Постанова

від 14.06.2023 по справі 480/3831/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 р. Справа № 480/3831/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2022, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах, м. Суми, повний текст складено 29.11.22 по справі № 480/3831/22

за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СНД-Автотранс"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені ,

ВСТАНОВИВ

Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту - СОВ ФСЗІ, позивач) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СНД-Автотранс" (далі по тексту ТОВ "СНД-Автотранс", відповідач), в якому просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю" СНД-Автотранс" на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 15646,16 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 651,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем у спірних відносинах не виконано обов`язку у 2021 році щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", що є підставою для сплати ним адміністративно-господарських санкцій, передбачених положеннями ст.20 вказаного Закону, у розмірі 15646,16 грн, які розраховано на підставі звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за формою 10-ПОІ № 2160 від 06.06.2022 за 2021 рік. У зв`язку з чим, також вважає, що позивач має сплатити пеню у розмірі 651,04 грн, розрахунок якої додано до позовної заяви.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 року по справі № 480/3831/22 в задоволенні адміністративного позову Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (40011, м. Суми, вул. Горького, 2, код ЄДРПОУ 14004771) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СНД-Автотранс" (42342, Сумська область, Сумський район, с. Косівщина, вул. Набережна, 22, код ЄДРПОУ 37105509) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовлено за необґрунтованістю.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати у повному обсязі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 по справі № 480/3831/22 та прийняти постанову про задоволення позовних вимог, стягнути з ТОВ «СНД-Автотранс» адміністративно-господарські санкції та пеню за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особами з інвалідністю у 2021 році, в розмірі 16297,20 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення залишив поза увагою та не спростував доводи позивача, викладені у відповіді на відзив від 20.07.2022 № 04-148/717, зокрема, твердження стосовно того, що ОСОБА_1 , який згідно наказу № 18 від 19.02.2021 був звільнений з посади у 2021 році, відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 мав статус особи з інвалідністю до 29.02.2020 за 3 групою загального захворювання, а отже у спірний період не був особою з інвалідністю. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем створене робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю у спірний період є необґрунтованим.

Наполягав на тому, що надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонам, суд не звернув увагу на невідповідність даних у Звіті за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (а.с.28-31) твердженням відповідача щодо звернення до центру зайнятості з метою працевлаштування особи з інвалідністю, оскільки в даному звіті, а саме, у розділі II «Коментарі до даних вакансій», де зазначені вакансії для осіб, які мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштування та можуть бути працевлаштовані, відсутня відмітка роботодавця напроти категорії інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зауважив, що саме у пункті 2 розділі II звіту за формою № 3-ПН вказується загальна кількість осіб з числа громадян, що мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України «Про зайнятість населення»), яких роботодавець може працевлаштувати абзац 3 пункту 1 розділу ПІ Порядку), а також визначається відповідна категорія громадян, що в свою чергу є доказом реалізації працевлаштування роботодавцем на вакантні робочі місця для окремих категорій осіб, які мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню, у тому числі і особи з інвалідністю.

Звернув увагу суду апеляційної інстанції, що у звіті за формою № 3-ПН, наданого відповідачем до суду першої інстанції, як доказу повідомлення про наявність вакантної посади для інвалідів, відсутня відмітка центру зайнятості про його одержання, водночас, відділенням Фонду наданий лист Сумської районної філії Сумського обласного центру зайнятості від 15.06.2022 № 75, відповідно до якого ТОВ «СНД-Автотранс» у 2021 році не повідомляло про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю.

З огляду на викладене, Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення у справі, не досліджено питання щодо подання відповідачем звітності за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

З посиланням на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, які викладені у постановах від 07.02.2018 у справі № 811/693/17, від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 13.06.2018 у справі № 819/639/17, від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17 та від 25.07.2022 у справі №160/4187/19, стверджує, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, лише у випадку якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження)

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що з метою виконання нормативу щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до наказу від 04.03.2019 № 14 відповідач створив одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю. На цю посаду у 2019 році була працевлаштована особа з інвалідністю ОСОБА_1 (а.с.23,25-27).

Згідно з наказом від 19.02.2021 № 18 водія автотранспортних засобів ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 19.02.2021 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с.24).

22.02.2021 відповідач поінформував Сумський обласний центр зайнятості про наявність вакантної посади для працевлаштування особи з інвалідністю шляхом подання Звітності - Інформації про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН (а.с.28-31).

Відповідно до поданого відповідачем Звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства становила 13 осіб, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", підприємством визначена як 1 особа (а.с.4).

У зв`язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, оскільки чинне законодавство не зобов`язує підприємства, установи та організації здійснювати пошук та підбір осіб з інвалідністю на створені для них робочі місця, а отже, врахувавши, не доведення позивачем фактів відмови ТОВ «СНД-Автотранс» у прийнятті на роботу осіб з інвалідністю, які або звертались самі або були направлені центром зайнятості до відповідача для працевлаштування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ (далі по тексту - Закон № 875-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, частиною другою статті 19 Закону 875-XII зобов`язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Частиною першою статті 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною другою вказаної статті регламентовано, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

У зв`язку з цим, для правильного вирішення спору необхідно перевірити, чи вжито відповідачем залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-VI (далі по тексту - Закон № 5067-VI) роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) ( чинний на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність 07.07.2022).

В контексті прийнятого Закону № 5067-VI та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Колегія суддів зауважує, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року по справі № 806/1368/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17.

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що законодавцем чітко визначені обов`язки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю :

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця,

- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- в разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відтак, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та належного інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17.

При цьому, Законом № 875-ХІІ також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.

Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, ненадання державній службі зайнятості інформації, не звітування або неналежне звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, оскільки саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2019 року у справі № 820/2190/17, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування.

З матеріалів справи вбачається, що 04.03.2019 директором ТОВ «СНД-Автотранс» було видано наказ № 14 «Про створення робочого місця з полегшеними умовами праці», яким на виконання вимог чинного законодавства у сфері працевлаштування осіб з інвалідністю та їх соціальних гарантій, враховуючи Закон № 875-ХІІ, КЗпП України та те, що на підприємстві працевлаштовано від 8 до 15 найманих працівників, наказано створити одне робоче місце з полегшеними умовами праці для осіб з інвалідністю.

Відповідач вважає, що оскільки до 19.02.2021 на ТОВ «СНД-Автотранс» робоче місце з полегшеними умовами праці для осіб з інвалідністю (посаду водія) займав ОСОБА_1 , який відповідно до наявного в матеріалах справи пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , термін дії до 29.02.2020, отримував пенсію по інвалідності, 3 група загальне захворювання, обов`язок з працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році ним виконано.

Проте, доказів на підтвердження того, що 3 група інвалідності ОСОБА_1 встановлена довічно або підтверджена відповідними документами після 29.02.2020 (дата закінчення терміну дії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ) матеріали справи не містять.

Отже, наявні в матеріалах справи документи не дають беззаперечно стверджувати, що з 29.02.2020 робоче місце з полегшеними умовами праці займала особа з інвалідністю.

Відповідно до наказу в.о. ТОВ «СНД-Автотранс» від 19.02.2021 № 18 ОСОБА_1 звільнено з посади водія автотранспортних засобів з 19.02.2021 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

На підтвердження виконання свого обов`язку щодо надання державній службі зайнятості звітності про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році ТОВ «СНД-Автотранс» до суду першої інстанції надано звітність- Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН, в якому датою подання вказано 22.02.2021. Разом з цим, відмітки про прийняття такого документа Сумським обласним центром зайнятості звітність не містить.

За твердженням відповідача вказана звітність була залишена в скринці для кореспонденції (враховуючи карантинні обмеження щодо запобігання поширення коронавірусної інфекції) на першому поверсі Сумського обласного центру зайнятості.

Доказів надіслання вказаної звітності на електронну адресу Сумського обласного центру зайнятості відповідачем не надано.

Відповідно до частини 1, абзацу 1, 2 частини 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані, як докази у справі.

Так, на виконання вимог статті 77 КАС України позивачем, з метою підтвердження правомірності заявлених позовних вимог у справі, було надіслано запит директору Сумської районної філії Сумського обласного центру зайнятості від 07.06.2022 № 04-111/565, з проханням надати інформацію стосовно ТОВ «СНД-Автотранс» (42342, Сумська обл., Сумський район, с. Косівщина, вул. Набережна, 22, код ЄДРПОУ 37105509), а саме:

- чи зверталося вищезазначене підприємство в центр зайнятості з офіційними заявками (Ф № ЗП-Н) про направлення на їх підприємство для працевлаштування осіб (які мають статус особи з інвалідністю) в 2021 році;

- чи зверталося вищезазначене підприємство в центр зайнятості з офіційними заявками (Ф № ЗП-Н) про направлення на їх підприємство для працевлаштування осіб (які не мають статусу особи з інвалідністю) в 2021 році;

- якщо надходили звіти за Ф №3-ПН, з зазначенням вакантних посад для працевлаштування інвалідів, надати копії таких звітів;

- чи направлялися, на вищезазначене підприємство, протягом 2021 року, для працевлаштування особи з обмеженими фізичними можливостями, якщо так, надати копію корінця направлення на роботу та окремо зазначити: ПІБ особи; дату направлення на працевлаштування; результат працевлаштування.

