Рішення

від 28.11.2022 по справі 440/4704/22

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/4704/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/4704/22 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

20.05.2022 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області (надалі - Відділення Фонду), в якому просить суд визнати протиправним рішення відповідача щодо відмови у виплаті компенсації ОСОБА_1 у вигляді матеріального забезпечення у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за період 235 днів у розмірі 46 356,16 грн за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, зобов`язавши Відділення Фонду здійснити нарахування коштів компенсації за 235 днів тимчасової непрацездатності, підтвердженої лікарняними листками, та виплатити позивачу компенсацію у вигляді матеріального забезпечення у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 46 356,16 грн за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Мотивуючи заявлені вимоги, позивач вказує на обставини необґрунтованості відмови відповідача виплатити допомогу по тимчасовій непрацездатності за період з 03.03.2021 по 28.10.2021, чим порушено відповідне право позивача, який є самозайнятою особою - адвокатом, зареєстрованим у державному реєстрі страхувальників, незважаючи на те, що у розрахунковий період з березня 2020 року по лютий 2021 року він доходу не отримував.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву (а.с. 29-32) зазначив, що позивач перебуває на обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування як особа, яка не сплачує і за яку не сплачувався єдиний внесок станом по вересень 2021 року включно. При цьому чинним законодавством передбачено, що особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність як адвокати, підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності. Разом з цим їх належність до кола застрахованих за видом страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності визначається за фактом сплати єдиного внеску у відповідний період провадження такої діяльності.

Правом на подачу відповіді на відзив позивач не скористався.

Розгляд справи, відповідно до ст. 258, ч. 5 ст. 262 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом №312, виданим Полтавською обласною КДКА 15.02.2000, відомості про що розміщені на веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Позивач перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Полтавській області як особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат) з 20.07.2000. Позивач має статус особи з інвалідністю 2 групи за загальним захворюванням (а.с. 7).

Як повідомив позивач у позовній заяві, 03.03.2021 він переніс інсульт, внаслідок чого з 03.03.2021 по 28.10.2021 перебував на лікуванні безперервно, що підтверджується листками непрацездатності серії АЛА №433195 від 03.03.2021, №861386, №861387, №861534, №861768, №180636, №180637, №492223, №492461 тa №492269. У березні 2022 року він надіслав до відповідача оригінали вказаних листків для їхньої оплати разом з належно заповненими протоколами комісії із соцстрахування (рішеннями уповноваженого) для оплати матерiального забезпечення за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатностi вiдповiдно до ст. 19 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (а.с. 9). Додав, що у розрахунковий період, за який обчислюється середня заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатностi, він не отримував доходiв (заробіток за перiод березень 2020 року - лютий 2021 року становив 0 грн). Тому вважає, що відповідно до п. 28 постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266 "Про обчислення середньої заробiтної (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соцiальним страхуванням" розрахунок здійснюється виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом.

У відповідь в.о. начальника Відділення Фонду Старикова О.Є. листом від 05.05.2022 №Г-2/09.1-12 повідомила ОСОБА_1 про те, що ...Згідно із статтею 19 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105 (далі - Закон № 1105) право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи-громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Частиною другою статті 1 Закону № 1105 передбачено, що термін "застрахована особа" вживається у цьому Законі у зазначеннi, наведеному в Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464 (далі - Закон № 2464). Вiдповiдно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону № 2464 застрахована особа - фізична особа, яка вiдповiдно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та або за яку сплачується чи сплачувався у встановлено законом порядку єдиний внесок.

Відповідно пункту 4 статті 4 Закону № 2464, особи зазначені у пунктах 4,5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Підтвердженням сплати єдиного внеску фізичними особами підприємцями є копії платіжних документів про сплату єдиного внеску розрахунковий перiод по мiсяць настання страхового випадку включно поданої декларації за цей період.

Iнформацiя про сплачений ОСОБА_1 (особисто за себе) єдиний внесок, згідно відповіді на запит до Пенсійного фонду України за період березня 2020 по березень 2021 вiдсутня вiдповiдно до чинного законодавства, на момент настання страхового випадку Ви не застрахованою особою, тому надіслані Вами листки непрацездатності підлягають оплаті за рахунок коштів фонду соціального страхування України."

Вважаючи протиправними мотиви відмови у здійсненні страхових виплат, позивач звернуся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №1105-XIV від 23.09.1999 (надалі - Закон №1105-XIV), прийнятим вiдповiдно до Основ України про загальнообов`язкове державне соцiальне страхування.

Згідно зі ст. 19 Закону №1105-XIV, право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Одним із видів матерiального забезпечення та соцiальних послуг за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності є допомога по тимчасовій непрацездатностi (п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону №1105-XIV).

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 31 Закону №1105-XIV, підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Допомога по тимчасовій непрацездатностi, згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону №1105-XIV, надається застрахованій особі у формi матерiального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, перебування у закладах охорони здоров`я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством (абз. 1 ч. 2 ст. 22 Закону №1105-XIV).

Тобто, право на оплату коштами Фонду допомоги по тимчасовій непрацездатностi внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, має виключно застрахована особа, у якої страховий випадок настав у період роботи (включаючи час випробування та день звiльнення), зайняття підприємницькою та іншою дiяльнiстю і лише за умови, що така особа отримувала заробітну плату (дохід) до настання страхового випадку.

Спільною є позиція сторін про те, що за останні 12 місяців до настання страхового випадку ОСОБА_1 дохід не отримував.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону №1105-XIV, терміни "застрахована особа", "страхувальники" та "роботодавці" вживаються у цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

За визначенням наведеним у п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №2464-VI), застрахованою особою є фізична особа, яка вiдповiдно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом видами порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соцiальне страхування (далі - єдиний внесок); єдиний внесок - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно зі ст. 18 Закону №1105-XIV, страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Таким чином, особи, які здiйснюють незалежну професійну дiяльнiсть, в тому числі як адвокати, підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, але їх належність до кола застрахованих за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатностi визначається за фактом сплати єдиного внеску у вiдповiдний період провадження такої діяльності.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Разом з цим частиною 4 ст. 4 Закону №2464-VI передбачено, що особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами частин 1, 2 статті 21 Закону №1105-XIV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Страховий стаж обчислюється за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Аналіз цих норм Закону №1105-XIV свідчить на користь висновку про те, що перiод провадження незалежної професійної дiяльностi для осіб, якi в силу ч. 4 ст. 4 Закону №1105-XIV звiльнені від сплати єдиного внеску, не включається до страхового стажу за видом страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності (за винятком періоду отримання пенсії по інвалідності) у разі несплати за такий перiод єдиного внеску принаймні у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Отже особи, які провадять незалежну професiйну діяльність як адвокати, але не сплачують єдиний внесок, зокрема з підстав передбачених ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI, не є застрахованими за видом страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а тому не мають права на матерiальне забезпечення та соцiальнi послуги за цим видом страхування, в тому числi на допомогу по тимчасовій непрацездатностi внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону №1105-XIV, Фонд має право отримувати інформацію шляхом електронної інформаційної взаємодії з реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, електронної системи охорони здоров`я (крім інформації про стан здоров`я особи), Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інформаційно-аналітичної платформи електронної верифікації та моніторингу, централізованого банку даних з проблем інвалідності з метою забезпечення виконання Фондом покладених на нього завдань відповідно до законодавства.

Відповідач у відзиві повідомляє, що після отримання листа від позивача разом з листками непрацездатностi за період з березня 2020 року по лютий 2021 року Вiддiленням Фонду було здійснено запити до Пенсійного фонду України з метою отримання відомостей щодо позивача, як застрахованої особи.

Згідно з відповідями Пенсійного фонду (який згідно зі ст. 20 Закону №2464-VI уповноважений на формування та ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру) від 01.10.2021, від 17.12.2021 та від 10.06.2022, ОСОБА_1 , код ДРФО (ІПН) НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , перебуває на обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування як особа, яка не сплачує і за яку не сплачувався єдиний внесок за період січень 2020 року - квітень 2022 року (а.с. 34-36).

Тож на момент настання страхового випадку позивач не був застрахованою особою.

Відповідно, у Вiддiлення Фонду не було пiдстав оплачувати коштами Фонду матерiальне забезпечення у вигляді допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Позивач наголошує ще й на тому, що він зареєстрований платником єдиного внеску, дані про що містяться в Реєстрі страхувальників за даними Пенсійного фонду України, а тому є застрахованою особою, якій належить виплатити компенсацію у вигляді матеріального забезпечення у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Однак сам по собі факт реєстрації платником єдиного внеску як страхувальника не спростовує сформульованих вище висновків суду про те, що з січня 2020 року позивач не є застрахованою особою за видом страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, оскільки ані сам ОСОБА_1 , ані будь-хто інший не сплачував за нього єдиний внесок перед настанням страхового випадку, а тому той і не має права на отримання матеріального забезпечення у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

З огляду на це суд визнає позов безпідставним, у зв`язку з чим залишає його без задоволення у повному обсязі.

Позивач звільнений від сплати судового збору в силу закону, інших судових витрат не поніс, з огляду на що, а також з урахуванням висновку суду про відмову у задоволенні позову, підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Полтавського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.

Суддя Є.Б. Супрун