Постанова

від 08.11.2022 по справі 522/4375/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4209/22

Справа № 522/4375/21

Головуючий у першій інстанції Науменко А. В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2022 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,

за участю секретаря - Кузьмук А.В.,

учасники справи:

позивач Фізична особа підприємець ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадорр Каманіна»,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 червня 2021 року у складі судді Науменко А.В.,

встановив:

У березні2021року ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 за участю третьої особи ТОВ «Кадорр Каманіна», про визнання права власності на майнові права, стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.06.2017 між ОСОБА_2 та ТОВ «Кадорр-Каманіна» укладено договір купівлі - продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна №1 -7-10/43. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2 зобов`язувалася сплатити грошові кошти у розмірі 44 410,30 доларів США за майнові права на квартиру в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ( АДРЕСА_1 ), будівельний номер 1-7-10, а ТОВ «КАДОРР-КАМАНІНА» зобов`язувалося прийняти вказані кошти та передати, після закінчення будівництва ОСОБА_2 у власність квартиру за адресою (будівельна адреса): АДРЕСА_1 . 19.03.2018, за попередньою усною домовленістю з ОСОБА_2 , у зв`язку з неспроможністю нею виконати свої зобов`язання за вищевказаним договором, позивачем було перераховано на рахунок ТОВ «Кадорр-Каманіна» грошову суму у розмірі 104 086,50 грн. із зазначенням призначення платежу: «Часткова оплата по договору №1-7-10/43 від 02.06.2017, у т.ч. ПДВ 20% -17347,75 грн. Платник ОСОБА_2 , згідно платіжного доручення №63. Відповідно до п. 5.9 Договору при здійсненні розрахунків в платіжному дорученні (квитанції) зазначається призначення платежу: «сплата частини суми за договором від 02.06.2017 № 1-7-10/43, у т.ч. ПДВ 20%, платник ОСОБА_2 ».Позивач вказує, що замість ОСОБА_2 нею було виконано її обов`язки за договором купівлі - продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна № 1-7-10/43 від 02 червня 2017 року по оплаті за немайнові права на квартиру будівельний номер 1-7-10 у житловому будинку за АДРЕСА_1 , ( АДРЕСА_1 ), на суму 104 086,50 грн. Далі на підставі договору купівлі - продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна № 1-7-10/43 від 02 червня 2017 року, ОСОБА_2 набула у власність майнові права на вищевказану квартиру в повному обсязі. На сьогоднішній день, сплачені позивачем майнові права на частину вищевказаної квартири в розмірі 104 086,50 грн, ОСОБА_2 позивачу не передані та будь-яким чином не компенсовані. Таким чином позивач вважає, що у зв`язку з виконанням нею обов`язків ОСОБА_2 за договором купівлі - продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна № 1-7-10/43 від 02 червня 2017 року по оплаті за майнові права на квартиру у житловому будинку за адресою (будівельна адреса): АДРЕСА_1 , ( АДРЕСА_1 ), будівельний номер 1-7-10, на суму 104 086,50 грн, позивач має право на частку майнових прав на вищевказаний об`єкт нерухомості вартістю 104 086,50 грн. Як зазначає позивач, у зв`язку з неприязними відносинами, що склалися між нею та відповідачем, спільне володіння, користування та розпорядження майновими правами на квартиру у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ( АДРЕСА_1 ), будівельний номер 1- 7-10, що є предметом договору № 1-7-10/43 від 02 червня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Кадорр-Каманіна», та в подальшому використання об`єкта майнових прав, є неможливим, та виділення частки належних позивачу майнових прав на спірний об`єкт в натурі є неможливим, вважає, що в рахунок компенсації вартості частки майнових прав позивача, ОСОБА_2 повинна сплатити компенсацію її вартості у розмірі 104 086,50 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 червня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 грошові кошти, у розмірі 104 086,50 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1040,90 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 грошових коштів, у розмірі 104 086,50 грн, а також судових витрат у розмірі 1040,90 грн, постановивши нове рішення, яким в задоволенні вказаних позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що встановивши факт, що ФОП ОСОБА_1 здійснила перерахування грошових коштів, зазначивши в платіжному дорученні реквізити договору, на виконання якого здійснюється платіж, та зобов`язану особу за цим договором ОСОБА_2 , тобто у розумінні ч. 1 ст. 528 Цивільного кодекс України виконала обов`язок боржника зі сплати чергового платежу за договором, суд прийшов до висновку, що у ФОП ОСОБА_1 виникло право вимоги до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у розмірі 104086,50 грн, які було перераховано на рахунок ТОВ «Кадорр-Каманіна». Вважає, що ця частина рішення суду є необґрунтованою та незаконною, тому що судом першої інстанції були порушені норми процесуального та матеріального права, при ухваленні рішення суд фактично вийшов за межі позовних вимог, що заборонено ч.2 ст.264 ЦПК України, та є підставою для скасування судового рішення. Окрім цього, судом неповно та неправильно установлені обставини, що мають значення для справи, неправильно та неповно досліджені докази по справі, що стосуються фактів, на які учасники справи посилалися, та цим доказам дана неправильна оцінка, через щодо судом зроблено невірний висновок про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, якій не відповідає обставинам справи. Судом в обґрунтування рішення були наведені тільки доводи позивача, яким не була дана правова оцінка їх об`єктивності, належності та допустимості, та безпідставно не були прийняті до уваги докази по справі, які підтверджують обґрунтованість заперечень відповідача проти позовних вимог.

Сторони в судове засідання 08.11.2022 року не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку з чим суд вирішив розглянути справу без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апелянт оскаржує рішення суду в частині задоволення позову про стягнення коштів, а тому в іншій частині рішення не переглядається.

З матеріалів справи вбачається, що 02.06.2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Кадорр-Каманіна» укладено договір купівлі - продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна №1 -7-10/43.

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2 зобов`язувалася сплатити кошти у розмірі 44 410,30 доларів США за майнові права на квартиру в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ( АДРЕСА_1 ), будівельний номер 1-7-10, а ТОВ «Кадорр-Каманіна» зобов`язувалося прийняти вказані кошти та передати, після закінчення будівництва, ОСОБА_2 у власність квартиру за адресою (будівельна адреса): АДРЕСА_1 .

Відповідно до платіжного доручення №63 від 19.03.2018 року ФОП ОСОБА_3 перерахувала на рахунок ТОВ «Кадорр-Каманіна» грошову суму у розмірі 104 086,50 грн. із зазначенням призначення платежу: «Часткова оплата по договору №1-7-10/43 від 02.06.2017 р., у т.ч. ПДВ 20%-17347,75 грн. Платник ОСОБА_2 .

Вказані обставини відповідачем не спростовані.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2020 року у справі №916/2628/19 встановлено, що ФОП ОСОБА_1 перебуваючи з ОСОБА_2 в родинному зв`язку, цілком свідомо та з власної волі здійснила перерахування грошових коштів, зазначивши в платіжному дорученні від 19.03.2018 № 63 реквізити договору, на виконання якого здійснюється платіж, та зобов`язану особу (платника) за цим договором ОСОБА_2 , тобто у розумінні ч. 1 ст. 528 ЦК України виконала обов`язок боржника зі сплати чергового платежу за договором від 02.06.2017 № 1-7-10/43.

З викладеного слідує, що позивач здійснила перерахунок коштів у розмірі 104 086,50 грн. на рахунок ТОВ «Кадорр-Каманіна» на користь ОСОБА_2 на виконання умов договору, укладеного між відповідачем та ТОВ «Кадорр Каманіна», у зв`язку з чим має право вимоги до відповідача про повернення відповідних коштів.

За таких обставин суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації у розмірі 104 086,50 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі N 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Отже, встановивши, що позивачем здійснено неправильну юридичну кваліфікацію спірних правовідносин, водночас враховуючи, що підставою звернення до суду позивачем є фактично повернення сплачених на користь позивача коштів, суд вірно визначив характер спірних правовідносин та норму, яку необхідно застосувати для вирішення даного спору, а тому твердження апелянта про те, що суд вийшов за межі позовних вимог є безпідставними.

Твердження відповідача про те, що позивач за рахунок коштів відповідача здійснила черговий платіж в якості часткової сплати за договором купівлі-продажу майнових прав не підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд першої інстанції правильно визначився з характером правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, N 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду про задоволення позовних вимог про стягнення коштів здійсненні з дотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст.374,375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 29.11.2022

Головуючий:

Судді: