Рішення

від 28.11.2022 по справі 200/1807/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2022 року Справа№200/1807/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Льговської Ю.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2022 року (згідно з відбитком поштового штампу на конверті) ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Державної судової адміністрації України про:

визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати позивачеві суддівської винагороди за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року у розмірі 129029, 04 грн згідно зі статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;

зобов`язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області провести нарахування та виплату позивачеві суддівської винагороди на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року у розмірі 129029, 04 грн.

Крім того, позивач просить зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги вмотивовано приписами частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою суддівська винагорода регулюється вказаним законом та не може визначатись іншими нормативно-правовими актами, а також неконституційністю положень статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», встановленою Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

22 лютого 2022 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у позові з тих підстав, що територіальне управління як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

24 червня 2022 року Державною судовою адміністрацією України надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у позові з аналогічних підстав. Крім того, зазначив, що платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення і тільки в межах бюджетних асигнувань.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року закрито підготовче провадження та призначено адміністративну справу до судового розгляду.

У судове засідання представники сторін та третя особа не з`явилися, у зв`язку з чим відповідно до пункту 10 частини першої статті 4 КАС України суд вирішив провести засідання у порядку письмового провадження.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 працює на посаді судді Мар`їнського районного суду Донецької області з 21 липня 2009 року, що підтверджується копіями Указу Президента України «Про призначення суддів» від 02 липня 2009 року № 500/2009, Указу Президента України«Про призначення та тимчасове переведення суддів» від 29 грудня 2017 року № 441/2017, наказів голови Мар`їнського районного суду Донецької області від 21 липня 2009 року, від 02 січня 2018 року № 1-II/Г.

Згідно з відомостями Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, надісланих листом від 05 квітня 2021 року № 04-1333/21, суддівська винагорода за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року позивачеві нарахована в обмеженому розмірі на підставі статті 29 Закону України«Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-IX у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, а саме у сумі 128 674, 86 грн.

Недоплата становить 129029, 04 грн.

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 Інструкції щодо застосуванняекономічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 року № 333 у редакції наказу від 21 червня 2012 року № 754 (далі Інструкція № 333), виплата суддівської винагороди у 2020 році здійснювалась за кодом економічної класифікації видатків 2111 «Заробітна плата»; у 2021 році за новим спеціальним кодом 2113 «Суддівська винагорода».

За відомостями, наданими Державною судовою адміністрацією України, кошторисні призначення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області у 2020 році за кодом економічної класифікації видатків 2111 станом на 31 грудня 2020 року становили 301977, 3 тис. грн; бюджетні асигнування, передбачені кошторисом територіальному управлінню на 2020 рік, за вказаним кодом відкриті в повному обсязі, тобто у сумі 301977, 3 тис. грн.

Вказане свідчить, що зміни до цього кошторису про зменшення бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків 2111 «Заробітна плата» у зв`язку із прийняттямЗакону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ не приймалися.

Єдиною підставою застосування обмежень суддівської винагороди у 2020 році було встановлення такого обмеження статтею 29 Закону України«Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-IX. І в даному випадку підставою застосування обмежень було не відсутність бюджетних призначень, а наявність обмежень, встановлених законом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною третьою вказаної статті регламентовано, що базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; […].

Одночасно стаття 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14листопада 2019 року № 294-IX (далі - Закон № 294-IX) в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ(далі - Закон № 553-ІХ), який набрав чинності 18 квітня 2020 року, встановлювала, що «у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. […]. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)».

Конституційний Суд України Рішенням від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020визнав такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), положення частин першої, третьоїстатті 29 Закону № 294-IXзі змінами.

За текстом цьогоРішення положення Закону № 294-IX, визнані неконституційними, втрачають чинність з дняухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

При виборі та застосуванні вказаних норм підлягає врахуванню правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі № 340/1916/20, згідно з яким розмір суддівської винагороди визначено устатті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другоїстатті 130 Конституції України(пункт 54). Зміни до цьогоЗаконув частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який мовиться у позовній заяві (з квітня по травень 2020 року) не вносилися, тож законних підстав для обмеження її виплати (десятьма прожитковими мінімумами) не було (пункт 55). Розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв`язку з набранням чинностіЗаконом № 553-ІХ, має вирішуватися на користьЗакону № 1402-VIII(пункт 56). Для спірних правовідносин спеціальними є нормистатті 135 Закону № 1402-VIII, які попри те, що в часі цейзаконприйнятий раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положеньЗакону №294-ІХ(у редакціїЗакону № 553-ІХ). Ще раз підкреслюємо, щоОсновний Закон Українимає найвищу юридичну силу, тож «спеціальність»Закону № 1402-VIII, зокрема його статті 135, що спирається передусім на конституційні положення частини другої статті 130 і є своєрідним її «продовженням», у цьому випадку безапеляційно долає доктринальний принцип подолання колізії правових норм, за яким наступнийзаконз того самого питання скасовує дію попереднього (попередніх) (пункт 58).

З огляду на вказаний правовий висновок позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати позивачеві суддівської винагороди за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року у розмірі 129029, 04 грн згідно зі статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підлягають задоволенню.

Стаття 148 Закону № 1402-VIII визначає засади фінансування судів.

Відповідно до частини першої вказаної статті фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цьогоЗакону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленомуБюджетним кодексом України (стаття 149 Закону № 1402-VIII).

Судом встановлено, що зміни до кошторису про зменшення бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків 2111 «Заробітна плата» у зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ не приймалися.

Частини третя, четвертастатті 148 Закону № 1402-VIII визначає, що Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Пунктами 4, 7, 9 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.

Отже, незважаючи на те, що Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник бюджетних коштів, виділила розпоряднику нижчого рівня достатньо коштів для виплати суддівської винагороди з урахуванням вимог статті 135 Закону №1402-VIII, затвердивши відповідний кошторис, а розпорядник нижчого рівня розпорядився цими коштами з урахуванням обмежень, встановлених статтею 29 Закону № 294-ІХ(зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ), Державна судова адміністрація України несе відповідальність за належне фінансування судів, зокрема й витрат на суддівську винагороду, як головний розпорядник бюджетних коштів.

Виходячи з аналізу норм Бюджетного кодексу України, виконання рішення суду неможливе через відсутність бюджетних призначень чи асигнувань на цю мету, а здійснення виплати нарахованих грошових коштів за рішенням суду можливе лише шляхом списання (стягнення) коштів з рахунків державного органу - боржника, а в разу відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Враховуючи, що в 2020 та 2021 роках бюджетні видатки на виплату суддівської винагороди здійснюються за різними кодами економічної класифікації видатків, суд дійшов висновку, що відновлення права позивача на отримання недоплаченої частини суддівської винагороди за рахунок бюджетних асигнувань на 2021 рік за кодом економічної класифікації видатків 2113 не буде ефективним способом захисту, оскільки призведе до неможливості чи суттєвої затримки виплати суддівської винагороди за 2021 рік суддям, які фінансуються в межах закладених в кошторис на 2021 рік сум.

Разом з тим для виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів в Державному бюджеті України передбачена спеціальна бюджетна програма КПКВК 0501150, розпорядником якої є Державна судова адміністрація України; водночас для Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області не передбачено бюджетних видатків чи окремих бюджетних програм для виконання рішень судів на користь судді.

Абзацом 10 пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, визначено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Оскільки спір щодо розміру нарахованої, але не виплаченої суддівської винагороди між сторонами відсутній, то суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є стягнення на користь позивача вказаної суми.

Стягнення недоплаченої суддівської винагороди у сумі 129029, 04 грн (за вирахуванням податків та зборів) слід провести за рахунок бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.

На підставі частини другої статті 9 КАС України вказаний спосіб є необхідним для ефективного захисту прав позивача.

Вимоги про зобов`язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області провести нарахування та виплату позивачеві суддівської винагороди на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року у розмірі 129029, 04 грн задоволенню не підлягають.

Щодо встановлення судового контролю суд зазначає, що в силу положень частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведена норма процесуального закону не є імперативною та передбачає право суду на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про необхідність чи недоцільність зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.

З огляду на викладене та, враховуючи, що примусове виконання судового рішення здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, доводи про можливість ухилення від виконання рішення суду в майбутньому є припущенням, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 243-246, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати позивачеві суддівської винагороди за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року у розмірі 129029, 04 грн згідно зі статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Стягнути за рахунок бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України (код ЄДРПОУ: 26255795, місцезнаходження: вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01021), на користь судді Мар`їнського районного суду Донецької області ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) суму недоплаченої за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року суддівської винагороди у розмірі 129029, 04 грн з утриманням при виплаті з цієї суми передбаченихзакономподатків та обов`язкових платежів.

В іншій частині позову відмовити.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення за рахунок бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України (код ЄДРПОУ: 26255795, місцезнаходження: вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01021), на користь судді Мар`їнського районного суду Донецької області Приходько Вікторії Анатоліївни (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) суму недоплаченої за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року суддівської винагороди у розмірі 129029, 04 грн з утриманням при виплаті з цієї суми передбаченихзакономподатків та обов`язкових платежів у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28 листопада 2022 року.

Суддя Ю.М. Льговська