Також повідомлено, що вказана інформація необхідна для подання до Сумського окружного адміністративного суду позовних вимог про стягнення заборгованості з вищезазначеного боржника.

У відповідь на вказаний запит від 07.06.2022 №04-111/565 за підписом директора Сумської районної філії Сумського обласного центру зайнятості позивачу надано лист від 15.06.2022 № 75, яким повідомлено, що у 2021 році ТОВ «СНД-Автотранс» не повідомляло про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Отже, змістом наведеного листа Сумської районної філії Сумського обласного центру зайнятості спростовуються доводи відповідача про подання ним звітності форми № 3-ПН у 2021 році.

Колегія суддів зазначає, що відповідач у запереченнях від 08.08.2022, наданих до суду першої інстанції, наполягав на недопустимості листа Сумської районної філії Сумського обласного центру зайнятості від 15.06.2022 № 75, як доказу, оскільки при його поданні позивачем порушено вимоги ч. 10 ст. 79 КАС України. Також, звертає увагу суду на неправильний код ЄДРПОУ ТОВ «СНД-Автотранс» у листі та не зазначення повної адреси підприємства, що унеможливлює його ідентифікацію.

Частинами 1, 3, 4, 8-10 статті 79 КАС України закріплено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Відповідно до абзацу 1 частини 8 статті 18 КАС України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, лист Сумської районної філії Сумського обласного центру зайнятості від 15.06.2022 № 75 надано позивачем до матеріалів справи разом з відповіддю на відзив від 20.07.2022, яка подана через канцелярію суду з наданням доказів на підтвердження надіслання стороні відповідача.

Отже, враховуючи, що вказаний лист був отриманий відповідачем 21.06.2022, що підтверджується штампом СОВ ФСЗІ (а.с. 42), тобто, після подання позовної заяви (06.06.2022), у позивача була відсутня можливість одночасного подання відповідних документів разом з позовною заявою, що враховуючи надання відповідних доказів надіслання відповідачу вказаних документів, колегія суддів вважає, що СОВ ФСЗІ дотримано порядок подання доказів, передбачений статтею 79 КАС України.

Слід зауважити, що не зазначення у листі Сумського обласного центру зайнятості від 15.06.2022 № 75 повної адреси ТОВ «СНД-Автотранс» (лише с.Косівщина) та вказівка наприкінці зайвої цифри коду ЄДРПОУ відповідача - «371055098» замість «37105509» з огляду на зміст відповідного запиту СОВ ФСЗІ від 07.06.2022 № 04-111/565, в якому зазначено і повну адресу ТОВ «СНД-Автотранс» і правильний код ЄДРПОУ, не спростовує тверджень позивача про невиконання відповідачем обов`язку щодо подання до центру зайнятості форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», а отже не вчинення ним необхідних заходів щодо інформування про наявність вакантних робочих місць для осіб з інвалідністю.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій відповідно до положень ст. 20 Закону № 875-ХІІ.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону № 875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що наявний в матеріалах справи розрахунок адміністративно-господарських санкцій та пені відповідає вимогам ст. 20 Закону № 875-ХІІ.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження самостійної сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій у сумі 15646,16 грн до 15.04.2022, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та вважає наявними підстави для стягнення з ТОВ "СНД-Автотранс" на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій у розмірі 15646,16 грн та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 651,04 грн.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1 ст. 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

З огляду на викладене, враховуючи, що суд першої інстанції неповно з`ясувавши обставини справи щодо подання позивачем звітності за формою №3 П-Н за 2021 рік, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 по справі № 480/3831/22 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 44 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325,326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 по справі № 480/3831/22 - скасувати.

Прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "СНД-Автотранс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Стягнути на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Горького, 2, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 14004771) за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "СНД-Автотранс" (42342, Сумський р-н, с. Косівщина, вул. Набережна, буд. 22, код ЄДРПОУ 37105509) адміністративно-господарські санкції у розмірі 15646 (п`ятнадцять тисяч шістсот сорок шість) грн 16 коп та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 651 (шістсот п`ятдесят один) грн 04 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова