Постанова

від 22.11.2022 по справі 826/3464/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/3464/18 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Мамедова Ю.Т.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Федотова І.В.,

Коротких А.Ю.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2018 у справі за адміністративним позовом Товариства обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Альянс» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2018 № 00001891402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2018 позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2018 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 25.10.2022 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Приймаючи таке рішення, суд касаційної інстанції вказав про те, що суди помилково вказали про те, що скасування спірного акта індивідуальної дії в частині нарахованого податкового зобов`язання є формою втручання у дискрецію відповідача, оскільки за даних умов суд не перебирає на себе функції контролюючого органу та не здійснює нарахування суми податкового зобов`язання. Повноваження судового контролю не обмежує суд в можливості виокремити протиправно визначені контролюючим органом грошові зобов`язання і скасувати спірні індивідуальні акти в частині. При цьому, як свідчать матеріали справи, відповідачем було надано до суду апеляційної інстанції детальний розрахунок по кожному контрагенту окремо, по яких було здійснено донарахування.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду з урахуванням згаданого висновку Верховного Суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки Товариства обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Альянс» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017 та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, відповідачем складено акт від 24.01.2018 № 24/26-15-14-02-01-14/34045531.

Згідно висновків вказаного акту за позивачем встановлені порушення пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2015), п. 44. 1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції після 01.01.2015; далі - ПК), Положення бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, п. 5 П (С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємства, що підлягає сплаті до державного бюджету, всього на суму 1 192 714 грн.

Так, перевіркою було встановлено, що у 2014 році по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» у позивача обліковується безнадійна заборгованість на загальну суму 2 355 939 грн. по контрагентах-постачальниках ТОВ «Амадео» і ТОВ «АРДІ БУД» внаслідок визнання їх банкрутами та стан яких припинено у зв`язку з ліквідацією.

Згідно з реєстром виданих простих векселів позивач у 2013 році розраховувався векселями за придбані роботи (послуги) з наступними контрагентами-постачальниками: ПП «Ардея-Тех», ПП «Інвест-Пром», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» і ТОВ «СМТ-БУДІВНИЦТВО».

Згідно з наданою оборотно-сальдовою відомістю за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 по рахунку 511 «Довгострокові векселі видані» у позивача обліковується кредиторська заборгованість по виданих векселях на загальну суму 4 270 250 грн, в тому числі за векселями, виданими на адресу:

- ПП «Ардея-Тех» - АА 2055678 на суму 144 500 грн, АА 20556677 на суму 142 400 грн, АА 2055676 на суму 171 600 грн;

- ПП «Інвест-Пром» - АА 2055679 на суму 35 530 грн;

- ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» - АА 2055680 на суму 247 220 грн, АА 2055682 на суму 167 320 грн;

- ТОВ «СМТ-БУДІВНИЦТВО» - АА 2055683 на суму 1 293 537 грн та АА 2055684 на суму 2 068 323 грн.

Зважаючи на встановлену у ході перевірки інформацію, відповідач дійшов висновку про заниження (не включення) позивачем до складу інших операційних доходів дохід у вигляді зобов`язання, що не підлягає погашенню за простими векселями, виданими на адресу ПП «Ардея-Тех», ПП «Інвест-Пром», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» і ТОВ «СМТ-БУДІВНИЦТВО» у загальній сумі 4 270 250 грн за 2016 рік.

Таким чином, у результаті перевірки відповідач дійшов висновку про те, що заборгованість на загальну суму 2 355 939 грн по контрагентах-постачальниках ТОВ «Амадео» і ТОВ «АРДІ БУД» та заборгованість на загальну суму 4 270 250 грн. по контрагентах ПП «Ардея-Тех», ПП «Інвест-Пром», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» і ТОВ «СМТ-БУДІВНИЦТВО» за виданими векселями є безнадійною заборгованістю, погашенню не підлягає, а тому повинна бути віднесена до складу доходів ТОВ «ГК «Альянс».

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення від 16.02.2018 №00001891402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 490 892,50 грн, з яких 1 192 714 грн. - за основним платежем, а 298 178,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про доведення позивачем протиправності нарахування відповідачем податку на прибуток на суми 1 293 537 грн. (вексель АА 2055683) та 2 068 323 грн. (вексель АА 2055684) заборгованості перед ТОВ «СМТ-БУДІВНИЦТВО», включення цього податку і штрафу відповідного розміру до оскаржуваного рішення, та, як наслідок, про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16.02.2018 № 00001891402 на загальну суму 1 490 892,50 грн.

При цьому, суд першої інстанції вказав, що правомірність включення до складу доходів позивача безнадійної заборгованості на загальну суму 2 355 939 грн по контрагентах-постачальниках ТОВ «Амадео» і ТОВ «АРДІ БУД» за 2014 рік та заборгованості за векселями, виданими ПП «Ардея-Тех», ПП «Інвест-Пром», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на загальну суму 908 570 за 2016 рік, а відповідно і донарахування на ці суми податку на прибуток сторонами не заперечувалась.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Приписами пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб); д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією; е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року; є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості; ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Пунктом 15 Положення бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, визначено, що доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Так, предметом спору у даній справі є правомірність віднесення зобов`язань ТОВ «ГК «Альянс» за векселями АА 2055683 на суму 1293537 грн. та АА 2055684 на суму 2068323 грн., виданими ТОВ «СМТ-БУДІВНИЦТВО», до заборгованості позивача, яка не підлягає погашенню. Водночас, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач, окрім іншого, вказував про те, що така заборгованість повинна бути віднесена до безнадійної як заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Законом України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» Україна приєдналась до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон).

Відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Згідно зі ст.70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження «обіг без витрат».

Позовні вимоги індосантів один до одного і до трасанта погашаються із закінченням шести місяців, які відраховуються з дня, коли індосант акцептував вексель і здійснив платіж за ним, або з дня, коли до нього був пред`явлений позов.

Так, як вбачається з матеріалів справи та як вірно встановив суд першої інстанції, між позивачем і ТОВ «СМТ-БУДІВНИЦТВО» 12.05.2011 укладено договір № 02-05-ОБ про надання послуг з технічного обслуговування. На виконання умов цього договору (п. 3.3) між позивачем і ТОВ «СМТ-БУДІВНИЦТВО» складено та підписано акти прийому-передачі векселів від 31.05.2012, згідно з якими ТОВ «СМТ-БУДІВНИЦТВО» прийняло векселі АА 2055683 на суму 1293537,00 грн. та АА 2055684 на суму 2068323,00 грн.

Також позивачем надано угоди про продовження строку пред`явлення векселів, згідно з якими сторони погодили продовження строку пред`явлення векселів АА 2055683 та АА 2055684 з кінцевим строком продовження до 31.05.2018 та 30.06.2018, відповідно. Крім того, до матеріалів справи долучено копії первинних документів у межах договору від 12.05.2011 № 02-05-ОБ, зокрема актів виконаних робіт, податкових накладних.

Вказані документи надавалися позивачем також і до перевірки, чого скаржником спростовано не було.

При цьому, доказів, які б давали підстави вважати спірну заборгованість безнадійною відповідно до приписів пп. 14.1.1 п. 14.1. ст. 14 ПК, зокрема ліквідації чи припинення ТОВ «СМТ-БУДІВНИЦТВО», відповідач не надав.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що кредиторська заборгованість позивача за векселями АА 2055683 та АА 2055684 перед ТОВ «СМТ-БУДІВНИЦТВО» не може вважатися безнадійною (такою, що не підлягає погашенню), оскільки строки позовної давності за вказаними векселями лише почнуть відраховуватись з 31.05.2018 та 30.06.2018 відповідно.

Тому, віднесення зобов`язань ТОВ «ГК «Альянс» за векселями АА 2055683 на суму 1293537,00 грн. та АА 2055684 на суму 2068323,00 грн., виданими ТОВ «СМТ-БУДІВНИЦТВО», до складу доходу ТОВ «ГК «Альянс» здійснено відповідачем всупереч викладеним положенням чинного законодавства України, а тому визначення (збільшення) грошового зобов`язання ТОВ «ГК «Альянс» з податку на прибуток підприємств та нарахування штрафних санкцій у відповідній частині в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні є неправомірним.

Такий висновок судів попередніх інстанцій, у тому числі і в частині застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у постанові від 25.10.2022 у даній справі не заперечив. Водночас, суд касаційної інстанції наголосив на тому, що встановивши часткову неправомірність визначення позивачу грошових зобов`язань, суди безпідставно скасувати податкове повідомлення-рішення у повному обсязі.

Так, як вбачається з матеріалів справи, правомірність включення до складу доходів безнадійної заборгованості на загальну суму 2 355 939 грн. по контрагентах-постачальниках ТОВ «Амадео» і ТОВ «АРДІ БУД» за 2014 рік та заборгованості за векселями, виданими ПП «Ардея-Тех», ПП «Інвест-Пром», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на загальну суму 908 570 за 2016 рік, а відповідно й донарахування на зазначені вище суми податку на прибуток, сторонами не заперечувались.

Відтак, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16.02.2018 №00001891402 підлягає скасуванню лише в частині, що стосується визначення (збільшення) грошового зобов`язання ТОВ «ГК «Альянс» по зобов`язанням ТОВ «ГК «Альянс» за векселями АА 2055683 на суму 1293537,00 грн. та АА 2055684 на суму 2068323,00 грн., виданими ТОВ «СМТ-БУДІВНИЦТВО», а саме в частині податкового зобов`язання у розмірі 605 134,8 грн та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 151 283,7 грн.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову повністю.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2018 та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Альянс» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16.02.2018 №00001891402 в частині визначення податкового зобов`язання у розмірі 605 134,8 грн та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 151 283,7 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути на користь Товариства обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Альянс" (місцезнаходження: 01103, м. Київ, бульв. Дружби Народів, 10; код ЄДРПОУ 34045531) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) сплачений судовий збір у розмірі 11 345 (одинадцять тисяч триста сорок п`ять) грн 97 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя І.В. Федотов

Суддя А.Ю. Коротких

Повний текст постанови складений 25.11.2022.