Рішення

від 20.04.2021 по справі 499/728/18

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/728/18

Провадження № 2/499/1/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 квітня 2021 року смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді Тимчука Р.М. за участю секретаря судового засідання Мельника Р.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Іванівка Одеської області цивільну справу № 499/728/18-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення та по зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та розподіл майна придбаного під час спільного проживання,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення та ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та розподіл майна придбаного під час спільного проживання,

ОСОБА_1 свої позовні вимоги обґрунтувала посилаючись на такі обставини.

З відповідачем ОСОБА_2 вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з листопада 2010 року по грудень 2015 року.

Під час їх спільного мешкання народився син - ОСОБА_3 .

05.10.2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі - продажу житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

З жовтня 2012 року ОСОБА_1 з дитиною та ОСОБА_2 проживали разом у вказаному будинку.

У грудні 2015 року сімейні стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично припинились через те, що ОСОБА_2 став проживати з іншою жінкою.

У липні 2017 року ОСОБА_2 , скориставшись відсутністю ОСОБА_1 , замінив дверні замки у приміщення будинку АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на праві власності і до теперішнього часу не пускає її з дитиною до будівлі. Тоді ж ОСОБА_2 став проживати у вказаному будинку з іншою жінкою.

Окрім вчинення незаконних дій, які перешкоджають ОСОБА_1 здійснювати право вільно розпоряджатися її майном - будинком АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на праві власності, ОСОБА_2 також відмовлявся передавати ОСОБА_1 особисті речі їх сина, які знаходились у будинку, коли необхідно було міняти одежу та взуття дитині під час сезонних змін температури повітря.

Факт перешкоджання у користуванні вказаним житловим будинком, який належить ОСОБА_1 на праві власності та відмова передачі особистих речей дитини підтверджується матеріалами звернення ОСОБА_1 до Іванівського відділу поліції ГУНП в Одеській області від 25.04.2018 (талон-повідомлення, лист начальника відділу поліції Каснера К.В. на ім`я ОСОБА_1 додаються).

Таким чином, з липня 2017 року по теперішній час ОСОБА_1 постійного місця мешкання не має через перешкоджання у здійсненні її законного права власності на будинок з боку ОСОБА_2 . Разом з хворою дитиною вона проживала за місцем мешкання батьків у Миколаївському районі Одеської області, у гуртожитках, орендувала за власні кошти приміщення у м. Одесі та інших місцях. В той же час, ОСОБА_1 залишається власником об`єкту нерухомості, який є предметом позовних вимог.

Таким чином, ОСОБА_1 посилається, що її права як власника майна були порушені, тому вона має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном - будинком АДРЕСА_1 - шляхом виселення з вказаного житлового приміщення ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 не погоджуючись з даним позовом надав відзив на позов та звернувся із зустрічним позовом до позивачки.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та розподіл майна придбаного під час спільного проживання обґрунтовує наступним.

З первісним позовом ОСОБА_2 не погоджується, оскільки вищевказаний спірний будинок придбаний за час їх спільного проживання, а тому є спільним майном.

Відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 в своєму первісному позові не заперечує той факт, що ОСОБА_2 проживав разом з нею однією сім`єю без реєстрації шлюбу з листопада 2010 року по грудень 2015 року. Також факт їх спільного проживання ОСОБА_1 підтверджує у заяві про видачу судового наказу про стягнення аліментів від 18.04.2018 року. Проте, спільно проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 зазначає, що почали з листопада 2009 року по лютий 2017 року, що посвідчується довідками житлового органу та показами свідків.

Під час їх спільного проживання вони вели спільне господарство та побут. Встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивачу необхідно для вирішення питання про розподіл майна придбаного під час спільного проживання.

Від цих відносин ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 , що посвідчується свідоцтвом про народження дитини, копія якого є в матеріалах справи.

ОСОБА_2 також посилається, що 05 жовтня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі - продажу житлового будинку АДРЕСА_2 , який був посвідчений приватним нотаріусом Іванівського районного нотаріального округу Одеської області Дучко В.М.

Позивач по зустрічному позову зазначає, що вищевказаний житловий будинок в„– 92 а був придбаний під час їх спільного проживання за його власні кошти, але зазначений будинок був зареєстрований за його колишньою співмешканкою, відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 так як на той час вони були в сімейних відносинах та він їй повністю довіряв.

Житловий будинок АДРЕСА_2 , являється об`єктом права спільної сумісної власності, тобто ОСОБА_2 , власністю та власністю відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 .

Житловий будинок був придбаний разом з земельною ділянкою площею 0,1500 га, кадастровий номер 5121855100:02:001:0466, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 копія державного акту на право власності на землю додасться).

З 2012 року, ОСОБА_2 самостійно, за власний кошт утримує спірний будинок та прибудинкову земельну ділянку за вказаною адресою. З 2013 року і по сьогоднішній день він постійно проживає та зареєстрований у вказаному спірному будинку та проводить капітальні та поточні ремонти.

Крім того, під час спільного проживання ОСОБА_2 сплачував кредитні кошти за частину квартири АДРЕСА_3 відповідно до рішення Іванівського районного суду Одеської області від 20.10.2010 року, справа № 2-158, копія якого додасться.

Відповідно до цього рішення ОСОБА_1 повинна була виконувати зобов`язання по поверненню кредиту за кредитним договором від 22.05.2006 року № 014\0047\74\53 897 з АТ Райфайзен Банк Аваль , за рахунок якого була придбана квартира АДРЕСА_4 ОСОБА_1 та її колишнім чоловіком ОСОБА_5 . Боргові зобов`язання, відповідно до рішення суду, ОСОБА_1 повинна була виконати за свого колишнього чоловіка.

Так як вони перебували у фактично шлюбних відносинах з ОСОБА_1 та мав значний дохід (ФОП та ФГ Олена ) заборгованість по вищевказаному кредиту погашав він особисто, що посвідчується платіжними дорученнями про перерахунок коштів на картковий рахунок відповідачки за зустрічним позовом - ОСОБА_1 в АТ Райфайзен Банк Аваль .

Загалом ним сплачено в 2017 році коштів по зобов`язання, відповідно до рішення суду, за ОСОБА_1 в розмірі 27500 (двадцять сім тисяч п`ятсот) грн.. 00 коп. Копії платіжних доручень до позову додаються.

ОСОБА_2 зазначає, що в 2017 році ОСОБА_1 не працювала та не отримувала дохід, а перебувала на обліку в Іванівському районному центрі зайнятості з 22.03.2017 року по 02.05.2018 року як безробітна. Копія листа Іванівської районної філії Одеського обласного центру зайнятості від 14.09.2018 року № 296\02\03 до позову додається. , '•

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 25.09.2017 року, в розділі Актуальна інформація про державну реєстрацію іпотеки (стор.2) строк виконання основного зобов`язання -22.05.2021 року, розмір основного зобов`язання - 28 160,00 грн.

Тобто за частину спірної квартири АДРЕСА_3 позивач по зустрічному позову сплатив власні кошти, зобов`язання по кредиту було виконано достроково, а тому квартира є нашим спільним майном.

Квартира зареєстрована 10.02.2011 року КП Іванівське районне бюро технічної інвентаризації за позивачкою - ОСОБА_1 на підставі рішення Іванівського районного суду Одеської області від 20.10.2010 року, справа № 2-158, книга 10, реєстровий № 65, сторінка 183, та в електронному реєстрі № 12550644 (копія довідки КП Іванівське районне бюро технічної інвентаризації від 12.09.2018 року № 153 до позову додається.

Крім того, під час спільного проживання з ОСОБА_1 , сторони придбали житловий будинок АДРЕСА_5 .

Тобто вказаний будинок належить їм на праві спільної власності.

Вказаний будинок зареєстрований за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення № 16 від 21.04.2010 року 22.04.2011 року Виконавчим комітетом у Левадівській сільській раді Миколаївського району Одеської області.

Оригінали правовстановлюючих документів на вищевказане перелічене нерухоме майно знаходяться у відповідачки ОСОБА_1

ОСОБА_2 просить суд встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 1 листопада 2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Здійснити поділ спільного майна, яке належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та виділити у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_2 . Виділити у власність, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частині квартири АДРЕСА_3 . Виділити у власність, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_5 . Виділити у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частині земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 5121855100:02:001:0466, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачка по зустрічному позову надала відзив та заперечувала проти його задоволення та посилалась на такі обставини.

З 08 березня 2003 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 29 жовтня 2008 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був припинений.

Під час шлюбу колишнім чоловіком ОСОБА_1 - ОСОБА_5 була придбана квартира АДРЕСА_3 , вартість якої складає 32 229.00 грн. Квартира була придбана на кредитні кошти, отримані ОСОБА_5 згідно кредитної угоди №014/0047/74/53897, укладеної 22 травня 2006 року між ним та Одеським обласним філіалом АППБ Аваль , сума кредитних коштів складала 28 160.00 грн. (копія кредитної угоди додається). Грошові кошти на суму 4 069 грн., яких не вистачало для придбання майна, були надані батьками ОСОБА_1 , про що вони можуть підтвердити у судовому засіданні в якості свідків.

31 травня 2006 року між АППБ Аваль та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, який випливає з кредитного договору і який мав забезпечити його виконання (копія іпотечної угоди додається).

15 вересня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до Іванівського районного суду Одеської області з позовною заявою про визнання частки учасників спільної сумісної власності між нею та колишнім чоловіком - ОСОБА_5 у квартирі за АДРЕСА_3 (копія позовної заяви додається).

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2010 року право власності на квартиру АДРЕСА_3 визнано за ОСОБА_1 , а вартість її 1/4 частини на суму 10 000.00 грн. зобов`язано стягнути на користь ОСОБА_5 (копія рішення суду додається).

Цим же рішенням виконання зобов`язань по поверненню кредиту за кредитним договором від 22 травня 2006 року №014/0047/74/53897 також покладено на ОСОБА_1 (копія рішення суду надана позивачем ОСОБА_2 ).

Вказані обставини підтверджують той факт, що об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_6 був придбаний не ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 та ОСОБА_5 під час спільного проживання у шлюбі, після розірвання якого право власності на квартиру згідно рішення суду перейшло до ОСОБА_1 . Під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 разом сплачували кредитні кошти по кредитному договору, були сторонами договорів страхування майна, які укладались щомісячно та сплачувались згідно графіку.

Ухвалення Іванівським районним судом Одеської області 20 жовтня 2010 року рішення про розподіл часток учасників спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 щодо квартири АДРЕСА_3 у той час, коли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вже проживали разом без реєстрації шлюбу, не наділяє його правом розподілу вказаного майна як такого, що придбано під час спільного проживання з ОСОБА_1 : по-перше, воно було придбано не за його кошти, а за кошти ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та її батьків, по-друге, право власності на вказану нерухомість отримано на підставі укладених цивільно-правових договорів ще у 2006 році, по-третє, оплата за комунальні послуги, погашення кредитного договору, страхові внески здійснювались виключно ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Також погашення усіх кредитних зобов`язань по кредитному договору підтверджується листом-повідомленням начальника Іванівського відділення ПАТ Райффайзен Банк Аваль , копія якого додається.

Твердження ОСОБА_2 про те, що у 2017 році ним були сплачені власні кошти на суму 27 500.00 грн. як зобов`язання по кредиту, який завдяки йому закрито достроково, зовсім не відповідають дійсності. Так, у наданих ОСОБА_2 копіях платіжних доручень йдеться про сплату платежів у період часу з травень по грудень 2017 року. Проте, згідно копій платіжних документів та копій квитанцій, які додаються до відзиву, позивачем ОСОБА_1 зобов`язання по кредитному договору №014/0047/74/53897 від 22 травня 2006 року щодо виплати грошових коштів повністю погашені у березні 2017 року, а усі платежі за весь період дії кредитної угоди - з 2006 по 2017 рік згідно випискам з Банку та копіям платіжних доручень, які додаються, здійснювались виключно ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Оригінали вказаних квитанцій та платіжок будуть надані ОСОБА_1 у суді.

Вимоги ОСОБА_2 щодо виділення йому 1/2 частки будинку АДРЕСА_7 як об`єкта права спільної сумісної власності під час спільного проживання з ОСОБА_1 також є безпідставними та не ґрунтуються на об`єктивних обставинах.

Вказаний об`єкт нерухомості з 1962 року на праві приватної власності належав ОСОБА_6 , який 15 квітня 2002 року склав заповіт, у якому розпорядився все своє майно у рівних частинах передати рідному брату - ОСОБА_7 , рідній сестрі ОСОБА_8 та рідній сестрі ОСОБА_9 (копія заповіту додається).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Після смерті ОСОБА_6 один із спадкоємців - ОСОБА_7 , який є дідусем ОСОБА_1 , викупив у ОСОБА_8 та ОСОБА_10 їх частини спадкового майна на будинок, що може бути підтверджено у суді показами свідків, та надав право на проживання у будинку своїй онуці - ОСОБА_1 . Докази проживання ОСОБА_1 у певний проміжок часу разом з іншими особами підтверджується копіями погосподарських книг Левадівської сільради.

Для здійснення державної реєстрації прав власності вказаних об`єктів нерухомості документами, що посвідчують речові права на земельні ділянки під такими об`єктами можуть також вважатися рішення відповідних сільрад про передачу земельної ділянки у власність.

21.04.2014 року рішенням Левадівської сільської ради Миколаївського району Одеської області визнано право приватної власності на житловий будинок з господарськими спорудами за ОСОБА_1 , який належить їй на підставі запису у погосподарській книзі Левадівської селищної Ради №3 за 2006-2010 роки (копія рішення Левадівськї сільради та копії погосподарських книг додається).

Також рішенням Левадівської сільради ОСОБА_1 видано свідоцтво на право власності на вказаний будинок з господарськими спорудами (копія свідоцтва та витяг з БТІ додаються). Отже, право власності ОСОБА_1 на будинок АДРЕСА_7 було отримано не внаслідок придбання ОСОБА_2 під час спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_1 , а внаслідок рішень відповідних органів, які ґрунтуються на підставі правовстановлюючих документів та правочинів, що передбачені законом. Крім того, рішення Левадівської сільради про визнання права власності на будинок за ОСОБА_1 було прийнято у квітні 2010 року, тобто у той час, коли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ще не проживали разом. Так, вони були знайомі, зустрічались, між ними були тісні стосунки. Але проживати однією сім`єю та вести спільне господарство стали у другій половині 2010 року, про що можуть підтвердити свідки.

Також ОСОБА_1 наполягає на тому, що спільне проживання з ОСОБА_2 мало місце з другої половини 2010 року до середини 2016 року, тому його вимоги про визнання факту спільного проживання у термін з 1 листопада 2009 року по 20 лютого 2017 року, на думку ОСОБА_1 , не підлягають задоволенню.

У разі, якщо судом буде прийнято рішення про розгляд вимог ОСОБА_2 про поділ 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_2 як об`єкта спільної сумісної власності, прошу суд звернути увагу на таке.

Згідно ч.ч.2,3 ст.70 Сімейного кодексу України при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд в окремих випадках може відступити від засад рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування).

Згідно медичних документів, що додаються до відзиву, малолітній син ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , страждає на тяжку хворобу - легку розумову відсталість резідуально органічного типу, гіперкінетичний розлад поведінки, системне недорозвинення мови. Має також супутні захворювання - рецидивуючі бронхіти, герпетичну інфекцію, симптоматичну епілепсію (відповідні медичні документи додаються).

Стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання сина недостатні для забезпечення його нормального розвитку та постійного лікування. На теперішній час виплати аліментів з боку ОСОБА_2 носять нерегулярний характер, тому визначитись про точну суму щомісячних нарахувань ОСОБА_1 не може, але за попередніми розрахунками сума аліментів складає не більше 1 400 грн. на місяць.

У зв`язку з викладеним, просить суд зважити на ці обставини та у разі розгляду вимог зустрічної заяви ОСОБА_2 щодо поділу житлового будинку АДРЕСА_1 відступити від засади рівності часток подружжя у спільному майні та розподілити більшу її частину на користь ОСОБА_1 , так як дитина проживає разом з матір`ю. До того ж стан її здоров`я, зокрема, гіперактивна поведінка, яка визначена лікарським діагнозом, потребує певних умов догляду.

В судовому засіданні під час судових дебатів позивачка та її представник заявили клопотання про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення.

Представник відповідача по первісному позову, позивача по зустрічному позову на зустрічних позовних вимогах наполягав.

Розглянувши позовні заяви, дослідивши письмові матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення задоволенню не підлягає, а зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та розподіл майна придбаного під час спільного проживання підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом в ході розгляду справи встановлені такі обставини.

Стосовно позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення слід зазначити наступне.

Позивачка звернулась до суду з позовом ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення 28 серпня 2018 року. У судовому засіданні 20 квітня 2021 року під час судових дебатів позивачка та її представник заявили клопотання про залишення позовних вимог до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення без розгляду, посилаючись на ту обставину, що фактично відпала підстава розгляду вказаної заяви, так як ОСОБА_1 проживає у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 та відповідач не чинить їй перешкоди у користуванні житловим будинком.

У відповідності до вимог п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України суд залишає заяву без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Як вбачається даної нормою передбачена умова за відсутності, якої суд може залишити позов без розгляду.

При цьому позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 розглядався по суті позовних вимог та знаходився на стадії судових дебатів, в ході розгляду справи судом встановлені всі обставини щодо даних позовних вимог, заслухані пояснення сторін по суті, висловлена сторонами позиція по справі, тому суд вважає, що клопотання про залишення позову без розгляду подане в судових дебатах задоволенню не підлягає, оскільки справа по суті майже розглянута та знаходиться на завершальній стадії судового процесу.

Стосовно позовних вимог по даному позову слід зазначити наступне. За час розгляду справи по суті обставини зазначені позивачкою у позові про виселення змінилися та судом встановлено і не оспорюється сторонами, що підстави для задоволення даного позову відсутні, оскільки ОСОБА_2 в спірному житловому будинку не проживає підстав для його виселення не вбачається.

Стосовно зустрічного позову судом встановлено такі обставини та правовідносини.

Позивач по зустрічному позові просить суд встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з ОСОБА_1 в період з 1 листопада 2009 року по 20 лютого 2017 року.

ОСОБА_1 ці вимоги не визнає та посилається, що спільно проживали вони однією сім`єю без реєстрації шлюбу з листопада 2010 року по грудень 2015 року.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_2 на підтвердження своїх посилань щодо періоду спільного проживання, в якості доказу надав довідку Іванівської селищної ради Іванівського району Одеської області ( а.с.139) згідно якої встановлено, що ОСОБА_2 проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 з листопада 2009 року по червень 2013 року за адресою АДРЕСА_6 , а з червня 2013 року по лютий 2017 року вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Також зазначені обставини підтверджені в характеристиці на ОСОБА_2 виданою Іванівської селищною радою Іванівського району Одеської області ( а.с.140).

Відповідно до положень статей 77, 78, 81 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В свою чергу ОСОБА_1 доказів на підтвердження своїх посилань, щодо того, що вона з ОСОБА_2 проживала однією сім`єю саме з листопада 2010 року по грудень 2015 року не надала.

В судовому засіданні були допитані за клопотанням ОСОБА_1 свідки, які з її слів могли підтвердити час спільного проживання з ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_11 є матір`ю позивачки та повідомила, що її донька приїхала з ОСОБА_2 до неї на ювілей, це було в 2010 році приблизно з цього часу вони почали проживати разом, але достовірно вона не знає.

Свідок ОСОБА_12 брат ОСОБА_1 повідомив, що більш достовірно про спільне проживання позивачки та відповідача йому відомо в період коли в них була дитина, а чи жили вони до цього періоду він повідомити не може.

Свідок ОСОБА_13 дядько позивачки повідомив, що з ОСОБА_2 він познайомився на ювілеї у сестри, про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 йому нічого не відомо.

Отже з показів свідків зі сторони ОСОБА_1 не підтверджено точний період спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та і не спростовано посилання ОСОБА_2 ,щодо періоду спільного проживання.

Слід також зазначити, що ОСОБА_1 ні своїми показами, а ні показами свідків не спростувала посилання ОСОБА_2 , що підтверджені довідкою та характеристикою щодо періоду спільного проживання однією сім`єю. Позивачка про недостовірність відомостей вказаних у довідці про спільне проживання та характеристиці не заявляла, зауважень не надавала.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Суд застосовуючи до даних правовідносин норма матеріального права виходив з такого.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Отже суд вважає, доведеною позивачем по зустрічному позову обставину, щодо проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_1 в період з 1 листопада 2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стосовно позовних вимог, що поділу майна набутого за час спільного проживання судом встановлено наступне.

05 жовтня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі - продажу житлового будинку АДРЕСА_2 , який був посвідчений приватним нотаріусом Іванівського районного нотаріального округу Одеської області Дучко В.М. , що підтверджується копією договору (а.с.141-143).

На підставі вищевказаного договору купівлі-продажу, 22 жовтня 2012 КП Іванівським районним бюро технічної інвентаризації за - ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/1 частку житлового будинку за вказаною адресою та в електронному реєстрі № 32242254, що підтверджується довідкою БТІ та Витягом про державну реєстрацію прав в БТІ ( а.с.144-145).

Встановлено, що вищевказаний житловий будинок в„– 92 а був придбаний під час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , але зазначений будинок був зареєстрований за ОСОБА_1 .

Ст.74 СК України передбачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що для визнання майна спільною власністю на підставі статті 74 СК України, потрібно підтвердити факт проживання осіб однією сім`єю без шлюбу - у той період, коли було придбане спірне майно. Для цього важливе підтвердження фактів ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, а також придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Як вбачається судом встановлений період спільного проживання сторін по справі без реєстрації шлюбу з 01.11.2009 по 20.02.2017 року.

Житловий будинок АДРЕСА_2 являється об`єктом права спільної сумісної власності, тобто ОСОБА_2 власністю та власністю відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 .

Житловий будинок був придбаний разом з земельною ділянкою площею 0,1500 га, кадастровий номер 5121855100:02:001:0466, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією державного акту на право власності на землю , ( а.с. 178-179), тому являється об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

В ході судового розгляду ОСОБА_1 та її представник не заперечували той, факт, що зазначене нерухоме майно є об`єктом спільної сумісної власності.

Проте просили суд у разі, якщо судом буде прийнято рішення про розгляд вимог ОСОБА_2 про поділ житлового будинку АДРЕСА_2 як об`єкта спільної сумісної власності, звернути увагу на таке.

Згідно ч.ч.2,3 ст.70 Сімейного кодексу України при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд в окремих випадках може відступити від засад рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування).

ОСОБА_1 зазначає, що згідно медичних документів, що додаються до відзиву, малолітній син ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , страждає на тяжку хворобу - легку розумову відсталість резідуально органічного типу, гіперкінетичний розлад поведінки, системне недорозвинення мови. Має також супутні захворювання - рецидивуючі бронхіти, герпетичну інфекцію, симптоматичну епілепсію , що підтверджується відповідними медичними документами.

Стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання сина недостатні для забезпечення його нормального розвитку та постійного лікування. На теперішній час виплати аліментів з боку ОСОБА_2 носять нерегулярний характер, тому визначитись про точну суму щомісячних нарахувань ОСОБА_1 не може, але за попередніми розрахунками сума аліментів складає не більше 1 400 грн. на місяць.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 просить суд зважити на ці обставини та у разі поділу житлового будинку АДРЕСА_1 відступити від засади рівності часток подружжя у спільному майні та розподілити більшу її частину на користь ОСОБА_1 , так як дитина проживає разом з матір`ю. До того ж стан її здоров`я, зокрема, гіперактивна поведінка, яка визначена лікарським діагнозом, потребує певних умов догляду.

П.30 постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007р.№ 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя передбачено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК ( 2947-14 ) в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Стосовно обставин, що відступлення від рівності часток при поділу житлового будинку АДРЕСА_1 представник ОСОБА_2 заперечував та повідомив, що аліменти сплачує регулярно та в повному обсязі, та постійно систематично бере участь у додаткових витратах на дитину.

Враховуючи зазначене суд прийшов до висновку, що проживання дитини з позивачем, з огляду на встановлені судом обставини та положення статті 70 СК України, саме по собі не є підставою для збільшення частки у майні одному з подружжя.

Наявність інших обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірного житлового будинку, відповідачка по зустрічному позову не довела.

Отже, спірний житловий будинок АДРЕСА_1 був придбаний подружжям у період спільного проживання, а тому є їх спільною сумісною власністю, частки сторін є рівними, а підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі майна відповідно до частини третьої статті 70 СК України немає.

Позивач по зустрічному позову посилається , що під час їх спільного проживання з ОСОБА_1 , вони придбали житловий будинок АДРЕСА_5 . Тобто вказаний будинок належить їм на праві спільної власності. Вказаний будинок зареєстрований за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення № 16 від 21.04.2010 року.

Стосовно цієї позовної вимоги відповідачка та її представник заперечують та свої заперечення обґрунтовують наступним.

Вказаний об`єкт нерухомості з 1962 року на праві приватної власності належав ОСОБА_6 , який 15 квітня 2002 року склав заповіт, у якому розпорядився все своє майно у рівних частинах передати рідному брату - ОСОБА_7 , рідній сестрі ОСОБА_8 та рідній сестрі ОСОБА_9 (копія заповіту додається).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконкомом Левадівської сільської Ради Миколаївського району Одеської області (копія свідоцтва про смерть додається).

Після смерті ОСОБА_6 один із спадкоємців - ОСОБА_7 , який є дідусем ОСОБА_1 , викупив у ОСОБА_8 та ОСОБА_10 їх частини спадкового майна на будинок, що може бути підтверджено у суді показами свідків, та надав право на проживання у будинку своїй онуці - ОСОБА_1 . Докази проживання ОСОБА_1 у певний проміжок часу разом з іншими особами підтверджується копіями погосподарських книг Левадівської сільради.

Згідно Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень із змінами та доповненнями, для здійснення державної реєстрації прав власності з наступною видачою відповідного свідоцтва про право власності на об`єкти, розташовані на територіях сільських рад, які закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, індивідуальні житлові будинки, садові, дачні дома, господарські будівлі та споруди проведення технічної інвентаризації не потребують.

Документом, який замінює технічний паспорт у випадку його відсутності є витяг з погосподарської книги, яка надається виконавчим органом сільських рад.

Для здійснення державної реєстрації прав власності вказаних об`єктів нерухомості документами, що посвідчують речові права на земельні ділянки під такими об`єктами можуть також вважатися рішення відповідних сільрад про передачу земельної ділянки у власність.

21.04.2014 року рішенням Левадівської сільської ради Миколаївського району Одеської області визнано право приватної власності на житловий будинок з господарськими спорудами за ОСОБА_1 , який належить їй на підставі запису у погосподарській книзі Левадівської селищної Ради №3 за 2006-2010 роки.

Також рішенням Левадівської сільради ОСОБА_1 видано свідоцтво на право власності на вказаний будинок з господарськими спорудами (копія свідоцтва та витяг з БТІ додаються).

Суд, взявши до уваги посилання сторін з питання поділу даного об`єкту нерухомості приходить до такого.

Відповідно до ст..61 Сімейного кодексу України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Отже враховуючи той факт, що зазначене нерухоме майно набуте в період перебування позивача та відповідачки у фактичних шлюбних відносинах, то воно є спільною сумісною власністю подружжя.

Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного суду України від21.12.2007р.№ 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Ч.1 Ст.. 57СК України передбачено що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Як вбачається на жодну із підстав передбачених ст..57 СК України відповідачка не посилається, доказів не надає, обставини не підтвердженні, що це майно є її особистою приватною власністю.

Посилання ОСОБА_1 щодо належності на праві приватної власності з 1962 року ОСОБА_6 , даного житлового будинку доказами не підтверджено, копії правовстановлюючого документу не надано. Перехід правав власності на ОСОБА_1 шляхом успадкування чи дарування також не підтверджено.

Та обставина, що - ОСОБА_7 , який є дідусем ОСОБА_1 , викупив у ОСОБА_8 та ОСОБА_10 їх частини спадкового майна на будинок, також не доведена.

Суд виходить з тих фактів, які підтверджені доказами, а саме та обставина, що ОСОБА_1 набула право власності на нерухоме майно, а саме на житловий будинок АДРЕСА_5 в період спільного проживання з позивачем ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (а.с.46-47), інші посилання ОСОБА_1 доказами не підтверджені та необґрунтовані.

Отже судом вважається доведеною та обставина, що житловий будинок АДРЕСА_5 є об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та підлягає поділу в рівних частках.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_2 про поділ квартири АДРЕСА_3 суд констатує таке.

ОСОБА_14 у своєму позову посилається, що під час їх спільного проживання він сплачував кредитні кошти за частину квартири АДРЕСА_3 відповідно до рішення Іванівського районного суду Одеської області від 20.10.2010 року, справа № 2-158, так як ОСОБА_1 повинна була виконувати зобов`язання по поверненню кредиту за кредитним договором від 22.05.2006 року № 014\0047\74\53 897 з АТ Райфайзен Банк Аваль , за рахунок якого була придбана квартира АДРЕСА_4 ОСОБА_1 та її колишнім чоловіком ОСОБА_5 . Боргові зобов`язання, відповідно до рішення суду, ОСОБА_1 повинна була виконати за свого колишнього чоловіка.

Так як він перебував у фактично шлюбних відносинах з ОСОБА_1 та мав значний дохід (ФОП та ФГ Олена ) заборгованість по вищевказаному кредиту погашав він особисто, що посвідчується платіжними дорученнями про перерахунок коштів на картковий рахунок відповідачки за зустрічним позовом - ОСОБА_1 в АТ Райфайзен Банк Аваль .

Загалом ним сплачено в 2017 році коштів по зобов`язання, відповідно до рішення суду, за ОСОБА_1 в розмірі 27500 (двадцять сім тисяч п`ятсот) грн.. 00 коп. Копії платіжних доручень до позову додає.

ОСОБА_2 зазначає, що в 2017 році ОСОБА_1 не працювала та не отримувала дохід, а перебувала на обліку в Іванівському районному центрі зайнятості з 22.03.2017 року по 02.05.2018 року як безробітна. Копія листа Іванівської районної філії Одеського обласного центру зайнятості від 14.09.2018 року № 296\02\03 до позову додається. , '•

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 25.09.2017 року, в розділі Актуальна інформація про державну реєстрацію іпотеки (стор.2) строк виконання основного зобов`язання -22.05.2021 року, розмір основного зобов`язання - 28 160,00 грн.

Тобто за частину спірної квартири АДРЕСА_3 позивач посилається, що сплатив власні кошти, зобов`язання по кредиту було виконано достроково, а тому квартира є їх спільним майном.

Квартира зареєстрована 10.02.2011 року КП Іванівське районне бюро технічної інвентаризації за - ОСОБА_1 на підставі рішення Іванівського районного суду Одеської області від 20.10.2010 року, справа № 2-158, книга 10, реєстровий № 65, сторінка 183, та в електронному реєстрі № 12550644 (копія довідки КП Іванівське районне бюро технічної інвентаризації від 12.09.2018 року № 153 до позову додається.

Відповідачка заперечує щодо даних посилань позивача, та суду пояснила, що з 08 березня 2003 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 29 жовтня 2008 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був припинений.

Під час шлюбу колишнім чоловіком ОСОБА_1 - ОСОБА_5 була придбана квартира АДРЕСА_3 , вартість якої складає 32 229.00 грн. Квартира була придбана на кредитні кошти, отримані ОСОБА_5 згідно кредитної угоди №014/0047/74/53897, укладеної 22 травня 2006 року між ним та Одеським обласним філіалом АППБ Аваль , сума кредитних коштів складала 28 160.00 грн. Грошові кошти на суму 4 069 грн., яких не вистачало для придбання майна, були надані батьками ОСОБА_1 , про що вони можуть підтвердити у судовому засіданні в якості свідків.

31 травня 2006 року між АППБ Аваль та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, який випливає з кредитного договору і який мав забезпечити його виконання (копія іпотечної угоди додається).

15 вересня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до Іванівського районного суду Одеської області з позовною заявою про визнання частки учасників спільної сумісної власності між нею та колишнім чоловіком - ОСОБА_5 у квартирі за АДРЕСА_3 (копія позовної заяви додається).

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2010 року право власності на квартиру АДРЕСА_3 визнано за ОСОБА_1 , а вартість її 1/4 частини на суму 10 000.00 грн. зобов`язано стягнути на користь ОСОБА_5 , що підтверджується копією рішення суду.

Отже суд погоджується із доводами ОСОБА_1 та вважає вимоги ОСОБА_15 щодо визнання квартири за АДРЕСА_3 об`єктом спільної сумісної власності між ним та ОСОБА_1 безпідставними вважає, що даний нерухомий об`єкт, не можна визнати спільною сумісною власністю оскільки його правовий режим визначений рішенням суду від 20 жовтня 2010 року справа №2-158/2010 року.

Посилання ОСОБА_16 щодо сплати кредиту за зазначену квартиру за власні кошти свого підтвердження не знайшли, хоч позивач і надав копії квитанції про сплату кредиту, проте дані квитанції від імені ОСОБА_1 та встановити походження сплачених коштів не представляється можливим, інших доказів ОСОБА_2 не надає.

Також в своїх показах свідок ОСОБА_11 зазначила, що дана квартира куплена з колишнім чоловіком позивачки, та була їх спільною власністю, та кошти на сплату кредиту надавала вона, так як віддала свою зарплатну карточку дочці для погашення кредиту.

Зазначену обставину також підтвердив свідок ОСОБА_12 , та повідомив суду, що він однозначно знає, що кредит сплачувала мати позивачки, так як віддала їй свою карточку.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суд має встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові ВСУ від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку з цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Враховуючи зазначене суд вважає, що квартира за АДРЕСА_3 не об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно частин 1-3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та з урахуванням принципу юридичної визначеності та враховуючи вищевказану практику Верховного Суду України, суд приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 57,60,61,68,69,70,74 СК України, Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 ,постановою ВСУ від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15, постановою Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007р.№ 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя ст.12, 70-72,89, 259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення - відмовити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та розподіл майна придбаного під час спільного проживання - задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 з 1 листопада 2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Здійснити поділ спільного майна, яке належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме:

Виділити у власність ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 .

Виділити у власність ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , 1\2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 .

Виділити у власність ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_5 .

Виділити у власність ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 1\2 частину житлового будинку АДРЕСА_5 .

Виділити у власність ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 Ѕ частину земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 5121855100:02:001:0466, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділити у власність ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 1\2 частину земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 5121855100:02:001:0466, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В решті позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та розподіл майна придбаного під час спільного проживання - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяР. М. Тимчук