада 2009 року по 20 лютого 2017 року змінити та ухвалити нове рішення, яким встановити факт проживання однією сім`єю без шлюбу з 01 листопада 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- здійснення поділу будинку АДРЕСА_3 як спільного майна, яке належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у здійсненні поділу вказаного об`єкту нерухомості відмовити.

Неправильність рішення суд обґрунтовано порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи скарги, крім доводів відзиву на зустрічний позов, зводяться до того, що крім довідкиІванівської селищноїради тахарактеристики на ОСОБА_2 ,інших доказівпроживання сторіняк чоловіката жінкита веденняспільного господарствав періодз листопада2009року полистопад 2010року ОСОБА_2 не надано (т.5а.с.90-95).

Правом відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не скористався.

Учасники судового процесу про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 22 листопада 2022 року, повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи з поважних причин на іншу дату не подавали, що відповідно до правил ч.2ст.372 ЦПК Українине перешкоджає розгляду справи у їх відсутність.

Апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1ст.367 ЦПК України).

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Щодо встановлення факту проживання однією сім`єю

Так, положеннями п.5 ч. 1 ст.315 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

За приписами ч. 2ст.3 СК Українисім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбує спеціальною, визначеною законом підставою для виникнення у них прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, такі в чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема з нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Згідно ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення Глави 8 цього Кодексу.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебуваютьу шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Важливе значення для правильного вирішення спору про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу мають конституційні положення про ґрунтування шлюбу на вільній згоді жінки і чоловіка, про рівні права і обов`язки кожного із подружжя у шлюбі та сім`ї (ст. 51 Конституції України).

Розгляд справи, в якій викладена позовна вимога про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, потребує надання сторонами належних та допустимих доказів обставин, зазначених у позовній заяві, та дослідження їх судом, адже нормами цивільного процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін у справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Під час розгляду справи, ОСОБА_1 посилалась на те, що з ОСОБА_2 вони спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з листопада 2010 року по грудень 2015 року.

Позивач ОСОБА_2 за зустрічним позовом посилався на те, що вони з ОСОБА_1 спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з листопада 2009 року по лютий 2017 року, що посвідчується довідками житлового органу та показами свідків.

Як вбачається з матеріалів справи батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т.1а.с.14).

У підтвердження своїх посилань щодо періоду спільного проживання, в якості доказу ОСОБА_2 надав довідку Іванівської селищної ради Іванівського району Одеської області згідно якої ОСОБА_2 проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 з листопада 2009 року по червень 2013 року за адресою АДРЕСА_6 , а з червня 2013 року по лютий 2017 року вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (т.1а.с.139).

Також зазначені обставини підтверджені в характеристиці на ОСОБА_2 , виданою Іванівської селищною радою Іванівського району Одеської області (т.1а.с.140).

Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження того, що вона з ОСОБА_2 проживала однією сім`єю саме з листопада 2010 року по грудень 2015 року.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції за клопотанням ОСОБА_1 допитав в якості свідків: ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (відповідно мати, брата та дядька ОСОБА_1 ), які не підтвердили точний період спільного проживання сторін та не спростували доводи ОСОБА_2 щодо періоду спільного проживання.

Суд вірно дійшов висновку, що ОСОБА_1 ні своїми показами, ні показами свідків не спростувала посилання ОСОБА_2 , що підтверджені довідкою та характеристикою щодо періоду спільного проживання однією сім`єю. Позивачка про недостовірність відомостей вказаних у довідці про спільне проживання та характеристиці не заявляла, зауважень не надавала.

Крім того, згідно акту від 05 жовтня 2018 року в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який судом визнано спільним майном подружжя, ОСОБА_2 за цією адресою зареєстрований та проживав постійно з 12 червня 2013 року. З червня 2017 року проживає разом з громадянкою ОСОБА_11 . Також зазначено, що зі слів сусідів ОСОБА_1 не проживає у вказаному будинку з лютого 2017 року (т.1а.с.103).

Копія договору оренди житлової площі від 22 лютого 2017 року свідчить про те, що ОСОБА_1 орендувала житло з 22 лютого 2017 року (т.1а.с.104).

Вказані обставини підтверджують факт проживання сторін до лютого 2017 року та спростовують посилання ОСОБА_1 , що сторони спільно проживали до грудня 2015 року. Інших доказів ОСОБА_1 не надала.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо встановлення факту проживання сторін однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період з 01 листопада 2009 року по 20 лютого 2017 року, а тому рішення суду в цій частині вимог необхідно залишити без змін.

Щодо придбаннясторонами нерухомогомайна житловогобудинку АДРЕСА_3

При застосуванні ст.74 СК України, слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст.74 СК України, потрібно встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Згідно із ч.4 ст.368ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Отже, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що житловий будинок АДРЕСА_3 є спільним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки остання набула право власності на вказаний житловий будинок в період спільного проживання з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, а інші посилання ОСОБА_1 доказами не підтверджені та є необґрунтовані.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

За п.3ч.1ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 квітня 2002 року ОСОБА_7 склав заповіт, у якому розпорядився все своє майно у рівних частинах передати ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , що підтверджено копію заповіту (т.2а.с.36).

Згідно копії господарської книги за рахунком № НОМЕР_1 за 2006-2010 ріки у спірному будинку АДРЕСА_3 проживав ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також проживала голова господарства ОСОБА_1 ,її бабусяОСОБА_15 ,дід ОСОБА_12 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.2а.с.37,39, т.5 а.с.55-57).

Вказані обставини підтверджено обліковими картками господарського обліку за №214 за 2011-2015 роки, за 2016-2020 роки, в яких зазначено, що у даному житловому будинку проживала ОСОБА_1 голова господарства (т.2а.с.40-44).

Рішенням Левадівської сільської ради Миколаївського району Одеської області №16 від 21 квітня 2010 року визнано право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_3 з господарськими спорудами за ОСОБА_1 , який належить їй на підставі запису у погосподарській книзі Левадівської селищної Ради №3 за 2006-2010 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 , сторінка 26. Вирішено видати їй свідоцтво про право власності на вказаний житловий будинок та зобов`язати ОСОБА_1 замовити технічну документацію в Миколаївському БТІ (т.3а.с.152).

22квітня 2011року виконавчимкомітетомЛевадівської сільської ради Миколаївського району Одеської області видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нерухоме майно на житловий будинок з господарськими спорудами, загальною площею 50.9 кв.м, житловою 38,7 кв.м на підставі рішення від 21 квітня 2010 року (т.3а.с.150).

Право власності на вищевказаний будинок АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_1 22 квітня 2011 року в Державному реєстру речових прав ДП Миколаївського БТІ. Підстави реєстрації рішення №16 від 21 квітня 2010 року (т.3а.с.149).

Враховуючи викладене, висновки суду про те, житловий будинок АДРЕСА_3 набутий сторонами в період сумісного проживання є необґрунтованими, оскільки спірний будинок є особистою приватною власністю ОСОБА_1 в якому вона проживала з 2006 року до листопада 2009 року, тобто до сумісного проживання з ОСОБА_2 .

Тому право власності ОСОБА_1 на вказаний будинок було отримано не внаслідок придбання ОСОБА_2 під час спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_1 , а внаслідок рішень відповідних органів, які ґрунтуються на підставі правовстановлюючих документів та правочинів, що передбачені законом за період 2006-2009 років, коли вони сумісно не проживали.

Сам по собі факт визнання за нею рішенням Левадівської сільської ради Миколаївського району Одеської області№16 від 21 квітня 2010 року права власності на вказаний будинок в період сумісного проживання з ОСОБА_2 не є підставою для визнання майна сумісною власністю сторін.

Позивачем за зустрічним позовом не було надано до суду будь-яких належних та допустимих доказів, що вказаний будинок був побудований або придбаний сторонами в період сумісного проживання, що ОСОБА_2 був користувачем вказаного житлового будинку згідно погосподарським книгам за період з 01 листопада 2009 року по 20 лютого 2017 року.

Згідно наведених вище доказів ОСОБА_1 набула правовласності навказаний житловийбудинок неза кошти,а внаслідоквизнання прававласності нажитловий будинокзгіднонаведеного вищерішення Левадівськоїсільської радиМиколаївського районуОдеської області№16від 21 квітня 2010 року, тому даний об`єкт нерухомості не можна визнати спільною сумісною власністю сторін.

Враховуючи викладене, колегія суддів, приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково задовольнив вимоги позивача ОСОБА_2 в частині визнання житлового будинку АДРЕСА_3 об`єктом спільноїсумісної власностійого та ОСОБА_1 ,який підлягаєподілу врівних частках.

Тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення про відмову у зустрічному позові в частині визнання вказаного будинку спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та його поділу між сторонами.

Керуючись ст.ст.368,374,376,381-384 ЦПК України,апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Непотенка Юрія Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Іванівського районного суду Одеської області від 20 квітня 2021 року в частині часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в частині поділу та виділення у власність ОСОБА_2 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_3 .

Відмовити в зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в частині поділу та виділення ОСОБА_2 у власність 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_3 .

В іншій частині рішення Іванівського районного суду Одеської області від 20 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 листопада 2022 року.

Головуючий

Судді: