Рішення

від 29.11.2022 по справі 480/3831/22

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2022 року Справа № 480/3831/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3831/22 за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "СНД-Автотранс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СНД-Автотранс" (далі відповідач, ТОВ "СНД-Автотранс") адміністративно-господарські санкції в сумі 15646,16 грн та пеню в сумі 651,04 грн. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відповідач повинен у разі невиконання встановленого статтею 19 цього Закону нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачувати відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, розраховані виходячи з розміру середньої річної заробітної плати на підприємстві. Враховуючи, що середньооблікова кількість штатних працівників відповідача складає 13 осіб, то для осіб з інвалідністю, які повинні працювати у відповідача, створене одне робоче місце, проте не зайняте такою особою. У зв`язку з порушенням відповідачем термінів сплати на суму адміністративно-господарських санкцій була нарахована пеня. Оскільки до 15.04.2022 суму адміністративно-господарських санкцій та пеню відповідач не сплатив, позивач просить суд стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 15646,16 грн та пеню в сумі 651,04 грн.

Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що основним видом його діяльності є пасажирські перевезення, тому згідно зі штатним розписом на підприємстві є лиши вакансії для водіїв автотранспортних засобів. Разом з тим на підприємстві створена посада водія автотранспортних засобів з полегшеними умовами праці саме для осіб з інвалідністю. На цю посаду у 2019 році була працевлаштована особа з інвалідністю ОСОБА_1 . Після його звільнення у 2021 році позивач подав до Сумського обласного центру зайнятості звітність інформацію про попит на робочу силу, однак жодної відповіді не отримав. Отже, у 2021 році на підприємстві фактично була працевлаштована одна особа з інвалідністю, проте після її звільнення інших осіб підприємство не знайшло та безпосередньо на підприємство для працевлаштування особи з інвалідністю не зверталися, державні органи з пропозиціями щодо працевлаштування таких осіб також не зверталися. Вважає, що порушень вимог чинного законодавства ним не допущено, а тому підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій до ТОВ "СНД-Автотранс" відсутні. Просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що вжиті відповідачем заходи не могли забезпечити працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві, що призвело до порушення вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні". Вважає позовні вимоги обгрунтованими та просить позов задовольнити.

Відповідач подав заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень та зазначив, що Товариством дотримано вимоги чинного законодавства для працевлаштування осіб з інвалідністю, натомість позивач безпідставно застосував до нього адміністративно-господарські санкції. Просив у задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як юридична особа та використовує найману працю.

Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, осіб з інвалідністю, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю.

У даному випадку відповідач належить до категорії суб`єктів, яким відповідно до ст. 19 Закону встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Матеріалами справи підтверджується, що основним видом діяльності відповідача є пасажирські перевезення.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про автомобільний транспорт" до персоналу автомобільного транспорту належать працівники, які безпосередньо надають послуги з перевезення пасажирів чи вантажів, виконують роботи з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів, надають допоміжні послуги, пов`язані з перевезеннями.

Трудові відносини персоналу автомобільного транспорту регулюються трудовим законодавством, у тому числі положенням про дисципліну та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні". При цьому ст. 18 Закону встановлено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

На підприємства, установи, організації, фізичних осіб, які використовують найману працю, покладено лише обов`язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

На підставі п. 5 зазначеного Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Судом встановлено, що з метою виконання нормативу щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до наказу від 04.03.2019 № 14 відповідач створив одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю. На цю посаду у 2019 році була працевлаштована особа з інвалідністю ОСОБА_1 (а.с.23,25-27).

На підставі наказу від 19.02.2021 № 18 водія автотранспортних засобів ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 19.02.2021 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с.24).

22.02.2021 відповідач поінформував Сумський обласний центр зайнятості про наявність вакантної посади для працевлаштування особи з інвалідністю шляхом подання Звітності Інформації про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН (а.с.28-31).

Відповідно до поданого відповідачем Звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства становила 13 осіб, кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", підприємством визначена як 1 особа (а.с.4).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд враховує, що чинне законодавство не зобов`язує підприємства, установи та організації здійснювати пошук та підбір осіб з інвалідністю на створені для них робочі місця. Разом з тим, позивач не довів суду, що органи, на які покладено обов`язок працевлаштування осіб з інвалідністю, направляли у 2021 році до відповідача таких осіб для працевлаштування і їм було відмовлено у прийомі на роботу. Також позивач не надав суду доказів того, що особи з інвалідністю зверталися безпосередньо до відповідача із заявами про працевлаштування і їм так само було відмовлено у прийнятті на роботу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що за наведених обставин і правових норм вимоги позивача про стягнення з ТОВ "СНД-Автотранс" адміністративно-господарських санкцій та пені є необґрунтованими, що підтверджується матеріалами справи, та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (40011, м. Суми, вул. Горького, 2, код ЄДРПОУ 14004771) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СНД-Автотранс" (42342, Сумська область, Сумський район, с. Косівщина, вул. Набережна, 22, код ЄДРПОУ 37105509) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити за необгрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах